До вивчення зустрічності видів трав’янистої рослинності у штучних насадженнях Quercus robur Володимирівської дачі
УДК 581.55:581.52+582.632.2(477.73)
Н. Ю. Шевчук, М. Г. Сметана
Криворізький ботанічний сад НАН України, Кривий Ріг, Україна
N. J. Shevchuk, N. G. Smetana
Kryvyi Rig Botanical Garden NAS of Ukraine, Kryvyi Rig, Ukraine
У підзоні типчаково-ковилових степів лісові насадження представлені здебільшого штучними масивами деревних культур. Формування штучних лісових угруповань у степовій зоні, як відмічає О. Л. Бельгард (1986), відбувається у процесі їх адаптації до жорстких для лісу умов. До складу лісових угруповань входять дерева, чагарники та лісові трави мезофітного типу (Мыцык, 1999). Ще О. Л. Бельгард (1986), звертав увагу на трав’янисті рослини як необхідний компонент лісової асоціації, що перебуває в умовах екологічної та географічної відповідності середовищу існування, де трави – рівноправний компонент структурно-функціональної організації біогеоценозу, ланка в ланцюзі колообігу речовини та енергії лісової екосистеми. Тому дослідження трав’янистого покриву, як важливого компонента лісових культур є дуже актуальним.
Мета даної роботи – оцінити закономірності дослідження зустрічності видів трав’янистого ярусу у штучних насадженнях дуба звичайного. На думку Я.П. Дідуха (1982), зустрічність – один із найоб’єктивніших показників, що віддзеркалює роль виду в угрупован¬нях. Розрізняють абсолютну та відносну зустрічність. Величина першої залежить від частоти зустрічності видів на даній території, а друга визначається математично та обчислюється у відсотках. За величиною відносної зустрічності виділяють декілька груп, які й розглянуто в даній роботі. За об’єкти досліджень обрано різновікові штучні насадження дуба звичайного (Quercus robur L.) віком до 30, до 40 і понад 50 років, які знаходяться на території Володими¬рівської дачі (Миколаївська обл., Казанківський район). У лісових культурах зустрічність видів трав’янистої рослинності визначали згідно схеми Я. П. Дідуха (1982). За ступенем постійності види поділено на п’ять груп. До І групи віднесено види, що мають зустрічність до 20 %, до ІІ – 21–40 %, до ІІІ – 41–60 %, до ІV – 61–80 % і до V групи – 81–100 %.
У штучних деревостанах дуба звичайного віком до 30, до 40 та понад 50 років група видів, що має низьку зустрічність (І група) майже однакова (15, 16 та 17 видів відповідно), але суттєво відрізняються інші групи. На початку формування угруповання в насадженнях дуба звичайного віком до 30 років у складі ІІ групи превалюють як рудеральні трав’янисті види, так і сходи деревних порід (Carduus acanthoides L., Cirsium setosum (Willd.) Besser, Falcaria vulgaris Bernh., Convolvulus arvensis L., Leonurus villosus Desf. ex D’Urv., Atriplex tatarica L., Padus vulgaris Mill., Rosa canina L., сходи Gleditsia triacanthos L.). ІІІ групу складають 4 види (Taraxacum officinale Wigg. aggr., Poa angustifolia L., Galium aparine L. та сходи Acer tataricum L.). ІV група характеризується наявністю рудеральних видів (Ballota nigra L. та Fallopia convolvulus (L.) A. Love). Високі значення зустрічності (81–100 %) характерні для Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm., Geum urbanum L. та Elytrigia repens (L.) Nevski.
У сформованому ценотичному середовищі в культурах дуба звичайного віком до 40 років за зустрічністю до першої групи відносяться 16 видів. Друга та третя групи за зустрічністю представлені сходами деревних порід (G. triacanthos, A. tataricum, Lonicera tatarica L., Rhamnus cathartica L.) та лісовими видами (Anthriscus cerefolium (L.) Hoffm., F. vulgaris, Melica altissima L., F. convolvulus, B. nigra, A. sylvestris, G. urbanum, Myosotis arvensis (L.) Hill), а до ІV групи належить лише Cotinus coggygria Scop.
У насадженнях дуба звичайного віком понад 50 років, де під наметом виникають світлові вікна, другу групу за зустрічністю утворюють види (16), які для існування потребують значного освітлення. Вони належать як до рудерального флороценотипу, так і до степового. ІІІ групу складає лише один вид (M. arvensis). Велику зустрічність мають види, які відносяться до ІV (A. sylvestris, Poa nemoralis L., сходи A. tataricum) та V груп (G. urbanum).
Отже, специфіка угруповань із домінуванням дуба звичайного проявляється у форму-ванні ценотичного середовища, яке на початкових і кінцевих стадіях дозволяє вселятися рудеральним і, частково, степовим видам. У період максимальної сформованості завдяки тіньовому типу світлового режиму значну зустрічність мають тільки типово лісові види. Співвідношення видів за зустрічністю в лісових культурах дуба звичайного залежить від складу, віку насаджень та типу світлової структури. Рудеральні види, які превалюють у складі штучних насаджень дуба звичайного, є їх важливою складовою частиною та мають високу зустрічність.
Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 22-23.