Форичні зв’язки мишака жовтогорлого (Sylvaemus tauricus) у лісових екосистемах

УДК 599.323.45

Г. Ю. Зайцева

Інститут екології Карпат НАН України, Львів, Україна, zaitsevasonia@yahoo.com

TRANSFER OF SEEDS BY THE YELLOW-NECKED MOUSE
(SYLVAEMUS TAURICUS) IN FOREST ECOSYSTEMS

G. Y. Zaitseva

Institute of Ecology of the Carpathians, NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine

У трофічному раціоні мишака жовтогорлого (Sylvaemus tauricus Pallas, 1811), як типового насіннєїда, насіння та плоди дерев і чагарників відіграють істотну роль. Вони становлять близько 2/3 кормів, у той час як інші компоненти раціону є додатковими (Пивоварова, 1956; Башенинаи др., 1961; Skuratowicz, 1961; Аверини др., 1962; Сокур, 1963; Межжерин, Михалевич, 1983; Дулицкий, 2001). Між S. tauricus і деревними видами, що постачають його насінням і плодами, виникає прямий трофічний зв’язок. Часто він супроводжується топічним зв’язком, оскільки S. tauricus є факультативним дендрофілом. Також супутнім до цього трофічного зв’язку є форичний зв’язок. Прямий форичний зв’язок між двома популяціями виникає в тому випадку, коли міграція особин однієї з них (вид, якого переносять) закономірно здійснюється за допомогою особин іншої (вид, який переносить) (Беклемишев, 1961).

Для того щоб пережити несприятливі умови взимку S. tauricus створює кормові запаси у схованках (Мігулін, 1938; Лихачев, 1955; Турянин, 1956; Татаринов, 1956, 1973; Колосов, 1960; Башенина и др., 1961; Аверини др., 1962; Лихачев, 1962; Рудишин, 1962; Сокур, 1963; Лозан, 1970; Дулицкий, 2001). Очевидно, що всі запаси він протягом зими не з’їдає. Певна частка насіння є погризеною, але інша частина запасів залишається цілою. Тому навесні не спожите насіння починає проростати (Лихачев, 1955, 1962; Беклемишев, 1961; Лозан, 1970). Створення S. tauricus кормових схованок сприяє поширенню насіння дерев і цей гризун виконує важливу форичну функцію.

Протягом досліджень дрібних гризунів, зокрема, лісових мишаків Sylvaemus sp., створення ними кормових схованок завжди розцінювалося науковцями як шкідлива діяльність. Важливий біоценотичний, а саме – форичний, аспект цього питання ніколи не висвітлювався. Метою нашої роботи є аналіз форичної активності S. tauricus у лісових екосистемах.

Протягом 2005–2008 рр. здійснювали перевірку штучних гніздівель типу «гніздові будки». У Кам’янецькому Придністров’ї (Хмельницька обл.) було дві стаціонарні ділянки: у заказниках «Панівецька дача» і «Совий яр» (територія НПП «Подільські Товтри»). У Чернігів­ському Поліссі (Чернігівська обл.) стаціонарна ділянка була розміщена на території РЛП «Міжрічинський».

Перші знахідки особин і гнізд S. tauricus у гніздових будках на території Кам’янецького Придністров’я були восени 2005 р. Раніше цей дендрофіл у штучних гніздівлях не траплявся, хоча дослідження проводили ще з 1991 р. (Матвеев, 1994; Зайцева, Придеткевич, 2008). Знахідки S. tauricus у гніздових будках на території Чернігівського Полісся були вже у перший рік досліджень (восени 2008 р.).

Поряд із наявністю гнізд й особин S. tauricus у гніздових будках також відзначали сліди життєдіяльності цих гризунів, зокрема, залишки кормового раціону. Безпосередні спостереження кормових решток доповнили наприкінці року результатами детального аналізу гніздобудівного матеріалу S. tauricus, оскільки залишки насіння часто були використані під час побудови гнізд.

У рештках кормового раціону у гніздах S. tauricus виявлено такі корми: насіння дуба (жолуді), граба (грабові горішки), ліщини (ліщинові горішки) та клена (кленові летючки). Більшість цих кормових знахідок зареєстрована восени, оскільки для цього дендрофіла характерна сезонна зміна кормів. Навесні основу трофічного раціону S. tauricus становлять вегетативні зелені частини рослин, улітку – насіння, плоди, ягоди, а також комахи. А восени основна пожива цього гризуна – дозріле насіння та плоди ліщини, бука, дуба, липи, клена, граба, ясена (Турянин, 1956; Татаринов, 1956, 1973; Башенина и др., 1961; Skuratowicz, 1961; Рудишин, 1962; Сокур, 1963; Дулицкий, 2001).

