Флорогенетичний аналіз Андріївської степової цілини (Присамар’я)
УДК 581.5(477.63)
О. І. Лісовець
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна
O. I. Lisovets
Oles’ Honchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine
У 1949 році О. Л. Бельгард організував у ДДУ Комплексну експедицію, діяльність якої сконцентрувалася на всебічному (біогеоценологічному) дослідженні природних і штучних лісів степової зони України та Молдавії. Головний геоморфологічний профіль р. Самара включає головні форми природного ландшафту, у тому числі привододільно-балковий, у межах якого на степовій цілині закладено пробну площу 201 (поблизу с. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області). Вона являє собою зональний тип угруповання, є умовним «контролем» в екологічних дослідженнях.
Мета роботи – виявити особливості антропогенної трансформації рослинності степового фітоценозу та ступеня його синантропізації. Дослідження проводили за загальноприйнятими геоботанічними методиками, з використанням біоекоморфічного аналізу за О. Л. Бельгардом (1950). Рівень адвентизації та синантропізації флори вивчали за В. В. Протопоповою (1991).
У 2010 році на дослідженій ділянці зареєстровано 69 видів, які відносяться до 14 родин. Серед них найчисельніші: родини Айстрові (Asteraceae) – 14 видів (20,8 %), Губоцвітні (Lamiceae) – 11 видів (16,6 %) та Злаки (Poaceae) – 10 видів (15,6 %). Рослинність представлена полідомінантним фітоценозом із перевагою костриці (Festuca valesiaca Gaud., F. pseudovina Hack ex Wiesb.), кипцю гребінчастого (Koeleria cristata (L.) Pers.) та інших типових степантів.
Екоморфічний аналіз показав, що досліджений фітоценоз має характерні ознаки степу з помірним впливом антропогенного навантаження. За видовою насиченістю серед біоморф найбільше гемікриптофітів і вегетативнонерухливих багаторічників, а серед екоморф – степантів, геліофітів, ксерофітів і мезоксерофітів. Проте переважання у спектрі трофоморфів мезотрофів, а також домінування бородача звичайного (Botriochloa ischaemum (L.) Keng) не тільки на схилах, а і на рівнинних ділянках, діагностує зменшення поживних речовин у ґрунті.
Рудеральний елемент характеризується видовою насиченістю (23,2 %) і низьким проективним покриттям (2,1 %). За показником фітоценотичної активності (10,4 %) посідає третє місце після степантів і пратантів. Це – наслідок антропогенного впливу на досліджену територію через близьке розташування населеного пункту (випасання худоби, витоптування, підпали стерні).
Серед доcліджених рослин зареєстровано три види (4,23 %), характерні для адвентивної флори. Представники археофітів – два види (Carduus acanthoides L. і Cichorium intybus L.), кенофітів – один (Sisimbrium polimorphum (Murrey) Roth.). Спостерігається невисокий вміст адвентивних видів говорить про низький рівень адвентизації дослідженої ділянки.
Серед представників синантропної флори на Андріївській цілині є аборигенні види – апофіти (16, 22,5 %), серед яких найбільшу чисельність мають геміапофіти – 7 (9,8 %). Менше представників випадкових апофітів – 5 (7,0 %) видів і евапофітів – 4 види (5,6 %). Виявлено певні ознаки синантропізації флори території спостережень.
Флорогенетичний аналіз свідчить, що рослинний покрив Андріївської цілини має певні риси антропогенної трансформації, проте зберігає характерні ознаки зонального типу рослинності і є досить стійким, принаймні, до вселення адвентивних видів.
Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 14.