Особливості територіальних зв’язків жовтоногого мартина (Larus cachinnans) в антропогенно-трансформованому ландшафті Північно-Західного Приазов’я
УДК 598.2:574.3
Ю. Ю. Дубініна-Пахуща
Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б. Хмельницького, Мелітополь, Україна
U. U. Dubinina-Pahuchaya
B. Khmelnitsky Melitopol State Pedagogical University, Melitopol, Ukraine
В Азово-Чорноморському регіоні існує велика кількість гніздових поселень Larus cachinnans Pallas, 1811, які входять до складу однієї географічної популяції. Великі гніздові поселення відомі у Криму, на Сиваші, у Північно-Західному та Північно-Східному Приазов’ї. У межах Північно-Західного Приазов’я жовтоногий мартин також є видом, що гніздився постійно (Сиохин и др., 1988). Погодні та кліматичні умови регіону є сприятливими для успішного розмноження виду. Це проявляється у ранніх строках прильоту на місця гніздових колоній і розтягнутості строку гніздування з березня по липень. Різкий ріст чисельності жовтоногого мартина в регіоні відмічено наприкінці 1980-х років.
Значну роль у розташуванні та динаміці чисельності виду у поселеннях відіграють біотичні та абіотичні чинники, серед яких визначними стають стан гніздового біотопу, кормової бази, кліматичні умови регіону та сезону розмноження, характер антропогенного перетворення оточуючого середовища. Внаслідок антропогенної трансформації екосистем, появі на Дніпрі низки водосховищ, створення численних риборозплідних ставків жовтоногий мартин розселився за межі вихідної приморської зони та сформував нові гніздові поселення в континентальній частині країни (Грищенко, 2006; Атамась, 2007).
При характеристиці гніздової чисельності виду в межах Північно-Західного Приазов’я нами виділено декілька періодів, яким властиві ріст чисельності, освоєння нових територій і стабілізація чисельності та поступове її зниження. Період з 1970-х до кінця 1980-х рр. характеризується в регіоні зростанням чисельності. На Молочному лимані у даний період гніздова чисельність зросла з 51 до 2000 пар, на Обитічній затоці досягла 416 пар, а на Кривій та Білосарайській косах вид не гніздився. У наступному десятиріччі, з кінця 1980-х до кінця 1990-х рр., вид продовжив освоювати нові місця гніздування, його чисельність продовжувала зростати, стабілізувалась на високому рівні. Територіальна експансія та стрімкий ріст чисельності виду пов’язані із його високою екологічною пластичністю. У даний період на Молочному лимані гніздова чисельність досягає 4130 пар, на Обитічній затоці – 3262 пари, вид гніздиться на Бердянській косі – 400 пар, Кривій косі – 815 пар. На початок 2000-х рр. припадає зміна гідрологічного режиму окремих водойм і значних змін гніздової чисельності жовтоногого мартина в межах Північно-Західного Приазов’я. У період припинення розчистки штучної промоїни, котра сполучала лиман з Азовським морем та кастрофічного пересихання Молочного лиману відбулось скорочення кількості гніздових ділянок, придатних для успішного розмноження виду. На Молочному лимані гніздова чисельність жовтоногого мартина у 2002 р. становила 2600 пар, у подальші роки вона значно знижується.
Із 2005 по 2008 р. унаслідок пересихання, зникають великі гніздові колонії виду з островів Молочного лиману. Із 2005 р. на узбережжі лиману почали з’являтися не великі ефемерні колонії на Тащенакському поді (по 60–80 пар), та 2011–2012 рр. відмічено гніздування виду (300–400 пар) на намивному острівці, що утворився у верхів’ях лиману в останні роки поблизу с. Мордвинівка. Через розмив коси у 2009 р. вид перестав гніздуватися на Бердянській косі. На островах Обитічної затоки, також внаслідок розмиву коси і заростанням частини островів та через брак гніздових ділянок наприкінці 1990-х рр. спостерігається переміщення гніздових колоній ближче до материкової частини. Із початку 2000-х рр. на островах Обитічної затоки гніздувалось 3100 пар, до 2012 рр. чисельність зросла до 3900 пар. Мартини даного поселення активно використовують звалищні види кормів, особливо у гніздовий період. Сільськогосподарські угіддя, звалища, прибрані поля набувають особливого значення для птахів при погіршенні стану та збіднінні поживності кормової бази та при зменшенні доступності кормів на морському узбережжі. Вид швидко пристосовується до нетипових видів кормів у антропогенних ландшафтах. Антропогенна трансформація ландшафтів з одного боку призводить до об’єднання ізольованих популяцій, з іншого – до роздроблення на природні, сільськогосподарські та урбанізовані.
