УДК 594.3:574.3

Л. М. Хлус, О. Д. Олійник

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, м. Чернівці, Україна

Ключові слова: черепашка молюска, морфометрія, Xeropicta krynickii, Крим

STRUCTURE OF CONCHOLOGICAL VARIABILITY
OF LOCAL POPULATION OF XEROPICTA KRYNICKII
(GEOPHILA: HYGROMIIDAE) IN URBAN LANDSCAPE

L. M. Khlus, O. D. Olijnyk

Fed’kovich Chernivtsy National University, Chernivtsy, Ukraine

Key words: mollusc conch, morphometry, Xeropicta krynickii, Crimea

Гранична локалізованість і значний ступінь мінливості популяцій наземних молюсків, разом з їх широкою розповсюдженістю роблять їх привабливими об’єктами для біоіндикаційних досліджень. Протягом останніх років ми досліджуємо різні аспекти конхологічної мінливості представників родин Helicidae та Hygromiidae.

Об’єктом даного дослідження була 491 черепашка молюсків Xeropicta krynickii Kryn. (Geophila: Hygromiidae), зібраних у липні–серпні 1998 р. у межах рекреаційної зони м. Судак (АР Крим). Раніше нами було проаналізовано онтогенетичні аспекти конхологічної мінливості молюсків з цієї популяції та здійснений кореляційний аналіз морфометричних ознак. Виявилося, що найтісніший рівень кореляційних зв’язків спостерігається між габітуальними параметрами, зокрема, великим діаметром (ВД) черепашки та усіма іншими конхологічними показниками: висотою черепашки (ВЧ), її малим діаметром (МД), висотою (ВУ) та шириною (ШУ) устя. Тісна кореляція спостерігається також між метричними та розрахунковими ознаками: периметром (ПрУ) і площею (ПлУ) устя та об’ємом черепашки. В даному дослідженні аналіз конхологічної мінливості здійснювали із застосуванням методу кореляційних плеяд (Терентьєв, 1959), як первинний масив використовували парні параметричні коефіцієнти кореляції Пірсона, розраховані для 21 конхологічної ознаки (6 – метричні, 2 – меристичні (кількість обертів черепашки – КО та маса тварини), 10 – парні індекси відношень морфометричних ознак, 3 – розрахункові). У матриці інтеркореляцій виявилося 53 % слабких кореляційних зв’язків, 33 % – середньої сили та 14 % тісно скорельованих ознак. Для кожного параметра обчислили суму та середнє значення коефіцієнта кореляції (табл.).

Як відомо, член плеяди, середня кореляція якого з іншими членами даної плеяди є найбільшою, вважається «ознакою–індикатором» (Смирнов, 1994), він належить до причини стягування ознак у цю плеяду. Такі ознаки є «справжніми», вони передають якісні особливості об’єкта, а інші ознаки менш важливі. Саме «ознаки–індикатори» використані нами для наступного дослідження.

Після вилучення кореляційної плеяди, «ознакою–індикатором» якої є великий діаметр (на нього припадає найбільша кількість міцних і середніх кореляційних зв’язків), середні значення кореляцій розподілилися по-іншому. Після видалення кореляційної плеяди з центром у точці ШУ/ВЧ було отримано нову картину (див. табл.). Оскільки ознаки, що залишилися після вилучення двох кореляційних плеяд, мало скорельовані між собою, наступний вибір ознак для подальших досліджень може бути обумовлений їх біологічною значимістю та дослідницьким інтересом.

Таблиця 1. Процес вилучення кореляційних плеяд конхологічних ознак
Xeropicta krynickii Kryn. (Geophila: Hygromiidae)

Примітки: ВЧ – висота черепашки; ВД – великий діаметр черепашки; МД – малий діаметр черепашки; ВУ – висота устя; ШУ – ширина устя; ВЗ – висота завитка; КО – кількість обертів черепашки; М – маса тварини; ПрУ – периметр устя; ПлУ – площа устя; ОЧ – об’єм черепашки.

Ми обрали відношення висоти устя до малого діаметра та периметр устя. У результаті вилучення чотирьох кореляційних плеяд залишився єдиний міцний зв’язок – між основним (ВЧ/ВД) та допоміжним (ВЧ/МД) габітуальними індексами.

