Сезонна динаміка груп макрозообентосу проливу Комсомольський (м. Дніпропетровськ)
УДК 504.748:574.587
А. П. Похиленко, А. І. Дворецький
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара,
Дніпропетровськ, Україна, vivtash@ukr.net
SEASONAL DYNAMICS OF MACROZOOBENTHOS
IN KOMSOMOL΄SKY STRAITS
A. P. Pokhylenko, A. I. Dvoretsky
Oles’ Gonchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine, vivtash@ukr.net
Присутність донних організмів – показник стану водойм, тому детальні дослідження бентосу Дніпровського водосховища дозволять зрозуміти процеси формування фауни водойм уповільненого водообміну. Проби відбирали при моніторингових дослідженнях днозачерпувачем Екмана-Берджа за стандартною методикою (Митропольский, Мордухай-Болтовской, 1975). Усього відібрано та оброблено 23 проби. Донних мешканців фіксували в 4 % формаліні. Визначення матеріалу здійснювали після консервації організмів упродовж трьох діб при досягненні постійної “формалінової ваги”. Важення проводили на торсіонних вагах по групах.
У межах літоралі о. Монастирський зустрічаються типові фітофіли-молюски Viviparus viviparus (Linnaeus, 1758), Bithynia tentaculata (Linnaeus, 1758), Lymnae ovata (Draparnaud, 1805), Dreissena bugensis (Andrusov, 1847), D. polymorpha (Pallas, 1771), Lithoglyphus naticoides (C. Pfeiffer, 1828), Valvata piscinalis (Muller, 1774), Theodoxus fluviatilis (Linnaeus, 1758). Визначені також види реофіли: Limnodrilus michaelseni (Lastoskin, 1936), Fagotia esperi (Ferussac). Не дивлячись на широку екологічну пластичність більшості представників олігохет, у дослідженій акваторії зустрічаються лише три види: L. michaelseni, Nais simplex (Piguet, 1906), Pristina amphibiotica (Lastoskin, 1927) із загальною біомасою 0,03–1,39 г/м2 та щільністю 20,0–1066,7 екз./м2. Це може бути пов’язано зі зниженою кислотністю води (олігохети надають перевагу лужному середовищу існування) або зі швидкістю течії на даній ділянці ріки. Середня біомаса зообентосу становила 24 г/м2 при максимлаьному значенні 55 г/м2, домінують хірономіди (Procladius ferrugineus (Kieffer, 1919), Polypedilum convictum (Walker, 1856), P. nubeculosum (Mriger, 1818)), олігохети (L. michaelseni) та молюски (V. viviparus, D. bugensis). Найвищі показники біомаси зообентосу відмічені у біотопі замуленого піску зі значною кількістю листового опаду, що сприяє розвитку гамарусів. За рахунок зниження чисельності гамарид до весни спостерігається незначне падіння загальної біомаси літорального зообентосу (з 55,00 до 15,40–31,20 г/м2). Поряд із цим підвищилась частка хірономід та олігохет. Чисельність амфіпод і діптер коливалась на рівні 13,30–140 екз./м2.
За індексом Майєра (дорівнює 12 баллам) досліджену ділянку можна віднести до третього класу. Задовільний стан води підтверджують індекси Goodnight-Whitley (олігохети складають менше 60 % загальної чисельності донної фауни), індекс видового різноманіття Менхініка незначний (0,88). Індекс сапробності, за яким визначають ступінь забруднення (Макрушин, 1974), становить 3,27. Таким чином, обстежену ділянку можна віднести до β-мезосапробної зони. За даними (Яковенко, Дворецький, 2009) по всій акваторії Дніпровського водосховища середня біомаса зообентосу складала 8,20 г/м2, бентос високопродуктивний.
На даному етапі роботи можна зробити попередній висновок про те, що молюски – основний структурний елемент антропогенно навантаженого біоценозу, а головні чинники, які обумовлюють сезонні флуктуації розвитку бентофауни на цей період, – змивання мулу весняними повеневими водами та живлення риб.
Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 82-83.