МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Кафедра зоології та екології

„ЗАТВЕРДЖУЮ”

Декан ФБЕМ ДНУ проф.

 

___________ О. Є. Пахомов

26.07.2012 р.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

дисципліни „Ентомологія”

Дніпропетровськ − 2012

Ентомологія. Програма навчальної дисципліни. – ДНУ, 2012. – 38 с.

Розробник: канд. біол. наук, доцент кафедри зоології та екології В. В. Бригадиренко

Рецензенти:        канд. біол. наук, доцент кафедри садово-паркового господарства Дніпропетровського державного аграрного університету К. К. Голобородько

канд. біол. наук, доцент кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології ДНУ А. О. Дубина

Затверджено навчально методичною радою ФБЕМ ДНУ

Протокол № 50 від 26.05.2012 р.

© ДНУ, 2012

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

„ЕНТОМОЛОГІЯ”

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: Ентомологія

Курс: підготовка бакалаврів	Напрям,   освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної   дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ECTS: 2 Модулів: 2 Змістових модулів: 6 Загальна кількість годин: 108 Тижневих годин: 6 (2 години лекцій + 1 година практичних робіт + 3 години самостійної роботи)	Шифр та назва напряму: 040102 Біологія Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Дисципліна: Вибіркова Рік підготовки: 4 Семестр: 7 Лекції (теоретична підготовка): 34 годин Лабораторні заняття: 17 годин Самостійна робота: 57 годин Індивідуальна робота: КМР Вид контролю: екзамен

 

МЕТА

Мета вивчення – поглиблення та узагальнення інформації про організацію та будову комах, основні їх біологічні риси, шляхи розвитку та взаємодії іншими компонентами природних екосистем, створення на базі сучасних даних системи комах з урахуванням їх генетичних відносин і філогенії; така система необхідна для пізнання закономірностей загального еволюційного процесу тваринного світу.

Завдання вивчення дисципліни:

– створення системного підходу щодо розуміння ентомофауни на основі уявлень про будову, функціонування та взаємодію між молекулярним, клітинним, тканинним, органним, організмовим, популяційно-видовим і біосферним рівнями організації;

– розвиток уявлень про єдність процесів онто- та філогенезу у комах;

– засвоєння сучасних принципів таксономії та систематики тварин;

– засвоєння комплексного підходу до створення системи організмів;

– вивчення історії комах, їх ролі в екосистемах минулого, більш доскональне пізнання світу комах.

– формування поглядів на еволюцію комах, які є складовою частиною природи, мають свої особливості будови, функціонування та розвитку;

– інтеграція відомостей про цикли розвитку вільноіснуючих і паразитичних комах різних таксономічних груп.

Для засвоєння більшості тем дисципліни необхідне знання студентами таких курсів: зоологія (теми, присвячені типу Членистоногі), зоогеографія (теми із розділу зоогеографічних регіонів), теорія еволюції (усі теми), екологія (усі теми), захист рослин (усі теми).

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

– положення комах у системі тваринного світу;

– сучасну систематику всіх рядів комах;

– загальну характеристику та біологію найважливіших представників з кожного ряду комах;

– морфо-фізіологічні властивості комах, значення основних процесів їх обміну речовин, характеристику їх онтогенезу;

– механізми виникнення циклів розвитку комах із повним і неповним перетворенням;

– екологічні зв’язки комах різних рядів із середовищем їх існування, чинники, що регламентують географічне поширення комах;

– механізми процесів формування ентомофауни окремих регіонів і конкретних екосистем.

– описи діагностично значимих комплексів ознак комах;

– алгоритми ідентифікації таксонів комах за визначниками;

– структуру діагностичних ключів, діагностичних таблиць, визначників, структуру діагнозу та опису таксону;

– основні визначники комах фауни України та Палеарктики;

– методи визначення різних таксономічних груп комах.

Підготовлений фахівець повинен уміти:

– пояснювати закономірності еволюції комах, як однієї з найрізноманітніших груп живих організмів;

– в польових умовах визначити вид (рід чи родину) комах, користуючись відповідними польовими визначниками;

– в лабораторних умовах використовуючи методи мікроскопії та техніку препарування зоологічних об’єктів на основі аналізу зразка складати морфологічний опис безхребетних тварин, достатній для їх визначення професіоналом;

– користуючись системою ознак різних вікових станів на основі візуального спостереження та діагностичних ознак визначати віковий стан наданої комахи;

– за природним та/чи колекційним матеріалом у невизначеної комахи визначати її морфологічний тип та пристосування до життя у різних середовищах;

– за зразком метаморфозу в умовах лабораторії використовуючи візуальне спостереження встановити тип метаморфозу представників різних таксономічних груп комах;

– визначати комах, виявляти їх таксономічно важливі діагностичні ознаки та еколого-біологічні особливості;

– для невизначеної комахи за узагальненими даними про її екологічні, біологічні та анатомо-морфологічні особливості використовуючи систему тварин та класифікацію екоморф виявляти характеристики, значимі для ідентифікації на рівні ряду та родини.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

 

Модуль 1. ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA). НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)

Змістовий модуль 1.1. Ентомологія як наука. Еволюція та сучасне різноманіття комах Клас ентогнатні (Entognatha)

Тема 1.1.1. Ентомологія як наука

Принципи класифікації комах. Морфо-фізіологічна адаптація комах. Предмет ентомології, її структура, напрямки, категорії, методи. Комахи як найбільша систематична група живих організмів. Загальна роль комах у біосфері, екосистемах, їх значення для людини. Різні комплекси фітофагів і паразитів рослин, людини та свійських тварин, переносники збудників хвороб. Значення комах для виробництва харчової та технічної продукції. Комахи, які потребують охорони. Історія ентомології. Розвиток вітчизняної ентомології. Сучасні напрямки ентомологічних досліджень. Принципи систематики та таксономії. Правила опису комах. Складання наукових назв. Проблеми класифікації комах. Життєві цикли комах. Чергування поколінь і феномен зміни господарів у паразитичних комах. Біологічні принципи боротьби з комахами-шкідниками. Видатні вчені-ентомологи.

Походження та еволюція комах. Шляхи розселення комах. Палеонтологічні відомості про комах. Вік найдавніших знахідок. Час існування окремих видів, родин і рядів комах. Геологічні періоди розвитку комах. Опис найбільш відомих з рядів вимерлих комах. Характеристика ряду однохвосток (Monura), особливості морфології представників, період життя. Характеристика ряду палеодиктиоптери (Palaeodictyoptera), особливості морфології представників, період життя. Характеристика ряду мегасекоптера (Megasecoptera), особливості морфології представників, період життя. Характеристика ряду Protodonata або Meganisoptera, особливості морфології представників, період життя. Характеристика комах, які знайдені у відкладеннях пермського періоду: ряд міомоптера (Miomoptera), ряд калоневриди (Caloneurodea), ряд протелітроптера (Protelytroptera), ряд протоперларіа (Protoperlaria), ряд глоселітродеї (Glosselytrodea). Вік сучасних груп комах. Темпи еволюції окремих груп комах.

Тема 1.1.2. Сучасне різноманіття комах

Біологічне різноманіття комах світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Зміни у сучасній системі комах на рівні родів, родин, надродин та рядів. Систематика як наука. Сучасний стан розвитку систематики. Основні таксономічні групи комах. Коротка характеристика рядів класу ентогнатні (Entognatha), класу комахи (Insecta). Розділення класу комахи (Insecta) на підкласи: безкрилі комахи (Apterygota), крилаті комахи (Pterygota). Розділення підкласу крилаті комахи на відділи: комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola), комахи з повним перетворенням (Holometabola). Характеристика основних надрядів і рядів комах з неповним перетворенням. Характеристика основних надрядів і рядів комах з повним перетворенням.

Тема 1.1.3. Надклас шестиногі (Hexapoda) Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura), двохвостки (Diplura) Ряд ноґохвостки (Collembola)

Характеристика надкласу Hexapoda. Час існування окремих видів, родин і рядів. Геологічні періоди розвитку. Опис найбільш відомих з рядів вимерлих таксонів. Систематика. Сучасна динаміка розвитку систематики шестиногих. Основні таксономічні групи шестиногих, їх загальна характеристика. Характеристика класу ентогнатні (Entognatha). Морфологічні особливості будови комах. Особливості будови ротових органів представників класу. Розвиток шляхом анаморфозу. Основні ряди класу ентогнатні (Entognatha). Ряд протури (Protura). Морфо-анатомічні особливості представників ряду, особливості живлення комах, екологія. Різноманіття комах ряду протури (Protura) у світовій фауні, країнах СНД, Україні. Характеристика родин еозентоміди (Eosentomidae), ацерентоміди (Acerentomidae), протентоміди (Protentomidae). Ряд двохвостки (Diplura). Морфо-анатомічні особливості представників ряду, особливості живлення, цикл розвитку комах, екологія. Різноманіття комах ряду двохвостки (Diplura) у світовій фауні, країнах СНД, Україні. Характеристика родин камподеїди (Campodeidae), япікси (Japigidae). Характеристика ряду ноґохвостки (Collembola). Морфо-анатомічні особливості представників ряду: будова голови, вусиків, черевця, кінцівок, стрибальна вилка. Цикл розвитку, протоморфоз. Час існування ряду. Систематичне положення ряду – предмет дискусій. Екологія видів, ареал поширення. Роль комах ряду ноґохвостки (Collembola) у кругообігу речовин у природі. Ногохвостки як шкідники рослин в умовах закритого ґрунту. Різноманіття комах ряду у світовій фауні, країнах СНД, Україні. Підряд подуроморфні (Poduromorpha): родини гіпогастуриди (Hypogasturidae), оніхіуриди (Onychiuridae), одонтелліди (Odontellidae), неануриди (Neanuridae). Представники: подура біла Onychiurus ambulans L., подура пасльонова (Hypogastrura armata Nicolet). Підряд етомобріоморфні (Entomobryomorpha): родини ізотоміди (Isotomidae), ентомобріїди (Entomobryidae), цифодериди (Cyphoderidae), томоцериди (Tomoceridae), онкоподуриди (Oncopoduridae). Представники: ізотома зелена (Isotoma viridis Bourl.), ентомобрія прекрасна (Entomobrya superba Reutt.). Підряд метаксиплеона (Metaxypleona): родина подури справжні (Poduridae). Підряд неєліплеона (Neelipleona): родина неєліди (Neelidae). Підряд симфіплеона (Symphypleona): родини смінтуридіди (Sminthurididae), аропалітиди (Arrhopalitidae), катіаніди (Katiannidae), смінтуриди (Sminthuridae), бурлетієліди (Bourletiellidae), дициртоміди (Dicyrtomidae).

Змістовий модуль 1.2. Клас комахи (Insecta). Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota) Підклас крилаті комахи (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)

Тема 1.2.1. Клас комахи. Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)

Характеристика класу комах (Іnsecta). Морфо-анатомічні особливості комах: будова голови, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку комах, епіморфоз. Особливості живлення комах, їх екологія. Час існування класу. Різноманіття класу комах (Іnsecta) світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Розділення класу комахи (Insecta) на підкласи: безкрилі комахи (Apterygota), крилаті комахи (Pterygota). Розділення підкласу крилаті комахи на відділи: комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola), комахи з повним перетворенням (Holometabola). Характеристика основних надрядів і рядів комах з неповним перетворенням. Характеристика основних надрядів і рядів комах з повним перетворенням. Характеристика підкласу первиннобезкрилі комахи (Apterygota). Морфо-анатомічні особливості представників підкласу: відсутність крил, будова ротового апарату, голови, грудного відділу, черевця, кінцівок, примітивність будови нервової системи. Багаточленисті вирости тіла – церки, парацерк, яйцеклад. Цикл розвитку комах, протоморфоз. Особливості живлення комах, їх екологія. Час існування підкласу. Різноманіття підкласу первиннобезкрилі комахи (Apterygota) світової фауни, країн СНД та України. Розділення підкласу на ряди: мікрокоріфіа (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura).

Тема 1.2.2. Ряди мікрокоріфіа (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)

Характеристика ряду мікрокоріфіа (Microcoryphia). Особливості морфології представників ряду: будова ротового апарату, голови, грудного відділу, черевця, кінцівок, бокові вирости грудного відділу, грифельки. Особливості живлення комах, їх екологія. Різноманіття ряду мікрокоріфіа (Microcoryphia) світової фауни, країн СНД та України. Родина махіліси (Machilidae), розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини на прикладі махіліса багатоногого (Machilis polypoda Latr.). Характеристика ряду щетинохвостки (Thysanura). Особливості морфології представників ряду: будова ротового апарату, голови, грудного відділу, черевця, кінцівок, церки, грифельки. Особливості живлення комах, їх екологія. Час існування ряду. Різноманіття ряду щетинохвостки (Thysanura) світової фауни, країн СНД та України. Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини сріблясті лусочниці (Lepismatidae) на прикладі термобії хатньої (Thermobia domestica Pack.), лусочниці звичайної (Lepisma saccharina L.); родини ніколетіїди (Nicoletiidae) на прикладі ателури мурашиної (Atelura formicaria Heyd.).

Тема 1.2.3. Підклас крилаті комахи (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)

Характеристика підкласу крилаті комахи (Рterygota). Морфо-анатомічні особливості представників підкласу: будова голови, ротового апарату, грудного відділу, черевця, кінцівок, крил, трахейної та статевої систем. Грифельки, церки, яйцеклад. Цикл розвитку комах, повне та неповне перетворення, гіпоморфоз, гіперморфоз та гіперметаморфоз. Особливості живлення комах, їх екологія. Час існування підкласу, предки крилатих комах. Розділення підкласу на 2 інфракласу за будовою та характером складання крил: давньокрилі (Paleotera) і новокрилі (Neoptera). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola). Біологія видів, цикл розвитку, фази розвитку: яйце, личинка, імаго. Гіпо- та гіперморфоз. Личинки, їх морфологія, біологія. Різноманіття відділу комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola) світової фауни, країн СНД та України.

Тема 1.2.4. Надряд ефемероїдні (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera). Надряд одонатоїдні (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)

Характеристика надряду ефемероїдні (Ephemeroidea). Особливості циклу розвитку видів, імагінальне линяння, розвиток личинок у воді. Час існування надряду. Характеристика ряду одноденки (Ephemeroptera). Особливості морфології представників ряду: будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, грудного відділу, крил, черевця, кінцівок. Цикл розвитку комах, неповне перетворення, з елементами протоморфозу. Біологія личинок та імаго. Різноманіття одноденок світової фауни, країн СНД та України. Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини одноденки справжні (Ephemeridae) на прикладі одноденки звичайної (Ephemera vulgata L.); родини сифлонуриди (Siphlonuridae); родини одноденки двохвості (Baetidae) на прикладі одноденки двокрилої (Cloеоn dipterum L.), одноденки білохвостої (Baеtis bioculatus L.); родин лептофлебіїди (Leptophlebiidae), ефемереліди (Ephemerellidae), гептагеніїди (Heptageniidae), ценіди (Caenidae). Характеристика надряду одонатоїдні (Odonatoidea). Особливості морфології видів, будова крила, церки. Час існування надряду. Характеристика ряду бабки (Оdonata). Особливості морфології імаго: будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, грудного відділу, крил, черевця, кінцівок. Цикл розвитку комах. Біологія та екологія личинок й імаго бабок. Спектр живлення імаго та личинок бабок. Різноманіття бабок світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, охороні представники ряду. Особливості підряду рівнокрилі (Zygoptera). Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини красуні (Calopterygidae) на прикладі красуні блискучої (Calopteryx splendens Haris.), красуні-дівчини (Calopteryx virgo L.); родин лютки (Lestidae), плосконіжки (Platycnemidae), стрілки (Coenagrionidae). Особливості підряду анізозигоптери (Anisozygoptera). Особливості підряду різнокрилі (Anisoptera). Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родин дідки (Gomphidae), коромисла (Aeschnidae), кордулегастериди (Сordulegasteridae), кордуліїди (Corduliidae), бабки справжні (Libellulidae).

Змістовий модуль 1.3. Надряди ортоптероїдні (Orthopteroidea),
геміптероїдні (Hemipteroidea)

Тема 1.3.1. Надряд ортоптероїдні (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти (Isoptera), веснянки (Plecoptera), ембії (Embioptera), грилоблатиди (Grylloblattida), паличники (Phasmatoptera)

Характеристика надряду ортоптероїдні (Orthopteroidea). Особливості будови ротового апарату та крил. Характеристика ряду таргани (Blattoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: будова голови, очей, вусиків, ротового апарату, надкрил, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Відсутність спеціальних органів слуху. Цикл розвитку тарганів, оотека, партеногенез. Біологія та екологія личинок, імаго. Термо- та гігрофільність імаго тарганів. Різноманіття тарганів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини блатиди (Blattidae) на прикладі таргана чорного (Blatta orientalis L.); родини блателіди (Blattellidae) на прикладі таргана-прусака (Blattella germanica L.). Характеристика ряду богомоли (Mantoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: будова голови, очей, вусиків, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку богомолів. Біологія та екологія личинок, імаго. Термо- та геліофільність богомолів. Різноманіття видів ряду світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини богомоли (Manteidae) на прикладі богомола звичайного (Mantis religiosa L.); родини емпузи (Empusidae) на прикладі емпузи смугастої (Empusa fasciata Brulle). Характеристика ряду терміти (Isoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: будова голови, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку термітів. Терміти – „суспільні” комахи. Різноманіття видів ряду світової фауни, країн СНД, України.

Характеристика ряду веснянки (Plecoptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, вусиків, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку веснянок, амфібіотичний спосіб життя. Час існування ряду. Біологія та екологія личинок, німф, імаго. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Характеристика ряду ембії (Embioptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, вусиків, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку ембій. Біологія та екологія видів. Різноманіття ембій світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Родини ембіїди (Embiidae), оліготоміди (Oligotomidae). Характеристика ряду грилоблатиди (Grylloblattida). Характеристика ряду паличники (Phasmatoptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок, церок. Цикл розвитку паличників. Цикл розвитку видів, партеногенез. Час існування ряду. Різноманіття паличників світової фауни.

Тема 1.3.2. Ряди прямокрилі (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери (Zoraptera)

Характеристика ряду прямокрилі (Orthoptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, очей, вічка, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Придатки черевця – грифельки, церки, яйцеклад. Слухові органи імаго. Цикл розвитку. Час існування ряду. Біологія та екологія видів. Різноманіття прямокрилих світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Підряд коротковусі (Brachycera): надродини коникові (Tettigonioidea), цвіркунові (Grilloidea). Підряд довговусі довговусі (Dolichocera): надродини саранові (Acridoidea), тетригідові (Tetrigoidea), триперстові (Tridactyloidea). Характеристика ряду вуховертки (Dermaptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Придатки черевця – церки. Цикл розвитку. Час існування ряду. Біологія та екологія видів. Різноманіття вуховерток світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Родини лабіїди (Labiidae), форфікуліди (Forficulidae), лабідуриди (Labiduridae). Характеристика ряду гемімериди (Hemimerida). Пристосування гімемирід до паразитизму. Характеристика ряду зораптери (Zoraptera). Безкрилі та крилаті форми зораптер.

Тема 1.3.3. Надряд геміптероїдні (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші (Anoplura)

Характеристика надряду геміптероїдні (Hemipteroidea). Типи ротового апарату геміптероїдних. Надряд об’єднує 6 рядів: сіноїди (Psocoptera), пухоїди (Mallophaga), воші (Anoplura), рівнокрилі хоботні (Homoptera), клопи (Hemiptera), трипси (Thysanoptera). Основні характеристики ряду сіноїди (Psocoptera). Особливості морфології: розміри, будова голови, ротового апарату, крил, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку, партеногенез. Біологія та екологія сіноїдів. Сіноїди як шкідники запасів людини, гербаріїв та колекцій комах. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Підряд трогіоморфні (Trogiomorpha): родини трогіїди (Trogiidae), псиліпсоциди (Psyllipsocidae). Підряд троктоморфні (Troctomorpha): родина ліпосцеліди (Liposcelidae). Підряд псокоморфні (Psocomorpha): родини епіпсоциди (Epipsocidae), цециліїди (Caeciliidae), стенопсоциди (Stenopsocidae), лахесіліди (Lachesillidae), перипсоциди (Peripsocidae), трихопсоциди (Trichopsocidae), еліпсоциди (Elipsocidae), філотарсиди (Philotarsidae), мезопсоциди (Mesopsocidae), псоциди (Psocidae). Основні характеристики ряду пухоїди (Mallophaga). Особливості морфології: розміри, будова голови, ротового апарату, вусиків, груді, черевця, кінцівок, зовнішнього покриву. Пристосування до паразитизму. Цикл розвитку, тривалість онтогенезу. Біологія пухоїдів. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Підряд справжні пухоїди справжні пухоїди (Amblycera): родини пухоїди-менопони (Meтoponidаe), пероїди-лемоботрії (Laemobothriidae), гіропіди (Gyropidae). Підряд ішноцера (Ischnocera): родини пeроїди-філоптери (Philopteridae), волосоїди (Trichodectidaе). Основні характеристики ряду воші (Anoplura). Особливості морфології: розміри, будова голови, ротового апарату, вусиків, груді, черевця, кінцівок. Пристосування до паразитизму. Онтогенезу. Біологія вшів, голодування. Воші як паразити людини та тварин. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології представників родини ехінофтиріїди (Echinophthiriidae), гематопініди (Haematopinidae), педикуліди (Pediculidae), гоплоплевриди (Hoplopleuridae), ліногнатиди (Linognathidae).

Тема 1.3.4. Ряди рівнокрилі хоботні (Homoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)

Основні характеристики ряду рівнокрилі хоботні (Homoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова ротового апарату, очей, вусиків, крил, кінцівок, кишечнику. Цикл розвитку рівнокрилих хоботних, неповне перетворення, епіморфоз, поліморфізм поколінь, партеногенез. Час існування ряду. Особливості живлення видів. Рівнокрилі як шкідники сільськогосподарських культур та деревних насаджень. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Характеристика підряду цикадини (Cicadinea).Особливості будови надкрил цикадин. Особливості морфології, біології та екології представників родини циксіїди (Cixiidae) на прикладі циксіусу жилкуватого (Cixius пеrvosus L.); родини дельфациди (Delphacidae); родини співучі цикади (Cicadidae) на прикладі цикади ясенової (Cicada оrni L.); родини пінявки (Aphrophoridae) на прикладі леп іронії жукоподібної (Lepyronia coleoptrata L.); родини горбатки (Membracidae); родини цикаделіди (Cicadellidae). Характеристика підряду листоблішки (Psyllinea). Особливості будови голови, вусиків, крил. Особливості морфології, біології та екології представників родини ливіїди (Liviidae), листоблішки (Psyllidae) (медяниця грушева Psylla pyricolа Forst., медяниця яблунева Psyllа malі Schm), афалариди (Aphalaridae), карсидариди (Carsidaridae), тріозиди (Triozidae). Характеристика підряду білокрилки (Aleyrodinea). Особливості морфології, біології та екології представників родини алейродиди (алейродиды, Aleyrodidae) на прикладі капустяної білокрилки (Aleyrodes proletella L.), розанної білокрилки (Bulgarialeurodes cotesi Mask). Характеристика підряду попелиці (Aphidinea). Цикл розвитку, поліморфізм та гетерогенність попелиць. Колонії попелиць. Надродина хермесові (Adelgoidea): родини хермеси (Adelgidae), філоксери (Phylloxeridae). Надродина справжні попелиці (Aphidoidea): особливості морфології, біології та екології представників родини пемфігіди (Pemphigidae) на прикладі попелиці кров’яної (Eriosoma lanigerum Нausm.); родини лахніди (Lachnidae); родини міндариди (Mindaridae); родини анециїди (Anoeciidae); родини флеомізиди (Phloeomyzidae); родини телаксиди (Thelaxidae); родини калафідіди (Callaphididae); родини хайтофориди (Chaitophoridae); родини попелиці (Aphididae) на прикладі попелиці злакової звичайної (Metopolophium graminum Theob.), попелиці бурякової, або бобової (Aphis fabae Scop.), попелиці баштанної (Aphis gossypii Glov.), попелиці капустяної (Brevicоryne brassicae L.). Характеристика підряду кокциди (Coccinea). Особливості морфології, біології та екології представників родини червеці-ортезіїди (Ortheziidae) на прикладі червеця кропив’яного (Ortheziа urtiсае L.); родини гігантські червеці (Margarodidae) на прикладі польської кошенелі (Porphyrophora polonica L.); родини борошнисті червеці (Pseudococcidae); родини еріококциди (Eriococcidae); родини кермеси (Kermococcidae) на прикладі кермесу північного (Kermococcus querсus L.); родини парнозалозисті червеці (Asterolecaniidae); родини щитівки несправжні (Coccidae) на прикладі щитівки несправжньої сливової (Sphaeroleсanium prunastrі Fonsc.); родини аклердіди (Aclerdidae); родини щитівки (Diaspididae) на прикладі щитівки яблуневої комоподібної (Lepidosaphes ulmi L.).

Основні характеристики ряду напівтвердокрилі (Hemiptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова ротового апарату,вусиків, крил, груді, кінцівок. Цикл розвитку, відсутність партеногенезу. Турбота про потомство. Клопи – термо- та ксерофіли. Біологія та екологія клопів. Час існування ряду. Еволюція ряду клопів. Сучасна систематика ряду. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Характеристика підряду приховановусі (Cryptocerata): пристосування до життя у воді, особливості живлення. Особливості морфології, біології та екології представників родини гребляки (Corixidae), плавти (Naucoridae), хребтоплави (Notonectidae) на прикладі хребтоплаву звичайного (Notonecta glauca L.), скорпіони водяні (Nepidаe) на прикладі скорпіону водяного (Nepa cinerea L.), ранатри (Ranatra linearis L.). Характеристика підряду вільновусі (Gymnocerata). Особливості морфології, біології та екології представників основних родин підряду вільновусі. Основні характеристики ряду трипси (Thysanoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, груді, кінцівок. Цикл розвитку трипсів, об’єднання рис комах ізьповним і неповним перетворенням. Біологія, екологія видів. Трипси як шкідники сільськогосподарських та лісових культур, як переносники віро зів рослин. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Характеристика підряду яйцекладні (Terebrantia). Особливості морфології, біології та екології представників родин еолотрипіди (Aeolothripidae), трипси (Thripidae). Характеристика підряду трубкохвості (Tubulifera). Особливості морфології, біології та екології представників родини флеотрипіди (Phloeothripidae).