Гніздова чисельність виду у регіоні в останнє десятиріччя підтримувалась на рівні 4300–4500 пар, тоді як після підйому молоді на крило, запаси після гніздової чисельності жовтоногого мартина у Північно-Західному Приазов’ї повинні становити 17 200 особин. Однак, частина молодих і дорослих мартинів (до 60 %) розлітається у різних напрямках, переважно у північно-західному, і лише 10–40 % (до 6500–7000 особин мартинів) затримується в межах гніздової області.
За даними наших спостережень гніздової, післягніздової та зимової чисельності виду в регіоні, проведених співробітниками Азово-Чорноморської орнітологічної станції (АЧОС) (Бюлетень РОМ, 2001–2009), встановлено пропорційне зменшення чисельності жовтоногого мартина на ключових водоймах Північно-Західного Приазов’я протягом року. У 2009 р. гніздова чисельність виду в приморській зоні досягала 3200 пар, післягніздова становила 1269 особин, а зимова – 324 особини. Зменшення післягніздової та зимової чисельності виду властиве і для всього Азово-Чорноморського регіону. У 2004 р. післягніздова чисельність становила 44 338 особин жовтоногого мартина, а зимова – 4683; у 2006 р. післягніздова – 16 598, зимова – 9612 особин. Наведені данні вказують на те, що значна частина жовтоногих мартинів, особливо в зимовий сезон, скупчується не на узбережних ділянках водойм, а тяжіє до осередків легко досяжних кормів, антропогенних ландшафтів, міських та сільських звалищ.
У межах Північно-Західного Приазов’я на звалищах приморських селищ скупчується 50–500 особин жовтоногого мартина, а на міських звалищах – від 500 до 10–25 тисяч особин. Можливо саме міські звалища сприяють виникненню широких кочівель і посиленню осілості місцевих азово-чорноморських популяцій виду (Кошелев и др., 2010). Як показало спостереження, звалище мартини використовують у всі сезони року, оскільки поживні рештки на його територію надходить постійно, а взимку осередки горіння та тління сміття сприяють обігріву птахів у морозні дні. Визначальними для розподілу птахів у прибережній зоні у зимовий період у межах Північно-Західного Приазов’я є погодні чинники: розподіл льодового поля, наявність снігового покриву, які впливають на характер добування, кількість і досяжність кормів.
Сільськогосподарські угіддя та оброблені поля активно використовуються жовтоногими мартинами навесні та восени. У Північно-Західному Приазов’ї з настанням сезонів польових робіт із використанням важкої тракторної техніки, відмічені часті випадки слідування жовтоногих мартинів за тракторами на щойно запаханих або задискованих полях, де мартини вибирають легко досяжні поживні рештки, комах, пацюків. Восени прибрані сільськогосподарські поля з ряснотою поживних решток набувають значення, як джерело додаткового корму для мартинів. Жовтоногі мартини невеликими зграями (по 5–50 особин) помічені на прибраних полях соняшника, кукурудзи та пшениці. У зимовий період і період вигодовування пташенят мартини активно полюють на полях на мишоподібних гризунів. У сезони, пов’язані з погіршенням стану кормової бази відомі випадки принесення пташенятам водяних вужів (Natrix tessellata Laurenti, 1768), поряд із гніздами відмічені не тільки залишки бичків, а і присутність кісточок черешні, залишків відварених креветок, упаковок від харчових продуктів, котрі мартини, вочевидь підбирають на звалищах, у садах і на полях, розташованихі поблизу гніздових поселень.
