Результати уловів мальковою волокушею у придунайських озерах Одеської області
УДК 594:597(282.243.7.044)
В. В. Заморов*, М. П. Заморова*, Н. П. Радіонова**, М. В. Кудряшова**
*Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова,
Одеса, Україна
**Західно-Чорноморське управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, Одеса, Україна
V. V. Zamorov*, M. Р. Zamorova*, N. P. Radionova**, M. V. Kudriashova**
*I. I. Mechnikov Odessa National University, Odessa, Ukraine
**Western Black Sea department of protection, exploitation and reproduction
of aquatic resources and fisheries regulation, Odessa, Ukraine
Придунайські озера – найбільший озерний район України. Площа п’яти найбільших із них – Кагула, Ялпуга, Кугурлуя, Котлабуха та Китая – становить близько 450 км2, об’єм – понад 800 млн. м3 (Швебс, Ігошин, 2003). Ці озера мають великий рибогосподарський потенціал, який зараз не реалізовано повною мірою. У результаті будівництва системи дамб, шлюзів і каналів у другій половині ХХ століття зв’язок озер із Дунаєм помітно скоротився. Це спричинило значну перебудову озерних екосистем – характеристики бентосу, іхтіофауни, що неминуче вплинуло на рибопродуктивність озер. Мета наших досліджень – визначити якісний і кількісний склад молоді комерційних риб, а також видів, які не є промисловими, але численні в даних водоймах.
Для оцінки чисельності риб у п’яти озерах в жовтні 2011–2012 рр. проводили облови волокушею (довжина – 15 м, висота – 1,5 м, розмір вічка – 6–8 мм). Відносну чисельність риб розраховували як кількість екземплярів риб в одному улові волокуші (екз./волок.). Площа облову однієї волокуші складала приблизно 600 м2. При розрахунку кількості риб на одиницю площі облову приймали коефіцієнт уловистості волокуші – 0,5. Назви риб різних таксонів, їх ранг і систематичне положення наведені, у більшості випадків, за Л. С. Бергом (1948, 1949) і Ю. В. Мовчаном (2011).
За два роки досліджень на придунайських озерах в уловах волокуші знайдено 27 видів риб, які належать до 6 рядів, 9 родин і 24 родів. До родини оселедцевих Clupeidae відноситься тюлька чорноморсько-азовська Clupeonella cultriventris (Nordmann, 1840); коропових Cyprinidae – 13 видів: плітка звичайна Rutilus rutilus (Linnaeus, 1758), в’язь Idus idus (Linnaeus, 1758), краснопірка звичайна Scardinius erythrophthalmus (Linnaeus,1758), чебачок амурський Pseudorasbora parva (Temminck et Schlegel, 1846), верховодка звичайна Alburnus alburnus (Linnaeus, 1758), карась сріблястий Carassius gibelio (Bloch, 1782), гірчак європейський Rhodeus amarus (Bloch, 1782), короп звичайний Cyprinus carpio Linnaeus, 1758, лящ звичайний Abramis brama (Linnaeus, 1758), чехоня звичайна Pelecus cultratus (Linnaeus, 1758), білизна європейська Aspius aspius (Linnaeus, 1758), плоскирка європейська Blicca bjoerkna (Linnaeus, 1758), товстолобик білий амурський Hypophthalmichthys molitrix (Valenciennes, 1844); в’юнових Cobitidae – щипавка звичайна Cobitis taenia (Linnaeus, 1758); щукових Esocidae – щука звичайна Esox luceus Linnaeus,1758; атеринових Atherinidae – атерина чорноморська Atherina pontica (Eichwald, 1831); голкових Syngnathidae – морська голка пухлощока чорноморська Syngnathus nigrolineatus (Eichwald, 1831); центрархових Centrarchidae – сонячна риба синьозяброва Lepomis gibbosus (Linnaeus, 1758); окуневих Percidae – два види: окунь звичайний Perca fluviatilis Linnaeus, 1758, судак звичайний Sander lucioperca (Linnaeus, 1758); бичкових Gobiidae – шість видів: бичок-пісочник Neogobius fluviatilis (Pallas, 1814), бичок-кругляк Neogobius melanostomus (Pallas, 1814), бичок-пуголовок зірчастий чорноморський Benthophilus stellatus (Sauvage, 1874), бичок-головач Neogobius kessleri (Gunther, 1861), бичок-гонець Neogobius gymnotrachelus (Kessler, 1857), тупоносий бичок-цуцик Proterorhynus semilunaris (Heckel, 1837). Найбільш багатий таксономічний склад іхтіофауни відзначено для озерного комплексу Ялпуг-Кугурлуй: 6 рядів, 9 родин, 21 рід і 24 види. Найменше число видів риб було в озерах Кагул (18) і Китай (19).
Улови риби волокушею протягом двох років достатньо сильно змінювались. У цілому, для всіх озер середні величини відносних уловів молоді комерційних риб і другорядних у промислі видів дорівнювали: короп – 2,2 екз./волок., лящ – 9,9, карась сріблястий – 14,2, плітка – 24,9, краснопірка – 10,1, тюлька – 69,0 екз./волок. В озерах Ялпуг-Кугурлуй найбільшу чисельність відзначено для краснопірки (21,2 екз./волок.), озері Котлабух – для карася сріблястого (32,8), озері Китай – для коропа (4,5), ляща (30,2), плітки (29,8) і тюльки (116,7 екз./волок.).
Для всіх озер середня величина відносного улову трьох видів бичкових риб дорівнювала 147,3 екз./волок. Серед цих видів найчисельнішим був бичок-пісочник (109,6 екз./волок.), потім бичок-головач (21,4) і бичок-кругляк (16,3). Найбільші улови бичка-пісочника відзначено в озері Котлабух (144,4), найменші – в озері Китай (93,4 екз./волок.). Максимальна чисельність в улові волокуші бичка-головача була в озерах Котлабух і Кагул (84,4 і 24,8 екз./волок. відповідно), де кругляк майже не зустрічався. В озерах Ялпуг–Кугурлуй відносна чисельність останнього виду дорівнювала 46,3 екз./волок., а бичок-головач був представлений декількома особинами. Очевидно, ці два види бичкових риб займають подібні екологічні ніші в донних біоценозах озер.
Для розрахунку величини біопродукції макрозообентосу озер, яка може бути спожита промисловими рибами-бентофагами, важливим кроком є оцінка впливу на запас зообентосу з боку некомерційних, але численних видів риб, які теж живляться донними тваринами. У придунайських озерах до таких риб належать три види бичків. З урахуванням коефіцієнту уловистості волокуші, чисельність бичка-пісочника на одному гектарі коливалась від 3118 екз. в озері Китай до 4822 екз. в озері Котлабух. Кількість бичка-головача була достатньо високою в озерах Котлабух (2818 екз./га) і Кагул (828 екз./га), а бичка-кругляка в озерному комплексі Ялпуг-Кугурлуй (1536 екз./га). Таким чином, уперше для придунайських озер отримано величини щільності трьох чисельних видів бичкових риб (пісочника, кругляка та головача), які суттєво впливають на запас кормового макрозообентосу водойм.
Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 93-94.