Біорізноманіття степових фітоценозів Присамар’я
УДК 581.5(477.63)
О. І. Лісовець
Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, Україна, 30traven@mail.ru
BIODIVERSITY OF STEPPE PHYTOCENOSES
IN SAMARARIVER BASIN
O. I. Lisovets
DnipropetrovskNationalUniversity, Dnipropetrovsk, Ukraine, 30traven@mail.ru
Загальні процеси динамізму решток природної степової рослинності під впливом нераціональної господарчої діяльності людини в України мають спрямованість до збіднення та деструкції. Степові екосистеми, які залишились тільки вздовж елементів гідрологічної мережі та на непридатних для розорювання відслоненнях кам’янистих порід втрачають структурні компоненти та стійкість, що проявляється перш за все у зменшенні біорізноманіття.
Нами досліджувалось фіторізноманіття трав’янистих фітоценозів шести моніторингових пробних площ (ПП), закладених у різних геоморфологічних умовах на плакорі (у межах пробної площі 201 генерального геоморфологічного профілю Комплексної експедиції Дніпропетровського національного університету) та на крутобережжі ріки Самара. Їхня рослинність представлена фітоценозами з домінуванням таких видів: на ПП 1 – костриці валіської (Festuca valesiaca Gaud.) та кипцю гребінчастого (Koeleria cristata (L.) Coult) (слабкий плакорний схил північної експозиції з чорноземом звичайним малогумусним), на ПП 2 – бородача звичайного (Botriochloa ischaemum (L.) Keng) (плакорний схил 5–7° південної експозиції з чорноземом звичайним слабкозмитим), на ПП 3 – ковили Лессінга (Stipa lessingiana Trin et Rupr.) (схил 10–12° південної експозиції на крутобережжі з чорноземом звичайним середньозмитим), на ПП 4 – бородача звичайного (схил 20–25° південної експозиції на крутобережжі з сильнозмитим, оголеним ґрунтом), на ПП 5 – пирію повзучого (Elytrіgіa repens (L.) Nevskі) (горизонтальна ділянка у пристіні з дерновим ґрунтом), на ПП 6 – подорожника середнього (Plantago media L.) (плакорний схил 5–7° північної експозиції з чорноземом звичайним слабкозмитим).
Під час спостережень на пробних площах зареєстровано 118 видів рослин, які відносяться до 33 родин. Найчисельнішими є родини Айстрові (Asteraceae), що включає 25 % видів, Злакові (Poaceae) – 13 %, Губоцвіті (Lamiaceae) – 10 %. Найвища флористична різноманітність спостерігалась на плакорі: на ПП 1 зафіксовано 70 видів, на ПП 2 – 57, на ПП 6 – 65; дещо нижчою вона була у степових угрупованнях на крутобережжі: на ПП 3 зростало 43 види, на ПП 4 – 48; найнижчим цей показник був у лучному фітоценозі (ПП 5) – 32 види. Таким чином, найвище фіторізноманіття характерне для плакорних степових фітоценозів. На схилах крутобережжя зі змитими ґрунтами воно знижується приблизно на третину, у дослідженому лучному угрупованні – майже удвічі. Протягом вегетаційного сезону найвищі показники різноманіття вегетуючих рослин у степових угрупованнях зафіксовані в кінці червня – середині липня, в лучному – у серпні–вересні. Можливо, це пов’язано з сінокісним використанням останньої ділянки.
До складу досліджених степових фітоценозів Присамар’я входять рідкісні рослини: ковила волосиста (Stipa capillata L.) – вид занесений до Червоної книги України, статус 3 – рідкісні, ковила Лессінга (Stipa lessingiana Trin. et Rupr.) – занесений до Червоної книги України, статус 2 – вразливі, белевалія сарматська (Bellevalia sarmatica (Georgi) Woronow) – охороняється в області, статус 3 – рідкісні, ластовень азовський (Vincetoxicum maeoticum (Kleop.) Barbar.) – занесений до Європейського Червоного списку зі статусом R – рідкісний, охороняється в області як зникаючий вид, льон Черняєва (Linum czerniaevii Klokov) – охороняється в області, статус 3 – рідкісні, смовдь піскова (Peucedanum arenarium Waldst. et Kit) – охороняється в області, статус 1 – зникаючі, гіацинтик блідий (Hyacintella leucopaea (C. Koch) Schur) – охороняється в області, статус 3 – рідкісні, (Кучеревський, 2001), зірочки малі (Gagea minima (L.) Ker.-Gavl.) рекомендується до охорони в області, статус 4 – невизначені, відкасник Біберштейна (Carlina bieberschteinii Bervh. ex Hornem.) – рекомендується до охорони в області, статус 4 – невизначені (Тарасов, 2005). Структура та динаміка ценопопуляцій наведених видів потребують додаткової уваги дослідників.
Вивчення фіторізноманіття позазаповідних решток степової рослинності, стану їхніх рідкісних та ендемічних видів є невід’ємною частиною екологічного моніторингу степового Придніпров’я. Актуальність і доцільність цих досліджень зростають під час розробки екомережі степової зони, де ділянки природної рослинності оцінюються в перспективі як екокоридори різного рівня.
Zoocenosis — 2007
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 27-28.