Орибатидні кліщі лісових екосистем природного заповідника «Дніпровсько-Орільский»

УДК 595.423:502.4(477.63)

С. В. Саланжій

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна

ORIBATID MITES OF FOREST ECOSYSTEMS
IN THE DNIPROVSKO-ORILSKY NATURE RESERVE

S. V. Salanzhiy

Oles’ Honchar Dnipropetrovs’k National University, Dnipropetrovs’k, Ukraine

Місцями перебування орибатидних кліщів слугує ґрунт, лісова підстилка, дерева (дупла), мох і лишайники, гнізда птахів і нори гризунів (Криволуцкий, 1995). У біогеоценозах кліщі живляться рослинними рештками, спорами та гіфами грибів, водоростями. Серед орибатид відома також копрофагія (Буланова-Захваткина, 1967).

Орибатидні кліщі зустрічаються в усіх типах ґрунтів, але переважно у вологих і затінених місцях. Більша кількість орибатид спостерігається в лісових ґрунтах, ніж на пасовищах і орних ділянках. О. Я. Башкірова (1958), яка вивчала фауну орибатид степової зони, відмітила її багатство у байрачних лісах і сильне збіднення у степу. За даними О. М. Буланової-Захваткиної (1967) хвойні ліси бідніші у видовому відношенні порівняно з листяними. Пояснюються такі дані характером підстилки: листяна підстилка сприятливіша для орибатид через наявність ширшого спектру трофічних субстратів. Процеси гуміфікації в ній ідуть швидше, ніж у підстилці із хвої. Переважання орибатидних кліщів у байрачних лісах над заплавними луками та степами Дніпропетровщини відмічено також у роботах М. М. Ярошенка (1980, 2000).

Наші дослідження проведені восени 2010 року на території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», розміщеного у заплаві середньої течії р. Дніпро, у південно-східній частині Петриківського району і, частково, у Дніпропетровському районі. Площа заповідника – 3766 га. До території заповідника входить акваторія Дніпра шириною 50 м. Землі заповідника – реліктові останки дніпровських плавнів із системою боліт, озер, стариць, піщаних терас. На території заповідника відмічено 34 різновиди ґрунтів, серед яких переважають дернові, заплавно-лучні, лучно-болотні та болотні ґрунти. Флора заповідника представлена 731 видом судинних рослин. Із них до Червоної книги України занесені 11 видів, до Європейського червоного списку – 3 види. У межах заповідника охороняються також 64 види рослин, віднесені до рідкісних видів Дніпропетровської області (Антонец, 1998). На території переважають дубово-кленові ліси. Незначну площу займають ліси з верби білої, тополі білої, сосни звичайної та вільхи чорної.

У п’яти різних біотопах заповідника відбирали ґрунт об’ємом 250 см3 у десяти­разовій повторності. Обробку матеріалу проводили за загальноприйнятою методикою О. М. Буланової-Захваткиної (1967). У результаті зібрано 50 проб із яких вилучено 383 екз. орибатидних кліщів, 88 екз. коллембол, 217 екз. гамазових кліщів.

Максимальна чисельність орибатидних кліщів спостерігалась у ґрунтах чорно­кленової діброви (7400 екз./м2), мінімальна – на заплавних луках (1040 екз./м2). У ґрунтах молодих соснових насаджень щільність орибатид складала 1200 екз./м2, у ґрунтах природних насаджень тополі білої – 3680 екз./м2, у багаторічних соснових насадженнях – 1920 екз./м2.

Найсприятливіші умови для існування орибатидних кліщів сформовані у природних ландшафтах чорнокленової діброви порівняно із заплавними луками та хвойними лісами, що підтверджує результати попередніх досліджень. Отриманні дані необхідно враховувати при дослідженні орибатидних кліщів у ґрунтах техногенних ландшафтів із подібним рослинним покривом.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 211-212.