Особливості дрифту макробезхребетних у водних об’єктах із пульсуючим гідрологічним режимом (на прикладі гирлової ділянки р. Віта)

УДК 574.52:592

В. В. Триліс

Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна, trylis@rambler.ru

SPECIFIC FEATURES OF MACROINVERTEBRATES DRIFT
IN WATER BODIES WITH PULSATIVE HYDROLOGICAL REGIME
(ON EXAMPLE OF THE VITA RIVER OUTFALL)

V. V. Trylis

Institute of Hydrobiology NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Закономірності дрифту донних і перифітонних макробезхребетних у рівнинних річках нині вивчені достатньо слабо. Практично відсутні в літературі дані про особливості дрифту у водоймах із перемінним напрямком течії. Типові приклади таких водойм – гирлові ділянки невеликих річок і струмків, що впадають у водосховища з щоденними коливаннями рівня. Добовий перепад рівня водосховища, що може сягати декількох десятків сантиметрів, обумовлює на таких ділянках поступально-зворотну течію, що, у свою чергу, обумовлює специфічну форму зв’язку між водосховищем і заплавними водоймами, з’єднаними з водосховищем через ці притоки. Показовий зразок такої системи в околицях Києва – р. Віта, гирлова ділянка якої має розгалужену мережу заплавних водойм різного типу. За рахунок щоденних технологічних коливань рівня Канівського водосховища, напрямок течії у гирловій ділянці Віти двічі на добу змінюється на зворотній. Таким чином забезпечується тісніший біоценотичний зв’язок між водосховищем і його заплавними водоймами, ніж це зазвичай має місце у річкових системах. Одна із форм такого зв’язку – дрифт макробезхребетних, завдяки якому здійснюється постійна міграція представників зообентосу та зооперифітону з водосховища у заплавні водойми та у зворотному напрямку.

Дослідження проводились у гирлі р. Віта (50°21,112’ N, 30°34,736’ E), що є правою притокою Дніпра та впадає у Канівське водосховище нижче Києва. Дрифт вивчався за допомогою дрифтових пасток із вхідним отвором 2 дм2 та сіткою № 24, які встановлювали у найвужчому місці гирла на глибині 0,5–1,0 м. Час експозиції – 15 хв. Швидкість течії коливалась у межах 0,3–0,5 м/с, об’єм проби – від 5 до 8 м3. Експерименти проводили у темний і світлий час доби. Проби фіксували формаліном і обробляли за стандартною методикою.

За період досліджень біорізноманіття в дрифтових пробах коливалось від 4 до 15 таксонів на пробу. При цьому вдень у пробах було 4–6 таксонів безхребетних, а вночі – 11–15. Суттєвих відмінностей у таксономічному складі дрифту при прямій і зворотній течіях зазначено не було (табл.).

Кількісні показники дрифту коливались у межах від 0,10 мг/м3 та 1,40 екз./м3 до 8,80 мг/м3 та 24,40 екз./м3. При цьому середньодобові значення для прямого потоку (із Віти у Дніпро) складали 1,22 мг/м3 та 4,58 екз./м3, а для зворотного (з Дніпра у Віту) – 4,05 мг/м3 та 13,5 екз./м3. Таким чином, із Канівського водосховища у гирлову систему Віти шляхом дрифту вноситься втричі більше макробезхребетних ніж їх виноситься назад. Одним із можливих механізмів, що обумовлює таку різницю, може бути вплив рівня води. Адже під час виходу води з Віти у Дніпро (пряма течія) рівень води в системі падає, а при зворотній течії – підвищується. А підвищення рівня (наприклад, внаслідок дощових повеней) – еволюційно обумовлений чинник, що викликає інтенсифікацію дрифту гідробіонтів у звичайних річкових системах. У даному випадку цей фактор може спричиняти посилення дрифту двічі на добу, що спостерігалося в ході наших досліджень.

Таблиця. Розподіл безхребетнирх у дрифті гирлової ділянки р. Віта

Течія

Hydra   sp. (Coelenterata) Cordylophora   caspia (Coelenterata) Planaria   nigra Stylaria   lacustris (Oligochaeta) Trichoptera juv Cloeon simile (Ephemeroptera) Baetis   sp. (Ephemeroptera) Caenis   sp. (Ephemeroptera) Chaoborus (Diptera) Tabanidae gen. sp. (Diptera) Parachironomus   vitiosus(Chironomidae) Cryptocladopelma   viridulaе (Chironomidae) Jaera sarsi   (Isopoda) Gammaridae gen. sp.   (Amphipoda) Corophium   sp. (Amphipoda) Cumacea gen. sp. Mysidae gen. sp.
Пряма течія

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Зворотна течія

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

 

Значно відрізнялись також кількісні характеристики дрифту у темний і світлий період доби. Середньозважені показники для темного періоду доби становили 5,03 мг/м3 та 16,37 екз./м3, тоді як у світлий час доби ці величини були, відповідно, 0,23 мг/м3 та 1,75 екз/м3. Розподіл кількісних показників дрифту у темний час доби нерівномірний, максимум інтенсивності охоплює декілька годин і може відбуватися у різний час, але пік інтенсивності дрифту практично завжди припадає на темну пору доби. Таким чином, інтенсивність міграцій безхребетних вночі у 10–20 разів інтенсивніша за денну. Отже, загальна оцінка кількісних і якісних характеристик дрифту, а також його ролі в енергетичному балансі екосистеми, може бути адекватною лише за умови проведення цілодобового моніторингу.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 152-153.

+