Отже, конхологічні ознаки Xeropicta krynickii досить тісно скорельовані між собою і в кореляційній структурі морфометричної мінливості популяції ксеропікт, що мешкають в урбанізованому середовищі з високим рівнем рекреаційного навантаження, можна виділити дві кореляційні плеяди з центрами в точках ВД (великий діаметр черепашки) та ШУ/ВЧ (відношення ширини устя до висоти черепашки), на які припадає понад 75 % кореляційних зв’язків комплексу конхологічних ознак.

Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 225-227.

УДК 574.9 (477.75)

В. Б. Пышкин, А. И. Евстафьев, В. М. Громенко, Т. С. Рыбка

Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, г. Симферополь, Украина

Ключевые слова: люмбрицидофауна, биоразнообразие, хорология, Крым

Biodiversity and functional role
of earthworms (OLIGOCHAETA: LUMBRICIDAE)
in terrestrial ecosystems of Crimea

V. B. Pyshkin, А. I. Jevstafjev, V. М. Gromenko, Т. S. Rybka

Vernadsky Taurida National University, Simferopol, Ukraine

Key words: fauna of earthworms, biodiversity, chorology, Crimea

На территории Крымского полуострова группа почвенных олигохет – Megadrili, или дождевые черви, представлена почти исключительно видами семейства Lumbricidae Claus, 1876. Это широко распространенные и многочисленные на нашем полуострове беспозвоночные, играющие большую роль в трансформации органического вещества, формировании педосферы, регуляции потоков вещества, энергии и информации в экосистемах.

Возникновение семейства Lumbricidae и его разделение на роды многие авторы относят к концу палеозоя. В настоящее время к этому семейству принадлежит немногим более 200 видов, распространенных по всей Голарктике. Из них с территории бывшего СССР известно 97 видов из 10 родов, в том числе с Крымского полуострова 20 видов из 9 родов.

Впервые полный перечень видов Lumbricidae, встречающихся в Крыму, был дан Т. С. Перель (1979). Но многие из них были указаны для Крыма еще в работах М. С. Гилярова (1947, 1949), И. И. Малевича (1962), Пузаченко, Зубкова (1966) и др. В результате дальнейших работ (Пышкин, 1986, 1987, 1991) в Крыму были обнаружены три новых для фауны полуострова вида:

– Helodrilus cernosvianus Zicsi, 1967, ранее считавшийся эндемичным видом для Карпат, обнаружен в Юго-Западном Крыму, где предпочитает почвы сухих грабинниково-кизиловых дубрав;

– Dendrobaena hortensis Mich., 1889, ранее известный на территории СНГ только с Кавказа; в Крыму он широко распространен по всей горно-лесной зоне в дубравах с различным гидротермическим режимом почв;

– Kritodrilus auriculatus Rosa, 1897 широко распространен в Западной Европе, но на полуострове встречается единично в суховатых грабинниково-ясеневых дубравах горного Крыма.

Позже В. В. Поповым в поймах рек предгорья Альмы и Качи был найден еще один широко распространенный вид – Lumbricus rubellus Hoffmeister, 1843.

Таким образом, к настоящему времени на Крымском полуострове зарегистрировано 20 видов дождевых червей, то есть 10 % всей мировой или почти 21 % фауны люмбрицид СНГ. Все виды известны за пределами полуострова. Из них два вида – D. schmidti Mich., 1907 и D. mariupolienis Wyssot., 1898 относятся к числу крымско-кавказских, один – Helodrilus cernosvianus Zicsi, 1967 – к крымско-карпатским эндемам. Крымско-кавказские эндемы населяют почвы самых разнообразных экосистем горного Крыма, а один из них – D. mariupolienis – найден даже в дельте реки Салгир на Сиваше. Крымско-карпатский вид обнаружен пока только в почве ксерофильных дубрав Юго-Западного Крыма.

Из 10 родов, описанных с территории бывшего СССР, единственным родом, не зафиксированным на Крымском полуострове, является Allolobophora Eisen, 1874. Наибольшего разнообразия этот древний род, который оформился еще в мезозое, достигает в фауне Южного Казахстана и Средней Азии (особенно его азиатский подрод Svetlovia). По два вида этого рода известны с Карпат и Урала, семь видов с Кавказа. Проведенный нами хорологический анализ распространения видов этого рода, изучение их экологических особенностей показали большую вероятность нахождения некоторых из них в Крыму, особенно на Керченском полуострове.