Варто зауважити, що поширення деяких вищезазначених деревних видів здійснюється значною мірою завдяки кормовим преференціям лісових тварин, зокрема, таких як гризуни. Тип насіння, яке пристосоване для такого поширення – досить великі плоди, які мають поживну приманку для ссавців: жолудь, ліщиновий горішок, грецький горіх, каштан. Важкі й позбавлені летючок, вони не мають іншого способу розповсюдження, крім зоохорії (Беклемишев, 1961; Пивоварова, 1956). Для таких дерев види-споживачі, якими часто є лісові гризуни, здійснюють важливу форичну функцію.

Окрім решток кормового раціону у гніздобудівному матеріалі S. tauricus у гніздових будках також відзначено кормові схованки. На території Чернігівського Полісся спостерігали п’ять схованок загальною кількістю 126 жолудів й одну невелику схованку горішків ліщини. На території Кам’янецького Придністров’я у гніздових будках кормових схованок S. tauricus не спостерігали. Водночас, у новому типі штучних гніздівель – гніздових тубках (Morris, Temple, 1998) зареєстрований запас жолудів. Гніздові тубки впроваджені у дослідження дендрофільних гризунів у 2006 р. і восени цього ж року в одній із тубок було відзначено кормову схованку S. tauricus, яка містила 68 жолудів. Ця кормова схованка – перша подібна знахідка у регіоні Кам’янецького Придністров’я.

Отже, S. tauricus активно використовує різні типи штучних гніздівель для створення кормових запасів, що підтверджує факти, зареєстровані в літературних джерелах (Лихачев, 1962). Кормові схованки жолудів постійно траплялися у 14–15 гніздових будках на стаціонарній ділянці під час досліджень у Росії (Лихачев, 1962). А в рік поганого врожаю дубу й ліщини в деяких гніздових будках у Литві знайдено кормові схованки насіння ясена (Juškaitis, 2002).

Кормові схованки S. tauricus, як правило, розміщені безпосередньо поблизу гнізда, яке влаштоване в норі, у дуплі або під корінням дерев (Мігулін, 1938; Башенинаи др., 1961; Лозан, 1970). У кормових схованках цих дендрофілів часто відзначають запаси жолудів, букових, ліщинових і грабових горішків, насіння липи, клена, ясена (Мігулін, 1938; Лихачев, 1955, 1962; Татаринов, 1956, 1973; Турянин, 1956; Колосов, 1960; Башенинаи др., 1961; Аверин и др., 1962; Рудишин, 1962; Сокур, 1963; Лозан, 1970; Дулицкий, 2001). Тобто, запасається насіння тих деревних порід, які мають важливе значення у раціоні S. tauricus.

У регіонах наших досліджень, а саме у зоні Лісостепу й Полісся, основну трофічну роль для цього гризуна відіграє насіння дуба, ліщини та граба, а додатковим є насіння липи, сосни, клена, берези, ясена, ільму, горіха (Татаринов, 1956, 1973; Турянин, 1956; Рудишин, 1962; Сокур, 1963). У кормових схованках і в рештках трофічного раціону S. tauricus найчастіше трапляються основні види кормів. У Чернігівському Поліссі в гніздових будках численні знахідки жолудів, горішки ліщини траплялися один раз. А в Кам’янецькому Придністров’ї зареєстровано 6 знахідок грабових горішків і 7 – жолудів, у той час як знахідок насіння клена тільки дві.

У результаті досліджень відзначаємо найбільшу кількість знахідок жолудів у рештках трофічного раціону й кормових схованках S. tauricus. Для цього дендрофіла жолуді становлять найбільшу енергетичну цінність. Після їх врожаю повсюди спостерігають найбільшу чисельність популяцій цього гризуна (Лихачев, 1962). Відзначається також кореляція просторового розміщення популяції S. tauricus і поширення та врожаю дуба, а також ліщини (Juškaitis, 2002).

Отже, біоценотичний зв’язок S. tauricus із такими лісотвірними породами, як дуб і граб, є багатогранним. Насіння зазначених деревних видів створює основу кормової бази цього дендрофіла, формуючи прямий трофічний зв’язок. Особини S. tauricus будують гнізда у дуплах цих порід дерев, формуючи прямий топічний зв’язок. Результати наших досліджень показали, що S. tauricus бере активну участь у розповсюдженні жолудів, а також насіння граба. Для цих деревних видів перенесення насіння істотно необхідне для поширення, що є виявом облігатної форезії. Отже, між S. tauricus і дубом і грабом існує прямий форичний зв’язок. Він досить сильний, у той час як з іншими породами дерев форичний зв’язок S. tauricus слабший. Це зумовлено, по-перше, кормовими преференціями цього дендрофіла. І, по-друге, структурою деревостанів на території України, де часто домінантами є дуб чи граб. Отже, у лісових екосистемах зазначений форичний зв’язок для S. tauricus не менш важливий, ніж супутні йому топічний і трофічний зв’язки.


Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 334-336.