Функціональне значення інфузорії туфельки в самоочищенні водних екосистем від патогенних лептоспір
О.В. Гулай
Кіровоградський державний педагогічний університет, Кіровоград, Україна
У даний час велика кількість природних і штучних екосистем Центральної України зазнає значного антропогенного тиску внаслідок нераціонального ведення господарства. Це проявляється в забрудненні зовнішнього середовища відходами виробництва, мінеральними добривами, отрутохімікатами, а також збудниками небезпечних інфекційних захворювань диких і домашніх тварин, а також людей. Основними причинами цієї ситуації є зниження культури виробництва, а також контролю з боку ветеринарної та санітарно-епідеміологічної служб, що проявляється в частому порушенні санітарних вимог на виробництві. Однією з хвороб, яка в останній час набуває широкого поширення на Україні є лептоспіроз. Більшістю науковців основним фактором передачі цієї інфекції визнається вода відкритих водойм. Ми поставили перед собою завдання вивчити характер зв’язків збудників лептоспірозів — Leptospira interrogans з фоновими видами мікрофауни регіональних акваценозів. Предметом нашоъ уваги було обрано інфузорію туфельку (Paramecium caudatum) з огляду на широке розповсюдження її у всіх видах прісноводних екосистем Центральної України.
У роботі використовували культуру Leptospira interrogans серотип Canicola з густиною 70-80 мікробних тіл у полі зору (окуляр 7х об’єктив 40х) та культуру інфузорії туфельки із вмістом 1020 особин в 1 мл.
Вивчали безпосередні зв’язки між цими організмами – вносили в пробірки порівну культури лептоспір і культури інфузорій. Для вивчення можливих біохімічних впливів Paramecium caudatum на Leptospira interrogans – вносили порівну культуру лептоспір і профільтроване середовище з культури інфузорій.
Облік результатів проводили через 24 години шляхом прямої бактеріоскопії при порівнянні густини культури лептоспір у досліді і в контролі. Контролем була вихідна культура лептоспір із врахуванням ступеня розведення при постановці досліду. Густину культури визначали за середнім числом рухомих лептоспір в полі зору (окуляр 7х, об’єктив 40х) у препараті “роздавлена крапля”. Проведено
10 повторюваностей експерименту. В одній повторюваності по 5 дослідів з безпосередніх та біохімічних впливів. При оцінці результатів з кожного досліду переглянуто по 10 препаратів “роздавлена крапля” з 10-15 полями зору в кожному.
Результати досліджень показали, що найбільш виразним екологічним зв’язком між інфузоріями й патогенними лептоспірами є трофічний звязок типу «хижак-жертва». У 98,6% випадків за 24 години інфузорії знизили чисельність лептоспір у культурі до таких показників, при яких останні не виявлялися шляхом прямої бактеріоскопії. У 1,4% випадків концентрація лептоспір складала лише 5-8 мікробних тіл у полі зору, які через наступні 8 годин уже не виявлялися.
Дослідженями встановлено, що інфузорії туфельки біохімічно, через виділення продуктів обміну в оточуюче середовище на патогенних лептоспір впливають в досить незначній мірі. У досліді й у контролі концентрації лептоспір відрізнялись лише на 0,3-0,4%.
На підставі проведених досліджень можна зробити припущення, що подібні процеси проходять і в природних біоценозах, у які патогенні лептоспіри потрапляють із виділеннями диких та свійських тварин – лептоспіроносіїв. Тут вони включаються в складні екологічні, головним чином, трофічні зв’язки з мікрофауною, зокрема з інфузоріями туфельками, які виконують важливу функціональну роль у самоочищенні водних екосистем від забруднення патогенними лептоспірами.
Zoocenosis — 2001
Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах: Тези I міжнародної конференції, 17-20 вересня 2001. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 22-23.