Нові дані по орнітофауні околиць геологічної пам’ятки природи «Бутова гора» (Полтавська область)
УДК 598.2:591.5
В. В. Казанник
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ, Україна
V. V. Kazannyk
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
Бутова гора – геологічна пам’ятка природи місцевого значення, для якої характерні відслонення відкладів пісковиків неогену та антропогену. Розміщена між сел. Шишаки та с. Яреськи Шишацького району Полтавської області. Досліджувана територія лежить у межах Придніпровської низовини, лівобережної Дніпровської зони лісостепу, на лівому березі р. Псел. Переважають різноманітні сільськогосподарські угіддя, перемежовані балками з лучною та деревно-чагарниковою рослинністю. У заплаві р. Псел поширені листяні ліси та заплавні луки. На базі пам’ятки природи щорічно проводиться польова екологічна практика у формі наметового містечка для слухачів очно-заочної біологічної школи, організатором якої є Полтавський обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді. Тут систематично проводять дослідження науковці Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка та інших вузів, розвивається екологічний туризм.
Дослідження проведено протягом 07.07–11.07.2013 р. в околицях Бутової гори. Використовували маршрутний метод обліку птахів (Равкин, Челинцев, 1990) із застосуванням методики Л. М. Шульпіна (1939) та спрощеної методики кількісного обліку птахів (Новиков, 1947). На території відстійників ВАТ «Яреськівський цукровий завод», що розміщені за 3 км на схід від с. Яреськи, застосовували також метод обліку з однієї точки (Вергелес, 1994). Для спостереження за птахами використовували бінокль 10 × 50 і фотоапарат з 35× оптичним зумом. Птахів у польових умовах визначали за книгою «Птахи фауни України» (Фесенко, Бокотей, 2002).
Відмічено 79 видів птахів, що належать до 14 рядів: Лелекоподібні (Ciconiiformes) – 1 вид, Гусеподібні (Аnsеrifоrmеs) – 3, Соколоподібні (Falconiformes) – 4, Куроподібні (Galliformes) – 1, Журавлеподібні (Gruiformes) – 2, Сивкоподібні (Charadriiformes) – 11, Голубоподібні (Columbiformes) – 2, Зозулеподібні (Cuculiformes) – 1, Совоподібні (Strigiformes) – 1, Серпокрильцеподібні (Apodiformes) – 1, Сиворакшеподібні (Coraciiformes) – 2, Одудоподібні (Upupiformes) – 1, Дятлоподібні (Piciformes) – 4, Горобцеподібні (Passeriformes) – 45 видів. За біотопічною прив’язаністю птахів можна розподілити на такі групи: птахи відкритих просторів (штучних і природних) – 22, птахи водно-болотяного комплексу – 28, птахи лісових місцемешкань – 29, до синантропних належать 5 видів птахів.
Окрему увагу приділено дослідженням орнітофауни відстійників ВАТ «Яреськівський цукровий завод». Пташине населення цих штучних мілководних водойм виявилося досить багатим у видовому та кількісному відношенні, незважаючи на постійний фактор турбування. Найчисельнішу групу склали кулики: відмічено 11 видів загальною кількістю понад 200 особин (табл.). Найвищу чисельність мали чайка (Vanellus vanellus (Linnaeus, 1758)), коловодник болотяний (Tringa glareola Linnaeus, 1758), брижач (Philomachus pugnax (Linnaeus, 1758)), пісочник малий (Charadrius dubius Scopoli, 1786) і коловодник лісовий (Tringa ochropus Linnaeus, 1758). Поодиноких птахів коловодника лісового відмічали також у заплаві р. Псел між с. Яреськи та сел. Шишаки. Цікавою є знахідка побережників червоногрудого (Calidris ferruginea (Pontoppidan, 1763)) (відмічений 09.07 і 11.07, імовірно, один і той же птах) та болотяного (Limicola falcinellus (Pontoppidan, 1763)) (одного птаха спостерігали 08.07). 07.07 відмічена одна особина коловодника ставкового (Tringa stagnatilis (Bechstein, 1803)).
Таблиця. Видовий склад і чисельність представників ряду Сивкоподібні (Charadriiformes)
протягом періоду спостережень на відстійниках ВАТ «Яреськівський цукровий завод»
Вид |
Максимальна чисельність, особин |
Σ |
Charadrius dubius |
≈ 30 |
205–220 |
Vanellus vanellus |
≈50 |
|
Tringa ochropus |
≈30 |
|
Tringa glareola |
40–50 |
|
Tringa nebularia |
5 |
|
Tringa stagnatilis |
1 |
|
Actitis hypoleucos |
2 |
|
Philomachus pugnax |
35–40 |
|
Calidris ferruginea |
1 |
|
Limicola falcinellus |
1 |
|
Gallinago gallinago |
≈ 10 |
Під час спостережень відмічено 8 рідкісних і нечисельних видів:
– свищ (Anas penelope Linnaeus, 1758): самець відмічений у зграйці з кількох крижнів (Anas platyrhynchos Linnaeus, 1758) та кількох чирянок великих (A. querquedula Linnaeus, 1758) 11.07 на відстійниках цукрового заводу;
– шуліка чорний (Milvus migrans (Boddaert, 1783)): одного птаха спостерігали 09.07 над р. Псел неподалік від сел. Шишаки;
– журавель сірий (Grus grus (Linnaeus, 1758)): крики двох журавлів було чути на світанку 08.07 над Бутовою горою. Цих же птахів спостерігали на відстійниках 08.07 і 10.07. Імовірно, це були бродячі особини, які використовували відстійники як місце годівлі та відпочинку;
– деркач (Crex crex (Linnaeus, 1758)): 07.07 і 08.07 на відстійниках чули голос одного птаха;
– щеврик лучний (Anthus pratensis (Linnaeus, 1758)): 09.07 на полі поряд з с. Яреськи спостерігали одного птаха;
– плиска жовтоголова (Motacilla citreola Pall., 1776): на відстійниках 07.07 відмічений самець;
– сорокопуд чорнолобий (Lanius minor Gmelin, 1788): виводок із 4 літних пташенят і двох дорослих птахів тримався на схилах балки біля с. Яреськи 08.07;
– вівсянка садова (Emberiza hortulana Linnaeus, 1758); 08.07 у балці неподалік с. Яреськи спостерігали двох птахів.
Найбільшу видову представленість мали птахи лісових місцемешкань і птахи водно-болотяного комплексу (29 і 28 видів відповідно), дещо менше відмічено птахів відкритих просторів (22 види). Найбільше гніздове поселення виявлене у ластівки берегової (Riparia riparia (Linnaeus, 1758)): у крутому березі р. Псел розміщена колонія з близько 300–400 гнізд.
Регіонально рідкісними видами птахів є шуліка чорний, брижач, щеврик лучний, вівсянка садова (Перелік видів тварин, які… є рідкісними… на території Полтавської області, 2005). До Червоної книги України (2009) занесені шуліка чорний, журавель сірий і коловодник ставковий. Два види птахів занесені до Європейського Червоного списку: шуліка чорний та чайка. Деркач занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (Годлевська та ін., 2010).
Склад орнітофауни є типовим для даної території і, водночас, дещо своєрідним і особливим унаслідок поєднання різноманітних природних і штучних біотопів, а населення птахів заслуговує на подальші дослідження.
Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 219-221.