Паркові насадження, як осередки лісової орнітофауни степу України
УДК 630*272:598.2
Е. М. Аюбова
Таврійський державний агротехнологічний університет,
Мелітополь, Україна, elnara-8181@mail.ru
PARKLANDS AS BREEDING GROUND OF FOREST ORNITOFAUNA
IN STEPPE OF UKRAINE
E. M. Ayubova
Tavria State Agrotechnological University, Melitopol’, Ukraine
Упродовж ХХ ст. степова зона України зазнала значного антропогенного впливу. Більшість степових ландшафтів перетворено на агроценози. Для зменшення впливу вітрової ерозії створена мережа полезахисних лісосмуг. У багатьох місцях насаджені штучні ліси та різні насадження, які перешкоджали розвитку яружно-балкового рельєфу. Значні лісовідтворні заходи виконані на косах Азовського та Чорного морів, на деяких островах і в інших місцях. Після створення у басейнах багатьох річок гідроелектростанцій і водосховищ затоплено великі площі природних лісів. Пізніше їх береги піддалися штучному залісненню. Унаслідок цього у Південній Україні, крім АР Крим, зросла лісистість (зараз складає 2,6 %).
Незважаючи на невелику площу лісових угідь вони отримали значне поширення у степовій зоні. Зараз невеличкі ліси за допомогою мережі лісосмуг виявилися з’єднаними з порівняно великими лісами Лісостепу, Полісся, Карпат та гірського Криму. Це спричинило значні зміни в орнітофауні степової зони: а) проникнення лісових видів і формування нових популяції; б) використання штучних насаджень лісових птахами.
Завдяки цим процесам у таких штучних лісах Приазов’я, як Великоанадольський, Богатирський, Радивонівський, Кам’янський, Старобердянский та інших з’явилися осередки гніздування грака (Corvusfrugilegus), крука (С. corax), сойки (Garrulusglandarius), припутня (Columbapalumbus), дроздів (чорного (Turdusmerula), спiвочого (T. philomelos) та чикотень (T.pilaris)), мухоловок (бiлошиєї (Ficedulaalbicollis), строкатої (F. hypoleuca), сірої (Muscicapastriata)), дятлів (великого строкатого (Dendrocoposmajor) та сирійського (D. syriacus)), звичайного канюка (Buteobuteo), великого яструба (Accipitergentilis), боривiтера звичайного (Falcotinnunculus), сови вухатої (Asiootus), вивільги (Oriolusoriolus), зяблика (Fringillacoelebs), щеврика лісового (Anthustrivialis), вівчарика-ковалика (Phylloscopuscollybitа), кропив’янки чорноголової (Sylviaatricapilla) та інших колись лісових птахів. Пізніше, по мірі зростання віку лісосмуг і досягнення деревами значних розмірів таки види, як грак, припутень, дятел та інші розселилися по них, а деякі (грак) створили значні колонії. Під час міграції у штучних лісонасадженнях окрім зазначених видів стали з’являтися птахи, які раніше не мешкали у степовій зоні. Насамперед це дятли (частіше великий строкатий і сирійський, рідше – середній (D. medis) та малий (D. minor), зовсім рідко – сивий (Picuscanus)). Взимку, а іноді і в інші сезони року в лісосмугах і парках бувають підкоришник (Certhiafamiliaris), горіхівка (Nucifragacaryocatactes) та сipий соpокопуд (Laniusexcubitor). Здавна на деревах і на кущах будують свої гнізда чорнолобий (L. minor) і терновий (L. colurio) сорокопуди. До гніздових птахів регіону також відносяться синиці: велика (Parusmajor) та блакитна (P. coeruleus), під час зимових міграцій і зальотів – чубата (P.cristatus) та довгохвоста (P. palustris).
Завдяки великій кількості кущів на місці вирубаних і спалених лісосмуг, а також через вирощування деяких чагарників (чорноплідна горобина, магалебська вишня) та природне розповсюдження терену, ці місця стали винятково придатними для мешкання різних видів кропив’янок (садової (Sylviaborin), прудкої (S. curruca), сірої (S. communis), чорноголової (S. atricapilla) та яструбиної (S. nisoria)), які зараз гніздяться у Приазов’ї. Серед інших птахів, яким для мешкання необхідна деревна рослинність, слід назвати вільшанку (Erithacusrubecula), щеврика лісового (Anthustrivialis), волове очко (Troglodytestroglodytes), тинiвку лiсову (Prunellamodularis), омелюха (Bombycillagarrulus), снігура (Pyrrhulapyrrhula), короликів жовточубого (Regulusregulus) та червоночубого (R. іgnicapillus). Перші два види гніздяться в регіоні, інші – бувають під час міграцій.
До створення штучних лісових масивів та лісосмуг у степовий зоні нечисленним птахом у регіоні звичайний шпак (Sturnusvulgaris). За свідченням зоологів, у давні часи він для гніздування обирав високі береги річок, різноманітні урвища та дупла дерев у заплавних лесах. Зараз ми маємо чисельні колонії шпаків, які використовують штучні лісонасадження, будівлі, стовпи та інші витвори людини. Слід зазначити, що утворенню великих колонії цього виду сприяє діяльність лісників, школярів, студентів та інших верств населення, які виготовляють і розвішують шпаківні для приваблювання птахів, використання їх як біологічного методу боротьби зі шкідниками лісів і садів.
У 2010 році спостерігали потужну інвазію довгохвостої синиці, зграйки якої розміром 2–20 особин багато разів зафіксовані нами у парках Мелітополя, лісосмугах Мелітопольського, Якімівського, Приазовського та Веселівського районів Запорізької області. Зимою 2010–2011 рр. у степовому Лівобережжі мало місце проникнення горіхівки (n = 11).
Таким чином у лісосмугах і штучних лісонасадженнях Українського Приазов’я нами зафіксовано 73 види птахів. Серед них із родини Чаплеві – 2, Ібісові – 1, Качкові – 2, Яструбині – 3, Соколині – 3, Тетерукові – 1, Фазанові – 1, Голубинi – 3, Зозулеві – 1, Совинi – 2, Ракшеві – 1, Одудові – 1, Дятлові – 6, Плискові – 5, Вивільгові – 1, Шпакові – 1, Воронові – 6, Омелюхові – 1, Волові очка – 1, Тинівкові – 1, Кропив’янкові – 6, Золотомушкові – 2, Мухоловові – 8, Довгохвості синиці – 1, Синицеві – 4, Підкоришникові – 1, Гоpобцевi – 2, В’юркові – 6 видів. Треба сказати, що штучні лісонасадження сприяли збагаченню орнітофауни українського Півдня за рахунок проникнення лісових видів. Звичайно вони також разом зі створенням значних масивів орної землі негативно вплинули на степових птахів.
Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 243-244.