Розвиток трофічної складової консортивних зв’язків синявців (Lepidoptera, Lycaenidae) із Salvia nutans (Lamiaceae)

УДК 595.789:582.949.2

К. К. Голобородько

Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, Україна

DEVELOPMENT OF TROPHIC PART
OF LYCAENIDAE (LEPIDOPTERA) CONSORTIVE RELATIONS
WITH SALVIA NUTANS (LAMIACEAE)

K. K. Goloborod’ko

Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine

Фактичний матеріал відбирали на пробних площах протягом 05–06.2004–2007 рр. у період цвітіння Salvianutans L. Три пробні площі закладено у Дніпропетровській і Запорізькій областях, на схилах давніх балок, вкритих ковило-кострицево-різнотравними асоціаціями з домінуванням Koeleriagracilis, Linumhirsutum, Thymusmarschalianus, Artemisiaaustriaca, Salvianutans. Пробні ділянки та їх розмір обирались, за рекомендаціями Ю. А. Песенка зі співавторами (1980).

Структура трофічних зв’язків Lycaenidae у мероконсорціях S. nutans не є сталою, вона динамічно розвивається протягом розвитку суцвіть шавлії пониклої. На пробних площах усього встановлено 15 агентів-антофілів, що належать до родини синявців. Домінантом у системі трофічних зв’язків із мероконсорціями суцвіть шавлії пониклої за бюджетом часу є Tomares nogeli dobrogensis Car. Цей факт можна пояснити монолектичністю імаго (єдиний випадок серед зареєстрованих у модельних індивідуальних консорціях видів Lycaenidae).

Субдомінантами є Plebeius argus L., P. argyrognomon Bgstr., Polyommatus icarus Rott., які постійно беруть участь у процесі запилення на всіх стадіях онтогенезу суцвіть S. nutans. Останні три види за своєю чисельністю на пробних площах перевищують кількість особин T. n. dobrogensis, але завдяки широкій полілектичності саме у мероконсорціях суцвіть дослідженого автотрофу займають субдомінантні позиції.

Окремо слід розглянути групу Lycaenidae, представники якої впливають на структуру трофічних зв’язків тільки на окремих стадіях онтогенезу суцвіть S. nutans. На початку цвітіння досить важливими запилювачами можна вважати перші генерації Celastrina argiolus L. і Glaucopsyche alexis Poda. Але поступово ці види зникають зі структури трофічних зв’язків. Їх зникнення можна пояснити фенологічними особливостями існування імаго. Приблизно за такою ж схемою на піку цвітіння з’являються перші особини Plebejides pylaon Fisch. von Wald. Поступово імаго цього виду стають більш впливовими при розподілі трофічного ресурсу, а згодом – домінантним видом (на стадії закінчення цвітіння S. nutans).

Отже на всіх стадіях розвитку суцвіття S. nutans найпотужніший вплив на процес запилення у модельних мероконсорціях мали імаго T. n. dobrogensis. Таку домінантну роль можна пояснити їх монолектичністю, у той час, як всі інші зафіксовані види – полілекти. Субдомінантні позиції завдяки своїй великій чисельності, займають найпоширеніші у степовій зоні України, види LycaenidaeP. argus, P. аrgyrognomon, P. icarus. Таким чином майбутні дослідження особливостей трофічних зв’язків Lycaenidae повинні призвести до впровадження оптимального охоронного режиму для територій існування рідкісних і зникаючих видів.


Zoocenosis — 2007
 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 246-247.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники