Іхтіофауна водойми–накопичувача шахтних вод Західного Донбасу як індикатор рівня усталеності екосистеми водойми

УДК 597:591.5 (282.247.326)

В. М. Кочет

Дніпропетровський національний університет, м. Дніпропетровськ, Україна,
E-mail: zoolog@mail.dsu.dp.ua

Ключевые слова: водойма–накопичувач, угруповання риб

ichthyofauna of the west donbass water
reservoir-storage of mine water
as indicator of ecosystem’s Stability

V. M. Kochet

Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine, E-mail: zoolog@mail.dsu.dp.ua

Key words: reservoir–storage, fish community

Водойма–накопичувач «Балка Тараново» створена на території водозбірної площі припливу Дніпра I порядку – р. Самари шляхом відшнуровування дамбою однієї з балок правобережної прируслової ярово-балкової системи ріки. Приймає шахтні води шахт Дніпровська, Самарська й ім. Сташкова з наступною передислокацією в накопичувач Свідовок і подальшим скидом у осінньо-зимовий період у акваторію р. Самари.

Формування фауни риб водойми відбувалося трьома шляхами: 1) за рахунок непрямого саморозселення, у тому числі із заплідненою ікрою на кінцівках птахів; 2) з озерно-болотистих понизь, суміжних із верхньою частиною водойми; 3) шляхом стихійної інтродукції – уселенням виловлених із р. Самари риб рибалками–аматорами.

За минулих 18 років досліджень іхтіоценоз водойми зазнав таких змін. У 1985–1991 рр. фауну риб водойми (табл.) складали два види – еврибіонтний (екологічно стійкий) вид – карась срібний і вид–зоопланктофаг – верховодка.

Таблиця. Фауна риб водойми–накопичувача «Балка Тараново» (Дніпропетровська область)

Види риб

Вік

Роки дослідєжень

1985–1991 рр.

2002–2004 рр.

Чисельність
виду,
екз./100 м2

Частка у фауні за чисельністю, %

Біомаса, г/100м2

Чисельність
виду,
екз./100 м2

Частка у фауні за чисельністю, %

Біомаса, г/100м2

Вівсянка

0+

4,3

1,1

1,0

1+

8,3

2,0

24,7

2>

10,0

2,5

49,0

Верховодка

0+

4,0

33,3

26,2

2,0

0,5

14,5

1>

1,3

0,3

4,8

Карась сріблястий

2>

8,0

66,7

340,0

6,3

1,6

127,4

Окунь

0+

363,1

89,1

366,6

2>

6,7

1,6

125,8

Щипавка

1,3

0,3

4,8

Бичок–цуцик

4,0

1,0

14,2

Разом:

12,0

100,0

366,2

407,3

100,0

732,7

 

Ці види першими освоїли наново залиті площі та продовжують на даному етапі виявляти найвищий рівень стабільності. Дослідженнями 2002–2004 рр. у складі іхтіокомплексу встановлено поповнення наступними видами, що належать до інших трофічних груп: планктофаги – вівсянка, бентофаги – щипавка і бичок–цуцик, хижаки – окунь.

На сучасному етапі домінують представник понтокаспійського прісноводного фауністичного комплексу – короткоциклова вівсянка (5,6 % загальної чисельності фауни риб) і представник бореального рівнинного комплексу – окунь (90,7 % відповідно). Реєструються різні вікові групи цих видів, у тому числі (що найважливіше) – перші їхні покоління. Це базовий показник стабільного процесу відтворення. Вівсянка як елемент угруповання риб не являє собою ні функціональної, ні ресурсної цінності, у природних умовах (на акваторіях озер і рік) при формуванні масових скупчень може складати трофічну конкуренцію молоді функціонально цінних і рідкісних для регіону риб. Поява та масове поширення хижака – окуня є показником процесу ускладнення трофічної піраміди, що свідчить про позитивний розвиток іхтіоценозу в напрямку підвищення рівня його стійкості. Крім того, розвиток групи бентофагів (щипавка та бичок–цуцик) – свідчення розвитку бентичних угруповань, тобто наявності багатої кормової бази, чого в деструктивних водоймах не відбувається.

Причина поступового ускладнення іхтіоценозу при збільшенні чисельності його представників полягає в прояві адаптивних властивостей нових видів–уселенців на фоні впливу шахтних вод, що не змінюється в часі за інтенсивністю. Фактично відбувається поступове формування самоврегульованої гідроекосистеми, що швидко відновлюється до характеристик попереднього вегетаційного сезону після переміщення основної маси ультрамінералізованих шахтних вод через накопичувач Свідовок у р. Самару в осінньо-зимовий період.

Слід також зазначити, що за даними багаторічних спостережень (1985–2005 рр.) на акваторії р. Самари в районі надходження шахтних вод з накопичувача «Балка Тараново» збідніння видового складу риб не спостерігається. Більше того, тут живуть рідкісні для регіону види – миньок, пічкур, в’язь, колючка триголкова. Даний факт свідчить про формування стійкого балансу між фактором впливу у вигляді скидання шахтних вод і реакцією на нього іхтіоценозу. Таким чином, діюча схема скидання шахтних вод у р. Самару, принаймні у відношенні до іхтіоценозу, є щадящою – існування накопичувача в достатньому ступені себе виправдало з екологічної та природоохоронної точки зору. Але в даний час встановлені багаторічними дослідженнями припустимі для функціонування існуючої гідроекосистеми параметри мінералізації (у середньому до 2,4–2,8 г/л) у зоні скидання шахтних вод у р. Самару (1 км) перебувають на верхній межі (у середньому до 2,5–3,0 г/л, у залежності від сезону). Тому створення будь-яких нових схем скиду шахтних вод (створення нового накопичувача, скид напряму у р. Самару, постійне скидання протягом всього року та ін.) при всій екологічній та економічній доцільності повинні бути ретельно досліджені й потребують розгорнутої аргументації.


Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 73-74.