На території України сформувались два типи екологічних популяцій; приморська екологічна група популяцій, особини якої розмножуються, кочують і зимують уздовж Азово-Чорноморського узбережжя, та континентальна, життєвий цикл якої пов’язаний із руслом Дніпра. За результатами кільцювання, проведеного співробітниками АЧОС та з нашою участю, встановлено, що відбувається переміщення та обмін особинами між сусідніми поселеннями в межах місцевої популяції жовтоногого мартина у Північно-Західному Приазов’ї. Птахи різного віку концентруються довкола приморських селищ і узбережжя Молочного лиману (4 %), залітають до поселення на Кирилівських островах (8 %) та до Федотової коси (2 %). Птахи, народжені на островах Молочного лиману, відмічені у поселеннях коси Обитічної (2 %) і коси Бердянської (2 %), що підтверджує невеликий обмін особинами між популяціями в межах регіону. На Кримському узбережжі жовтоногі мартини, народжені у Північно-Західному Приазов’ї, відмічені у сезон осінніх міграцій (2 %). Цього сезону 12 % птахів концентруються у південно-західних, а 4 % відмічено у південно-східних областях. За даними кільцювання, отримано повернення із с. Станично-Луганське Луганської обл., що підтверджує можливість обміну особинами з колонією виду, яка за даними Н. С. Атамась (2007) існує там протягом певного часу. У цілому, в межах Причорноморського регіону жовтоногі мартини з островів Молочного лиману, окрім Криму, відмічені у Приморсько-Ахтарському краї Росії (2 %), поблизу берегів Туреччини (2 %) та Греції (2 %).
У різні сезони року мартини даного поселення тяжіють до русла Дніпра та підіймаються угору за течією (14 %), концентруючись довкола русла або промислових об’єктів. Це явище, з одного боку, посилює осілість місцевої популяції, оскільки більшість птахів не долають відстаней поза межами гніздової області, з іншого – триває експансія виду углиб континентальної частини України. У межах західної Європи найбільшу значимість для північноазовських мартинів, особливо статевонезрілих, мають території Польщі (отримано 10 %) та Німеччини (6 % повернень), де птахи концентруються на звалищах і внутрішніх водоймах. У меншій кількості мартини даного поселення відмічені в одиничних випадках, на території Данії, Литви та Греції (Дубініна-Пахуща, 2012, 2013).
Значна частина мартинів з поселення на Обитічній косі (44,2 %) затримується в межах Північно-Західного Приазов’я. Дане поселення характеризується найбільшою кількістю повернень регіону, пов’язаних із місцем гніздування. Поблизу рідного поселення 28,8 % мартинів відмічено у різні сезони року. Відбувається обмін особинами як між сусідніми островами в межах поселення Обитічної коси, так і між поселенням Обитічної затоки та островами Молочного лиману. Більший обмін особинами виду відбувається між поселенням Обитічної затоки та о. Підкова (5,76 %), о. Довгий (1,92 %), узбережними селищами поблизу Молочного лиману (1,92 %). Невелика кількість (7,69 %) розповсюджується в межах Запорізької області уздовж русел малих річок і селищних сміттєвих звалищ. Частина мартинів з поселення Обитічної затоки у післягніздовий та осінньо-зимовий періоди концентруються у північно-східних (5,76 %) та південно-західних областях (13,46 %).
Наведені данні вказують на те, що значна частина північноазовських жовтоногих мартинів, особливо у зимовий сезон, скупчується не на узбережних ділянках водойм, а тяжіють до осередків легко досяжних кормів, антропогенних ландшафтів, міських та сільських звалищ. Сільськогосподарські угіддя та оброблені поля активно використовуються жовтоногими мартинами навесні та восени. Для підтримання високої чисельності жовтоногого мартина та зимуючих угруповань у цілому, важливого значення в регіоні набули агроландшафти, міські та селищні звалища.
Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 213-216.