Модуль 2. ВІДДІЛ КОМАХИ З ПОВНИМ ПЕРЕТВОРЕННЯМ (HOLOMETABOLA)

Змістовий модуль 2.1. Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea)

Тема 2.1.1. Відділ комахи з повним перетворенням (Holometabola). Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea)

Характеристика відділу комахи з повним перетворенням (Holometabola). Цикл розвитку, чотири фази розвитку – яйце, личинка, лялечка та імаго. Будова личинки, лялечки. Гіперметаморфоз. Розділення ряду на 3 надряди: колеоптероїдні (2 ряди), нейроптероїдні (3 ряди) та мекоптероїдні (6 рядів). Особливості представників надряду колеоптероїдні (Coleopteroidea). Будова ротового апарату, надкрил, крил. Пристосування до життя всередині різних субстратів. Розділення ряду на 2 ряди: твердокрилі (Coleoptera) та віялокрилі (Strepsiptera).

Тема 2.1.2. Ряд твердокрилі, або жуки (Coleoptera)

Основні характеристики ряду твердокрилі, або жуки (Coleoptera). Морфо-анатомічні особливості жуків: будова голови, очей, вусиків, ротового апарату, грудного відділу, кінцівок, надкрил, крил, черевця. Будова личинки, лялечки. Час існування ряду. Різноманіття біологічних особливостей жуків. Цикли розвитку. Виділення різних груп жуків за тривалістю фаз розвитку. Групи твердокрилих за живленням. Партеногенез. Роль жуків у природі, значення для людини та сільського господарства. Сучасна система твердокрилих. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Характеристика підряду архостемата (Archostemata). Характеристика підряду міксофага (Myxophaga). Особливості морфології, біології та екології представників родин підряду міксофага. Характеристика підряду плотоїдні (Adephaga). Особливості морфології, біології та екології представників родин підряду плотоїдні. Характеристика підряду різноїдні (Рolyphaga). Особливості морфології, біології та екології представників серій, надродин, родин підряду різноїдні.

Тема 2.1.3. Ряд віялокрилі (Strepsiptera)

Основні характеристики ряду віялокрилі (Strepsiptera). Морфо-анатомічні особливості будови самців (редукція передніх крил, ротового апарату), самиць (пристосування до паразитизму, редукція вусиків, органів руху). Цикл розвитку, гіперметаморфоз. Тварини, на якіх паразитують віялокрилі. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології еоксени (Eoxenos laboulbenei Peyer). Особливості морфології, біології та екології стилопса (Stylops melittae).

Змістовий модуль 2.2. Надряд нейроптероїдні (Neuropteroidea)

Тема 2.2.1. Надряд нейроптероїдні (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)

Характеристика надряду нейроптероїдні (Neuropteroidea). Будова ротового апарату, крил, грудей. Представники надряду — найбільш примітивними з усіх комах із повним перетворенням. Розділення надряду на три сучасних ряди: сітчастокрилі (Neuroptera), верблюдки (Raphidoptera) та великокрилі (Megaloptera). Характеристика ряду сітчастокрилі (Neuroptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку. Морфо-анатомічні особливості личинки сітчотокрилих. Біологія, екологія сітчатокрилих. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Надродина коніоптеригоіди (Coniopterygoidea). Особливості морфології, біології та екології представників родини пильнокрили (Coniopterygidae). Надродина осмилоїди (Osmyloidea). Особливості морфології, біології та екології представників родин діляри (Dilaridae); мантиспи (Mantispidae) (мантиспа звичайна Mantispa styriaca Poda); осмиліди (Osmylidae) (осмил жовтоголовий Osmylus fulvicephalus Scopoli); сизириди (Sisyridae) (сизира Sisyra fuscata F.). Надродина ґемеробіоїди (Hemerobioidea). Особливості морфології, біології та екології представників родин ґемеробіїди (Hemerobiidae) (ґемероб сосновий Hemerobius ріnі Stephens); золотоочки (Chrysopidae) (золотоочка звичайна Chrysoperla carnea Steph.). Надродина мірмелеонтоїди (Myrmeleontoidea). Особливості морфології, біології та екології представників родин мурашині леви (Myrmeleontidae) (мурашиний лев звичайний Myrmeleon formicarius L.), аскалафи (Ascalaphidae) (аскалаф строкатий Libelloides macarunius Scopоli).

Тема 2.2.2. Ряд верблюдки (Raphidioptera)

Характеристика ряду верблюдки (Raphidioptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку. Особливості біології імаго, личинки, лялечки. Особливості живлення верблюдок. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології представників родин іноцеліди (Inocellidae), рафідіїди (Raphidiidae).

Тема 2.2.3. Ряд великокрилі (Megaloptera)

Характеристика ряду великокрилі (Megaloptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Особливості біології та екології імаго, личинки, лялечки. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології представників родини вислокрилки (Sialidae) на прикладі вислокрилки звичайної (Sialis morio Klst.); родини коридали (Corydalidae) на прикладі китайського коридала (Protohermes kolbei).

Змістовий модуль 2.3. Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea)

Тема 2.3.1. Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea). Ряд скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera)

Характеристика надряду мекоптероїдні (Mecopteroidea). Особливості бідови ротового апарату, крил. Особливості біології та екології личинок мекоптероїдних. Час існування надряду. Розділення надряду на 6 рядів: скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці (Trichoptera), лускокрилі (Lepidoptera), перетинчастокрилі (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera) та двокрилі (Diptera). Характеристика ряду скорпіонові мухи (Mecoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Особливості морфології, біології та екології представників родини льодовичники (Borеidae) на прикладі льодовичника Вествуда (Boreus westwoodi Hagen); родини скорпіонниці (Panorpidae) на прикладі скорпіонниці звичайної (Ponorpa communіs L.); родини бітаки (Bittacidae) на прикладі бітака італійського (Bittacus italicus Muller).

Характеристика ряду волохокрильці (Тrісhоptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Підряд гідропсихіни (Hydropsychina). Особливості морфології, біології та екології представників родин гідроптиліди (Hydroptilidae), поліцентроподіди (Polycentropodidae), гідропсихіди (Hydropsychidae). Підряд фриганеїни (Phryganeina). Особливості морфології, біології та екології представників родин фриганеїди (Phryganeidae), лімнефіліди (Limnephilidae), лептоцериди (Leptoceridae).

Характеристика ряду лускокрилі (Lepidoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Підряд щелепні (Laciniata): основна риса — гризучий ротовий апарат. Особливості морфології, біології та екології представників родини молі зубаті (Micropterygidae) на прикладі молі зубатої золотої (Micropteryx calthella L.). Підряд рівнокрилі (Jugata): основні риси – сисний ротовий апарат, подібність передньої та задньої пар крил. Особливості морфології, біології та екології представників родин беззубі первинні молі (Eriocraniidae), тонкопряди (Hepialidae). Підряд різнокрилі (Frenata): основні риси – сисний ротовий апарат, відмінності передньої та задньої пар крил. Особливості морфології, біології та екології представників різних родин лускокрилих.

Тема 2.3.2. Ряди перетинчастокрилі (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera)

Характеристика ряду перетинчастокрилі (Hymenoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Арренотокія, телітокія. Партеногенез, поліембріонія, гіперметаморфоз. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Соціальність перетинчастокрилих. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Значення перетинчастокрилих як запилювачів рослин, як шкідників сільськогосподарським та лісовим кільтурам, як переносників кишкових інфекцій. Розділення ряду на підряди, інфраряди та надродини за способом з’єднання черевця з грудьми. Підряд сидячочеревцеві перетинчастокрилі (Symphyta). Особливості морфології, біології та екології представників різних родин сидячочерецевих перетинчастокрилих. Підряд стебельчасточеревцеві (Apocrita). Характеристика основних надродин та родин підряду.

Характеристика ряду блохи (Aphaniptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, грудей, черевця, кінцівок, відсутність крил. Цикл розвитку блох. Біологія імаго, личинки, лялечки. Паразитизм. Блохи як переносники збудників хвороб. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології представників родини пуліциди (Pulicidae), коптопсиліди (Coptopsyllidae), верміпсиліди (Vermipsyllidae), цератофіліди (Ceratophyllidae), ктенофтальміди (Ctenophthalmidae), ішнопсиліди (Ischnopsyllidae).

Тема 2.3.3. Ряд двокрилі (Diptera)

Характеристика ряду двокрилі (Diptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, грудей, черевця, кінцівок, присутність тільки 1 пари крил, задні крила у вигляді дзижчальця. Морфологія личинок. Час існування ряду. Цикл розвитку. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Двокрилі як шкідники сільського господарства, як переносники бактеріальних та вірусних інфекцій. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Розділення ряду за будовою вусиків. Підряд довговусі (Nematocera), основна характеристика – багаточлекникові вусики. Особливості морфології, біології та екології представників основних родин довговусих. Підряд коротковусі прямошовні (Orthorrhapha). Особливості морфології, біології та екології представників основних родин коротковусих прямошовних. Підряд коротковусі круглошовні (Cyclorrhapha). Особливості морфології, біології та екології представників основних родин коротковусих круглошовних.

 

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ (КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ)

 

Модуль	№ модуля, змістового модуля; теми	Назва і короткий зміст змістового модуля, теми	Разом	Кількість аудиторних годин
				лекції	прак­тичні заняття	лабо­ра­тор­ні заняття	само­стійну роботу
Модуль	1	ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA).   НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)
Змістовий модуль	1.1	Ентомологія як наука.   Еволюція та сучасне різноманіття комах Клас ентогнатні (Entognatha).
Тема	1.1.1	Ентомологія як наука	3	1	–		2
Тема	1.1.2	Сучасне різноманіття комах	3	1	–		2
Тема	1.1.3	Надклас шестиногі   (Hexapoda). Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura),   двохвостки (Diplura) Ряд ноґохвостки (Collembola)	6	2	1		3
Змістовий модуль	1.2	Клас комахи (Insecta).   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota) Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	0
Тема	1.2.1	Клас комахи (Insecta)   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)	3	1	–		2
Тема	1.2.2	Ряди мікрокоріфіа   (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)	3	1	–		2
Тема	1.2.3	Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	3	1	–		2
Тема	1.2.4	Надряд ефемероїдні   (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera). Надряд одонатоїдні   (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)	6	2	1		3
Змістовий модуль	1.3	Надряди ортоптероїдні   (Orthopteroidea), геміптероїдні (Hemipteroidea).	0
Тема	1.3.1	Надряд ортоптероїдні   (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти   (Isoptera), веснянки (Plecoptera), ембії (Embioptera), грилоблатиди   (Grylloblattida), паличники (Phasmatoptera)	9	3	2		4
Тема	1.3.2	Ряди прямокрилі   (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери   (Zoraptera)	6	2	1		3
Тема	1.3.3	Надряд геміптероїдні   (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші   (Anoplura)	5	1	1		3
Тема	1.3.4	Ряди рівнокрилі хоботні   (Homoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)	8	2	2		4
Модуль	2	ВІДДІЛ КОМАХИ З ПОВНИМ   ПЕРЕТВОРЕННЯМ (HOLOMETABOLA)	0
Змістовий модуль	2.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)	0
Тема	2.1.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)	3	1	–		2
Тема	2.1.2	Ряд твердокрилі, або жуки   (Coleoptera)	11	3	2		6
Тема	2.1.3	Ряд віялокрилі   (Strepsiptera)	3	1	–		2
Змістовий модуль	2.2	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea)	0
Тема	2.2.1	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)	5	2	1		2
Тема	2.2.2	Ряд верблюдки (Raphidioptera)	4	1	1		2
Тема	2.2.3	Ряд великокрилі   (Megaloptera)	3	1	–		2
Змістовий модуль	2.3	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea)	0
Тема	2.3.1	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea). Ряди скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці   (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera).	7	2	2		3
Тема	2.3.2	Ряди перетинчастокрилі   (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera)	8	3	1		4
Тема	2.3.3	Ряд двокрилі (Diptera)	9	3	2		4
		Загальна кількість годин	108	34	17	0	57

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Студентам за матеріалами, наведеними на DVD диску, необхідно самостійно опрацювати наступні питання курсу.

1. Онтогенез комах. Порушення онтогенезу та їх місце в еволюції комах.
2. Реалізація синтетичної теорії еволюції на прикладі комах.
3. Основи екології трофічних зв’язків для водних комах.
4. Роль окремих трофічних груп комах у формуванні трофічної структури екосистем степової зони України.
5. Рідкісні види комах степового Придніпров’я.
6. Комахи степового Придніпров’я – переносники захворювань людини та тварин.
7. Отруйні комахи України.
8. Біологічне різноманіття комах Дніпропетровської області.

 

АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

(Індивідуальні навчально-дослідні завдання)

Структура ІНДЗ:

–        зміст;

–        вступ – обґрунтовується тема, мета та завдання роботи;

–        основні результати роботи та їх обговорення – подаються у лаконічній формі, схематизованому вигляді, найчастіше поділяються на 3–4 розділи залежно від змісту конкретної теми; бажано розділи також структурувати на 2–4 підрозділи, обсягом по декілька абзаців;

–        висновки;

–        список використаної літератури.

Методичні рекомендації щодо підготовки аналітичного огляду

Загальний обсяг роботи – 5–8 сторінок друкованого тексту. Робота повинна бути написана державною мовою. Робота починається з титульного аркуша, оформленого згідно з чинними нормами. На другій сторінці роботи розташовують “ЗМІСТ”. У ньому наводяться назви всіх структурних частин роботи з початковим номером сторінки, на якій розділ починається. Усі структурні розділі роботи нумеруються арабськими цифрами (окрім “ВСТУПУ”, “ВИСНОВКІВ”, “СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ”) та друкуються великими літерами. Розділи та підрозділи роботи повинні бути відокремлені збільшеним міжрядковим інтервалом. У кінці заголовків крапка не ставиться.

Сторінки нумерують у верхньому правому куті сторінки. На титульному аркуші номер не ставиться, але він входить до загальної кількості сторінок. Нумерацію сторінок починають із “ЗМІСТУ” – “2. Нумерацію сторінок закінчують на останній сторінці “списку літератури”. Береги (поля) на сторінці повинні складати відповідно: верхній – 20 мм, нижній – 20, зліва – 30, справа – 15 мм. Рекомендовані параметри друку: шрифт Times New Roman, розмір літер 14, міжрядковий інтервал –1,0–1,2.

Об’єм вступу не повинен перевищувати 1 сторінки. Вступ (умовно) складається із трьох частин. У першій характеризується досліджуваний об’єкт (явище), доводиться актуальність обраної теми. Друга частина вступу висвітлює загальний стан вивченості об’єкту досліджень та підводить до заключної третьої частини вступу – мети роботи (1 речення) та її завдань (2–4 пункти). Розділ повинен бути побудований таким чином, щоб при читанні тільки вступу й висновків у стороннього читача склалося повне уявлення про те, що досліджувалося в роботі й навіщо.

Обсяг висновків не повинен перевищувати 1 сторінки. Висновки зазвичай складаються із 3–7 пунктів. До складу кожного пункту входить 1–3 речення.

“СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ” або “ЛІТЕРАТУРА” подаються за одним із двох принципів. Рекомендована кількість джерел складає 15–20. Усі джерела, наведені в цьому розділі повинні бути проаналізовані в тексті роботи (не повинно бути зайвих джерел). І навпаки, всі джерела, на які є посилання в тексті роботи, повинні бути зазначені у “СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ”.

Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої літери) з абзацного відступу. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3–6 пт.

Нумерацію розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака “№”. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3. Система…” (третій підрозділ другого розділу).

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації (таблиці) як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. Посилання на ілюстрацію наводять у круглих дужках “(рис. 3.1)” або зворотом типу: “… як це видно з рис. 3.1.” або “… як це показано на рис. 3.1.”

Ілюстрації, рисунки, схеми, графіки, таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом “Рис.” та нумерують послідовно за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Таблиці нумерують послідовно в межах кожного розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” їх зазначенням її номера. При переносі частини таблиці на інший аркуш вказують “Продовження табл. 1.2.” Номер формул пишуть по правому полю аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово дивись, наприклад: “див. табл. 3.4”. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі.

Список літератури необхідно наводити в алфавітному порядку (спочатку російськомовні та україномовні джерела, потім – іншомовні). У тексті посилання повинні мати наступний вигляд: “… у роботах ряду авторів (Ярошенко, 1989; Іванов, Петренко, 1992; Кльонов та ін., 1975)”, або “… за даними Н. Н. Ярошенка (1989), В. А. Іванова й М. П. Петренка (1992) та А.А. Кльонова зі співавторами (1975)”.

Посилання на монографії

Снедекор Д. У. Статистические методы в применении к исследованиям в сельском хозяйстве и биологии. – М.: Сельхозгиз, 1961. – 497 с.

Веденяпин Г. В. Общая методика экспериментального исследования и обработки опытных данных. – М.: Колос, 1973. – 195 с.

Статті, тези

Животовский Л. А. Показатель внутрипопуляционного разнообразия // Журнал общей биологии. – 1980. – Т. 41, № 6. – С. 828–836.

Замотайлов А. С. О таксономическом положении Brachinus quadriguttatus (Coleoptera, Carabidae) и близких форм // Вестник зоологии. – 1991. – № 5. – С. 60–64.

Криволуцкий Д. А. Вертикальные миграции панцирных клащей (Oribatei) в лесных почвах Подмосковья // ХІІІ Международный энтомологический конгресс. Москва 2–9 августа 1968 г. Труды. – Т. 3. – Л.: Наука, 1972. – С. 386–387.

Зразок оформлення титульного аркуша.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Кафедра зоології та екології

Аналітичний огляд із “Назва дисципліни”

НАЗВА АНАЛІТИЧНОГО ОГЛЯДУ …

 

Виконавець:                                                                                                 Перевірив:

студентка групи ББ–08–5                                                                          канд. біол. наук, доцент

Прізвище І. Б.                                                                                                         Прізвище І. Б.

Дніпропетровськ, 2012

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Лекції із застосуванням графічних схем, таблиць, використанням мультимедійного проектора, робота в Інтернет, складання та розв’язування ситуаційних завдань, розроблення та складання графічних схем, планів діагностичних досліджень тощо.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ

Поточне опитування, тестування, письмові модульні роботи, оцінка за аналітичний огляд, підсумковий письмовий екзамен.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплект навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД); ілюстративний матеріал; текстові та електронні варіанти тестів для поточного та підсумкового тестування; контрольні роботи для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу.

КРИТЕРІЇ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ

Шкала оцінювання: 90–100 балів – відмінно (А); 75–89 балів – добре (ВС);

60–74 балів – задовільно (DE); 1–59 балів – незадовільно (FX).

Максимальна кількість балів: 60 б.

Допуск до екзамену: 30 б.

КМР: 10 б.

Контрольні роботи: 20 б. + 20 б.

Пропущені заняття повинні бути обов’язково відпрацьовані з лаборантом і складені викладачеві до підсумкового заняття з кожного модуля.

Усі модулі повинні бути складені (мінімум 15 б.).

Пропуск лекційного або практичного заняття без поважної причини: –1 б.

Терміни складання модулів

Термін складання Модуля № 1 – 8-й тиждень; термін перескладання – 9-й тиждень.

Термін складання Модуля № 2 – 16-й тиждень; термін перескладання – 17-й тиждень.

Умови перескладання модулів:

Набрано за модульну контрольну роботу менше 50 % балів із необхідних.

Перескладають тільки один раз.

При перескладанні бали за першу спробу анулюються та враховуються бали за перескладання, навіть якщо вони гірші за попередні.

Перескладання контрольної роботи відбувається тільки упродовж двох наступних тижнів після офіційного проведения контрольної модульної роботи.

ЛІТЕРАТУРА

Навчальна та довідкова (основний прелік)

Бригадиренко В. В. Основи систематики комах: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2003. – 204 с.

Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология. – М.: Высш. шк., 1980. – 416 с.

Атлас комах України / В. І. Гусєв, В. М. Єрмоленко, В. В. Свищук, К. А. Шмиговський. – К.: Рад. шк., 1962. – 252 с.

Историческое развитие класса насекомых / Под ред. Б. Б. Родендорфа и А. П. Расницына. – Труды Палеонтол. ин-та. Т. 178. – М.: Наука, 1980. – 269 с.

Долин В. Г., Ермоленко В. М. Класс насекомые // Природа Украинской ССР. Животный мир. – К.: Наук. думка, 1985. – С. 61-101.

Клюге Н. Ю. Современная систематика насекомых. Принципы систематики живых организмов и общая систематика насекомых с классификацией первичнобескрылых и древнекрылых. – СПб.: Лань, 2000. – 336 с.

Росс Г., Росс Ч., Росс Д. Энтомология. – М.: Мир, 1985. – 576 с.

Шванвич Б. Н. Курс общей энтомологии. – М.-Л.: Наука, 1949. – 900 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 1. – К.: Либідь, 1992. – 318 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 2. – К.: Либідь, 1994. – 320 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 3. – К.: Либідь, 1997. – 350 с.

Навчальна та довідкова (додатковий перелік)

Бартенев А. Ф., Грамма В. Н. Обзор семейств жуков (Coleoptera) Украины. Ч. 1: Myxophaga, Adephaga, Polyphaga (Staphylinoidea). // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. – 1995. – Т. 3, № 1-2. – С. 20-51.

Бартенев А. Ф., Шатровский А. Г., Вовк Д. В. Обзор семейств жуков (Coleoptera) Украины. Часть 2. Polyphaga (Staphyliniformia: Hydrophiloidea; Scarabaeiformia: Scarabaeoidea). // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. – 1997. – Т. 5, № 1. – С. 5-21.

Бей-Биенко Г. Я. Об общей классификации насекомых // Энтомол. обозрение. – 1962. – Т. 41, № 1. – С. 6-21.

Бей-Биенко Г. Я., Богданов–Катьков Н. Н. и др. Сельскохозяйственная энтомология. 3-е изд. – М.-Л.: Сельхозгиз, 1955. – 616 с.

Благовещенский Д. И. Пухоеды (Mallophaga) / Фауна СССР. Т. 72. – М.-Л.: Наука, 1959. – 254 с.

Бошко Г. В. Гедзі: Diptera, Tabanidae / Фауна України. Т. 13, вип. 4. – К.: Наук. думка, 1973. – 207 с.

Бродский А. К. Эволюция крылового аппарата у Ephemeroptera // Энтомол. обозрение. – 1974. – Т. 53, № 2. – С. 291-303.

Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. В 3 т. Вредные нематоды, моллюски, членистоногие (часть первая) / Под ред. В. П. Васильева. – К.: Урожай, 1973. – Т. 1. – 495 с.

Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. В 3 т. Вредные членистоногие (продолжение), позвоночные / Под ред. В. П. Васильева. – К.: Урожай, 1973. – Т. 2. – 606 с.

Гуссаковский В. В. Насекомые перепончатокрылые. Рогохвосты и пилильщики. Ч. 1. / Фауна СССР. Т. 2, вып. 1. – М.-Л.: Наука, 1935. – 453 с.

Гуссаковский В. В. Насекомые перепончатокрылые. Пилильщики (Tenthredinodea). Ч. 2. / Фауна СССР. Т. 2, вып. 2. – М.-Л.: Наука, 1947. – 233 с.

Ефетов К. А., Будашкин Ю. И. Бабочки Крыма. – Симф.: Таврия, 1990. – 111 с.

Єрмоленко В. М. Рогохвости та пильщики. Тентредоподібні пильщики. Цимбіциди. Бластикитоміди. / Фауна України. Т. 10, вип. 2. – К.: Наук. думка, 1972. – 203 с.

Жизнь животных. В 7 т. Т. 3. Членистоногие // Под ред. М. С. Гилярова и др. – М.: Просвещение, 1984. – 463 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae) // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 3. – Л.: Наука, 1960. – 267 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae). Ч. 5. Подсемейство Myrmecozelinae // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 5. – Л.: Наука, 1975. – 429 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae). Ч. 6. Подсемейство Meessiinae // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 6. – Л.: Наука, 1979. – 408 с.

Загуляев А. К. Злаковые стеблевые моли. Семейства Ochsenheimeriidae и Eriocottidae. // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 7. – Л.: Наука, 1988. – 302 с.

Захаренко А. В., Кривохатский В. А. Сетчатокрылые (Neuroptera) Европейской части бывшего СССР. // Изв. Харьков. энтомол. о-ва. – 1993. – Т. 1, № 1. – С. 34-83.

Каспарян Д. Р. Наездники-ихневмониды (Ichneumonidae), подсемейство Tryphoninae, триба Tryphonini // Фауна СССР. Насекомые перепончатокрылые. Т. 3, вып. 1. – Л.: Наука, 1973. – 320 с.

Кержнер И. М., Коббен Р. Х. Направления классификации полужесткокрылых. Ч. 1. // Энтомол. обозрение. – 1974. – Т. 53, № 1. – С. 238-240.

Крежнер И. М. Полужесткокрылые семейства Nabidae // Фауна СССР. Насекомые хоботные. Т. 13, вып. 2. – Л.: Наука, 1981. – 327 с.

Клюге Н. Ю. Система альтернативных номенклатур надвидовых таксонов // Энтомол. обозрение. – 1999. – Т. 78, № 1. – С. 224-243.

Крыжановский О. Л. Жуки подотряда Adephaga: сем. Rhysopidae, Trachypachydae; сем. Carabidae (вводная часть, обзор фауны СССР). – Л.: Наука, 1983. – 341 с.

Малышев С. И. Становление перепончатокрылых и фазы их эволюции. – М.-Л.: Наука, 1966. – 329 с.

Международный кодекс зоологической номенклатуры. Изд. 3-е. – Л.: Наука, 1988. – 203 с.

Некрутенко Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Крыма: Определитель. – К.: Наук. думка, 1985. – 152 с.

Определитель коллембол фауны СССР / Под ред. Н. М. Черновой и Б. Р. Стригановой. – М.: Наука, 1988. – 214 с.

