Ступені пристосованості тварин до антропогенної трансформації екосистем
В.І. Гулай
Кіровоградський державний педагогічний університет, Кіровоград, Україна
Видовий склад і стан популяцій диких птахів і звірів тієї чи іншої території, поряд з іншими чинниками, значною мірою залежить також і від їх здатності швидко й успішно пристосовуватись до змін існування і перш за все до тих з них, які викликаються антропогенною діяльністю, що має схильність до постійного зростання і проникнення у найвіддаленіші куточки незайманої природи. На ці проникнення різні види тварин реагують далеко не однозначно, що викликає необхідність диференційованого підходу до оцінки впливу цих факторів на зооценози.
Певні спроби у цьому напрямку були зроблені Ю.О.Ісаковим (1969), Є.М.Мартиновим (1992) та іншими дослідниками, проте широкого розповсюдження не знайшли, головним чином через певні незручності у використанні. Нами (Гулай, 1994) запропонована така схема оцінки ступеня пристосування диких птахів та звірів до антропогенної трансформації місць їх оселення. В основу цієї схеми покладено не співставлення чисельності тварин у різних за ступенем трансформованості природних і штучних комплексах, а порівняння успішності й частоти розмноження тварин у природних і трансформованих екосистемах, оскільки саме розмноження, а не просто присутність тварин у тих чи інших біотопах є найбільш переконливим доказом придатності чи непридатності цих угідь для успішного існування того чи іншого виду. Ми пропонуємо відносити тварин за ступенем їх пристосування до антропогенної трансформації екосистем до наступних чотирьох груп.
I. Антропофоби – тварини, що вкрай негативно реагують на антропогенні впливи і зміни місць їх існування і скорочують або припиняють розмноження при появі й наростанні цих впливів. Головним чином це стенобіонти – червонокнижники – хохуля, лісовий кіт, рись, бурий ведмідь, перегузня, хохітва, степовий журавель, беркут, глушець та ін.
II. Синантропи – тварини, які задовільно реагують на антропогенну трансформацію ландшафту і спроможні розмножуватись у змінених людиною угіддях з не меншою частотою й успішністю, як у незайманих природних стаціях, а нерідко знаходити тут умови кращі для існування, ніж у незмінених людиною місцях оселення. Таких тварин у сучасній орніто – та теріофауні України більшість.
III. Урбанофіли – тварини, які віддають перевагу існуванню в населених пунктах, де зустрічаються не тільки в літній період, а й протягом усього року й ефективно розмножуються. Це кам’яна куниця, лісовий тхір, садова горлиця, міська ластівка, серпокрилець та ін.
IV. Антропофіли – тварини, які постійно живуть і розмножуються поруч з людьми, заселяючи їх оселі, господарські будівлі тощо. Це хатня миша, хатній горобець, пацюк та ін.
Zoocenosis — 2001
Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах: Тези I міжнародної конференції, 17-20 вересня 2001. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 11-12.