Іхтіофауна водойми–накопичувача шахтних вод Західного Донбасу як індикатор рівня усталеності екосистеми водойми
УДК 597:591.5 (282.247.326)
В. М. Кочет
Дніпропетровський національний університет, м. Дніпропетровськ, Україна,
E-mail: zoolog@mail.dsu.dp.ua
Ключевые слова: водойма–накопичувач, угруповання риб
ichthyofauna of the west donbass water
reservoir-storage of mine water
as indicator of ecosystem’s Stability
V. M. Kochet
Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine, E-mail: zoolog@mail.dsu.dp.ua
Key words: reservoir–storage, fish community
Водойма–накопичувач «Балка Тараново» створена на території водозбірної площі припливу Дніпра I порядку – р. Самари шляхом відшнуровування дамбою однієї з балок правобережної прируслової ярово-балкової системи ріки. Приймає шахтні води шахт Дніпровська, Самарська й ім. Сташкова з наступною передислокацією в накопичувач Свідовок і подальшим скидом у осінньо-зимовий період у акваторію р. Самари.
Формування фауни риб водойми відбувалося трьома шляхами: 1) за рахунок непрямого саморозселення, у тому числі із заплідненою ікрою на кінцівках птахів; 2) з озерно-болотистих понизь, суміжних із верхньою частиною водойми; 3) шляхом стихійної інтродукції – уселенням виловлених із р. Самари риб рибалками–аматорами.
За минулих 18 років досліджень іхтіоценоз водойми зазнав таких змін. У 1985–1991 рр. фауну риб водойми (табл.) складали два види – еврибіонтний (екологічно стійкий) вид – карась срібний і вид–зоопланктофаг – верховодка.
Таблиця. Фауна риб водойми–накопичувача «Балка Тараново» (Дніпропетровська область)
Види риб |
Вік |
Роки дослідєжень |
|||||
1985–1991 рр. |
2002–2004 рр. |
||||||
Чисельність |
Частка у фауні за чисельністю, % |
Біомаса, г/100м2 |
Чисельність |
Частка у фауні за чисельністю, % |
Біомаса, г/100м2 |
||
Вівсянка |
0+ |
– |
– |
– |
4,3 |
1,1 |
1,0 |
1+ |
– |
– |
– |
8,3 |
2,0 |
24,7 |
|
2> |
– |
– |
– |
10,0 |
2,5 |
49,0 |
|
Верховодка |
0+ |
4,0 |
33,3 |
26,2 |
2,0 |
0,5 |
14,5 |
1> |
– |
– |
– |
1,3 |
0,3 |
4,8 |
|
Карась сріблястий |
2> |
8,0 |
66,7 |
340,0 |
6,3 |
1,6 |
127,4 |
Окунь |
0+ |
– |
– |
– |
363,1 |
89,1 |
366,6 |
2> |
– |
– |
– |
6,7 |
1,6 |
125,8 |
|
Щипавка |
– |
– |
– |
1,3 |
0,3 |
4,8 |
|
Бичок–цуцик |
– |
– |
– |
4,0 |
1,0 |
14,2 |
|
Разом: |
12,0 |
100,0 |
366,2 |
407,3 |
100,0 |
732,7 |
Ці види першими освоїли наново залиті площі та продовжують на даному етапі виявляти найвищий рівень стабільності. Дослідженнями 2002–2004 рр. у складі іхтіокомплексу встановлено поповнення наступними видами, що належать до інших трофічних груп: планктофаги – вівсянка, бентофаги – щипавка і бичок–цуцик, хижаки – окунь.
На сучасному етапі домінують представник понтокаспійського прісноводного фауністичного комплексу – короткоциклова вівсянка (5,6 % загальної чисельності фауни риб) і представник бореального рівнинного комплексу – окунь (90,7 % відповідно). Реєструються різні вікові групи цих видів, у тому числі (що найважливіше) – перші їхні покоління. Це базовий показник стабільного процесу відтворення. Вівсянка як елемент угруповання риб не являє собою ні функціональної, ні ресурсної цінності, у природних умовах (на акваторіях озер і рік) при формуванні масових скупчень може складати трофічну конкуренцію молоді функціонально цінних і рідкісних для регіону риб. Поява та масове поширення хижака – окуня є показником процесу ускладнення трофічної піраміди, що свідчить про позитивний розвиток іхтіоценозу в напрямку підвищення рівня його стійкості. Крім того, розвиток групи бентофагів (щипавка та бичок–цуцик) – свідчення розвитку бентичних угруповань, тобто наявності багатої кормової бази, чого в деструктивних водоймах не відбувається.
Причина поступового ускладнення іхтіоценозу при збільшенні чисельності його представників полягає в прояві адаптивних властивостей нових видів–уселенців на фоні впливу шахтних вод, що не змінюється в часі за інтенсивністю. Фактично відбувається поступове формування самоврегульованої гідроекосистеми, що швидко відновлюється до характеристик попереднього вегетаційного сезону після переміщення основної маси ультрамінералізованих шахтних вод через накопичувач Свідовок у р. Самару в осінньо-зимовий період.
Слід також зазначити, що за даними багаторічних спостережень (1985–2005 рр.) на акваторії р. Самари в районі надходження шахтних вод з накопичувача «Балка Тараново» збідніння видового складу риб не спостерігається. Більше того, тут живуть рідкісні для регіону види – миньок, пічкур, в’язь, колючка триголкова. Даний факт свідчить про формування стійкого балансу між фактором впливу у вигляді скидання шахтних вод і реакцією на нього іхтіоценозу. Таким чином, діюча схема скидання шахтних вод у р. Самару, принаймні у відношенні до іхтіоценозу, є щадящою – існування накопичувача в достатньому ступені себе виправдало з екологічної та природоохоронної точки зору. Але в даний час встановлені багаторічними дослідженнями припустимі для функціонування існуючої гідроекосистеми параметри мінералізації (у середньому до 2,4–2,8 г/л) у зоні скидання шахтних вод у р. Самару (1 км) перебувають на верхній межі (у середньому до 2,5–3,0 г/л, у залежності від сезону). Тому створення будь-яких нових схем скиду шахтних вод (створення нового накопичувача, скид напряму у р. Самару, постійне скидання протягом всього року та ін.) при всій екологічній та економічній доцільності повинні бути ретельно досліджені й потребують розгорнутої аргументації.
Zoocenosis — 2005
Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 73-74.