Определитель коллембол фауны России и сопредельных стран: Семейство Hypogasturidae / Под ред. Н. М. Черновой. – М.: Наука, 1999. – 336 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. В 5 т. Т. 1. Низшие, древнекрылые, с неполным превращением / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – М.-Л.: Наука, 1964. – 936 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. В 5 т. Т. 2. Жесткокрылые и веерокрылые. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – М.-Л.: Наука, 1965. – 668 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 1. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1978. – 584 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 2. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1978. – 757 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 3. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1981. – 688 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 4. / Под ред. Г. С. Медведева; В. И.Тобиас, С. А. Белокобыльский, А. Г. Котенко – Л.: Наука, 1986. – 509 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 5. / Под ред. Г. С. Медведева; В. И. Тобиас, А. Б. Якимавичюс, И. Г. Кирияк – Л.: Наука, 1986. – 309 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 6. / Под ред. Г. С. Медведева; А. Н. Желоховцев, В. И. Тобиас, М. А. Козлов – Л.: Наука, 1988. – 268 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 1. / А. К. Загуляев, В. И. Кузнецов, А. А. Стекольников и др. – Л.: Наука, 1978. – 712 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 2. / З.С.Гершензон, А.С. Данилевский, А. К. Загуляев и др. – Л.: Наука, 1981. – 788 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 3. / А. К. Загуляев, В. И. Кузнецов, М. О. Мартин и др. – Л.: Наука, 1986. – 504 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Большекрылые, верблюдки, сетчатокрылые, скорпионовы мухи и ручейники. Ч. 6. / Т. С. Вшивкова, Г. И. Дорохова, О. Л. Качалова и др. – Л.: Наука, 1987. – 200 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 5. Двукрылые, блохи. Ч. 1. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – Л.: Наука, 1969. – 807 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 5. Двукрылые, блохи. Ч. 2. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – Л.: Наука, 1970. – 943 с.

Определитель обитающих в почве личинок насекомых / Под ред. М. С. Гилярова. – М.-Л.: Изд. АН СССР, 1964. – 930 с.

Павловский Е. Н. Руководство по паразитологии человека. Т. 2. – М.-Л.: изд. АН СССР, 1948. – С. 527-1022.

Расницын А. П. Гриллоблаттиды – современные представители отряда протоблаттид // Доклады АН СССР. – 1976. – Т. 228, № 2. – С. 502-504.

Расницын А. П. О ранней эволюции насекомых и происхождении птеригот // Журнал общей биологии. – 1976. – Т. 37, № 4. – С. 543-555.

Родендорф Б. Б. и др. Основы палеонтологии. Членистоногие трахейные и хелицеровые. – М.: изд. АН СССР, 1962. – 560 с.

Родендорф Б. Б. Направления филогенетического развития крылатых насекомых (Insecta, Pterygota) // Журнал общей биологии. – Т. 29, № 1. – 1968. – С. 57-66.

Сергієнко Г. Д. Воші. // Фауна України. Т. 22, вип. 3. – К.: Наукова думка, 1974. – 110 с.

Старобогатов Я. И. Филогения и система членистоногих (Artropoda) // Успехи современной биологии. – 1991. – Т. 111, № 6. – С. 828-839.

Шкала геологического времени / У. Б. Харленд, А. В. Кокс, П. Г. Ллевеллин и др. – М.: Мир, 1985.

Шаров А. Г. Типы метаморфоза насекомых и их взаимоотношения (по сравнительно-онтогенетическим и палеонтологическим данным) // Энтомол. обозрение. – 1957. – Т. 36, №3. – С. 569-576.

Якобсон Г. Г. Жуки России и Западной Европы. – СПб.: изд. Девриена, 1905-1916 (не оконч.). – 1024 с.

Якобсон Г. Г., Бианки В. Л. Прямокрылые и ложносетчатокрылые Роийской империи и сопредельных стран. – СПб.: б.и., 1905.

Kirejtshuk A. G. On origin and early evolution of the superfamily Cucujoidea (Coleoptera, Polyphaga). Comments on the family Helotidae // The Kharkov Entomological Society Gazette. – 2000. – Vol. 8, is. 1. – P. 8-38.

A checklist of the ground–beetles of Russia and adjacent lands (Insecta, Coleoptera, Carabidae) / O. L. Kryzhanovskij, I.A. Belousov, I. I. Kabak, B.M. Kataev, K. V. Makarov, V. G. Shilenkov – Sofia–Moscow: Pensoft Publishers, 1995. – 271 р.

Інструктивна та методична

Бригадиренко В. В. Тестові завдання з ентомології для студентів біологічних спеціальностей вузів. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2003. – 32 с.

Указатель научных, учебных и методических работ кафедры зоологии и экологии / В. Л. Булахов, В. А. Барсов, О. М. Мясоедова и др. – Днепропетровск: ДГУ, 1990.

Російсько-український зоологічний словник / О. Ф. Пилипенко, А. А. Губкін, В. Л. Булахов та ін. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1995.

РЕСУРСИ

1. Наукова бібліотека ДНУ ім. Олеся Гончара, 49050, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 72
2. Бібліотека медичної літератури, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського.
3. Обласна наукова бібліотека, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Ю. Савченко
4. Бібліотека ДДМА, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського
5. Наукова бібліотека ім. В.І. Вернадського, м. Київ
6. http://www.maik.ru
7. http://www.springerlink.com/home/main.mpx
8. http://www.sciencedirect.com/science/journals/agribio

 

 

Автор програми

канд. біол. наук, доцент кафедри

зоології та екології                                                                                                 В. В. Бригадиренко

 

 

Завідувач кафедри зоології

та екології, канд. біол. наук, доцент                                                                    В. Я. Гассо

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Кафедра зоології та екології

 

«ПОГОДЖЕНО»		«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Декан   ФБЕМ ДНУ, проф. ___________   О. Є. Пахомов 26.07.2012   р.		Проректор із науково-педагогічної роботи, проф. ____________   С. О. Чернецький __.__.2012   р.

Робоча навчальна програма

з

Ентомології

(назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки 040102 Біологія

(шифр і назва напряму підготовки)

факультету біології, екології та медицини

(назва факультету)

 

Дніпропетровськ − 2012

 

Робоча програма складена на основі галузевого стандарту вищої освіти України напряму підготовки 040102 біологія

Робоча програма складена Бригадиренком Віктором Васильовичем, к. б. н., доцентом

(вчений ступінь, звання, ім’я та ініціали автора (ів) програми)

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри зоології та екології

Протокол № 9 від “26” травня 2012 р.

Завідувач кафедри зоології та екології

_______________________ / Гассо В. Я. /

(підпис)                (прізвище та ініціали)

26 травня 2012 р

Схвалено навчально-методичною комісією ФБЕМ

Протокол № 50 від  “26” травня 2012 р.

Голова           _______________/  Севериновська О. В. /

(підпис)                                    (прізвище та ініціали)

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Мета вивчення – поглиблення та узагальнення інформації про організацію та будову комах, основні їх біологічні риси, шляхи розвитку та взаємодії іншими компонентами природних екосистем, створення на базі сучасних даних системи комах з урахуванням їх генетичних відносин і філогенії; така система необхідна для пізнання закономірностей загального еволюційного процесу тваринного світу.

Завдання вивчення дисципліни:

– створення системного підходу щодо розуміння ентомофауни на основі уявлень про будову, функціонування та взаємодію між молекулярним, клітинним, тканинним, органним, організмовим, популяційно-видовим і біосферним рівнями організації;

– розвиток уявлень про єдність процесів онто- та філогенезу у комах;

– засвоєння сучасних принципів таксономії та систематики тварин;

– засвоєння комплексного підходу до створення системи організмів;

– вивчення історії комах, їх ролі в екосистемах минулого, більш доскональне пізнання світу комах.

– формування поглядів на еволюцію комах, які є складовою частиною природи, мають свої особливості будови, функціонування та розвитку;

– інтеграція відомостей про цикли розвитку вільноіснуючих і паразитичних комах різних таксономічних груп.

Для засвоєння більшості тем дисципліни необхідне знання студентами таких курсів: біологія (теми, присвячені типу Членистоногі), екологія (усі теми).

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

– положення комах у системі тваринного світу;

– сучасну систематику всіх рядів комах;

– загальну характеристику та біологію найважливіших представників з кожного ряду комах;

– морфо-фізіологічні властивості комах, значення основних процесів їх обміну речовин, характеристику їх онтогенезу;

– механізми виникнення циклів розвитку комах із повним і неповним перетворенням;

– екологічні зв’язки комах різних рядів із середовищем їх існування, чинники, що регламентують географічне поширення комах;

– механізми процесів формування ентомофауни окремих регіонів і конкретних екосистем.

– описи діагностично значимих комплексів ознак комах;

– алгоритми ідентифікації таксонів комах за визначниками;

– структуру діагностичних ключів, діагностичних таблиць, визначників, структуру діагнозу та опису таксону;

– основні визначники комах фауни України та Палеарктики;

– методи визначення різних таксономічних груп комах.

Підготовлений фахівець повинен уміти:

– пояснювати закономірності еволюції комах, як однієї з найрізноманітніших груп живих організмів;

– в польових умовах визначити вид (рід чи родину) комах, користуючись відповідними польовими визначниками;

– в лабораторних умовах використовуючи методи мікроскопії та техніку препарування зоологічних об’єктів на основі аналізу зразка складати морфологічний опис безхребетних тварин, достатній для їх визначення професіоналом;

– користуючись системою ознак різних вікових станів на основі візуального спостереження та діагностичних ознак визначати віковий стан наданої комахи;

– за природним та/чи колекційним матеріалом у невизначеної комахи визначати її морфологічний тип та пристосування до життя у різних середовищах;

– за зразком метаморфозу в умовах лабораторії використовуючи візуальне спостереження встановити тип метаморфозу представників різних таксономічних груп комах;

– визначати комах, виявляти їх таксономічно важливі діагностичні ознаки та еколого-біологічні особливості;

– для невизначеної комахи за узагальненими даними про її екологічні, біологічні та анатомо-морфологічні особливості використовуючи систему тварин та класифікацію екоморф виявляти характеристики, значимі для ідентифікації на рівні ряду та родини.

2. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

2.1. Лекційний курс

Модуль	№ модуля, змістового модуля; теми	Назва і короткий зміст змістового модуля, теми	Кількість аудиторних годин на лекції
Модуль	1	ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA).   НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)
Змістовий модуль	1.1	Ентомологія як наука.   Еволюція та сучасне різноманіття комах Клас ентогнатні (Entognatha).
Тема	1.1.1	Ентомологія як наука	1
Тема	1.1.2	Сучасне різноманіття комах	1
Тема	1.1.3	Надклас шестиногі   (Hexapoda). Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura),   двохвостки (Diplura) Ряд ноґохвостки (Collembola)	2
Змістовий модуль	1.2	Клас комахи (Insecta).   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota) Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)
Тема	1.2.1	Клас комахи (Insecta)   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)	1
Тема	1.2.2	Ряди мікрокоріфіа   (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)	1
Тема	1.2.3	Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	1
Тема	1.2.4	Надряд ефемероїдні   (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera). Надряд одонатоїдні   (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)	2
Змістовий модуль	1.3	Надряди ортоптероїдні   (Orthopteroidea), геміптероїдні (Hemipteroidea).
Тема	1.3.1	Надряд ортоптероїдні   (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти   (Isoptera). Ряд веснянки (Plecoptera). Ряд ембії (Embioptera). Ряд   грилоблатиди (Grylloblattida). Ряд паличники (Phasmatoptera)	3
Тема	1.3.2	Ряди прямокрилі   (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери   (Zoraptera)	2
Тема	1.3.3	Надряд геміптероїдні   (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші   (Anoplura)	1
Тема	1.3.4	Ряди рівнокрилі хоботні   (Homoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)	2
Модуль	2	ВІДДІЛ КОМАХИ З ПОВНИМ   ПЕРЕТВОРЕННЯМ (HOLOMETABOLA)
Змістовий модуль	2.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)
Тема	2.1.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)	1
Тема	2.1.2	Ряд твердокрилі, або жуки   (Coleoptera)	3
Тема	2.1.3	Ряд віялокрилі   (Strepsiptera)	1
Змістовий модуль	2.2	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea)
Тема	2.2.1	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)	2
Тема	2.2.2	Ряд верблюдки   (Raphidioptera)	1
Тема	2.2.3	Ряд великокрилі   (Megaloptera)	1
Змістовий модуль	2.3	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea)
Тема	2.3.1	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea). Ряди скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці   (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera).	2
Тема	2.3.2	Ряди перетинчастокрилі   (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera)	3
Тема	2.3.3	Ряд двокрилі (Diptera)	3
		Загальна кількість годин	34

2.2. Теми лабораторних робiт

Не передбачено навчальним планом.

2.3. Теми практичних робіт

Модуль	№ модуля, змістового модуля; теми	Назва і короткий зміст змістового модуля, теми	Кількість годин на практичні заняття
Модуль	1	ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA).   НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)
Тема	1.1.1	Ентомологія як наука	–
Тема	1.1.2	Сучасне різноманіття комах	–
Тема	1.1.3	Надклас шестиногі   (Hexapoda). Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura),   двохвостки (Diplura) Ряд ноґохвостки (Collembola)	1
Тема	1.2.1	Клас комахи (Insecta)   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)	–
Тема	1.2.2	Ряди мікрокоріфіа   (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)	–
Тема	1.2.3	Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	–
Тема	1.2.4	Надряд ефемероїдні   (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera). Надряд одонатоїдні   (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)	1
Тема	1.3.1	Надряд ортоптероїдні   (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти   (Isoptera), веснянки (Plecoptera), ембії (Embioptera), грилоблатиди   (Grylloblattida), паличники (Phasmatoptera)	2
Тема	1.3.2	Ряди прямокрилі   (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери   (Zoraptera)	1
Тема	1.3.3	Надряд геміптероїдні   (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші   (Anoplura)	1
Тема	1.3.4	Ряди рівнокрилі хоботні   (Homoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)	2
Модуль	2	ВІДДІЛ КОМАХИ З ПОВНИМ   ПЕРЕТВОРЕННЯМ (HOLOMETABOLA)
Тема	2.1.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)	–
Тема	2.1.2	Ряд твердокрилі, або жуки   (Coleoptera)	2
Тема	2.1.3	Ряд віялокрилі   (Strepsiptera)	–
Тема	2.2.1	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)	1
Тема	2.2.2	Ряд верблюдки   (Raphidioptera)	1
Тема	2.2.3	Ряд великокрилі   (Megaloptera)	–
Тема	2.3.1	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea). Ряди скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці   (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera).	2
Тема	2.3.2	Ряди перетинчастокрилі   (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera)	1
Тема	2.3.3	Ряд двокрилі (Diptera)	2
		Загальна кількість годин	17

2.4. Завдання для самостійного опрацювання

Модуль	№ модуля, змістового модуля; теми	Назва і короткий зміст змістового модуля, теми	Кількість годин на самостійну роботу
Модуль	1	ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA).   НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)
Змістовий модуль	1.1	Ентомологія як наука.   Еволюція та сучасне різноманіття комах Клас ентогнатні (Entognatha).
Тема	1.1.1	Ентомологія як наука	2
Тема	1.1.2	Сучасне різноманіття комах	2
Тема	1.1.3	Надклас шестиногі   (Hexapoda). Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura), двохвостки   (Diplura) Ряд ноґохвостки (Collembola)	3
Змістовий модуль	1.2	Клас комахи (Insecta).   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota) Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)
Тема	1.2.1	Клас комахи (Insecta)   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)	2
Тема	1.2.2	Ряди мікрокоріфіа   (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)	2
Тема	1.2.3	Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	2
Тема	1.2.4	Надряд ефемероїдні   (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera). Надряд одонатоїдні   (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)	3
Змістовий модуль	1.3	Надряди ортоптероїдні   (Orthopteroidea), геміптероїдні (Hemipteroidea).
Тема	1.3.1	Надряд ортоптероїдні   (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти   (Isoptera), веснянки (Plecoptera), ембії (Embioptera), грилоблатиди   (Grylloblattida), паличники (Phasmatoptera)	4
Тема	1.3.2	Ряди прямокрилі   (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери   (Zoraptera)	3
Тема	1.3.3	Надряд геміптероїдні   (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші   (Anoplura)	3
Тема	1.3.4	Ряди рівнокрилі хоботні   (Homoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)	4
Модуль	2	ВІДДІЛ КОМАХИ З ПОВНИМ   ПЕРЕТВОРЕННЯМ (HOLOMETABOLA)
Змістовий модуль	2.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)
Тема	2.1.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)	2
Тема	2.1.2	Ряд твердокрилі, або жуки   (Coleoptera)	6
Тема	2.1.3	Ряд віялокрилі   (Strepsiptera)	2
Змістовий модуль	2.2	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea)
Тема	2.2.1	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)	2
Тема	2.2.2	Ряд верблюдки   (Raphidioptera)	2
Тема	2.2.3	Ряд великокрилі (Megaloptera)	2
Змістовий модуль	2.3	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea)
Тема	2.3.1	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea). Ряди скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці   (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera).	3
Тема	2.3.2	Ряди перетинчастокрилі   (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera)	4
Тема	2.3.3	Ряд двокрилі (Diptera)	4
		Загальна кількість годин	57

2.5. Тематичний план дисципліни

Модуль	№ модуля, змістового модуля; теми	Назва і короткий зміст змістового модуля, теми	Разом	Кількість аудиторних годин
				лекції	прак­тичні заняття	лабо­ра­тор­ні заняття	само­стійну роботу
Модуль	1	ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA).   НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)
Змістовий модуль	1.1	Ентомологія як наука.   Еволюція та сучасне різноманіття комах Клас ентогнатні (Entognatha).
Тема	1.1.1	Ентомологія як наука	3	1	–		2
Тема	1.1.2	Сучасне різноманіття комах	3	1	–		2
Тема	1.1.3	Надклас шестиногі   (Hexapoda). Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura),   двохвостки (Diplura) Ряд ноґохвостки (Collembola)	6	2	1		3
Змістовий модуль	1.2	Клас комахи (Insecta).   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota) Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	0
Тема	1.2.1	Клас комахи (Insecta)   Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)	3	1	–		2
Тема	1.2.2	Ряди мікрокоріфіа   (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)	3	1	–		2
Тема	1.2.3	Підклас крилаті комахи   (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	3	1	–		2
Тема	1.2.4	Надряд ефемероїдні   (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera). Надряд одонатоїдні   (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)	6	2	1		3
Змістовий модуль	1.3	Надряди ортоптероїдні   (Orthopteroidea), геміптероїдні (Hemipteroidea).	0
Тема	1.3.1	Надряд ортоптероїдні   (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти   (Isoptera), веснянки (Plecoptera), ембії (Embioptera), грилоблатиди   (Grylloblattida), паличники (Phasmatoptera)	9	3	2		4
Тема	1.3.2	Ряди прямокрилі   (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери   (Zoraptera)	6	2	1		3
Тема	1.3.3	Надряд геміптероїдні   (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші (Anoplura)	5	1	1		3
Тема	1.3.4	Ряди рівнокрилі хоботні   (Homoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)	8	2	2		4
Модуль	2	ВІДДІЛ КОМАХИ З ПОВНИМ   ПЕРЕТВОРЕННЯМ (HOLOMETABOLA)	0
Змістовий модуль	2.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)	0
Тема	2.1.1	Надряд колеоптероїдні   (Coleopteroidea)	3	1	–		2
Тема	2.1.2	Ряд твердокрилі, або жуки   (Coleoptera)	11	3	2		6
Тема	2.1.3	Ряд віялокрилі   (Strepsiptera)	3	1	–		2
Змістовий модуль	2.2	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea)	0
Тема	2.2.1	Надряд нейроптероїдні   (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)	5	2	1		2
Тема	2.2.2	Ряд верблюдки   (Raphidioptera)	4	1	1		2
Тема	2.2.3	Ряд великокрилі   (Megaloptera)	3	1	–		2
Змістовий модуль	2.3	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea)	0
Тема	2.3.1	Надряд мекоптероїдні   (Mecopteroidea). Ряди скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці   (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera).	7	2	2		3
Тема	2.3.2	Ряди перетинчастокрилі   (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera)	8	3	1		4
Тема	2.3.3	Ряд двокрилі (Diptera)	9	3	2		4
		Загальна кількість годин	108	34	17	0	57

2.5. Орієнтований перелік питань,
які визначаються як питання поточного та підсумкового контролю

Модуль 1

1. Предмет ентомології та її      структура, напрямки, задачі.
2. Історія ентомології.
3. Розвиток вітчизняної      ентомології.
4. Загальна морфологія комах.
5. Будова голови комах.
6. Будова вусиків, типи вусиків.
7. Загальна будова ротових      органів, їх різноманітність.
8. Будова  грудного відділу.
9. Загальна будова ніг, їхні типи.
10. Будова крил комах (форма, жилкування,      забарвлення, та ін.).
11. Особливості руху крилового      апарату
12. Будова черевця та його      придатків.
13. Особливості будови наружних      покривів, та їх похідні.
14. Забарвлення комах.
15. М’язова система комах.
16. Жирове тіло комах, його      функції.
17. Будова травної системи, її      особливості в різних групах комах.
18. Особливості кровоносної      системи.
19. Органи дихання комах.
20. Теплопродукція та особливості      теплового режиму комах
21. Органи виділення комах.
22. Екзокринні залози комах
23. Ендокринна система комах
24. Нервова система, її      особливості.
25. Органи механічного відчуття, їх      функції.
26. Органи слуху комах.
27. Хімічне та гігротермічне      відчуття комах.
28. Будова очей комах та      особливості їх зору.
29. Рефлекси та інстинкти комах.
30. Будова статевої системи.
31. Розвиток комах, неповне, повне      та інші типи перетворення.
32. Будова личиночної фази розвитку      у комах.
33. Будова лялечки та імаго
34. Фізіологія метаморфозу.
35. Особливості партеногенезу,      яйцекладіння у комах.
36. Життєві цикли комах.
37. Діапауза у комах.
38. Поліморфізм у комах.
39. Принципи систематики й      таксономії комах.
40. Основи сучасної системи комах.

Модуль 2

41. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із надряду ортоптероїдні (Orthopteroidea).
42. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду таргани (Blattoptera).
43. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду богомоли (Mantoptera).
44. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду терміти (Isoptera).
45. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду веснянки (Plecoptera).
46. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду ембії (Embioptera).
47. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду грилоблатиди (Grylloblattida).
48. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду паличники (Phasmatoptera).
49. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду прямокрилі (Orthoptera).
50. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду вуховертки (Dermaptera).
51. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду гемімериди (Hemimerida).
52. Загальна характеристика, особливості      будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та значення для      людини комах із ряду зораптери (Zoraptera).
53. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із надряду геміптероїдні (Hemipteroidea).
54. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду ряду сіноїди (Copeognatha).
55. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду пухоїди (Mallophaga).
56. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду воші (Anoplura).
57. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду рівнокрилі хоботні (Homoptera).
58. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду напівтвердокрилі (Hemiptera).
59. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду трипси (Thysanoptera).
60. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із надряду колеоптероїдні (Coleopteroidea).
61. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду відділу комахи з повним перетворенням      (Holometabola)
62. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із надряду колеоптероїдні (Coleopteroidea).
63. Загальна характеристика, особливості      будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та значення для      людини комах із ряду твердокрилі, або жуки (Coleoptera).
64. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду віялокрилі (Strepsiptera).
65. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із надряду нейроптероїдні (Neuropteroidea).
66. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду сітчастокрилі (Neuroptera).
67. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду верблюдки (Raphidioptera).
68. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду великокрилі (Megaloptera).
69. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із рядцу скорпіонові мухи (Mecoptera).
70. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду волохокрильці (Тrісhоptera).
71. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду лускокрилі (Lepidoptera).
72. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду скорпіонові мухи (Mecoptera).
73. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду волохокрильці (Тrісhоptera).
74. Загальна характеристика, особливості      будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та значення для      людини комах із ряду лускокрилі (Lepidoptera).
75. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду перетинчастокрилі (Hymenoptera).
76. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряду блохи (Aphaniptera).
77. Загальна характеристика,      особливості будови, біології, екології, розповсюдження, роль у природі та      значення для людини комах із ряд двокрилі (Diptera).

Питання пiдсумкового контролю

1. Наведіть характеристику підкласу Безкрилі комахи.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру до рівня      підряду.
2. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників ряду Оdonata. Наведіть приклади (особливості      будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
3. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із ряду Прямокрилі.
4. Наведіть характеристику ряду Двокрилі. Охарактеризуйте      сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості про філогенію,      сучасний таксономічний склад, географічне поширення представників ряду.      Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до рівня родини.
5. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників підряду Плотоядні ряду Твердокрилі.      Наведіть приклади (особливості будови, цикл розвитку) окремих      представників ряду.
6. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із ряду Лускокрилі.
7. Наведіть характеристику ряду Двохвістки.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до      рівня родини.
8. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників підряду Aleyrodinea. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників підряду.
9. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із надродини Стафіліноїдні.
10. Наведіть характеристику ряду Твердокрилі.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до      рівня родини.
11. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників підряду Psyllinea. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
12. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      для сільського та лісового господарства із ряду Лускокрилі.
13. Наведіть характеристику ряду Mecoptera.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до      рівня родини.
14. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників ряду Волохокрилі. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
15. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із ряду Напівтвердокрилі.
16. Наведіть характеристику ряду Dermaptera.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до      рівня родини.
17. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників підряду Symphita. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
18. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із піряду Cyclorrhapha.
19. Наведіть характеристику ряду Mantodea.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру до рівня      підряду.
20. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників ряду Колемболи. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
21. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із ряду Твердокрилі.
22. Наведіть характеристику ряду Blattodea.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до      рівня родини.
23. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників ряду Laciniata та Jugata. Наведіть      приклади (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
24. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із піряду Apocrita.
25. Наведіть характеристику Neuroptera. Охарактеризуйте      сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості про філогенію,      сучасний таксономічний склад, географічне поширення представників ряду.      Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до рівня родини.
26. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників підряду Nematocera. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників підряду.
27. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників ряду Isoptera.
28. Наведіть характеристику ряду Tвердокрилі.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру до рівня      підряду.
29. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників надродини Ichneumonoidea. Наведіть      приклади (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників      надродини.
30. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із підряду Frenata.
31. Наведіть характеристику ряду Embiptera.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до      рівня родини.
32. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників ряду Orthoptera. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
33. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із ряду Coleoptera.
34. Наведіть характеристику ряду Raphidioptera.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до      рівня родини.
35. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників ряду Megaloptera. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
36. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із ряду Copeognatha.
37. Наведіть характеристику ряду Phasmatoptera.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру до рівня      підряду.
38. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників ряду Перетинчастокрилі. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
39. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із ряду Mallophaga.
40. Наведіть характеристику ряду Anoplura.      Охарактеризуйте сучасне його положення у системі комах, наведіть відомості      про філогенію, сучасний таксономічний склад, географічне поширення      представників ряду. Наведіть відомості про таксономічну структуру ряду до      рівня родини.
41. Охарактеризуйте особливості морфології, циклу      розвитку, живлення представників ряду Cryptocerata. Наведіть приклади      (особливості будови, цикл розвитку) окремих представників ряду.
42. Проведіть порівняльний аналіз морфологічних      особливостей та особливостей циклу розвитку представників найважливіших      родин із надродини Tenebrionoidea.

