Вплив світла на життя гідробіонтів у Каховському водосховищі в межах НПП «Великий Луг»
УДК 574.52(477.64)
О. С. Головко
Національний природний парк «Великий Луг», Дніпрорудне, Україна, olga.golovko.79@mail.ru
O. S. Golovko
National Nature Park “Velykyi Lug”, Dniprorudne, Ukraine
Вода – досить щільне середовище, яке погано пропускає світло; воно швидко поглинається та розсіюється, а частково перетворюється на теплоту. Процеси поглинання та розсіювання залежать від спектрального складу сонячного випромінювання, до складу якого входять 45 % видимого світла, до 10 % ультрафіолетового та 45 % інфрачервоного випромінювання. Світлові промені із різною довжиною хвилі поглинаються та розсіюються водним середовищем неоднаково. Найінтенсивніше поглинаються інфрачервона та ультрафіолетова частини спектру. Практично вся радіація цих видів поглинається у верхньому метровому шарі води. Із видимої частини спектру найінтенсивніше поглинаються водою промені з великою довжиною хвилі.
Все життя у воді цілком підлягає впливу Сонця та пов’язаних із ним ритмів: фізичних, хімічних, гідрологічних та інших процесів. Перш за все від сезонних змін температури та освітлення залежать репродуктивні цикли та розвиток гідробіонтів. Що у свою чергу позначається на всьому складі гідробіоти, та формуванні ритмічних коливань життєвих процесів у водоймі. Більшість з організмів зоопланктону прісних водойм знаходиться вдень на визначеній глибині, увечері піднімаються у вище розташовані шари, у яких перебуває деякий час, а потім опускається вниз на ту глибину, з якої починався підйом.
З умовами освітлення тісно пов’язаний вертикальний розподіл рослинності (як донної, так і пелагічної). На рівнинних водоймах із малою прозорістю води межа розповсюдження водоростей і квіткових рослин проходить на глибині лише 1–2 м.
У процесах фотосинтезу найбільше значення мають червоні та жовті промені, тобто промені, які водою поглинаються найшвидше. Тому зрозуміло, що рослини можуть існувати тільки у тих шарах водойм, куди ці промені проникають у достатній для фотосинтезу кількості. Середні глибини Каховського водосховища в межах парку не перевищують 8 м, що дозволяє воді добре прогріватися, особливо в літній період. Це призводить не тільки до розвитку вищих водних рослин, а і до щорічного «цвітіння води» та, як наслідок, до задухи риб та інших мешканців водойм.
Не останню роль у житті гідробіонтів має забарвлення водойми, яке, у свою чергу, також залежить від сонячного випромінювання. Із чистої води виходять переважно сині промені. Тому, чим прозоріша вода, тим вона здається більш блакитною. У воді, в якій міститься багато донних відкладень та зависей, розсіюються переважно жовті та зелені промені, тому така вода сприймається нами як зелена чи брудна.
Після гідротехнічного будівництва на Дніпрі середні показники прозорості води за останні десять років в Каховському водосховищі (в межах парку) складають 0,64 м. Максимальна прозорість навесні складає 1,65 м, а мінімальна – близько нуля відмічається після тривалих штормів та влітку під час «цвітінні води» (вимірювання проводили за загальноприйнятими методиками диском Секкі). Таким чином зменшення проточності Каховського водосховища призвело до підвищення вмісту у воді біогенних речовин, що, у свою чергу, стимулює надмірний розвиток водоростей і подальше самозабруднення водойми при їх відмиранні. Це явище відіграє важливу роль у живлені мешканців водойми. Наприклад живлення риб різко знижується за низької прозорості води та різкій зміні температурного діапазону до якого вона звикла.
Отже світло – одне з найнеобхідних умов існування життя у водоймах. У першу чергу воно регулює прозорість води та температуру, впливає на дозрівання статевих продуктів, провокує ріст водних рослин та водоростей, котрі є джерелом живлення риб та інших гідробіонтів. Світло безпосередньо впливає на обмін речовин, добовий ритм активності, спосіб здобуття їжі, захист від ворогів, а також обумовлює будову водних тварин, ступінь розвитку органів зору та інших органів чуття, забарвлення гідробіонтів тощо.
Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 73-74.