Род Eisenia Malm, 1877 часто рассматривают как азиатский, распространившийся на территорию Европы во второй половине олигоцена. На территории Крыма он представлен только двумя почвенно-подстилочными питающимися на поверхности почвы видами, это азиатский – E. nordenskioldi Eisen, 1879 и космополитный – E. foetida Savigny, 1826. На территории Крыма мало видов европейских родов Octolasium Oeriey, 1885 (питающиеся только почвенным перегноем верхнеярусный космополит O. lacteum Oerley, 1885, средиземноморский нижнеярусный O. transpadanum Rosa, 1884) и Lumbricus Linnaeus, 1758 (питающийся на поверхности почвы норник, космополит L. terrestris Linnaeus, 1758). Только космополитными видами представлены монотипичские роды Dendrodrilus Omodeo, 1956 (D. rubidus Eisen, 1874) и Eiseniella Michael., 1900 (E. tetraedra Savigny, 1826). Оба вида относятся к подстилочным, питающимся на поверхности почвы. Один вид включает род Kritodrilus Bouche, 1972 (среднеярусный, питающийся почвенным перегноем K. auriculatus Rosa, 1897).

Наибольшее число видов Lumbricidae, отмеченных для фауны Крыма, относятся к родам Nicodrilus Bouche, 1972 (5 видов) и Dendrobaena Eisen, 1873 (5 видов). Виды этих двух родов составляют почти 50 % люмбрицидофауны полуострова.

По видовому богатству род Dendrobaena на полуострове соизмерим с фауной Болгарии (5 видов), Украинских Карпат (5 видов), Югославии (6 видов) и Большого Кавказа (8 видов). Но значительно уступает по числу видов этого рода фауне Греции (11 видов) и Турции (12 видов). Всего в почвах перечисленных территорий род Dendrobaena насчитывает 25 видов. Соответственно индекс видового дефицита (1 – на данной территории не зарегистрировано ни одного вида из характерных для всего региона; 0 – отмечены все виды) для Турции равен – 0,5, для Греции и Кавказа – 0,6, для Югославии, Болгарии, Украинских Карпат и Крыма – 0,8. По видовому составу фауна Dendrobaena Крыма наибольшего сходства достигает с фауной Кавказа (индекс общности Жаккара равен 50 %), Турции (31 %) и Греции (16 %). С фауной Болгарии и Украинских Карат (11 %), а также Югославии (10 %) сходство значительно ниже.

Европейский род Nicodrrilus Bouche, 1972 представлен на территории Крыма двумя космополитными видами N. roseus Savigny, 1826, N. caliginosus Savigny, 1826 и тремя видами с трансэгейским ареалом N. dubiosus Oerley,1880, N. handlirschi Rosa, 1897 и более широко распространенный N. jassyensis Michael., 1891. Все виды этого рода на полуострове относятся к среднеярусным, питающимся почвенным перегноем.

Таким образом, если исключить встречающихся в Крыму космополитных дождевых червей, то окажется, что фауна люмбрицид полуострова формировалась в основном за счет миграционного потока с Балканского полуострова и Кавказа. Возможно благодаря горным хребтам Крымских гор, многие виды дождевых червей смогли пережить здесь холодный ледниковый, жаркий и сухой межледниковый периоды. Именно в горной части сохранилось большое своеобразие и видовое богатство люмбрицидофауны Крыма, откуда большинство космополитных видов и некоторые субэндемики легко расселились по долинам рек, следуя за человеком при освоении степной части полуострова.

Небольшое видовое богатство и низкий процент эндемиков в люмбрицидофауне степного Крыма в значительной мере объясняется также более интенсивным по сравнению с горными областями полуострова сельскохозяйственным освоением равнинных пространств и их слабой изученностью. До сих пор остается практически не исследованной фауна Тарханкутского и Керченского полуостровов, слабо изучена фауна Сасык-Альминского и Центрального степного районов Крыма.

Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 209-211.