 

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Лекції із застосуванням графічних схем, таблиць, використанням мультимедійного проектора, робота в Інтернет, складання та розв’язування ситуаційних завдань, розроблення та складання графічних схем, планів діагностичних досліджень тощо. Кожний студент отримує 3 диска з інформацією:

 

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ

Поточне опитування, тестування, письмові модульні роботи, оцінка за КМР, підсумковий письмовий екзамен.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплект навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД); ілюстративний матеріал; текстові та електронні варіанти тестів для поточного та підсумкового тестування; контрольні роботи для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу.

3. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНI МАТЕРІАЛИ З ДИСЦИПЛІНИ

Навчальна та довідкова (основний прелік)

Бригадиренко В. В. Основи систематики комах: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2003. – 204 с.

Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология. – М.: Высш. шк., 1980. – 416 с.

Атлас комах України / В. І. Гусєв, В. М. Єрмоленко, В. В. Свищук, К. А. Шмиговський. – К.: Рад. шк., 1962. – 252 с.

Историческое развитие класса насекомых / Под ред. Б. Б. Родендорфа и А. П. Расницына. – Труды Палеонтол. ин-та. Т. 178. – М.: Наука, 1980. – 269 с.

Долин В. Г., Ермоленко В. М. Класс насекомые // Природа Украинской ССР. Животный мир. – К.: Наук. думка, 1985. – С. 61-101.

Клюге Н. Ю. Современная систематика насекомых. Принципы систематики живых организмов и общая систематика насекомых с классификацией первичнобескрылых и древнекрылых. – СПб.: Лань, 2000. – 336 с.

Росс Г., Росс Ч., Росс Д. Энтомология. – М.: Мир, 1985. – 576 с.

Шванвич Б. Н. Курс общей энтомологии. – М.-Л.: Наука, 1949. – 900 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 1. – К.: Либідь, 1992. – 318 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 2. – К.: Либідь, 1994. – 320 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 3. – К.: Либідь, 1997. – 350 с.

Навчальна та довідкова (додатковий перелік)

Бартенев А. Ф., Грамма В. Н. Обзор семейств жуков (Coleoptera) Украины. Ч. 1: Myxophaga, Adephaga, Polyphaga (Staphylinoidea). // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. – 1995. – Т. 3, № 1-2. – С. 20-51.

Бартенев А. Ф., Шатровский А. Г., Вовк Д. В. Обзор семейств жуков (Coleoptera) Украины. Часть 2. Polyphaga (Staphyliniformia: Hydrophiloidea; Scarabaeiformia: Scarabaeoidea). // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. – 1997. – Т. 5, № 1. – С. 5-21.

Бей-Биенко Г. Я. Об общей классификации насекомых // Энтомол. обозрение. – 1962. – Т. 41, № 1. – С. 6-21.

Бей-Биенко Г. Я., Богданов–Катьков Н. Н. и др. Сельскохозяйственная энтомология. 3-е изд. – М.-Л.: Сельхозгиз, 1955. – 616 с.

Благовещенский Д. И. Пухоеды (Mallophaga) / Фауна СССР. Т. 72. – М.-Л.: Наука, 1959. – 254 с.

Бошко Г. В. Гедзі: Diptera, Tabanidae / Фауна України. Т. 13, вип. 4. – К.: Наук. думка, 1973. – 207 с.

Бродский А. К. Эволюция крылового аппарата у Ephemeroptera // Энтомол. обозрение. – 1974. – Т. 53, № 2. – С. 291-303.

Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. В 3 т. Вредные нематоды, моллюски, членистоногие (часть первая) / Под ред. В. П. Васильева. – К.: Урожай, 1973. – Т. 1. – 495 с.

Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. В 3 т. Вредные членистоногие (продолжение), позвоночные / Под ред. В. П. Васильева. – К.: Урожай, 1973. – Т. 2. – 606 с.

Гуссаковский В. В. Насекомые перепончатокрылые. Рогохвосты и пилильщики. Ч. 1. / Фауна СССР. Т. 2, вып. 1. – М.-Л.: Наука, 1935. – 453 с.

Гуссаковский В. В. Насекомые перепончатокрылые. Пилильщики (Tenthredinodea). Ч. 2. / Фауна СССР. Т. 2, вып. 2. – М.-Л.: Наука, 1947. – 233 с.

Ефетов К. А., Будашкин Ю. И. Бабочки Крыма. – Симф.: Таврия, 1990. – 111 с.

Єрмоленко В. М. Рогохвости та пильщики. Тентредоподібні пильщики. Цимбіциди. Бластикитоміди. / Фауна України. Т. 10, вип. 2. – К.: Наук. думка, 1972. – 203 с.

Жизнь животных. В 7 т. Т. 3. Членистоногие // Под ред. М. С. Гилярова и др. – М.: Просвещение, 1984. – 463 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae) // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 3. – Л.: Наука, 1960. – 267 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae). Ч. 5. Подсемейство Myrmecozelinae // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 5. – Л.: Наука, 1975. – 429 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae). Ч. 6. Подсемейство Meessiinae // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 6. – Л.: Наука, 1979. – 408 с.

Загуляев А. К. Злаковые стеблевые моли. Семейства Ochsenheimeriidae и Eriocottidae. // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 7. – Л.: Наука, 1988. – 302 с.

Захаренко А. В., Кривохатский В. А. Сетчатокрылые (Neuroptera) Европейской части бывшего СССР. // Изв. Харьков. энтомол. о-ва. – 1993. – Т. 1, № 1. – С. 34-83.

Каспарян Д. Р. Наездники-ихневмониды (Ichneumonidae), подсемейство Tryphoninae, триба Tryphonini // Фауна СССР. Насекомые перепончатокрылые. Т. 3, вып. 1. – Л.: Наука, 1973. – 320 с.

Кержнер И. М., Коббен Р. Х. Направления классификации полужесткокрылых. Ч. 1. // Энтомол. обозрение. – 1974. – Т. 53, № 1. – С. 238-240.

Крежнер И. М. Полужесткокрылые семейства Nabidae // Фауна СССР. Насекомые хоботные. Т. 13, вып. 2. – Л.: Наука, 1981. – 327 с.

Клюге Н. Ю. Система альтернативных номенклатур надвидовых таксонов // Энтомол. обозрение. – 1999. – Т. 78, № 1. – С. 224-243.

Крыжановский О. Л. Жуки подотряда Adephaga: сем. Rhysopidae, Trachypachydae; сем. Carabidae (вводная часть, обзор фауны СССР). – Л.: Наука, 1983. – 341 с.

Малышев С. И. Становление перепончатокрылых и фазы их эволюции. – М.-Л.: Наука, 1966. – 329 с.

Международный кодекс зоологической номенклатуры. Изд. 3-е. – Л.: Наука, 1988. – 203 с.

Некрутенко Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Крыма: Определитель. – К.: Наук. думка, 1985. – 152 с.

Определитель коллембол фауны СССР / Под ред. Н. М. Черновой и Б. Р. Стригановой. – М.: Наука, 1988. – 214 с.

Определитель коллембол фауны России и сопредельных стран: Семейство Hypogasturidae / Под ред. Н. М. Черновой. – М.: Наука, 1999. – 336 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. В 5 т. Т. 1. Низшие, древнекрылые, с неполным превращением / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – М.-Л.: Наука, 1964. – 936 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. В 5 т. Т. 2. Жесткокрылые и веерокрылые. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – М.-Л.: Наука, 1965. – 668 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 1. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1978. – 584 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 2. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1978. – 757 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 3. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1981. – 688 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 4. / Под ред. Г. С. Медведева; В. И.Тобиас, С. А. Белокобыльский, А. Г. Котенко – Л.: Наука, 1986. – 509 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 5. / Под ред. Г. С. Медведева; В. И. Тобиас, А. Б. Якимавичюс, И. Г. Кирияк – Л.: Наука, 1986. – 309 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 6. / Под ред. Г. С. Медведева; А. Н. Желоховцев, В. И. Тобиас, М. А. Козлов – Л.: Наука, 1988. – 268 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 1. / А. К. Загуляев, В. И. Кузнецов, А. А. Стекольников и др. – Л.: Наука, 1978. – 712 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 2. / З.С.Гершензон, А.С. Данилевский, А. К. Загуляев и др. – Л.: Наука, 1981. – 788 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 3. / А. К. Загуляев, В. И. Кузнецов, М. О. Мартин и др. – Л.: Наука, 1986. – 504 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Большекрылые, верблюдки, сетчатокрылые, скорпионовы мухи и ручейники. Ч. 6. / Т. С. Вшивкова, Г. И. Дорохова, О. Л. Качалова и др. – Л.: Наука, 1987. – 200 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 5. Двукрылые, блохи. Ч. 1. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – Л.: Наука, 1969. – 807 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 5. Двукрылые, блохи. Ч. 2. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – Л.: Наука, 1970. – 943 с.

Определитель обитающих в почве личинок насекомых / Под ред. М. С. Гилярова. – М.-Л.: Изд. АН СССР, 1964. – 930 с.

Павловский Е. Н. Руководство по паразитологии человека. Т. 2. – М.-Л.: изд. АН СССР, 1948. – С. 527-1022.

Расницын А. П. Гриллоблаттиды – современные представители отряда протоблаттид // Доклады АН СССР. – 1976. – Т. 228, № 2. – С. 502-504.

Расницын А. П. О ранней эволюции насекомых и происхождении птеригот // Журнал общей биологии. – 1976. – Т. 37, № 4. – С. 543-555.

Родендорф Б. Б. и др. Основы палеонтологии. Членистоногие трахейные и хелицеровые. – М.: изд. АН СССР, 1962. – 560 с.

Родендорф Б. Б. Направления филогенетического развития крылатых насекомых (Insecta, Pterygota) // Журнал общей биологии. – Т. 29, № 1. – 1968. – С. 57-66.

Сергієнко Г. Д. Воші. // Фауна України. Т. 22, вип. 3. – К.: Наукова думка, 1974. – 110 с.

Старобогатов Я. И. Филогения и система членистоногих (Artropoda) // Успехи современной биологии. – 1991. – Т. 111, № 6. – С. 828-839.

Шкала геологического времени / У. Б. Харленд, А. В. Кокс, П. Г. Ллевеллин и др. – М.: Мир, 1985.

Шаров А. Г. Типы метаморфоза насекомых и их взаимоотношения (по сравнительно-онтогенетическим и палеонтологическим данным) // Энтомол. обозрение. – 1957. – Т. 36, №3. – С. 569-576.

Якобсон Г. Г. Жуки России и Западной Европы. – СПб.: изд. Девриена, 1905-1916 (не оконч.). – 1024 с.

Якобсон Г. Г., Бианки В. Л. Прямокрылые и ложносетчатокрылые Роийской империи и сопредельных стран. – СПб.: б.и., 1905.

Kirejtshuk A. G. On origin and early evolution of the superfamily Cucujoidea (Coleoptera, Polyphaga). Comments on the family Helotidae // The Kharkov Entomological Society Gazette. – 2000. – Vol. 8, is. 1. – P. 8-38.

A checklist of the ground–beetles of Russia and adjacent lands (Insecta, Coleoptera, Carabidae) / O. L. Kryzhanovskij, I.A. Belousov, I. I. Kabak, B.M. Kataev, K. V. Makarov, V. G. Shilenkov – Sofia–Moscow: Pensoft Publishers, 1995. – 271 р.

Інструктивна та методична

Бригадиренко В. В. Тестові завдання з ентомології для студентів біологічних спеціальностей вузів. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2003. – 32 с.

Указатель научных, учебных и методических работ кафедры зоологии и экологии / В. Л. Булахов, В. А. Барсов, О. М. Мясоедова и др. – Днепропетровск: ДГУ, 1990.

Російсько-український зоологічний словник / О. Ф. Пилипенко, А. А. Губкін, В. Л. Булахов та ін. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1995.

РЕСУРСИ

1. Наукова бібліотека ДНУ ім. Олеся Гончара, 49050, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 72
2. Бібліотека медичної літератури, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського.
3. Обласна наукова бібліотека, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Ю. Савченко
4. Бібліотека ДДМА, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського
5. Наукова бібліотека ім. В.І. Вернадського, м. Київ
6. http://www.maik.ru
7. http://www.springerlink.com/home/main.mpx
8. http://www.sciencedirect.com/science/journals/agribio

4. ПЕРЕЛІК ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Технічні засоби навчання	Перелік тем, у яких використовується
Комп’ютерні тестові завдання	1.2.1–2.3.3
Відеофільми   виробництва ВВС “Імперія чужих”, “Планета комах”, “Шершні з ада”,   “Кукурудзяний листоїд”, “Жива планета”	1.2.1–2.3.3
Мультимедійні   презентації “Колемболи”, “Бабки та ефемероїдні”, “Первиннобезкрилі комахи”   тощо	1.2.1–2.3.3
Плакати   (ватмани) з ілюстративним матеріалом	1.2.1–2.3.3
Вологі   препарати комах, фіксовані комахи, колекційні зразки фондової колекції   кафедри, міктропрепарати	1.2.1–2.3.3
DVD диски   навчальної літератури з дисципліни	1.1.1–2.3.3

5. ПРОТОКОЛ ПОГОДЖЕННЯ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ

Назва   дисципліни, де використовується	Назва кафедри	Пропозиції до внесення змін і доповнень	Рішення методичної   комісії
Моніторинг   навколишнього середовища Празитологія Заповідна   справа Зоологія	Зоології   та екології	Оновити   тексти лекцій, розробити систему рейтингового оцінювання відповідно до вимог   Болонської конвенції	Дисципліна   готова до викладання у 2012–2012 році

6. РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ

Шкала оцінювання: 90–100 балів – відмінно (А); 75–89 балів – добре (ВС); 60–74 балів – задовільно (DE); 1–59 балів – незадовільно (FX). Максимальна кількість балів: 60 б. Допуск до екзамену: 30 б. КМР: 10 б. Контрольні роботи: 30 б. + 20 б. Пропущені заняття повинні бути обов’язково відпрацьовані з лаборантом і складені викладачеві до підсумкового заняття з кожного модуля. Усі модулі повинні бути складені (мінімум 15 б.). Пропуск лекційного або практичного заняття без поважної причини: –1 б.

Терміни складання модулів

Термін складання Модуля № 1 – 8-й тиждень; термін перескладання – 9-й тиждень.

Термін складання Модуля № 2 – 16-й тиждень; термін перескладання – 17- й тиждень.

Структура рейтингової системи оцінювання дисципліни

Дисципліна “Ентомологія”

Академічна група: БЕ-09-3

Навчальний рік: 2012/2013

Семестр 7

Елементи контролю за 1 модулем

Перелік питань для письмової форми контролю

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із надродини кузнечикових.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із надродини сверчкові.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із надродини саранчові.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із надродини триперстові.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду цикадові.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду псилліди.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду білокрилки.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду попелиці.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду кокциди.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників водних клопів.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини циміцид.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини хищнеців.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини слепняків.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини щитників.

 

Термін складання Модуля № 1 – 8-й тиждень; термін перескладання – 9-й тиждень.

Умови перескладання модулів: набрано за модульну роботу менше 50 % балів із необхідних. Перескладають тільки 1 раз. При перескладанні бали за 1 спробу анулюються та враховуються бали за перескладання, навіть якщо вони гірші за попередні.

Елементи контролю за 2 модулем

Перелік питань для письмової форми контролю

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини туруни.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини пластинчатовусі.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини ковалики.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини златки.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини сонечки.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини чорниші.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини наривники.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини вусачі.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини листоїди.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини довгоносики.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини короїди.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини молі справжні.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини деревоточці.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини листовійки.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини парусники.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини білани.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини голуб΄янки.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини бражники.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини п΄ядуни.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини совки.

Біологія, екологія та значення представників підряду сидячебрюхі перетинчастокрилі.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду їздці-іхневмоніди.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду бджолині.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду дорожні оси.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду складчастокрилі оси

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із підряду мурашки.

Біологія, екологія та значення представників підряду довговусі двокрилі.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини ґедзі.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини ктирі.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини дзіжгала.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини кровососки.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини справжні мухи.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини тахіни.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини каліфориди.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини шлункові оводи.

Біологія, екологія та значення найважливіших представників із родини підшкірні оводи.

 

 

Термін складання Модуля № 2 – 16-й тиждень; термін перескладання – 17-й тиждень.

Умови перескладання модулів: набрано за модульну роботу менше 50 % балів із необхідних. Перескладають тільки 1 раз. При перескладанні бали за 1 спробу анулюються та враховуються бали за перескладання, навіть якщо вони гірші за попередні.

 

Автор програми

канд. біол. наук, доцент кафедри

зоології та екології                                                                                                 В. В. Бригадиренко

 

Модуль 1. ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA). НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)

Змістовий модуль 1.1. Ентомологія як наука. Еволюція та сучасне різноманіття комах

Тема 1.1.1. Ентомологія як наука

Розвиток біологічних наук неминуче веде до накопичення знань про походження, еволюцію та нові види тварин. Накопичення відомостей не може бути призупиненим, тому й систематика – дисципліна, що вивчає систему живих організмів, – постійно еволюціонує.

Погляди на систему комах на рівні рядів значно розрізняються у авторів різних підручників. Система родин усередині більшості рядів у останні роки також зазнала значних змін. Тому пропозиція Н.Ю. Клюге про створення рангової номенклатури комах сприймається як цілком закономірний етап розвитку таксономії. Проте більшість ентомологів – викладачів вузів ще не усвідомила необхідності переходу на таку систему. До того ж, упровадження системи Н.Ю. Клюге в навчальний процес при підготовці ентомологів неможливе без застосування цієї системи при вивченні комплексу ботанічних та мікробіологічних дисциплін. Тому для практичних цілей – полегшення викладання та вивчення спецкурсів з систематики комах – необхідно протягом досить тривалого часу продовжувати користуватись традиційною системою комах, видозміненою згідно із сучасними поглядами.

Роль комах у природі важко перебільшити. Кількість видів усіх хребетних тварин (46 000) значно менша, ніж у однієї родини твердокрилих (родина довгоносики – 50 000 видів) або перетинчастокрилих (родина їздці-іхневмоніди – 100 000 видів).

Не зменшується якісне співвідношення між комахами та іншими групами живих організмів і на окремих ділянках планети, наприклад в Україні.

Біомаса комах у окремих екосистемах величезна, вона значно перевищує біомасу хребетних тварин. Економічне значення для людини окремих видів комах вимірюється сотнями мільйонів доларів на рік (шкідливі метелики, сарана, колорадський жук та ін.).

Тема 1.1.2. Палеонтологічні відомості про комах

Примітивні предки комах існували 350 млн років тому в девонському періоді, а ймовірно ще й раніше. Еволюційна історія комах пов’язана з історією інших тварин і рослин: з освоєнням наземного середовища та використанням нових екологічних ніш, що утворювалися в нових біоценозах. Для систематизації даних про вік комах треба згадати періоди розвитку життя на нашій планеті.

Під час свого розвитку комахи утворювали нові форми, які після тривалого існування зникали з арени життя. Коротко розглянемо найбільш відомі з рядів вимерлих комах.

Серед первиннобезкрилих комах треба згадати ряд однохвосток (Monura). Подібно сучасним щетинохвосткам, однохвостки мали 10 черевних сегментів із парними придатками. Церки на одинадцятому сегменті черевця відсутні або рудиментарні. Представники ряду відомі з верхнього карбону та нижньої пермі.

Ряд палеодиктиоптери (Palaeodictyoptera) –різноманітна група, широко представлена 320–220 млн років тому. До цього ряду належать великі викопні комахи (у розмаху крил близько 50 см). Ротові частини цих комах колючо-сисного типу, пристосовані для висисання рідини, вірогідно з рослин. Крила різноманітні за розмірами, формою та забарвленням. Мешкали вони у вологих тропічних лісах та поблизу боліт.

Ряд мегасекоптера (Megasecoptera) характеризується особливим жилкуванням крил серпоподібної форми та сисним ротовим апаратом; вимер він у тріасі.

Вимерлі велетенські комахи, подібні до сучасних бабок, – представники ряду Protodonata або Meganisoptera зникли в тріасі. Це найбільші з відомих комах (12–75 см у розмаху крил).

Представники ряду протортоптер (Protorthoptera) були звичайні до пермського періоду. Це найбільш ранні з відомих викопних Neoptera. Для них характерні шкірясті передні крила, збільшена анальна область задніх крил та добре розвинений гризучий ротовий апарат.

У відкладеннях пермського періоду звичайні малі комахи з довгими крилами – види ряду міомоптера (Miomoptera). У них був гризучий ротовий апарат, короткі церки, за будовою крил найбільш подібні вони були до ряду Psocoptera.

Представники калоневрид (Caloneurodea) також існували в карбоні та пермі. Вони мали видовжені, майже однакової форми передні та задні крила, гризучий ротовий апарат та короткі церки.

Ряд протелітроптера Protelytroptera (Protocoleoptera) існував у пермі. У цих комах передня пара крил була перетворена в надкрила, за будовою задньої пари крил найбільш подібні до Dermaptera.

Ряд протоперларіа (Protoperlaria) також відомий з пермського періоду, найбільш подібний до сучасних Plecoptera. У більшості видів ряду були горизонтальні вирости на передньогрудях, товсті та довгі задні ноги та довгі церки.

Єдиний з вимерлих рядів ендоптеригот – глоселітродеї (Glosselytrodea). За багатьма ознаками вони подібні до сучасних Neuroptera, але передні крила глоселітродей перетворені в надкрила. Існувала ця група в пермському та юрському періодах.

Серед комах відомі ряди, які існують протягом тривалого часу. Ряди одноденок, бабок, тарганів існують із кам’яновугільного періоду (300 млн років), прямокрилі, рівнокрилі, сіноїди, скорпіонові мухи, волохокрильці, сітчастокрилі, твердокрилі відомі починаючи із пермського періоду (250 млн років), напівтвердокрилі, перетинчастокрилі, двокрилі – із тріасу (200 млн років), починаючи із юрського періоду (150 млн років) існували ті самі ряди, які населювали Землю у крейдяний період та кайнозойську еру. Таким чином, більшість рядів комах існує вже більше 200–300 млн років, а це майже втричі більше, ніж вік сучасних рядів ссавців.

Окремі родини комах існують із пермського періоду (скорпіонниць – Nannochoristidae та твердокрилих – Cupedidae) або з тріасу (родини прямокрилих – Gryllidae та перетинчастокрилих – Xyelidae). У той же час така велика група, як лускокрилі (більше 140 000 сучасних видів), відома тільки з крейдяного періоду, а такі багаті видами в сучасній фауні родини, як саранові (Acrididae), попелиці (Aphididae), терміти (Termitidae) та вищі двокрилі (Tephritidae, Tachinidae та ін.) відомі лише з неогену! Таким чином, темпи еволюційного розвитку в окремих групах комах дуже різні.

Тема 1.1.3. Сучасне різноманіття комах

Велика різноманітність (у сучасній фауні відомо не менше 1 500 000 видів комах, в Україні – більше 25 000), недостатні знання про походження багатьох груп і різні погляди на принципи виділення великих таксонів не дозволяють побудувати єдину систему комах. У системі комах до останнього часу відбуваються значні зміни не тільки на рівні родів та родин, а й на рівні надродин та рядів. Отже, систематика як наука про взаємовідносини між окремими групами комах на сучасному етапі знаходиться в стані бурхливого розвитку.

Змістовий модуль 1.2. Надклас шестиногі (Hexapoda). Клас ентогнатні (Entognatha)

Тема 1.2.1. Надклас шестиногі (Hexapoda)

Загальна ознака, за якою відрізняються організми цієї групи, – будова грудного відділу, що складається з 3 сегментів, на кожному з них розташовано по парі кінцівок.

Тема 1.2.2. Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura), двохвостки (Diplura)

Характеристика класу ентогнатні (Entognatha). Малі, первинно безкрилі комахи з утягненими ротовими органами гризучого або колючого типу. На голові відсутні складні очі (можуть бути прості очі, але й вони, як правило, відсутні). Верхні щелепи з’єднуються з головною капсулою в одній точці. Черевце складається з 6-11 сегментів, на його сегментах наявні рудименти кінцівок, у окремих груп є церки, але ніколи немає непарного членистого хвостового придатка. Трахейна система погано розвинена або відсутня. У представників класу наявне перетворення типу анаморфозу (збільшення кількості сегментів у процесі постембріонального розвитку) та протометаболії (імаго можуть линяти). Інфраклас поділяється на 3 ряди: протури (Protura), двохвостки (Diplura) та ногохвостки (Collembola).

Ряд безсяжкові (Protura). Дуже малі (0,5–1,5 мм) комахи з довгим червоподібним тілом. На голові відсутні органи зору й вусики. З боків голови розміщені так звані несправжні очі – утворення з нез’ясованими функціями (окремі ентомологи вважають, що це – рудименти вусиків, інші – що несправжні очі – видозмінені постнатальні органи). Передні ноги довші за інші пари ніг, спрямовані вперед, виконують функцію органів дотику, замінюючи вусики. Черевце одинадцятичленикове, з трьома парами рудиментарних ніг. Розвиток відбувається шляхом анаморфозу, при якому кількість черевних сегментів зростає від 8 до 11.

У сучасній фауні описано більше 220 видів ряду. Живуть вони в землі, лісовій підстилці, гнилих стовбурах та пнях, у моху. Живлення не вивчене. Уважають, що протури висисають рідкий уміст водоростей та грибів.

