Екологічна структура угруповань павуків заплави р. Оріль
УДК 595.44(470.40)
О. В. Прокопенко*, О. М. Кунах**, О. В. Жуков***
*Донецький національний університет, Донецьк, Україна,
**Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара,
Дніпропетровськ, Україна, olga-kunakh@rambler.ru,
***Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, Україна
SPIDERS ECOLOGICAL STRUCTURE
OF THE FLOODLAND OF ORILRIVER
O. V. Prokopenko *, O. M. Kunakh **, O. V. Zhukov***
*Donetsk National University, Donetsk, Ukraine,
**Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine, olga-kunakh@rambler.ru,
***Dnipropetrovsk State Agrarian University, Dnipropetrovsk, Ukraine
Відбір проб проведений на ділянці, розташованій в 2,5 км на північ від західного краю с. Перещепіно, Новомосковський р-н, Дніпропетровська обл. (49°03´25´´N 35°19´40´´E). Пастки виставляли по 3 у кожному біотопі з 9.04 по 4.07.2009 р. Вибірка матеріалу проводилася раз у 30 днів. Проби відібрані в наступних місцеперебуваннях: берестово-чорнокленовий дубняк із розхідником звичайним (діброва 1); бересто-чорнокленовий дубняк з конвалією (діброва 2); болотистий луг. Відпрацьовано 810 пастко-діб (по 270 на кожну стацію), зібрано 1199 екземплярів павуків.
Заплавний болотистий луг перебуває поблизу стариці на лівому березі р. Оріль. Мікропідвищення зайняті заплавними дібровами, які формуються в умовах засолення ґрунтового профілю через близьке стояння рівня ґрунтових вод (трофотоп Е’). У ґрунтах заплавних лісів р. Оріль спостерігаються активні процеси засолення, на відміну від заплави р. Самара, тому така «фізіологічна» сухість накладає відбиток на фауну та структуру населення павуків.
У результаті обробки зібраного матеріалу встановлено, що в герпетобії досліджених біотопів мешкає не менше 46 видів павуків, які належать до 12 родин. Основу фауни становлять представники родин Lycosidae (23,9 % видів), Gnaphosidae (20,3 %), Thomisidae і Linyphiidae (по 13,0 %). Майже 89 % зібраних у заплаві особин належить до павуків-вовків Lycosidae.
Звертає увагу диспропорція у видовій представленості різних родин павуків у біотопах р. Оріль і р. Самара. Мезо- і гігрофільні, тіньолюбні Linyphiidae, які переважають у заплаві р. Самара, удвічі знижують видове багатство в заплаві р. Оріль, де, як було відзначено раніше, спостерігається «фізіологічна» сухість внаслідок засолення ґрунту. Як антиподи лініфіям виступають представники родини Gnaphosidae, відомі ксерофільними преференціями. Їх видове багатство в заплаві р. Оріль майже в чотири рази вище, порівняно з ценозами р. Самара. Павуки-вовки Lycosidae також різноманітніші в галофільних дібровах, як і тепло- і світлолюбні Thomisidae. Павуки-стрибунчики Salticidae, які характеризуються такими ж преференціями, відмічені тільки в заплаві р. Оріль. Тільки в заплаві р. Самара відзначені гігрофільні колопряди Tetragnathidae, а також представники Agelenidae та Corinnidae. Мезофільними преференціями та одночасно вищою часткою в аранеофауні заплави р. Самара характеризуються Zoridae, Clubionidae, Liocranidae, Theridiidae.
Кількість видів павуків у герпетобії досліджених ценозів р. Оріль максимальна в бересто-чорнокленовій діброві з розхідником звичайним. У бересто-чернокленовому дубняку з конвалією та на заплавному лузі кількість видів однакова. Галофільні діброви в цілому нараховують 36 видів павуків. Збідніння таксономічного багатства павуків на лузі яскравіше відбувається на рівні родин – воно менше, ніж у дібровах, майже вдвічі (6 та 11 родин, відповідно). Подібної тенденції зазнає й динамічна щільність – максимальна в дібровах і більш ніж удвічі менша – на лузі.
Частка видів, характерних для певного локалітету від загальної кількості видів (специфічність фауни), коливається від 25,0 % для бересто-чорнокленовому дубняку до 72,2 % для дібров у цілому. Основу населення павуків герпетобію досліджених ценозів складають павуки-вовки Lycosidae, їх відносна чисельність зазнає незначних змін (80,5–92,7 % зібраних екземплярів). Причому частка представників даної родини вище в дібровах, ніж на лузі, що, можливо, пов’язане зі щільністю рослинного покриву останнього місцеперебування, що ускладнює пересування цих активних мисливців. Не знайдені на лузі представники Zoridae, Clubionidae, Liocranidae, Hahniidae, Linyphiidae, Theridiidae. У дібровах не знайдені павуки-стрибунчики Salticidae. Ці павуки полюють у рослинному ярусі, наздогоняючи жертву великими стрибками. Переважають у добре освітлених ценозах із багатою трав’яною рослинністю. Ксерофільні Gnaphosidae чисельніші на лузі.
Привертає увагу диспропорція відносної чисельності та видового багатства окремих родин. Так, павуки-вовки Lycosidae у дібровах становлять близько 90,0 % зібраних екземплярів, а їх частка у видовому списку – у середньому 19,4 % (тобто різниця майже у п’ять разів). Відносна чисельність лініфій, навпаки, низька (1,1 %), а частка у видовому багатстві досягає 16,7 % видів.
Склад групи доминантів дозволяє ясно диференціювати лучний і лісовий ценози. Навіть максимальне та мінімальне значення відносної чисельності єдиного загального еудомінанта (Pardosa lugubris) розрізняється майже втричі. Еудомінант на лузі Pardosa prativaga у дібровах не піднімається вище рівня субрецедента, а домінант Ozyptila trux не знайдений у дібровах зовсім. Зворотну динаміку демонструє Trochosa terricola, що виступає еудомінантом у дібровах, і субрецедентом на лузі.
Деякі види виконують роль «індикатора» певного локалітету: Pardosa paludicola виступає субдомінантом у діброві 2, в інших місцеперебуваннях – рецедент. Ще помітніше змінюється відносна чисельність Alopecosa pulverulenta, який є еудомінантом у берестово-чорнокленовому дубняку з розхідником звичайним, а в інших локалітетах є рідкісним.
Два таксономічно близьких види павуків-вовків (Trochosa ruricola і T. terricola), зустрічаючись у всіх обстежених біотопах, характеризуються різноспрямованими тенденціями зміни відносної чисельності. Перший вид надає перевагу луговому ценозу, другий – дібровним. Вважається, що близькі види так роз’єднані в ценозах із високим видовим різноманіттям, де екологічні ніші досягають значного ступеня заповнення.
Таким чином, заплава р. Оріль характеризується досить багатим і різноманітним населенням павуків. Галофільні діброви заплави нараховують 36 видів герпетобіонтних павуків. Відкритий трав’янистий ценоз (заплавний луг) характеризується збіднінням аранеофауни як на видовому рівні, так і на рівні родин (майже удвічі). Крім того, також удвічі знижується динамічна щільність павуків.
Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 169-170.