Ряд поділяється на 3 родини: Eosentomidae, Acerentomidae та Protentomidae. В Україні зустрічається один вид.

Родина еозентоміди (Eosentomidae). Трахейна система розвинена. Дихальні стигми розташовані на боковій поверхні середньо- та задньогрудей. Усі черевні кінцівки двочленисті. Види родини широко розповсюджені в Європі та Північній Африці. Родина включає єдиний рід – Eosentomon. В Україні поширений Eosentomon transitorum Berl. Довжина його 1,3–1,5 мм. Очні плями великі, їх довжина – близько 1/8 довжини голови. Веде прихований спосіб життя у верхніх шарах ґрунту, під опалим листям, серед мохів, у гнилій деревині. Живлення не вивчене. Найчастіше трапляється на півночі степової та в лісостеповій зонах.

Родина ацерентоміди (Acerentomidae). Трахейна система відсутня. Стигми на середньо- та задньогрудях відсутні. Перша пара черевних кінцівок двочленикова, друга та третя – одночленикові. Тергіти черевця із 1–3 поперечними швами. Види родини поширені в Європі, Америці, Австралії. Включає 3 роди, із яких один (Acerentomon), можливо, буде знайдений на території України.

Родина протентоміди (Protentomidae). Види родини поширені в Західній Європі, Північній Америці.

Ряд двохвостки (Diplura). Малі (але достатньо великі для ентогнатних) комахи довжиною 2–8 мм. Тіло червоподібне. На голові розташовані багаточленикові вусики. Ротові органи гризучого типу, очі відсутні. Усі ноги однакових розмірів, їх лапки одночленикові. Черевце двохвосток одинадцятичленикове, оздоблене парою грифельків і добре розвиненими церками у вигляді щетинок або щипчиків. Постембріональний розвиток епіморфний: молоді особини відрізняються від дорослих розмірами, кількістю члеників вусиків та церків (якщо вони членисті), меншою кількістю хет, нерозвиненими статевими органами. Линяють не тільки в личинковій, а й на імагінальній фазі розвитку. Живуть під камінням, у ґрунті серед опалого листя, під корою та в гнилій деревині, багато видів – троглобіонти (мешканці печер). Живляться рослинними рештками, а деякі види – із змішаним живленням (рослиноїдні або хижаки).

Відомо близько 400 видів, що поділяються між 3 родинами: Projapigidae (поширені на півдні Західної Європи, у Африці та Америці), Саmроdеіdае та Japygidae. У країнах СНД поширено близько 20 видів; в Україні – 3 види.

Тема 1.2.3. Ряд ноґохвостки (Collembola)

Характеристика ряду ноґохвостки (Collembola). Комахи з видовженим чи кулястим тілом, 0,2–10 мм (частіше – близько 1 мм) довжиною. Голова прогнатична, рідше гіпогнатична, із ротовими органами гризучого типу. Вусики 3–6-членикові. На очній плямі в деяких видів зустрічається до восьми вільно розташованих оматидіїв. Черевце шестичленикове і містить три типи придатків: на I членику – трубку, на III – зачіпку й на IV – стрибальну вилку. У стані спокою стрибальна вилка підігнута під тіло й утримується зачіпкою; під час плигання зчеплення порушується, вилка розправляється й підкидає тіло догори. Гомілки та лапки злиті, утворюють тибіотарзус. Перетворення – протоморфоз (з імагінальними линяннями, без збільшення кількості сегментів у постембріональному періоді). Трахейна система розвинена лише в окремих видів. Мальпігієві судини відсутні.

Перші залишки ногохвосток знайдені в девонських відкладеннях кайнозойської ери (середній девон) – близько 400 млн років тому. Систематичне положення ряду довгий час було предметом дискусій.

Колемболи знайдені на всіх континентах земної кулі: у льодовиках Антарктиди, у воді тропічних водойм, у пісках пустель Африки. Ареали найпоширеніших видів охоплюють більше половини площі поверхні суші. На деяких типах лісових ґрунтів мешкає більше мільйона особин ногохвосток на квадратному метрі. На території України це дуже поширена група, численні представники якої живуть завжди в місцях із підвищеною вологістю: у ґрунті, у підстилці, у воді (на рослинах), у житлі людини (у горщиках кімнатних рослин). Відіграють значну роль у кругообігу речовин у природі, уживаючи та перероблюючи мертві органічні залишки й беручи участь у ґрунтоутворювальних процесах. Деякі форми в умовах закритого ґрунту шкодять рослинам. Частина ногохвосток – хижаки, що живляться іншими видами цього ж ряду, нематодами та іншими компонентами мікрофауни.

Описано близько 3 500 видів, у країнах СНД – 300 видів, причому фауна багатьох районів ще не вивчена; в Україні зареєстровано більше 110 видів. Ряд поділяється на 5 підрядів (Poduromorpha, Entomobryomorpha, Metaxypleona, Neelipleona, Symphypleona) і об’єднує 18 родин.

ПІДРЯД ПОДУРОМОРФНІ (PODUROMORPHA). На території країн СНД поширені 4 родини: Hypogasturidae, Onychiuridae, Odontellidae, Neanuridae.

ПІДРЯД ЕНТОМОБРІОМОРФНІ (ENTOMOBRYOMORPHA). Ґрунтові форми, інколи позбавлені пігментації. Мешкають у верхніх шарах підстилки, на рослинності, під корою, камінням. Підряд включає 9 родин: Isotomidae, Actaletidae, Entomobryidae, Cyphoderidae, Paronellidae, Tomoceridae, Oncopoduridae, Microfalculidae та Coenaletidae. Дві останні родини поширені лише в тропіках.

ПІДРЯД МЕТАКСИПЛЕОНА (METAXYPLEONA). Характеристика підряду збігається з характеристикою єдиної родини.

Родина подури справжні (Poduridae). У подур наявні численні примітивні риси організації: добре розвинені передньогруди, проста будова кутикули, вентральної трубки, зачіпки, ротового апарату. Пігментація тіла інтенсивна. Голова гіпогнатична. Ротовий апарат гризучого типу. Стрибальна вилка довга, у складеному стані досягає основи третьої пари ніг.

Родина включає один рід та вид – подуру водяну (Podura aquatica L.). Вона має блакитно-чорне забарвлення. Кінцівки та вусики червоно-коричневі. Передньоспинка трохи коротша за середньоспинку. Довжина тіла до 1,0–1,2 мм. Живе влітку на поверхні стоячих водойм поблизу рослин. Покриви тіла не змочуються водою, завдяки чому подури швидко стрибають по її поверхні, відштовхуючись за допомогою стрибальної вилки на четвертому сегменті черевця. Поширена по всій Україні.

ПІДРЯД НЕЄЛІПЛЕОНА (NEELIPLEONA). Підряд об’єднує 2 родини: Neelidae та Mackenziellidae. Остання з них поширена лише в Скандинавії та Північній Америці.

ПІДРЯД СИМФІПЛЕОНА (SYMPHYPLEONA). Тіло кулеподібне, округле. Звичайно очі є; у більшості є 8+8 вічок, що можуть частково або повністю редукуватися. Голова гіпогнатична. Вусики звичайно довші, ніж діагональ голови. Границі грудних сегментів тіла помітні або відсутні. Перші 4 сегменти черевця злиті з грудьми в так зване велике черевце. Останні 2 сегменти черевця (аногенітальні) утворюють так зване мале черевце. Звичайно тіло вкрите тонкими хетами. Стрибальна вилка розвинена у всіх видів. Підрід включає 6 родин: Sminthuridae, Arrhopalitidae, Katiannidae, Sminthuridae, Bourletiellidae та Dicyrtomidae.

Змістовий модуль 1.3. Клас комахи (Insecta). Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)

Тема 1.3.1. Клас комахи

Характеристика класу комахи (Insecta). До цього класу належать Hexapoda, які мають ектогнатний (зовнішній) ротовий апарат. Тіло комах поділене на три відділи: голову (з фасетковими очима, вічками, антенами й трьома парами ротових частин), груди (складаються з трьох сегментів, на кожному з яких – по парі кінцівок, а на другому та третьому грудних сегментах у багатьох груп розташовано по парі крил) та черевце (складається з 11 сегментів). Усі комахи (за невеликою кількістю винятків) відкладають яйця. Із яйця виходить личинка із повною кількістю сегментів (епіморфоз), первинно нерозчленованими лапками, неповним числом члеників антен, церок та парацерка, без статевої системи та крил.

Клас поділяють на два підкласи: первиннобезкрилі (Apterygota) та крилаті комахи (Pterygota).

Тема 1.3.2. Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)

Характеристика підкласу первиннобезкрилі комахи (Apterygota). Малі або середніх розмірів, порівняно низько організовані комахи. Вони завжди безкрилі, і навіть їх предки ніколи крил не мали. Тіло в більшості видів видовжене, звужене до заднього кінця. Голова гіпогнатична, зі складними фасетковими очима. Ротові органи гризучі, розташовані вільно, не втягнуті в головну капсулу. Тіло вкрите лусочками. Черевце має 10 сегментів, із грифельками хоча б на частині стернітів. На кінці його три багаточленистих вирости – пара церок і непарний хвостовий придаток (парацерк). У самок – невеликий яйцеклад. Морфологічні зміни в онтогенезі дуже непомітні. Перетворення – протоморфоз (молоді особини відрізняються від дорослих більш гомономною сегментацією тіла, відсутністю лусочок на поверхні тіла; статевозрілі особини линяють декілька разів, причому кількість линьок нефіксована). Нервова система відрізняється примітивною будовою черевного нервового ланцюжка, який має вісім пар гангліїв, а це більше, ніж у всіх інших комах. Необхідно відзначити, що первинна безкрилість тизанурових зближує їх із прихованощелепними, але ознак, характерних для вищих комах, більше.

З’явились вони в середньому карбоні. Викопні залишки рідкісні.

Деякі щетинохвостки – співмешканці мурах, термітів. Більшість видів дуже рухлива. Живуть під камінням, на деревах і кущах (під корою й на гілках), у ґрунті, у підстилці, на скелях, у мурашниках, у будівлях (на кухнях, у пекарнях тощо).

У сучасній фауні відомі 2 ряди: Microcoryphia та Thysanura. У світовій фауні описано близько 580 видів. В Україні знайдено 12 видів первиннобезкрилих.

Тема 1.3.3. Ряди мікрокоріфіа (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)

Ряд мікрокоріфіа (Microcoryphia). Тіло циліндричне. Бокові вирости грудних сегментів орієнтовані донизу. Очі великі, зазвичай торкаються одне одного, вічка розвинені. Мандибули зчленовані із головною капсулою за допомогою 1 виростка. Щелепні щупики семичленикові. Передньоспинка коротша за середньоспинку. Черевце із парними грифельками на другому–дев’ятому сегментах. Середні та задні тазики часто із грифельками. Серед представників підряду, як правило, немає співмешканців інших комах чи синантропних видів. Поширені в теплих країнах. Ряд об’єднує близько 250 видів із двох родин: Meinertellidae (широко розповсюджені в Південній півкулі, а декілька видів – у Західній Європі та Північній Африці) та Machilidae.

Родина махіліси (Machilidae). Очі великі, розташовані в передній частині голови, торкаються одне одного. Основа вусиків, а інколи і їх джгутик вкриті лусочками. Середні, а в частини видів й задні, тазики з грифельком. Церки більше ніж у 2 рази коротші за хвостові нитки. Види родини здатні добре стрибати. У європейській частині колишнього СРСР поширено 5 видів із 5 родів.

У степовому Криму поширений махіліс багатоногий (Machilis polypoda Latr., рис. 11а). Мандибули із 4 зубцями на вершині. Церки та парацерк вкриті лусочками. Довжина тіла 12–14 мм. Махіліси швидко бігають по гілках та стовбурах дерев, скелях, у разі небезпеки швидко стрибають вниз, живляться рослинними залишками.

Ряд щетинохвостки (Thysanura).Тіло як у представників попереднього ряду або більш сплощене, бокові вирости грудних сегментів спрямовані в боки. Очі невеликі, розташовані з боків голови, складаються з 10–40 оматидіїв. Ротовий апарат протогнатичний. Мандибули зчленовані із головною капсулою за допомогою двох виростків. Щелепні щупики п’ятичленикові. Грифельки на ногах відсутні, на черевці розвинені лише на сьомому–дев’ятому сегментах. Церки довші за парацерк.

У викопному стані ряд відомий із   пізньої крейди. Поширені переважно в країнах з теплим та жарким кліматом. Ряд видів – співмешканці мурах та термітів, окремі види – синантропні.

Ряд об’єднує близько 330 видів, поділяється на 3 родини: Lepidotrichidae (родина в сучасній фауні представлена лише 1 видом, поширеним у Каліфорнії), Lepismatidae та Nicoletiidae.

Родина сріблясті лусочниці (Lepismatidae). Тіло видовжене. Очі є. Вусики, церки та хвостова нитка довгі. Вільноживучі види, або термітофіли, мирмікофіли або синантропи. У світовій фауні більше 20 родів із великою кількістю видів. У європейській частині колишнього СРСР поширено 3 роди із 4 видами.

Лусочниця звичайнa (Lepisma saccharina L.) – довгаста (8–13 мм), укрита сріблясто-сірими лусочками комаха. Вусики довгі. На кінці черевця розташовані довгі церки та парацерк. Космополіт. Зустрічається по всій Україні. Ця прудка комаха нерідко трапляється в житлі людини, переважно на кухні. Інколи пошкоджує книги, картини. Часто лусочниці падають у ванни, звідки потім не можуть вибратися. На відміну від Machilidae, лусочниця звичайна не може стрибати. Живиться борошном, цукром, хлібом та ін.

Термобія хатня (Thermobia domestica Pack.) забарвлена в темні кольори, із жовтими плямами. Вусики майже вдвічи довші за тіло. Довжина тіла 8–10 мм. Термобія поширена по всій Україні, часто мешкає в магазинах, хлібопекарнях.

Родина ніколетіїди (Nicoletiidae). Очі завжди відсутні. Мешканці ґрунту, термітників та мурашників. Родина об’єднує кілька родів, поширених переважно в тропіках, з яких на півдні Європи поширений один вид – ателура мурашина (Atelura formicaria Heyd.). Тіло в неї вкрите лусочками, овальне, черевце такої ж довжини, як і груди. Церки та парацерк коротші за половину довжини черевця. Довжина тіла 8–10 мм. Мешкає в мурашниках, найчастіше в тих, що побудовані під камінням чи іншими прикриттями на добре прогрітих сонцем місцях. Поширена ателура на півдні України. Краде в мурах крапельки рідкої їжі (під час передавання її від одної мурахи до іншої). Хоча в ателури немає очей, у разі небезпеки вона по ходах швидко тікає всередину мурашника.

Змістовий модуль 1.4. Підклас крил аті комахи (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)

Тема 1.4.1. Підклас крилаті комахи (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)

Характеристика підкласу крилаті комахи (Pterygota). Тварини середніх розмірів (рідше великі), на голові яких відкрито розміщені ротові органи й фасеткові складні очі. Верхні щелепи з’єднуються з головною капсулою у двох точках. У крилатих комах добре розвинена імагінальна трахейна система. Представники всіх рядів мають крила (вони можуть бути вторинно втрачені). Черевце ніколи не має розвинених рудиментарних ніг, на генітальних сегментах можуть бути грифельки, церки, яйцеклад. Статева система має придатки.

Для більшості груп характерне типове повне або неповне перетворення. Протометаболія виявлена лише в одноденок. У вториннобезкрилих комах розвиток відбувається із повним або неповним перетворенням. У останньому випадку личинки всіх віків дуже схожі з дорослими комахами – такий розвиток називають гіпоморфозом (спрощене неповне перетворення, характерне для окремих груп ряду Hemiptera). Якщо личинки різних віків значно розрізняються за будовою, таке перетворення називають гіперморфозом (для комах із неповним перетворенням, наприклад у окремих груп Homoptera) або гіперметаморфозом (для комах із повним перетворенням, наприклад у Strepsiptera).

Крилаті комахи виникли, вірогідно, від предків, що жили на деревах, живилися спорангіями. При нападі хижаків їм регулярно приходилося стрибати. Зачатки крил у вигляді бокових пластинчастих виростів виникли на границі плеврита й стерніта грудних сегментів. Здатність складати крила повинна була з’явитись ще до виникнення активного польоту. Перші крилаті комахи виникли на початку карбону.

Крилатих комах поділяють на два інфракласи: давньокрилих (Paleoptera) і новокрилих (Neoptera). До давньокрилих відносять комах, у яких крила зібрані в глибокі складки, подібно віялу, або просто стирчать в боки (сучасні ряди Ephemeroptera та Odonata). До новокрилих належать усі інші комахи, у яких крила в стані спокою складаються й плоско лежать на спині. Але в більшості ентомологічних видань поширений традиційний поділ комах на два відділи комах із повним перетворенням (Hemimetabola) із 4 надрядами (Ephemeroidae, Odonatoidea, Orthopteroidea та Hemipteroidea) та комах із неповним перетворенням (Holometabola) із 3 надрядами (Coleopteroidea, Neuropteroidea та Mecopteroidea).

Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola). Мають лише три фази розвитку – яйце, личинку й імаго; іноді зустрічається спрощене (гіпоморфоз) чи ускладнене (гіперморфоз) неповне перетворення. Личинки первинні чи імагоподібні, майже завжди схожі за будовою з імаго. Тільки в одноденок і бабок, які на початкових етапах розвитку ведуть водяний спосіб життя, личинки відрізняються від дорослих форм. У деяких комах із неповним перетворенням буває малорухлива передімагінальна стадія, яка не живиться (так звана передлялечка, або несправжня лялечка), або личинки першого віку сильно відрізняються від личинок старших віків і виконують розселювальну функцію. Такий розвиток називають гіперморфозом.

Статева система личинок недорозвинена, але має всі риси статевої системи імагінальних форм. Зачатки крил розвиваються як зовнішні органи, за що представників цього відділу називають також «екзоптериготи» (Exopterygota), тобто організми із зовнішніми зачатками крил.

Відділ об’єднує близько 130 000 видів, які розділяють на 4 надряди: Ephemeroidea (1 ряд), Odonatoidea (1 ряд), Orthopteroidea (11 рядів) та Hemipteroidea (6 рядів).

Тема 1.4.2. Надряд ефемероїдні (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera)

Надряд ефемероїдні (Ephemeroidea) різко відрізняється від інших крилатих комах наявністю імагінального линяння. Вірогідно, ранній уход личинок цих комах у водне середовище привів до відокремлення надряду. Існує із кам’яновугільного періоду. Відокремився від філогенетичного стовбура давньокрилих, до теперішнього часу дійшов лише єдиний ряд – одноденки.

Ряд одноденки (Ephemeroptera).Малі чи середніх розмірів (до 35 мм) комахи, тіло з м’якими, тонкими покривами. Голова маленька, із великими фасетковими очима. Вусики коротенькі, щетинкоподібні. Ротові органи імаго не функціонують. Крила перетинчасті, їх одна-дві пари; передні – видовжено-трикутні, задні – коротші або їх немає зовсім. У стані спокою крила складені вертикально над спиною. Десятичленикове черевце на вершині з двома або трьома нитками.

Перетворення неповне, з елементами протоморфозу. У личинок на сегментах черевця розвинені зовнішні зябра. Личинки живуть у прісних водоймах від 2 місяців до 1–3 років, линяють до 25 разів, перетворюються в дорослу крилату статевонезрілу фазу – субімаго, яка після линяння перетворюється в імаго. На імагінальній стадії комахи не живляться, живуть від кількох годин до кількох днів.

Яйця відкладають у воду, де розвиваються личинки, що живляться органічними рештками й одноклітинними водоростями. Мають велике значення як корм риб. У гірських районах одноденки складають до 90 % від біомаси водяних тварин. Дуже красиве роїння самців одноденок: тисячі самців парять у повітрі, наче сніг. Більшість видів може бути використана як індикатор чистоти водойм.

У світовій фауні описано близько 1600 видів, що об’єднують у 24 родини та 7 надродин. У країнах СНД зареєстровано близько 200 видів із 15 родин. Близько 75 % видів нашої фауни належить до родин Baetidae, Heptageniidae, Leptophlebiidae, Ephemerellidae, Siphlonuridae, Ephemeridae.

Pодина одноденки справжні (Ephemeridae). Очі самців не поділені на 2 відділи. Поздовжні жилки крил попарно не зближені. Личинки закопуються в донні відкладення водойм. Мають тонкі, гладкі, довгі виступи верхніх щелеп, на кінцях загнуті назовні. Родина поширена переважно в Орієнтальній та Палеарктичній областях. У європейській частині колишнього СРСР поширено 3 види роду Ephemera.

Родина сифлонуриди (Siphlonuridae). Очі самців часто із світлою рискою, що відокремлює нижній відділ ока. Тім’я вузьке. Обидві пари крил добре розвинені. Лапки п’ятичленикові. Дві хвостові нитки розвинені в обох статей. Личинки плаваючі, із циліндричним черевцем, гострими боковими виростами, спрямованими назад, та 7 парами листоподібних зябер із боків сегментів. Виділяють 2 екологічні типи личинок: широкозяброві (живуть у стоячих водах та водоймох із повільною течією) та дрібнозяброві (активно плавають у швидких водах). Більша частина видів поширена в Голарктиці. У європейській частині колишнього СРСР зареєстровано 9 видів із 4 родів.

Родина одноденки двохвості (Baetidae). Передні крила овальної форми, поперечних жилок мало. Задні крила дуже малі, із 2–3 поздовжніми жилками та кількома поперечними або зовсім відсутні. Верхній відділ складного ока самців дуже великий, світлозабарвлений. На кінці черевця дві хвостові нитки. Личинки плаваючі, із циліндричним черевцем та 7 парами листоподібних зябер. Більшість видів поширена в Голарктиці. У європейській частині колишнього СРСР поширено 25 видів із 8 родів.

Родина лептофлебіїди (Leptophlebiidae). Крила із багатьма поперечними жилками. Задні крила звичайно є, але можуть бути невеликими; дуже рідко вони зовсім відсутні. Хвостових ниток 3. Личинки із 7 парами листоподібних зябер із боків черевця. Личинки палеарктичних видів живуть у стоячій воді, ставках, болотах, тихих місцях рік. Більшість видів поширена в Неотропічній області. У європейській частині СНД зареєстровано 11 видів із 5 родів.

Родина ефемереліди (Ephemerellidae). Крила із багатьма поперечними жилками. Задні крила є. Хвостових ниток 3. Личинки із чіпкими ногами, живуть у воді із дуже швидкою течією. Вони мають 5 пар зябер, розташованих на спинному боці третього – сьомого сегментів. Верхня частина кожного із зябер перетворена в покривну пластинку. Більшість видів поширена в Голарктиці. У європейській частині СНД поширено 7 видів із 4 родів.

Родина гептагеніїди (Heptageniidae). Очі самців дуже великі, не поділені на два відділи. Крил дві пари, їх жилкування добре розвинене. Личинки мають сплощене тіло, 7 пар зябер, розташованих із боків черевця. Верхня частина зябер – пластинчаста, нижня – у вигляді пучка ниток. Живуть переважно в ріках із швидкою течією, рідше – в струмках, озерах, під камінням. Більшість видів поширена в Голарктиці. У європейській частині колишнього СРСР поширено 15 видів із 5 родів.

Родина ценіди (Caenidae). Поперечних жилок дуже мало, вони розташовані в один ряд. Задня пара крил відсутня. Складні очі самців поділені на два відділи, широко розставлені. На кінці черевця 3 хвостових нитки. Кришковозяброві личинки живуть у мулі, що осідає в ріках та озерах. Повзають по дну. Більшість видів зосереджена в Голарктиці. У європейській частині колишнього СРСР знайдено 13 видів із 2 родів (Brachycercus та Caenis).

Тема 1.4.3. Надряд одонатоїдні (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)

Характеристика надряду одонатоїдні (Odonatoidea). Крила сітчасті, у них відсутня югальна область. Крила приводяться в дію прямими плевральними м’язами, причому вони здатні до асинхронних рухів. Черевце з короткими церками, парацерк відсутній. Представники надряду відомі з карбону. З палеозойської ери личинки не знайдені, у той же час багато імаго. Можливо, що в той час личинки одонатоїдних жили ще на суші, а не у воді. І в наш час личинки бабок родини Petaluridae (Anisoptera) живуть у вологих субстратах (мохи). У сучасній фауні надряд представлений одним рядом – Odonata.

Ряд бабки (Оdonata). Тіло струнке. Голова велика, рухома, із фасетковими очима, які займають майже всю голову; крім того, на голові розташовані три простих вічка. Вусики короткі, щетинкоподібні. Ротовий апарат гризучого типу. Дві пари перетинчастих крил із густою сіткою поздовжніх і поперечних жилок. Крила в стані спокою розпростерті горизонтально або підняті вгору й складені. Черевце тонке, складається з 11 сегментів. У самців бабок, крім звичайного статевого отвору на IX сегменті черевця, є вторинний копулятивний орган на II сегменті черевця. Іншою специфічною особливістю є відсутність поздовжніх спинних м’язів, властивих для інших крилатих комах.

Імаго й личинки бабок – ненажерливі хижаки. Дорослі ведуть наземний спосіб життя, полюють удень (коромисла – також у присмерку) на різних комах, хапаючи їх на льоту. Дорослі бабки винищують комарів і інших шкідливих комах (переважно двокрилих). Личинки харчуються водяними членистоногими й, у свою чергу, самі стають їжею для риб і птахів. Здобич захоплюють видозміненою нижньою губою – «маскою». Шкода від бабок виявляється в тому, що в тілі личинок можуть паразитувати метацеркарії трематод, що передаються водоплавним птахам і викликають простогонімоз та інші вогнищеві захворювання.

Бабки поширені всюди, де є прісні та солонуваті водойми. Відсутні вони лише в Антарктиді та високо в горах. Особливо багата бабками фауна Південної Америки. У сучасній фауні описано понад 4 500 видів із 500 родів, 24 родин, 3 підрядів (Zygoptera, Anisoptera та Anisozygoptera).

В Україні зареєстровано близько 70 видів бабок. Охороні представників цього ряду приділяється багато уваги на міжнародному рівні – 8 видів включено до Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991); 6 видів занесено до Червоної книги України (1994).

ПІДРЯД РІВНОКРИЛІ (РАВНОКРЫЛЫЕ, ZYGOPTERA). Найчастіше комахи невеликих розмірів з поперечною головою та однаковими крилами. Очі напівкулеподібні, широко розставлені, відстань між ними більша за ширину ока. Личинки з 3 плоскими хвостовими придатками, що частково виконують роль трахейних зябер: бічні придатки – видозмінені церки, а середній виріст гомологічний хвостовому придатку щетинохвосток та одноденок. В Україні підряд представлений 4 родинами (Calopterygidae, Lestidae, Platycnemidae та Coenagrionidae), зареєстровано 23 види.

ПІДРЯД АНІЗОЗИГОПТЕРИ (АНИЗОЗИГОПТЕРЫ, ANISOZYGOPTERA). Дорослі комахи мають крила, як у підряду рівнокрилих, а личинки подібні до личинок підряду різнокрилих. Представники цього підряду були широко розповсюджені в мезозойську еру. У наш час представлені єдиним родом Epiophlebia із двома видами, поширеними в Японії та Індії.

ПІДРЯД РІЗНОКРИЛІ (РАЗНОКРЫЛЫЕ, ANISOPTERA). Великі та рухливі комахи. Очі розташовані дуже близько. Задні крила біля основи значно ширші, ніж у рівнокрилих. Личинки дихають зябрами, що зміщені в задню кишку (ректальні зябри). Плавають швидкими ривками за допомогою «водяного пострілу», з силою викидаючи із задньої кишки струмінь води. В Україні підряд представлений 5 родинами (Gomphidae, Aeschnidae, Сordulegasteridae, Corduliidae та Libellulidae), зареєстровано 47 видів.

Модуль 2. НАДРЯДИ ОРТОПТЕРОЇДНІ (ORTHOPTEROIDEA), ГЕМІПТЕРОЇДНІ (HEMIPTEROIDEA), КОЛЕОПТЕРОЇДНІ (COLEOPTEROIDEA)

Змістовий модуль 2.1. Надряд ортоптероїдні (Orthopteroidea)

Тема 2.1.1. Надряд ортоптероїдні (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти (Isoptera)

Характеристика надряду ортоптероїдні (Orthopteroidea). Усі комахи з типово гризучими ротовими частинами. Крила з добре розвиненою югальною зоною, у стані спокою складаються вздовж тіла. Вони різнорідні: передня пара в більшості представників ущільнена, перетворена в надкрила, друга пара – сітчаста, відіграє основну роль у польоті. Черевце з церками, у самки часто з яйцекладом, у самця іноді з грифельками на IX сегменті. Надряд об’єднує 11 рядів: Blattoptera, Mantoptera, Isoptera, Plecoptera, Embioptera, Grylloblattida, Phasmatoptera, Orthoptera, Hemimerida, Dermaptera та Zoraptera.

Ряд таргани (Blattoptera). Ротові органи гризучого типу, рот спрямований униз. Вусики довгі. Голова прикрита зверху передньоспинкою. Досить щільні надкрила лежать плоско на черевці; нижні крила прозорі, заховані під надкрилами. У окремих видів зустрічаються короткокрилі або зовсім безкрилі особини. Яйця вміщуються в капсулу – оотеку. У тарганів відсутній спеціальний орган слуху.

У палеозої існувало багато родин тарганів. Дуже широко була представлена родина Archimylacridae. Це були великі комахи, тіло яких не було сплощеним, які мали міцні, пристосовані до польоту крила та довгий шестистулковий яйцеклад. Після переходу тарганів до прихованого способу життя в сухому середовищі яйцеклад редукувався, яйця стали відкладатися в оотеках. Тоді ж проявилося сплощення тіла, збільшилися антени, зміцнилися ноги, у кишечнику з’явились симбіонти.

У деяких представників тарганів можливий партеногенез. Розвиваючись, личинка зазнає 5–9 линянь. На двох останніх личинкових віках відокремлюються зачатки крил. Довгокрилість чи короткокрилість у поліморфних видів залежить від щільності популяції, фотоперіоду, інших умов навколишнього середовища.

Сучасні представники ряду дуже термо- та гігрофільні. Переважно нічні комахи, удень ховаються під камінням, у підстилці та ін. Тропічні представники досить добре літають та плавають, деякі з них досягають довжини 20 см. Тривалість життя тропічних видів – до 7 років. Частина тарганів – синантропні, живуть у приміщеннях (у кімнатах, кухнях, хлібопекарнях, їдальнях), пошкоджуючи запаси та вироби. Таргани – переносники хвороботворних бактерій (збудників туберкульозу, прокази, холерних вібріонів та ін.), цист дизентерійної амеби та яєць глистів.

У сучасній світовій фауні описано більше 3 600 видів, що об’єднуються в більше ніж 20 родин. У країнах СНД знайдено близько 55 видів із 4 родин. В Україні зареєстровані представники 2 родин: Blattidae і Blattellidae.

Ряд богомоли (Mantoptera). Великого чи середнього розміру комахи з неповним перетворенням. Ротовий апарат гризучого типу. Передньогруди довгі, рухомо зчленовані із середньогрудьми. «Зброя» богомола – передні хапальні ноги, на гомілках і стегнах вони мають ряди гострих шипів, причому гомілка вкладається в жолобок стегна, мов лезо в розкладний ніж. Крил дві пари (вони можуть бути вкорочені). Широкі задні крила складаються на черевці віялоподібно під довгастими передніми.

Відносно філогенії ряду даних мало. Найбільш давні залишки – із нижньокрейдяних відкладень Забайкалля. Богомоли походять вірогідно від юрських хижих тарганів, що мали хапальні кінцівки.

Богомоли геліо- та термофіли. Тропічні представники за формою тіла подібні до листя, гілок дерев і навіть квіток. У пустельних емпуз на лобі розташовані дзеркальця, що імітують краплю роси й заохочують комах.

Зимують у фазі яєць, які відкладаються групами в спеціальних капсулах – оотеках. Личинки наших видів живляться попелицями та іншими невеликими комахами. Більшість видів линяє 7–8 разів. Дорослі богомоли дуже нерозбірливі в харчуванні. Деякі тропічні види нападають на невеликих птахів, жаб, ящірок. Спроби використовувати богомолів у біологічному захисті рослин поки не увінчалися успіхом.

У світовій фауні описано до 2 000 видів, що об’єднуються в 38 родин. Із них у країнах СНД знайдено більше 20 видів із 2 родин: Manteidae та Empusidae. В Україні зареєстровано 6 видів богомолів.

Ряд терміти (Isoptera). Комахи середніх розмірів (6–40 мм), із неповним перетворенням. Покриви м’які, у більшості форм незабарвлені. Ротові органи гризучого типу, мандибули зазвичай асиметричні. Голова прогнатична. У крилатих особин (самців і самок) по дві пари однорідних (за виключенням Mastotermitidae) сітчастих крил, за що ряд і одержав латинську назву, яка перекладається «однаковокрилі». Ноги короткі, ходильні, лапки в більшості видів чотиричленикові. Черевце десятичленикове. У перетравлюванні їжі велику роль відіграють симбіотичні мікроорганізми: джгутиконосці Hypermastigidae і Polymastigidae (у нижчих термітів), інфузорії, амеби та бактерії (у різних підродин вищих термітів Termitidae).

Перші терміти подібні до тарганів і ймовірно виникли від тарганів надродини Corydoidea. Терміти відомі із крейдяних та кайнозойських відкладень. Часто термітів вважають дуже давнім рядом. У дійсності це один із наймолодших рядів комах, який виник приблизно одночасно із соціальними перетинчастокрилими. Одночасне виникнення соціальності – один із найбільш загадкових моментів у історії комах.

Терміти – так звані «суспільні» комахи, що живуть великими сім’ями, у яких є різні форми: статевозрілі особини, що живуть до 10 років, «робочі» особини та «солдати». Виникненню соціальності в термітів (на відміну від перетинчастокрилих) сприяла подібність у будові різних статей, а також німф та імаго; це дало можливість для перетворення німф у касту робочих. Друга причина виникнення соціальності – необхідність у регулярному реінфікуванні симбіотичними джгутиконосцями, тому що кишкова фауна губиться при кожному линянні.

Родина утворюється однією парою крилатих особин. Якщо хтось із них гине – його місце займає робочеподібна фертильна особина, яку ще називають другою репродуктивною кастою. Запліднена матка відкладає за своє життя до 15 млн яєць. Харчуються терміти деревиною, сухими стеблами трав’янистих рослин, грибами й ін. Пошкоджують стовбури плодових дерев і кущів, дерев’яні частини в будівлях, знищують на складах продовольчі запаси та ін. Кількість особин в одному термітнику досягає декількох сотень мільйонів. Біомаса термітів на 1 га тропічного лісу складає 4–10 тонн.

У сучасній світовій фауні описано близько 2 500 видів термітів, що належать до 9 родин. У країнах СНД знайдено 7 видів з 2 родин. В Україні знайдений 1 вид.

Тема 2.1.2. Ряд веснянки (Plecoptera). Ряд ембії (Embioptera). Ряд грилоблатиди (Grylloblattida). Ряд паличники (Phasmatoptera)

Ряд веснянки (Plecoptera). Вусики довгі, щетинкоподібні. Ротові органи гризучого типу, але в дорослих комах не функціонують. Передньогруди великі. Крил дві пари, вони перетинчасті, блискучі, прозорі, буруваті чи зеленуваті. Ноги тонкі, лапки тричленикові, розрізняються за будовою у різних родин. Церки багаточленисті, рідше дуже вкорочені.

Єдиний ряд ортоптероїдних, для яких характерний амфібіотичних спосіб життя: личинки розвиваються у воді (у струмках із швидкою течією, річках), поблизу водойм літають або повзають по рослинах дорослі комахи. Розвиток личинок відбувається протягом 1–3 років, за цей час вони линяють 20–30 разів. Німфи, подібно до дорослих, мають дві хвостові нитки, фітофаги, поліфаги або зоофаги. Імаго – нектарофаги або афаги, зазвичай живуть короткий термін (дезімагінізація розвитку). Найдавніші залишки веснянок – із нижньої пермі.

У світовій фауні описано близько 2 000 видів веснянок, поширених переважно в Голарктиці. На території СНД знайдено близько 170 видів, у європейській частині – близько 70, в Україні – до 50 видів.

Ряд ембії (Embioptera). Тіло видовжене, м’яке, із великою головою. Кінцівки ходильні, з тричлениковою лапкою. Передня пара кінцівок із прядильними залозами у великому першому членику лапок. У безкрилих видів перетворення спрощене. Личинки подібні до дорослих особин.

Рослиноїдні, у гніздах завжди є запаси пережованої їжі. Ембії дуже вибагливі до вологи та тепла, поширені переважно в тропічних країнах. У тропіках живуть у лісах під корою дерев або в щілинах; у помірних широтах відсутні або поширені в найбільш теплих країнах.

У сучасній світовій фауні описано до 200 видів, які поділяють на 7 родин. У країнах СНД поширено 2 види, а в Україні – 1 вид.

Ряд грилоблатиди (Grylloblattida). Малі безкрилі комахи. Голова прогнатична, позбавлена органів зору, зрідка може містити прості очі. Кінцівки однорідні, ходильні, із п’ятичлениковими лапками. Церки довгі, гнучкі, багаточленисті, самка з яйцекладом. У грилоблатидах сумістилися ознаки різних рядів ортоптероїдних, вони – «живі викопні». Крилаті предки грилоблатид існували разом із динозаврами 150 млн років тому.

Розвиток цих комах відбувається протягом декількох років. Відомості про спосіб життя майже відсутні. У сучасній світовій фауні описаний 21 вид. На Далекому Сході Росії поширено 2 види. Представник ряду – грилоблатида Дяконова (Grilloblattida djakonovi B.-Bien.). На території України цей ряд комах не зареєстрований.

Ряд паличники (Phasmatoptera). Тіло велике, значно видовжене, вузьке, паличкоподібне або широке, листоподібне. Голова прогнатична, ротові органи гризучі. Передньогруди невеликі, рухливі. Середньогруди – найбільш видовжений грудний відділ. Кінцівки ходильні, майже однорідні. Крила в сучасних видів відсутні або передня пара коротша за задню. Черевце десятичленикове. Церки одночленисті. Спеціальні органи слуху відсутні. До цього ряду належать найбільші комахи, довжина тіла яких досягає 25–33 см. Самки значно більші за самців, менш рухливі, із спрощеними церками.

Живляться виключно рослинною їжею. Паличники – малорухливі комахи, здатні впадати в стан каталептичної нерухомості. Живуть вони в траві, на деревах та кущах. Самки розкидають яйця, не турбуючись про їх захист. Яйця вкриті міцною оболонкою, яка робить їх схожими на насіння рослин. Частина видів розмножується партеногенетично. Личинки схожі на дорослих комах, линяють 6 разів.

Виникли паличники в другій половині тріасу від прямокрилих родини Tcholmanvissidae, що пов’язано із переходом від зоофагії до фітофагії та переходом від стрибків до активного польоту. Протягом майже всієї мезозойської ери паличники були представлені видами, які активно літали (надродина аеропланоїдів Aeroplanoidea та родина Prochresmodidae). Сучасні родини відомі з еоцена.

У сучасній світовій фауні описано близько 2 500 видів із 2 родин (Phasmatidae та Phylliidae). Поширені переважно в тропіках. На території СНД знайдено 8 видів. Росії. На території України паличники відсутні, проте їх досить часто розводять у лабораторних умовах та тримають як кімнатних тварин у інсектаріях (переважно тропічні види).

Тема 2.1.3. Ряди прямокрилі (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери (Zoraptera)

Ряд прямокрилі (Orthoptera). Комахи великого чи середнього розміру, звичайно з видовженим тілом. На голові є два складних ока й одне-три прості вічка. Голова в більшості груп гіпогнатична. Ротові органи гризучого типу. Передньогруди великі, рухомо зчленовані із середньогрудьми. Крил дві пари, звичайно вони добре розвинені, із густою сіткою жилок; нерідко крила різною мірою вкорочені або їх зовсім немає. Передні крила здебільшого видовжені, прямі (звідси назва ряду), шкірясті. Задні – перетинчасті, у стані спокою складені віялоподібно під передніми. Передні й середні ноги ходильного типу (у вовчків і триперстів передні – копального типу). Задні ноги звичайно стрибального типу, із дуже видовженими стегнами й гомілками. Черевце має десять сегментів, на кінці з придатками – двома церками, у частини – із двома грифельками, у самок коників і цвіркунів – із видовженим або вигнутим яйцекладом. Звукові пристосування мають переважно самці (у більшості видів) – на стегнах задніх ніг і надкрилах (саранові) або тільки на надкрилах (коники, цвіркуни). Виділяють закличні, шлюбні, агресивні, тривожні та інші типи співів. Звуки сприймаються слуховими (тимпанальними) органами, що містяться в саранових із боків першого сегмента черевця, у цвіркунів і коників – на передніх гомілках.

Прямокрилі походять від Oedischiidae, що жили в карбоні. Це були хижі довгоногі швидко бігаючі та стрибаючі комахи із примітивним звуковим апаратом. Найбільш подібні до них сучасні коники. Цвіркунові відомі з нижнього мезозою. У кінці мезозою виникли цвіркуни-трубачики. Саранові вірогідно походять від Tcholmanvissiidae – комах, подібних сучасним коникам, але із копальним яйцекладом. Саранові досягли особливої різноманітності в кінці палеогену із розширенням площі степових та пустельних ландшафтів.

У сучасній світовій фауні описано більше 20 000 видів. Ряд поділяється на 2 підряди та 5 надродин: підряд Dolichocera поділяється на надродини Tettigonioidea та Grilloidea, підряд Brachycera – на надродини Acridoidea, Tetrigoidea та Tridactyloidea. У колишньому СРСР поширено понад 700 видів, із яких більше 100 – шкідливі. У його європейській частині зареєстровано більше 300 видів із близько 120 родів. В Україні поширено близько 150 видів.

Ряд вуховертки (Dermaptera).Комахи середніх розмірів (5–20 мм довжиною), із видовженим тілом. Ротовий апарат гризучого типу. Надкрила короткі, тверді. Крила ніжні, перетинчасті, із поздовжніми жилками, сховані під надкрила (складені віялоподібно та впоперек). Церки у вигляді кліщів, за якими вуховерток легко відрізнити від усіх інших комах. Ноги короткі, бігальні, лапки тричленикові. Черевце довге, плоске й тверде.

Вуховертки походять від палеозойських прямокрилоподібних. Починаючи з юрських відкладень, стають більш подібними до сучасних представників ряду.

Ведуть прихований спосіб життя; удень переважно ховаються в тріщинах ґрунту й під корою, під опалим листям, камінням тощо. Живляться рослинними й тваринними рештками, інколи пошкоджують рослини, виїдаючи стиглі плоди та ягоди. Самка виявляє піклування про потомство, оберігаючи яйця й молодих личинок. Палеарктичні види мають переважно одну генерацію на рік; зимують яйця, личинки чи дорослі комахи.

Світова фауна вуховерток налічує до 1 800 видів. Більшість видів поширена в тропіках та субтропіках. У СНД відомо близько 28 видів; у європейській частині СНД зареєстровано 17 видів із 8 родів.

Ряд поділяється на два підряди: Arixenina та Forficulina.

Ряд гемімериди (Hemimerida). Безкрилі паразити гризунів із прогнатичною головою, помірно довгими вусиками, не мають очей. Передньоспинка велика. Ноги короткі, спеціалізовані, лапки тричленикові, із присосками. Черевце самки закінчується сьомим тергітом (під ним сховані восьмий та дев’ятий сегменти). Церки довгі, м’які, одночленикові, покриті волосками. Довжина тіла (без церків) 8–14 мм. Для гемімерид характерне живонародження.

Поширені гемімериди лише в тропічній Африці, де паразитують на гризунах роду Cricetomys. Мешкають у волосяному покриві, швидко рухаючись у ньому подібно блохам. Живляться похідними шкіряного епідермісу. Ряд включає одну родину (Hemimeridae) з єдиним родом Hemimerus із 8 видами.

Ряд зораптери (Zoraptera). Безкрилі (більша частина видів) чи крилаті малі (не більше 3 мм) комахи з прогнатичною головою та дев’ятичлениковими вусиками. Органів зору немає. Покриви слабо пігментовані. Передньоспинка добре розвинена. Ноги з двочлениковими лапками, церки короткі, одночленикові. Яйцеклад відсутній. У окремих видів серед безкрилих особин трапляються крилаті, що мають темнозабарвлене тіло, розвинуті вічка та очі. Обидві форми здатні до розмноження і можуть бути уподібнені кастам термітів. Причина диморфізму залишається нез’ясованою. У викопному стані зораптери не відомі.

У сучасній світовій фауні описано близько 20 видів, що належать до єдиного роду Zorotypus. Поширені виключно в тропіках. Мешкають під корою дерев, у трухлявій деревині, рослинних залишках. Живляться, вірогідно, спорами та міцелієм грибів, кліщами. Створюють скупчення особин, але без ознак суспільного життя та розподілу функцій між особинами.

Змістовий модуль 2.2. Надряд геміптероїдні (Hemipteroidea)

Тема 2.2.1. Надряд геміптероїдні (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші (Anoplura)

Характеристика надряду геміптероїдні (Hemipteroidea). Ротовий апарат сисний або спеціалізований гризучий. Надряд об’єднує 6 рядів: сіноїди (Psocoptera), пухоїди (Mallophaga), воші (Anoplura), рівнокрилі хоботні (Homoptera), клопи (Hemiptera), трипси (Thysanoptera).

Ряд сіноїди (Copeognatha). Малі (1–10 мм довжиною), тендітні комахи, із довгими щетинкоподібними вусиками. Голова гіпогнатична, рідше прогнатична. Ротові частини гризучого типу. Очі великі, у крилатих форм є три простих вічка. Крила бувають добре розвинені, укорочені, або їх зовсім немає. У стані спокою крила складені дахоподібно. Кінцівки однорідні, витончені, довгі, їх лапки дво- або тричленикові.

Викопні форми відомі з нижніх пермських відкладень. Філогенетично найбільш близькі до пухоїдів.

Запліднення сперматофорне, нерідко зустрічається партеногенез. Яйця відкладають одинично або невеликими купками на корі стовбурів та гілок, на листі, прикриваючи їх ректальними виділеннями чи павутинкою. У онтогенезі більшості видів спостерігається до 6 личинкових віків. Більшість видів утворює декілька генерацій на рік (полівольтинні види), зимують звичайно на стадії яйця. Мешкають поодиноко чи кулігами на стовбурах, гілках та листі дерев, кущів, у лісовій підстилці, під камінням, у гніздах комах та птахів, у житлі людини. Живляться наземними зеленими водоростями, лишайниками, окремими групами плісневих та паразитичних грибів, інколи тканинами вищих рослин. Окремі види шкодять запасам людини, пошкоджують гербарії та колекції комах. Недостатньо досліджена роль сіноїдів як переносників вірозів рослин.

У світовій фауні описано близько 2 000 видів. Переважна більшість представників ряду поширена в тропіках. На території СНД поширені більше 70 видів із  більше ніж 30 родів. Сіноїдів поділяють на 3 підряди: Trogiomarpha, Troctomorpha та Psocomorpha.

Ряд пухоїди (Mallophaga).Безкрилі, невеликі (1–14 мм довжиною) комахи, що нагадують вошей, від яких відрізняються гризучим ротовим апаратом. Тіло сплощене в спинно-черевному напрямі. Зовнішній покрив часто дуже хітинізований. Забарвлення тіла від блідо-жовтого до чорного. Голова велика, очі редуковані. Вусики складаються з 3–5 члеників. Груди поділені на 2 або 3 сегменти. Крил немає. Ноги бігального або хапального типу, пристосовані для більшого зчеплення із поверхнею субстрату, або для затискання гілок пір’я або волосся, лапки одно- або двочленикові, з 1 або 2 кігтиками. Черевце має від восьми до десяти сегментів. Філогенетично пухоїдів зближають із сіноїдами та з вошами.

Пухоїди – постійні паразити птахів і ссавців; усе життя їх минає на тілі тварин-хазяїв. До цього ряду належать пухоїди та пероїди, які паразитують на птахах та ссавцях, та волосоїди, що паразитують на ссавцях. Пухоїди та пероїди живляться епідермісом, пір’ям, пухом, волоссям, жировими виділеннями шкіри й навіть кров’ю, що виступає з ран, окремі види живуть усередині стержня пір’я. Волосоїди живляться шкірними лусочками, частинками волосся та сальними виділеннями шкіри. Окремі види пристосувалися до внутрішнього паразитування в ротовій порожнині хазяїна.

Як правило, представники ряду мають типове двостатеве розмноження. Яйця прикріплюють до пір’я чи волосся клейкими виділеннями. Розвиток швидкий: онтогенез триває близько 3–4 тижнів. Перетворення неповне, супроводжується 3 линяннями. Географічно поширення пухоїдів як облігатних паразитів обмежене поширенням їх хазяїв.

У сучасній світовій фауні відомо близько 2 600 видів, із яких на ссавцях живуть близько 300 видів (інші – на птахах). На території СНД поширено близько 400 видів. У європейській частині знайдені представники 83 родів. Ряд ділиться на 2 підряди: Amblycera та Ischnocera.

Ряд воші (Anoplura).Малі (0,35–6,5 мм довжиною), безкрилі комахи, що паразитують на ссавцях. Тіло сплощене в спинно-черевному напрямі. Голова невелика й звичайно значно вужча за груди. Вусики короткі. Ротовий апарат колючо-сисного типу, у стані спокою схований усередині головної капсули. Груди невеликі, без помітної сегментації. Кінцівки короткі, чіпкі, з одночлениковою лапкою та одним кігтиком. Черевце порівняно велике, дев’ятичленикове. Самки прикріплюють яйця (гниди) до волосся хазяїна. Філогенетично воші найбільш близькі до пухоїдів.

Воші паразитують на різних (хоча й не на всіх) рядах ссавців. Розселюються звичайно шляхом переповзання при контакті хазяїв. Розмножуються безперервно, відкладають запліднені яйця (за добу самка відкладає 1–16, за життя – 50–330 яєць). Гниди (яйця) подібні до яєць пухоїдів: 1–1,5 мм довжиною, прикріплюються до волосся клеєвим секретом. Перетворення супроводжується триразовим линянням, тривалість життєвого циклу – від 2 до 4 тижнів. Голодувати воші можуть до 7 діб. На одному виді ссавців зустрічається до 1–2, рідко до 3–4 видів вошей. Більшість вошей монофаги або олігофаги. Їх географічне поширення пов’язане із поширенням хазяїв. На людині паразитують 2 види з родини Pediculidae.

Під час кровососання ділянки рота вивертаються й зубчиками чіпляються за шкіру хазяїна. Воші часто завдають великої шкоди тваринництву. Особливо небезпечні воші, що паразитують на людині. Вони переносять збудників тяжких хвороб – висипного й поворотного тифу, волинської лихоманки та ін.

У світовій фауні відомо близько 430 видів із 43 родів та 6 родин. На території України поширені 33 види вошей з 12 родів та 4 родин: Haematopinidae, Pediculidae, Hoplopleuridae та Linognathidae.

Тема 2.2.2. Ряд рівнокрилі хоботні (Homoptera)

Характеристика ряду рівнокрилі хоботні (Homoptera).Малі, середнього розміру або великі комахи із малорухомою гіпогнатичною головою. Ротовий апарат колючо-сисного типу, має вигляд хоботка. Хоботок одно- – тричлениковий, спрямований униз, іноді редукований (у самців червеців і статевих особин попелиць). Він являє собою видозмінену нижню губу, у якій, як у ножнах, рухаються 2 пари тонких колючих щетинок (дуже видозмінених верхніх та нижніх щелеп). У більшості представників є складні фасеткові очі та прості вічка. Вусики три- – десятичленикові або їх зовсім немає. Представники ряду мають дві пари перетинчастих крил із рідкою сіткою переважно поздовжніх жилок. Задні крила менші за передні. У деяких попелиць крила редуковані. У червеців крилаті тільки самці. Лапка одно- – тричленикова, з одним або двома кігтиками. Кишечник Homoptera має фільтраційну камеру (яка з’єднує передню кишку із задньою) для відділення надлишку води та олігосахаридів, високомолекулярні сполуки потрапляють у середню кишку для перетравлення.

Перетворення неповне, іноді ускладнене появою в личинок провізорних органів (співучі цикади) або стадії спокою (самці кокцид); у безкрилих форм воно, навпаки, спрощене, типу епіморфозу. Для попелиць характерний поліморфізм поколінь, чергування партеногенетичних попелиць із двостатевими й частково живородження.

Викопні цикадові відомі з нижнього карбону. У нижній пермі знайдені залишки предків попелиць.

Усі рівнокрилі – рослиноїдні комахи, що живляться клітинним соком рослин. Багато видів – серйозні шкідники сільськогосподарських культур та деревних насаджень. Личинки розвиваються відкрито або живуть у ґрунті та в тканинах рослин. Яйця відкладають на поверхню або в тканини рослин. Попелиці виділяють багато медвяної роси, що слугує їжею для мурах. Іноді медвяну росу збирають бджоли (у Греції до 50 % меду бджоли виробляють з медвяної роси), тоді мед стає непридатним для вживання людини.

Шкода від рівнокрилих проявляється різноманітно: 1) висисання соків рослини; 2) утворення галів; 3) забруднення листя солодкими виділеннями, що призводе до поширення сажистих грибків; 4) перенос під час сосання вірусних та інших хвороб рослин; 5) підпилювання молодих пагонів яйцекладом при відкладанні яєць, внаслідок чого пагін відмирає.

Світова фауна налічує близько 40 000 видів, із яких на території країн СНД поширено близько 4 000 видів, в Україні – близько 1 650 видів. Ряд поділяється на 5 підрядів: цикадини (Cycadinea), листоблошки (Psyllinea), алейродиди (Aleyrodinea), попелиці (Aphidinea), кокциди (Coccinea).

Тема 2.2.3. Ряди напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)

Характеристика ряду напівтвердокрилі (Hemiptera). Тіло сплощене або видовжене. Ротовий апарат колючого типу, хоботок найчастіше чотиричлениковий. Вусики чотиричленикові (рідше складаються з 1–5 члеників). Крил дві пари. Передня пара крил склеротизована, на вершині перетинчаста. Друга пара прозора, перетинчаста. Окремі види клопів цілком позбавлені крил або мають значно вкорочені крила. Задньогруди звичайно з пахучими залозами. Ноги бігального, плавального, копального, стрибального або хапального типу. Лапки дво- або тричленикові, рідше одночленикові. Личинки відрізняються від дорослих меншими розмірами та відсутністю крил.

У клопів повністю відсутній партеногенез. Більшість видів відкладає яйця (окрім паразитів кажанів – родини Polyctenidae). Кількість яєць невелика (від декількох десятків до 200 яєць). За період розвитку личинки линяють 5 (рідше 4) разів. У клопів широко розповсюджена турбота про потомство. Самки багатьох белостом та крайовиків відкладають яйця на спину самців. Самки деяких щитників прикривають тілом кладку, а потім личинок.

Більшість видів клопів – термо- та ксерофіли. Основна маса видів поширена в субтропічному та тропічному поясах. Клопи мешкають глибоко в піску (Cydnidae), плавають у гарячих термальних водах (Mesovelia thermalis), єдині серед комах поширені в морях (водомірки Halobatinae). Клопи дуже пластичні й витривалі комахи. Клоп Rodnius без голови може прожити рік. У біологічному відношенні клопи поділяються на рослиноїдних, хижих і паразитичних (що живляться кров’ю хребетних). Багато видів клопів – шкідники сільськогосподарських деревних, кущових і трав’янистих рослин. Шкодять також рибництву, птахівництву.

Перші знахідки клопів відзначаються у відкладеннях із нижньої юри (родини, які в наш час вимерли). У верхній юрі найбільше поширення отримали водяні форми (існувало вже 7 сучасних родин). Більшість сучасних родин наземних клопів сформувалася в третинному періоді (в олігоцені).

Еволюція ряду пов’язана із переходом від фітофагії до зоофагії, а після цього – із пристосуванням до більш ксерофільних умов існування.

Спочатку клопів поділяли на водяних та наземних. У 1861 р. Фібер поділив ряд на приховано- та вільновусих. У 1971 р. Ю. А. Попов запропонував нову систематику (поділ напівтвердокрилих на 6 інфрарядів, із яких 5 – сучасні).

Характеристика ряду трипси (Thysanoptera). Малі комахи (0,5–5 мм завдовжки) із більш або менш сплощеним у спинно-черевному напрямі тілом, вкриті дрібними щетинками. Ротові частини колючо-сисного типу, асиметричні (голова асиметрична, права мандибула редукована). Складні фасеткові очі великі, займають до половини довжини голови. Простих вічок звичайно 3 (рідко вони редуковані). Вусики 6–9-членикові. Грудні сегменти представлені передньогрудьми та крилогрудьми (птеротораксом: злитими середньо- та задньогрудьми). Крила розвинені не однаково: часто вони редуковані або мають довгасту форму й облямовані довгими війками. Ноги бігального типу. Лапки одно- або двочленикові, із кігтиками та втяжним присисним пухирцем (ароліумом) на кінці. Черевце закінчується вершинною трубкою (тубусом). Перетворення, як і в усіх попередніх рядів, неповне. З особливостями морфології трипсів пов’язані інші назви трипсів – пузиреногі (завдяки наявності присисних пухирців на лапках) або бахромчастокрилі (завдяки наявності довгих щетинок по периметру крил). У розвитку трипси об’єднують риси комах із повним і неповним перетворенням.

Яйця відкладаються в тканини рослин (у надрізану яйцекладом борозенку) або відкрито. Є види, у яких самці рідкісні, або невідомі. У період парування самки знаходять самців за запахом. Самки відкладають від 30 до 300 яєць. У середніх широтах за сезон розвивається 1–2 генерації, на півдні – до 12.

Живуть на листках, у квітках, суцвіттях, під корою дерев, у підстилці. Живляться соком рослин (соки листків, квіток, плодів, проростків), можуть ковтати пилок. Деякі види живуть на гіфах грибів, мохах, лишайниках. Серед трипсів є хижаки, що знищують різних малих комах, наприклад попелиць, інших трипсів тощо.

Серед представників ряду багато небезпечних і карантинних шкідників сільськогосподарських та лісових культур (злаків, бобових, льону, тютюну, бавовнику, винограду, чаю, цитрусових та ін.). Деякі види трипсів здатні ссати кров людини (у разі масового нападу можуть утворитися помітні набряки).

Хижі види трипсів корисні в оранжереях як винищувачі павутинних кліщів, а також винищувачі шкідливих видів трипсів. Трипси відіграють роль запилювачів рослин там, де мало інших комах. Наприклад, у Ісландії вони – єдині запилювачі цінних кормових трав.

Трипси – самостійна гілка, що в давні часи відокремилася від сіноїдоподібних. Їх філогенетична близькість із геміптероїдними все ще знаходиться під сумнівом.

Поширені трипси на всіх континентах. У тропіках та субтропіках досягають найбільшого різноманіття, тут багато ендемічних родин. Види помірної кліматичної зони мають дуже широкі ареали: голарктичні та транспалеарктичні.

Ряд поділяють на 2 підряди (яйцекладні та трубкохвості) та 13 родин. Сучасна світова фауна налічує близько 4 500 видів із 165 родів. На території країн СНД поширено близько 360 видів. В Україні зареєстровано близько 250 видів із 3 родин.

Змістовий модуль 2.3. Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea)

Тема 2.3.1. Відділ комахи з повним перетворенням (Holometabola). Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea)

Характеристика відділу комахи з повним перетворенням (Holometabola). Мають лише чотири фази розвитку – яйце, личинку, лялечку та імаго. Личинки справжні, різко відрізняються від імагінальної фази розвитку за будовою тіла та способом життя, не мають фасеткових очей. Зачатки крил розвиваються як внутрішні органи, лише починаючи з фази лялечки стають поверхневими утвореннями, за що представників цього відділу називають також ендоптериготи, тобто з внутрішніми зачатками крил (Endopterygota). У комах із повним перетворенням (голометаболією) добре виражені всі стадії розвитку, включаючи лялечку. Гіперметаморфоз характеризується появою личинок двох типів, які відрізняються морфологією й способом життя.

Відділ поділяється на 3 надряди: колеоптероїдні (2 ряди), нейроптероїдні (3 ряди) та мекоптероїдні (6 рядів).

Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea).Ротові органи типово гризучі. Задні крила переважають над передніми, виконують функцію польоту, передні крила перетворені в надкрила або редуковані. Черевце позбавлено церків та первинного яйцеклада. У представників надряду далі, ніж у інших груп, пішло пристосування до життя всередині харчових субстратів (як у личинок, так і в імаго).

Надряд поділяється на 2 ряди: твердокрилі (Coleoptera) та віялокрилі (Strepsiptera). Останній ряд іноді розглядають як піряд, надродину або родину твердоклилих.

Тема 2.3.2. Ряд твердокрилі, або жуки (Coleoptera)

Характеристика ряду твердокрилі, або жуки (Coleoptera). Голова добре розвинена, звичайно округла або приплюснута, більш або менш утягнена. Очі розташовані з боків голови, округлі, овальні або ниркоподібні. Вусики звичайно одинадцятичленикові, ниткоподібні, щетинкоподібні,. чоткоподібні, пилчасті, гребенеподібні, пірчасті, булавоподібні, колінчасті, неправильні. Ротовий апарат гризучого типу, верхні щелепи у самців деяких видів досягають величезних розмірів (Lucanidae). Передньогруди рухомо зчленовані з птеротораксом. Середньогруди розвинені слабше, ніж задньогруди. Залежно від способу життя, ноги в жуків можуть бути бігального, ходильного, копального, плавального, стрибального й присмоктувального типів. Лапки три- – п’ятичленикові. Передні крила дуже хітинізовані (так звані надкрила), вони можуть бути вкороченими або зрослими; задні крила перетинчасті, прозорі, із темними жилками, у спокійному стані звичайно заховані під надкрилами; їх може й не бути, тоді жуки не літають. У результаті утворення надкрил жуки набули здатності так же вільно, як і безкрилі комахи, рухатись всередині субстрату, зберігаючи можливість польоту. Черевце зростається із задньогрудьми, сидяче (рис. 41–54). Личинки з добре розвиненою головою, гризучим ротовим апаратом, із ногами або безногі. Лялечки відкриті.

Найдавніші залишки твердокрилих знайдені в ранньопермських відкладеннях у Чехії. На початку мезозойської ери з’являються представники двох сучасних підрядів. Пошуки перехідних груп між твердокрилими та іншими комахами поки що не увінчалися успіхом. За порівняльно-анатомічними даними жуків зближують із нейроптероїдними. На сучасному еволюційному етапі – це процвітаюча група комах.

У представників ряду відзначається надзвичайне різноманіття біологічних особливостей. Унаслідок дивергентного розвитку личинки та імаго жуків одного виду спостерігається освоєння таких субстратів та харчових ресурсів, які недоступні більшості Hemimetabola. Утворення елітерів дозволило захистити найбільш уразливі ділянки тіла – крила – та дало можливість імаго існувати у твердих, сипучих та рідких субстратах.

За тривалістю окремих фаз розвитку твердокрилі поділяються на 3 групи:

1) імаго живе довго, а личинка розвивається швидко (туруни, плавунці, мертвоїди);

2) личинка розвивається в багато разів довше, ніж імаго (ковалики, златки, вусачі, рогачі);

3) строки існування личинкової та імагінальної фази приблизно однакові (чорниші, частина пластинчатовусих).

Жуки в природі зустрічаються в найрізноманітніших умовах, живляться різними рослинами, рослинними та тваринними залишками, багато хижих форм. За живленням твердокрилих поділяють на три великі групи:

1) личинки та імаго живляться однаковими (подібними) субстратами;

2) личинки та імаго живляться різними субстратами;

3) імаго не харчується.

Партеногенетичний розвиток зареєстрований у окремих видів листоїдів, довгоносиків, шкіроїдів. У представників ряду поширено турбування про потомство: заготівля харчових субстратів (гнойовики, трубковерти), вигодовування личинок пережованою деревиною (Passalidae).

Жуки зустрічаються всюди та мають суттєве значення в кругообігу речовин у природі. Серед жуків є чимало видів, шкідливих у сільському й лісовому господарстві, деякі живуть у приміщеннях. Окремі види використовуються в біологічній боротьбі із шкідниками рослин.

Систематика жуків дуже складна. За загальноприйнятими уявленнями, ряд поділяється на 4 підряди. Сучасна світова фауна налічує близько 300 000 видів із більше ніж 163 родин. На території країн СНД поширено більше 20 000 видів. Кількість видів твердокрилих України перевищує кількість видів вищих рослин у державі.

Ряд поділяється на 4 підряди; найбільший підряд Polyphaga ділять на серії, серії на надродини, надродини на родини.

Тема 2.3.3. Ряд віялокрилі (Strepsiptera)

Характеристика ряду віялокрилі (Strepsiptera). Малі комахи з різким статевим диморфізмом. Самець вільноживучий, його передні крила редуковані, задні – великі, віялоподібні, задньогруди добре розвинені, у дорослій фазі віялокрилі не живляться, ротові органи редуковані. Самка паразитує в тілі комах, має червоподібне тіло, позбавлена вусиків та органів руху. Черевце самки міститься в тілі хазяїна, головогруди вільні, витинаються над поверхнею тіла хазяїна в місці зчеплення двох його сегментів. Перетворення – гіперметаморфоз.

Паразитують звичайно на жалоносних перетинчастокрилих, напівтвердокрилих, прямокрилих, цикадових та щетинохвостках. У світовій фауні описано близько 300 видів із 7 родин. На території України ряд майже не вивчений, зареєстровано представників 4 родин (Mengeidae, Stylopidae, Halictophagidae та Elenchidae).

Еоксен (Eoxenos laboulbenei Peyer) з родини Mengeidae паразитує на лусочницях, що мешкають у мурашниках. Самки еоксенів залишаються всередині личинкових та лялечкових шкурок, які створюють своєрідний кокон. Такі кокони зустрічаються під камінням у країнах із середземноморським кліматом. Запліднена самка зимує. Усередині наступного літа з’являється маса личинок першого віку – триангулінів. Триангуліни нез’ясованим шляхом потрапляють на лусочниць. Живляться вони навколо кишкового тракту. У серпні личинки залишають лусочниць, ховаються під каміння й восени заляльковуються.

Самки стилопса (Stylops melittae) з родини Stylopidae ніколи не залишають тіла комахи – хазяїна. Самці дуже рухливі, живуть лише кілька діб, зустрічаються в гніздах ос та бджіл. Самець запліднює самку, протикаючи її покриви й уводячи сперму всередину порожнини тіла самки. Одна самка відкладає декілька тисяч яєць. Личинки першого віку дуже малі (0,1 мм довжиною) та рухливі. Вони мають сегментоване тіло, три пари ніг, нагадують триангулінів жуків наривників. Личинки обліплюють тіло хазяїна. Коли дві особини хазяїна зустрічаються – переходять на незаражену особину, а з неї на личинок. Знайшовши хазяїна, личинка заглиблюється в його покриви, перетворюється на червоподібну личинку. Після перетворення з лялечки на дорослу комаху самець залишає тіло хазяїна, а самка залишається в ньому. Розвиток стилопсів у комасі–хазяїні призводить до паразитарної кастрації (стилопізації), змінюються також вторинні статеві ознаки хазяїна (забарвлення, пропорції тіла). Більшість видів стилопсів паразитує на диких бджолах.

Модуль 3. НАДРЯДИ НЕЙРОПТЕРОЇДНІ (NEUROPTEROIDEA)ТА МЕКОПТЕРОЇДНІ КОМАХИ (MECOPTEROIDEA)

Змістовий модуль 3.1. Надряд нейроптероїдні (Neuropteroidea)

Тема 3.1.1. Надряд нейроптероїдні (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)

Характеристика надряду нейроптероїдні (Neuropteroidea). Ротові органи типово гризучі. Крила сітчасті, обидві пари крил розвинені однаково, не складчасті. Усі сегменти грудей вільні. Лялечка вільна, рухлива. Представники надряду традиційно вважаються найбільш примітивними з усіх комах із повним перетворенням. Надряд об’єднує не більше 6 000 видів, включає три сучасних ряди: сітчастокрилі (Neuroptera), верблюдки (Raphidoptera) та великокрилі (Megaloptera).

Ряд сітчастокрилі (Neuroptera). Середнього чи великого розміру комахи. Ротовий апарат гризучого типу. Голова рухома, гіпогнатична, з великими фасетковими очима. Прості вічка є тільки в Osmylidae та Dilaridae. Антени багаточленикові різноманітної форми: ниткоподібні, щетинкоподібні, чоткоподібні, гребінчасті, булавоподібні чи головчасті. Передньогруди великі, рухомі. Передні й задні крила перетинчасті, із густою сіткою жилок (рис. 56). Ноги бігальні, тонкі, короткі, задня пара довша за інші.

Личинки – ненажерливі хижаки, що живляться різними комахами. Ротовий апарат сисного типу (видовжені жувальця з щелепами утворюють дві сисні трубки). Личинки мають три личинкових віки (окрім ітоніїд, які мають 5 личинкових віків). Середня кишка з’єднується в личинок із задньою тільки при заляльковуванні. У цей момент відбувається виділення екскрементів, що були накопичені протягом личинкового життя. Мальпігієві судини функціонують при виготовленні кокона як шовковидільні залози. Заляльковуються личинки в шовковистих коконах, які в ґрунтових форм нагадують земляні кульки. Більша частина видів зимує в стадії передлялечки в коконах або на стадії личинки. Дорослі комахи живуть відкрито на рослинності, найбільш активні у вечірні часи. Одні з них хижаки, інші живляться тільки пилком та нектаром рослин.

Сітчастокрилі – дуже давній ряд комах, добре відомий з пермського періоду, особливо розповсюджений з тріасу.

Більшість видів корисна, бо знищує шкідників сільського та лісового господарства (попелиць, хермесів, борошнистих червеців, щитівок, рослиноїдних кліщів та ін.). Найбільше господарське значення мають золотоочки, пильнокрили та гемеробіїди, які є постійні мешканці культурних ландшафтів.

У світовій фауні описано близько 5 000 видів сітчастокрилих. На території країн СНД поширено 195 видів із 11 родин. У європейській частині колишнього СРСР поширено 114 видів із 9 родин. В Україні зареєстровано 72 види сітчастокрилих.

Тема 3.1.2. Ряд верблюдки (Raphidioptera)

Характеристика ряду верблюдки (Raphidioptera).Голова сплощена, прогнатична. Ротові органи гризучого типу. Вусики короткі, ниткоподібні, вершина їх досягає вершини середньогрудей. Очі великі. Передньогруди сильно подовжені, рухомі, нагадують шию верблюда (звідси й походить назва цих комах). Тіло струнке, видовжене. Мають дві пари великих (6–15 мм) прозорих сітчастих крил із птеростигмою, складених дахоподібно вздовж черевця. Самка має гострий довгий яйцеклад. Якщо комаху взяти в руки, вона може проколоти ним шкіру людини.

Багато викопних верблюдок знайдено у відкладеннях пермського, юрського та крейдяного періодів. У мезозойських біоценозах верблюдки відігравали значну роль. Сучасна світова фауна дуже збіднена.

Імаго живе близько 2 місяців. Самки, протикаючи яйцекладом кору дерев, відкладають під нею яйця. Деякі види відкладають яйця на поверхню ґрунту. Личинки живуть близько 2 років під корою або в ґрунті біля коріння дерев. Лялечка вільна, розташована в коконі з відгризених шматочків кори в тріщинах стовбура. Перші півмісяця її покриви світлі, потім починають темніти; пізня лялечка рухлива, вона швидко бігає по тріщинах кори та в підстилці. Верблюдки – хижаки, що знищують різних лісових шкідників (попелиць, гусениць, личинок двокрилих, короїдів, яйця підкірних клопів, непарного шовкопряда та ін.). Особливо ненажерливі їх коричневі плескуваті, прудкі личинки, що полюють у щілинах кори і в ходах короїдів. Верблюдки всюди нечисленні, пов’язані з вологими місцями.

У сучасній світовій фауні описано близько 200 видів верблюдок з двох родин – іноцеліди (Inocellidae) та рафідіїди (Raphidiidae). Верблюдки поширені тільки в Голарктиці, а більшість видів – у Палеарктиці. Більшість сучасних видів має вузькі ареали. На території СНД поширений 31 вид верблюдок, у європейській частині – 10 видів. В Україні відомі лише 4 види верблюдок, що зустрічаються навесні й улітку на листяних та хвойних деревах, поширені в плодових садах.

Родина іноцеліди (Inocellidae). Голова майже квадратної форми. Вічка відсутні. Вусики більш товсті, ніж у рафідіїд. Передньогруди довші за свою ширину не більше ніж у 1,5 рази. Родина об’єднує 27 видів, у Палеарктиці поширено 23 види (переважна їх більшість – у Середземномор’ї). У колишньому СРСР зареєстровано 4 види. У європейській частині колишнього СРСР родина представлена єдиним видом – Inocellia crassicornis Schumm., поширеним на півночі лісової зони (живе на хвойних породах).

Родина рафідіїди (Raphidiidae). Голова видовжено-овальна, її задній край помітно звужений. Вічка є. Вусики тонкі. Передньогруди довгі, їх довжина набагато довша за ширину. Родина об’єднує близько 180 видів, з яких у Європі поширено 59 видів. У колишньому СРСР зареєстровано 27 видів, у європейській частині – 9 видів роду Raphidia.

Верблюдка жовтонога (R. flаvipes Stein.) поширена в лісовій та лісостеповій зонах. Тіло в неї чорне, ноги рудо-жовті. Голова зверху ромбоподібна, до передньогрудей звужена. Крилова стигма бурувата, за косою жилкою бліда. Довжина тіла 12–15 мм. Імаго трапляються в травні – червні. Живуть на листяних та хвойних деревах. Личинки розвиваються в поверхневому шарі ґрунту. Вид живиться різними малорухливими комахами, часто зустрічається в осередках шкідливих лускокрилих.

Тема 3.1.3. Ряд великокрилі (Megaloptera)

Характеристика ряду великокрилі (Megaloptera). Крилаті комахи середнього розміру. Голова велика, плоска, прогнатична. Ротовий апарат гризучого типу. Вусики ниткоподібні, довгі. Очі добре розвинені. Передньогруди збільшені, широкі. Мають дві пари гомономних перетинчастих крил, які складаються дахоподібно. Крила без птеростигми. Лапки п’ятичленикові. Черевце самки без яйцеклада. З усіх комах із повним перетворенням будова імаго у великокрилих найбільш примітивна.

Викопні представники ряду відомі з другої половини нижньої пермі, вони належать до вимерлих родин Tychtodelopteridae та Parasialididae. Раніше вважалося, що коридаліди – більш примітивна група по відношенню до вислокрилок, але палеонтологічні дані свідчать, що в давніх представників ряду жилкування крил досить спрощене. У цього ряду полімеризація жилкування та збільшення розмірів тіла – еволюційно більш нове надбання.

Дорослі комахи тримаються біля водойм, але інколи їх можна зустріти на значній відстані від води. Політ їх дуже повільний, незграбний. Яйця відкладають групами поблизу води. У одній кладці може бути від 300 до 900 яєць. На яйцях часто паразитують перетинчастокрилі. Личинка линяє 10 разів. Розвиток звичайно відбувається протягом двох років (від 1 до 3 років). Личинки живуть у воді, протягом першого та другого личинкових віків ведуть планктонний спосіб життя, потім опускаються на дно та зариваються в мул. Дихають черевними трахейними зябрами. Личинки хижі. Перетворюються на лялечок у ґрунті та моху біля води. Імаго не живляться.

У сучасній світовій фауні описано близько 240 видів великокрилих, їх поділяють на 2 родини: вислокрилки (Sialidae) та коридали (Corydalidae). На території країн СНД поширено 9 видів цього ряду.

Родина вислокрилки (Sialidae). Вислокрилки активні вдень. Види родини поширені в помірних широтах Північної півкулі, у Південній Африці, Австралії та Індії. У світовій фауні описано близько 30 видів із 6 родів. У Європі поширений єдиний рід – Sialis. У колишньому СРСР знайдено 8 видів, у його європейській частині – 6 видів.

Вислокрилка звичайна (Sialis morio Klst.) поширена в усій Європі. Тіло чорного кольору, крила буруваті, розмах крил до 30 мм. Вусики на третину коротші за передні крила. Імаго зустрічаються поблизу стоячих водойм із мулистими донними відкладеннями. Дорослі комахи не живляться, живуть декілька днів. Літ імаго в травні–червні. Самці та самки знаходять одне одного, передаючи сигнали ударами черевця та крил по субстрату (рецептори розташовані на ногах). Яйця відкладають над водою на рослини. Личинки падають у воду й, починаючи з ІІІ віку, закопуються в мул. Живляться трубочником, мотилем та іншими безхребетними. Линяють 10 разів. Личинки останнього віку вилазять на берег, швидко бігають. Лялечка вільна, без кокона, знаходиться в м’якому прибережному ґрунті в колисці.

Родина коридали (Corydalidae). Великі комахи 130–180 мм у розмаху крил. Окремі види яскраво забарвлені. Активні вночі. Представники родини поширені в тропіках та субтропіках (Тропічна та Східна Азія, Америка, Південна Африка, Австралія, Нова Зеландія). У світовій фауні описано близько 200 видів коридалів, що об’єднуються в 20 родів.

Китайський коридал (Protohermes kolbei) має розмах крил до 180 мм. У самок щелепи такої довжини, як голова, у самців – у багато разів більші. Спосіб життя подібний до вислокрилок. Вид поширений у Юнані, інших частинах Південно-Східної Азії, а також на Далекому Сході Росії.

Змістовий модуль 3.2. Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea). Ряди скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera)

Тема 3.2.1. Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea). Ряд скорпіонові мухи (Mecoptera)

Характеристика надряду мекоптероїдні (Mecopteroidea). Ротові органи сисні або видозміненого гризучого типу, рідше типово гризучі. Крила сітчасті чи перетинчасті, лише в нижчих групах обидві пари подібні між собою. Передньогруди погано розвинені, лише в ряді Mecoptera вільні. Личинки в більшості представників червоподібні чи гусенеподібні, часто з губними шовковидільними залозами.

Найбільш подібні мекоптероїдні до сітчастокрилоподібих і, вірогідно, походять від якихось примітивних цього надряду. Личинки мекоптероїдних первинно – сапрофаги, на противагу від жуків та сітчастокрилих, личинки яких первинно хижі. Проте невідомо, який спосіб живлення був у спільного предка цих надрядів. Найбільш примітивний ряд цієї групи – Mecoptera – виник на початку пермі. У цей же період з нього утворилися волохокрильці. З Trichoptera утворилися лускокрилі (у другій половині ранньої крейди). Виникнення двокрилих пов’язують із спеціалізованими Mecoptera підряду Mesopsychina (у яких була виражена функціональна, а в частини – морфологічна двокрилість). Блохи походять також безпосередньо від Mecoptera (є підстави вважати, що вони близькі до льодовичників Boreidae).

Це найбільший надряд комах, що об’єднує більше 340 000 видів організмів. Надряд включає 6 рядів комах: скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці (Trichoptera), лускокрилі (Lepidoptera), перетинчастокрилі (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera) та двокрилі (Diptera).

Ряд скорпіонові мухи (Mecoptera).Голова витягнена донизу й має вигляд дзьобоподібного відростка (головотрубки), із гризучими ротовими частинами на вершині. Вусики ниткоподібні. Ноги стрункі, бігального типу. Більшість представників ряду має дві пари добре розвинених перетинчастих крил, у деяких видів крила недорозвинені. Черевце складається з дев’яти – одинадцяти члеників. У самців останні сегменти черевця потовщені й загнуті вгору, чим нагадують задню частину тіла скорпіона.

Скропіонові мухи – давній реліктовий ряд комах, відомий ще з палеозойської ери, у мезозої виникли вже справжні скорпіонниці. Предками ряду були дуже примітивні сітчастокрилоподібні, із якими сучасні скорпіонові мухи зберегли подібність жилкування крил. Описано близько 15 вимерлих родин. Дуже різноманітні Mecoptera були в пермі та тріасі.

Личинки й імаго – хижаки або живляться мертвими комахами та гнилими рослинними залишками. Представники одних родин – фітофаги, що живляться ризоїдами мохів (Boreidae) або зскрібають епідерміс з м’якого листя (Panorpodidae). Інші групи – сапрофаги (Panorpidae) або хижаки (Bittacidae); види родини Notiothaumatidae вживають рідку їжу.

Яйця відкладають у ґрунт, підстилку, мох або гнилу деревину. Личинки нагадують гусениць метеликів та личинок пильщиків. Личинки маролухливі, сапрофаги або фітофаги, живуть у підстилці та моховому покриві, у гнилих стовбурах дерев, зрідка живуть у воді (Nannochoristidae – хижаки двокрилих з родини хирономід) чи ґрунті (Panorpodidae живуть на корінні рослин). Тривалість генерації не перевищує одного року. Дорослі комахи характеризуються слабким польотом, при редукції крил активно бігають та стрибають.

У сучасній світовій фауні описано близько 470 видів, що об’єднані в 9 родин та 28 родів. Більшість видів поширена в областях із помірним та субтропічним кліматом. На території країн СНД поширено 27 видів із 3 родин.

Тема 3.2.2. Ряд волохокрильці (Тrісhоptera)

Характеристика ряду волохокрильці (Тrісhоptera). Невеликі або середнього розміру, близькі й подібні до метеликів. Голова гіпогнатична, з ниткоподібними вусиками й великими очима. Ротовий апарат м’який, сисний, із добре розвиненими максилярними та губними щупиками. Груди з двома парами складених дашком крил. Черевце складається з 10 сегментів. Тулуб і крила вкриті волосками – волохаті, звідки й походить назва цих комах.

Волохокрильці відомі з пермського періоду. У ранньокрейдяних відкладеннях знайдено багато чохликів Trichoptera.

Імаго живуть поблизу водойм, не живляться, лише п’ють, злизуючи краплини дощу або роси з рослин. Яйця відкладають у воду. Личинки – типові мешканці прісних водойм, хижі або рослиноїдні, із ротовим апаратом гризучого типу й трьома парами грудних ніг; дихають трахейними зябрами або крізь шкіру. Личинки мають шовковидільні залози, що відкриваються на нижній губі. Із шовку личинки хижих видів будують ловецькі сіті або воронки, орієнтуючи їх проти течії. Залежно від швидкості течії будують із рослинних чи мінеральних часток пересувні чохлики. Деякі види живуть у ходах під камінням та в ґрунті дна. Лялечка вільна. Заляльковуються в чохликах. Перед линянням в імаго лялечка прогризає кришечку чохлика й виходить на берег. На березі в лялечки відкриваються дихальця, вона набирає повітря, роздувається, її покриви тріскаються й утворюється доросла комаха. Волохокрильці мають істотне значення в раціоні риб. Личинки окремих видів шкодять на рисових плантаціях. Імаго активні перед заходом сонця, уночі летять на світло кварцевої лампи. Більшість видів волохокрильців може слугувати індикаторами чистоти води.

Представники цього ряду поширені на всіх континентах. У світовій фауні описано більше 6 000 видів. У країнах СНД зареєстровано близько 600 видів, на території європейської частини – більше 270 видів із 19 родин. В Україні ряд вивчений недостатньо. Систематика волохокрильців у останній час зазнала значних змін. Ряд ділять на два підряди: Hydropsychina та Phryganeina.

ПІДРЯД ГІДРОПСИХІНИ (HYDROPSYCHINA). Відрізняється кільчастим останнім члеником щелепних та губних щупиків. Щелепні щупики самців та самок п’ятичленикові. Крила без лусочок. Личинки камподеоподібні, у більшості видів живуть вільно, без рухливих хатинок. Поширені переважно у водах із швидкою течією. У європейській частині СНД поширено 9 родин (Rhyacophilidae, Glossosomatidae, Hydroptilidae, Philopotamidae, Psychomyiidae, Ecnomidae, Polycentropodidae, Arctopsychidae та Hydropsychidae), з яких ми розглянемо три найбільші – Hydroptilidae, Polycentropodidae та Hydropsychidae.

ПІДРЯД ФРИГАНЕЇНИ (PHRYGANEINA). Підряд характеризується цільним останнім члеником щелепних та губних щупиків. Жилки крил часто редуковані. Личинки гусенеподібні, живуть у переносних трубкоподібних будиночках з мінеральних або органічних залишок. Будівництво будиночків починають одразу ж після виходу з яєць. Мешкають переважно в стоячих водоймах, рідко – у водоймах із течією. У європейській частині країн СНД поширено 10 родин (Phryganeidae, Limnephilidae, Goeridae, Lepidostomatidae, Brachycentridae, Sericostomatidae, Leptoceridae, Odontoceridae, Molannidae та Beraeidae). Найчастіше зустрічаються види родин Phryganeidae, Limnephilidae та Leptoceridae.

Тема 3.2.3. Ряд лускокрилі (Lepidoptera)

Характеристика ряду лускокрилі (Lepidoptera). Дуже різна за розмірами (у розмаху крил 3–300 мм) та будовою крил група комах. Як правило, лускокрилі мають дві пари крил, укритих особливими лусочками. Комбінації зі скупчень лусочок різної форми та кольору утворюють різноманітні рисунки в різних представників ряду. Лусками вкрите й тіло метелика, тільки не так густо. Усі фази розвитку в них цілком виразні: лялечка малорухлива, зовсім не схожа ні на гусеницю, ні на метелика. Лялечка дуже часто розміщується в коконі.

Ротовий апарат у метеликів та їх гусениць не однаковий: у гусениць він пристосований до гризіння, у метеликів – до смоктання квіткового нектару, води тощо. Ротові органи метеликів називають хоботком. Звичайно, він буває скручений спіраллю й випростується лише тоді, коли метелик має смоктати. У гусениць до складу ротового апарату входять дуже розвинені верхні та нижні щелепи, якими гусениця гризе й роздрібнює їжу. Метелики та їх гусениці живляться здебільшого за рахунок рослин. Є види, що живляться вовною, воском, є й м’ясоїдні види. Деякі групи на імагінальній стадії зовсім не живляться (Lasiocampidae, Saturniidae, Lymantriidae).

У гусениць дев’ять пар дихалець: одна пара на грудях, решта – на черевці; у метеликів десять пар дихалець, із них на грудях дві-три пари.

У польоті крила працюють спільно, що досягається зчепленням переднього крила із заднім за допомогою спеціального механізму. Виділяють 4 типи зчеплення:

1) югальний (югум – це виріст крилової пластинки знизу переднього крила) у тонкопрядів;

2) юго-френальний (югум+френулум – щетинкоподібний виріст заднього крила) у малих лускокрилих;

3) френальний (френулум – від 2 до 20 щетинок, що чіпляються за ретинакулум – хітиновий виріст чи група волосинок на передньому крилі) у більшості видів;

4) амплексиформний (зчеплення розширеного костального краю заднього крила із заднім краєм переднього) у денних метеликів та шовкопрядів.

За походженням лускокрилі близькі до волохокрильців. Палеонтологічні дані про їх філогенез дуже обмежені. Вірогідно виникли у верхньому тріасі, але відомі залишки тільки з крейдяного періоду. Кількість знахідок у палеогені та неогені (36 родин) значно більша, ніж у крейді. Багато звичайних родин зовсім не представлено у викопному стані.

Серед лускокрилих є вузькі ердеміки й реліктові види, а є й космополіти (Vanessa cardui, Autographa gamma, Tinea pallionella та ін.).

У сучасній світовій фауні описано більше 140 000 видів із 107 родин. У фауні СНД зареєстровано близько 15 000 видів метеликів, з яких близько 2 000 видів шкодять у сільському та лісовому господарстві. Ряд поділяється на 3 підряди: шелепні (Laciniata), рівнокрилі (Jugata) та різнокрилі (Frenata).

ПІДРЯД ЩЕЛЕПНІ (LACINIATA). Ротові органи імаго гризучого типу з розвиненими жвалами й дволопатевими нижніми щелепами, з довгими п’ятичлениковими щупиками. Метелики живляться пилком рослин. Гусениця з 8 парами черевних ніг з кігтиками на кінці. Лялечка вільна, з рухомими жвалами. Підряд включає одну родину – зубаті молі.

ПІДРЯД РІВНОКРИЛІ (JUGATA). Ротові органи (якщо розвинені) сисні, верхні щелепи відсутні або рудиментарні; нижні щелепи без внутрішньої лопаті, перетворені в хоботок, але із щупиками. Передня та задня пари крил подібні за будовою та жилкуванням. Зчеплення крил відбувається з допомогою югального виступу. Гусениці з 5 парами черевних ніг та кільцем подошвенних гачків на них або безногі. Лялечки вільні чи напіввільні. Підряд рівнокрилі – примітивна та давня група, що зберегла однорідні крила (без косталізації жилкування передньої їх пари).

ПІДРЯД РІЗНОКРИЛІ (FRENATA). Ротові органи (якщо розвинені) типово сисні. Щелепні щупики відсутні або збереглися лише в нижчих форм. Крила різні за формою та жилкуванням. Передня пара має тенденцію до косталізації жилок. Задня пара крил з меншою кількістю жилок, має спрощений радіус. Зчеплення крил відбувається за допомогою зачіпки (frenulum), або вона втрачена. Сюди належить основна маса лускокрилих (92 родини, у європейській частині СНД – більше ніж 70 родин).

Змістовий модуль 3.3. Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea). Ряди перетинчастокрилі (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera), двокрилі (Diptera)

Тема 3.3.1. Ряд перетинчастокрилі (Hymenoptera)

Характеристика ряду перетинчастокрилі (Hymenoptera). Розміри тіла представників ряду від малих (0,2 мм у Baeus seminulum, що розвивається в яйцях павуків) до великих (5–6 см). Голова гіпогнатична (рідко прогнатична). Ротові органи гризучі або гризучо-сисні. Фасеткові очі добре розвинені, на тім’ї є 3 простих вічка. Антени дуже різноманітної будови. Плейрити передньогрудей еластично зчленовані з грудними сегментами, що забезпечує рухливість голови та передніх ніг. Крил 2 пари, вони перетинчасті, прозорі, гетерономні, жилок мало (може бути тільки 1 костальна або їх зовсім немає). Перший сегмент черевця увійшов до складу грудей. Самки часто мають жало. Личинки – безногі або гусенеподібні. Лялечка вільна.

Протягом еволюційного розвитку відбувалася спільна еволюція перетинчастокрилих та квіткових рослин. Більшість знахідок із тріасових відкладень належить до сучасної родини Xyelidae. Більшість груп починала свою еволюцію як пантропічні лісові фітофаги. У сучасній фауні більшість родин – космополіти.

Розмноження в більшості випадків двостатеве. Іноді відбувається розвиток із незапліднених яєць тільки самців (арренотокія) або тільки самок (телітокія), дуже рідко – у 2–3 випадках у пильщіків та рогохвостів – із незапліднених яєць виводяться і самці, і самки. У горіхотворок може бути циклічний партеногенез (циклічна дейтеротокія – чередування двостатевих поколінь із поколіннями партеногенетичних самок). У деяких хальцид та браконід спостерігається поліембріонія (2 000 й більше зародків в одному яйці). Серед деяких груп їздців (іхневмоніди, еухариди, перилампіди) спостерігається гіперметаморфоз.

Перетинчастокрилі мають велике практичне значення як запилювачі рослин (інжир запилюють виключно хальциди роду Blastophaga з родини Agaonidae), паразити й хижаки шкідників сільського й лісового господарства та медоноси. Окремі види (близько 20 видів пильщиків та рогохвостів) спричиняють значну шкоду сільськогосподарським та лісовим культурам. Синантропні види мурашок шкодять запасам. Оси-філанти полюють на бджіл, чим зменшують кількість меду. Окремі види ос (Vespa orientalis, Polistes spp.) зареєстровані як механічні переносники кишкових інфекцій. У будівлях мурахи можуть розносити яйця гельмінтів, збудників багатьох захворювань. Деякі види мурах – проміжні хазяї двоусток (ланцетоподібної та інших видів).

Світова фауна об’єднує більше 300 000 видів. Вірогідно кількість видів значно більша (до 6 000 000), більша частина малих паразитичних видів ще не описана. На території країн СНД поширено близько 20 000 видів перетинчастокрилих. В Україні поширено близько 10 000 видів перетинчастокрилих.

Черевце з’єднується з грудьми двома способами: усією широкою основою (підряд Symphyta) та за допомогою тонкого стебельця – звужених другого, а іноді й третього сегментів черевця (підряд Apocrita).

ПІДРЯД СИДЯЧОЧЕРЕВЦЕВІ ПЕРЕТИНЧАСТОКРИЛІ (SYMPHYTA). Черевце сидяче, шороко з’єднане з грудьми, перший тергіт черевця не злитий з грудьми. Яйцеклад у вигляді пилки або свердла. Вертлюги ніг виглядають двочлениковими. Личинки з добре розвиненою головою й часто з черевними ногами, майже всі рослиноїдні, за виключенням родини Orussidae, що веде паразитичний спосіб життя. Більшість видів поширена в зонах помірного кліматичного поясу, активна навесні та з початку літа. Підряд поділяють на три інфраряди: Xyelomorpha (з однією родиною Xyelidae), Siricomorpha (Xiphydriidae, Siricidae, Cephidae, Megalodontidae, Pamphiliidae та Orussidae) та Tenthredinomorpha (Cimbicidae, Blasticotomidae, Argidae, Diprionidae, Tenthredinidae). У світовій фауні описано понад 5 000 видів з 350 родів. У країнах СНД поширено близько 1 400 видів, у європейській частині СНД – близько 870 видів. В Україні відомо близько 500 видів із 12 родин.

ПІДРЯД СТЕБЕЛЬЧАСТОЧЕРЕВЦЕВІ (APOCRITA). Перший сегмент черевця звужений, рухомо з’єднаний із грудьми (рис. 77-90). Серед представників підряду домінують види, личинки яких живляться тваринною їжею (частіше комахами). Зустрічаються й вторинно рослиноїдні групи (горіхотворки, бджоли, хальциди, що живляться насінням). Для підряду характерна екологічна радіація від вихідного способу живлення (паразитизм на постійно паралізованій прихованій здобичі) до тимчасової паралізації, розвитку на жертвах, які живуть вільно до ендопаразитизму (Ichneumonomorpha), транспортування здобичі та побудови складних гнізд для розвитку потомства (Vespomorpha) та суспільного способу життя.

Тема 3.3.2. Ряд блохи (Aphaniptera)

Характеристика ряду блохи (Aphaniptera). Малі, стиснуті з боків безкрилі комахи, здатні робити великі стрибки. Голова маленька, із короткими тричлениковими вусиками. Очі інколи відсутні. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Сегменти грудей виразно відмежовані, мають щетинки або гребенеподібні утворення з хітинізованих зубчиків. Крила відсутні. Найкраще розвинені задні стрибальні ноги. Довжина тіла 0,7–5,0 мм, у самок деяких видів при визріванні яєць – до 16 мм.

Самки бліх із силою виприскують яйця, які не залишаються на шерсті хазяїв, а падають на поверхню ґрунту (гнізда, лігва, пола приміщень). Безногі червоподібні личинки живуть вільно, живляться різними органічними залишками (епітелієм шкіри, волоссям, екскрементами бліх, що містять неперетравлену кров, пилом). Перетворюються на лялечок у коконі. Лялечка вільна. Весь цикл розвитку завершується за 1–2 місяці. Імаго бліх паразитують на теплокровних тваринах – ссавцях і птахах, живлячись їх кров’ю. Багатоїдні блохи нападають на будь-яку істоту (навіть на змій та гусениць). Кров людини здатні ссати близько половини видів, поширених на території України. Велику небезпеку для людини становлять блохи як переносники збудників хвороб, наприклад чуми та ін. Окремі види бліх – проміжні хазяї гельмінтів. Найбільше значення як переносник чумної інфекції має щуряча блоха Xenopsylla cheopis Roths. Деякі види бліх шкодять тим, що щільно прикріпляються до ніг тварин та людини й викликають великі страждання, наприклад блоха–алакурт (Vermipsylla alacurt Schimk.) у Середній Азії та Монголії.

Світова фауна об’єднує близько 1 000 видів, на території країн СНД поширено більше 500 видів бліх, що належать до 6 родин (Pulicidae, Coptopsyllidae, Vermipsyllidae, Ceratophyllidae, Ctenophthalmidae та Ischnopsyllidae).

Родина пуліциди (Pulicidae). На другому – сьомому тергітах черевця є не більше ніж по 1 ряду щетинок. Черевце відносно коротке та високе. Стигми округлі. Багато видів цієї родини має велике значення, оскільки паразитує на людині, свійських тваринах, щурах, піщанках та інших ссавцях і птахах. У європейській частині колишнього СРСР поширено 5 родів із 9 видами.

Родина коптопсиліди (Coptopsyllidae). На голові, тергітах грудей та черевця відсутні гребні або окремі апікальні зубчики. На п’ятому членику лапок звичайно 6 пар бічних щетинок. Паразити піщанок (Gerbillinae). У європейській частині колишнього СРСР поширений 1 рід (Coptopsylla) із 2 видами.

Родина верміпсиліди (Vermipsyllidae). На голові, тергітах грудей та черевця немає рядів зубців, одиничних зубців або апікальних зубчиків. На п’ятому членику лапок розташовані 4 пари бічних щетинок. У самок у період визрівання яєць черевце значно розтягується (у азіатських видів до 16 мм), сегменти його розходяться. Паразитують на хижих ссавцях та копитних у Голарктиці. У Європі поширений 1 рід (Chaetopsylla). В Україні можливе знаходження 4 видів.

Родина цератофіліди (Ceratophyllidae). На передньоспинці є гребінь. Паразитують на гризунах та інших ссавцях, а також на птахах. Часто привертають увагу епідеміологів. Багато видів належить до «бліх вовни» – набагато частіше нападають на хазяїна, довше затримуються на ньому, ніж блохи наступної родини. У європейській частині колишнього СРСР поширено 13 родів цієї родини.

Родина ктенофтальміди (Ctenophthalmidae). Більшість видів належить до «гніздових бліх» та має рудиментарні очі. Паразитують ктенофтальміди на гризунах, комахоїдних та інших ссавцях. Багато видів має епідеміологічне значення. У європейській частині колишнього СРСР поширено 10 родів.

Родина ішнопсиліди (Ischnopsyllidae). Паразити кажанів. Майже ніколи не зустрічаються на представниках інших рядів. У європейській частині колишнього СРСР поширено 4 роди із 12 видами.

Тема 3.3.3. Ряд двокрилі (Diptera)

Характеристика ряду двокрилі (Diptera). Найбільш високоорганізований ряд комах. Характерну ознаку представників ряду становить наявність лише однієї (передньої) пари крил. Задні крила перетворені в маленькі булавчасті придатки – дзижчальця, що мають значення для координації польоту. Личинки безногі. Помічено значні відмінності в будові різних груп двокрилих комах.

Ротові органи різноманітної будови: у комарів-кровососів колючо-сисного типу, у ґедзів ріжучо-лижучого, у більшості мух типово лижучого. У представників підряду довговусих вусики багаточленикові, довгі; у представників підряду коротковусих вусики тричленикові, короткі.

Покриви личинок частіше незначно склеротизовані. Відсутність грудних кінцівок у личинок часто компенсується наявністю рухальних валиків, виростами тіла, крюччями. Водяні личинки, що живуть у проточній воді, можуть мати міцні присоски. За ступенем редукції голови личинок двокрилих поділяють: 1) родини з добре розвиненою головою, невтяжним гризучим ротовим апаратом (хірономіди, бібіоніди); 2) групи з частково редукованим ротовим апаратом та наполовину втяжною головною капсулою (типуліди та ін.); 3) родини з безголовими личинками, що мають опорні склерити ротоглоткового апарату в порожнині двох грудних сегментів та ротові крюччя (більшість мух та ін.).

Ряд виник у мезозойську еру, на межі тріасу та юри. Предками двокрилих вважаються давні мекоптероїдні (мезозойські Paratrichoptera). Еволюція ряду відбувалася шляхом диференціації онтогенезу, способів живлення та будови крил.

За способом життя надзвичайно різноманітні. Більшість двокрилих на стадії імаго живиться виступаючим соком рослин, нектаром, навозом, рідше – солодкими виділеннями попелиць, п’є росу. Є хижі комахи (ктирі та ін.). Багато кровососів ссавців, рідше птахів, рептилій та амфібій. У деяких представників нижчих (Chironomidae та ін.) та вищих (оводи) двокрилих поширена імагінальна афагія. Для окремих груп характерне позакишкове травлення: виділення секрету слинних залоз на субстрат дозволяє двокрилим використовувати різноманітну їжу, створювати для себе оптимальне середовище, утворювати гали. Імаго більшості двокрилих дуже добре літають. Виняток становлять бджолині воші (Braulidae), окремі родини кровососів, що живуть у волосяному покриві (Hippoboscidae ) та інші.

Розмноження двостатеве, рідше партеногенетичне, відомі випадки педогенезу. При спарюванні можуть бути випадки «залицяння», роїння, шлюбних танців. Наприклад, самець комара-товкунчика під час шлюбного польоту несе «балончик» із пінистими стінками, усередині якого знаходиться вбита здобич, що пропонується самиці перед паруванням.

Яйця частіше сигароподібні, інколи оздоблені спеціальними фіксаторами для прикріплення до тіла хазяїна (у великоголовок чотирилапий якір, у оводів – овальний прикріпний придаток). У багатьох видів вищих мух розвинене живородіння. Частіше народжують личинок першого віку; іноді – останнього, тоді тут же відбувається заляльковування (у кровососок). Є й форми, що народжують одразу лялечку: муха цеце (Glossina spp.), паразити кажанів – Nycteribiidae та ін. Зовсім унікальний цикл розвитку в безкрилих Termitoxeniidae, що мешкають у термітниках: вони гермафродити, які відкладають великі «яйця» – лялечок або народжують уже дорослих комах. Плодовитість коливається від декількох особин у живородних двокрилих до 5 000 яєць або личинок у тахін.

Личинки двокрилих опанували дуже різні субстрати: тверді та рихлі, сухі та вологі, рослинні та тваринні, багаті та дуже бідні органічними речовинами. Личинки деяких видів хирономід пристосувались до життя в солоній воді. Личинки деяких ефідрид живуть у дуже солоних, гарячих, сірчаних водах чи в нафтових джерелах. Личинки та лялечки цероплатусів (Ceroplatus із родини Ceroplatidae), що живуть на поверхні грибів та плісняви, здатні випромінювати слабке фосфоричне світло, джерело якого – жирове тіло.

Серед двокрилих багато шкідників сільського господарства: на зернових культурах – злакові мухи (Chloropidae); на овочевих – цибулеві журчалки (Eumeris spp.), морквяна муха (Psila rosae – із родини Psilidae), Anthomyiidae; на плодових деревах – строкатокрилки (Tephritidae). Багатоїдна середземноморська муха (Ceratitis capitata) – об’єкт карантину. Велике значення мають двокрилі як переносники бактеріальних та вірусних хвороб людини та тварин. Окремі види здатні утворювати під шкірою тварин та людини мийази. Ряд груп двокрилих корисний тим, що знищує шкідливих комах: журчалки знищують попелиць, ктирі – різних двокрилих, жуків.

Великий ряд комах, у світовій фауні описано більше 120 000 видів. У СНД зареєстровано до 30 000 видів. На території європейської частини співдружності поширено близько 9 000 видів ряду, із більше ніж 130 родин.

Найбільш давній поділ ряду на довговусих (Nematocera) та коротковусих (Brachycera). У 1833 р. Бауер поділив двокрилих за особливостями перетворення на прямошовних (у яких оболонка вільної лялечки розривається при виході імаго по прямому шву) та круглошовних (лялечка знаходиться в пупарії, а пупарій розривається по круговому шву). У поточний час найбільш поширена синтетична класифікація, виділяють 3 підряди: довговусі (Nematocera), коротковусі прямошовні (Brachycera) та коротковусі круглошовні (Cyclorrapha).

Б. Б. Родендорф (1964) виділяє два підряди: Archidiptera (=Nymphomyiina) та Eudiptera (=Muscina). Archidiptera включає викопні верхньотріасові групи, а також єдину сучасну родину – німфоміїди (Nymphomyiidae) із Японії, Канади та Далекого Сходу Росії. У цієї примітивної родини імаго зберігає форму личинки: має подовжену, червоподібну форму. Складні очі злиті на нижній поверхні голови, прості вічка надзвичайно великі. Личинки мають довгі тричленикові кінцівки. Лялечки подовжені, із різко прогнатичною головою. Eudiptera об’єднує всі інші родини та поділяється на 12 інфрарядів.