Біорізноманіття ґрунтової мікрофлори лісових біогеоценозів Присамар’я Дніпровського
УДК 579.26:631.41
A. Ф. Кулік
Дніпропетровський національний університет, м. Дніпропетровськ, Україна
Ключові слова: мікрофлора, ґрунти, лісові екосистеми
MICROFLORA BIODIVERSITY IN FOREST ECOSYSTEM SOILS
OF PRYSAMAR’YA DNIPROVS’KE
A. F. Kulik
DnipropetrovskNationalUniversity, Dnipropetrovsk, Ukraine
Key words: microflora, soils, forest ecosystems
Питанням дослідження ролі мікроорганізмів у лісових біогеоценозах присвячена значна кількість наукових робіт. Мікрофлора ґрунтів штучних і природних лісових біогеоценозів досліджувалася співробітниками Комплексної експедиції Дніпропетровського університету. Установлено, що ґрунти лісонасаджень із сухої градації зволоження мають більшу чисельність мікрофлори, особливо сапрофітних бактерій (у 55 разів) і актиноміцетів (у 10 разів), ніж сухий ґрунт цілинного степу.
Біогенність ґрунтів під лісом знаходиться в залежності від умов лісозростання. Так, у сухуватому бору відзначений найнижчий вміст бактерій, актиноміцетів і грибів. Значно більше їх виявлено в ґрунтах липово-ясеневої пристінної діброви та в’язово-липової заплавної діброви. Ґрунт степової цілини (чорнозем звичайний) у декілька разів більше населений бактеріями, ніж ґрунт лісових біогеоценозів.
У ґрунтах моніторингових лісових біогеоценозів Присамар’я відзначене збільшення чисельності мікроорганізмів у лігвищах крота й інших ґрунториїв. Особливо різко зростає кількість оліготрофів, актиноміцетів, олігонітрофілів і гетеротрофів.
Досліджувались також ґрунти липово-ясеневої пристінної діброви, різнотравно-кострицево-ковилового степу, штучні насадження білої акації. Уміст мікроорганізмів у ґрунтах і підстилці визначали методом висіву на поживні середовища та на пластинах обростання (Сэги, 1983). Загальна активність мікрофлори визначена способом обростання скла з живильними субстратами.
Відмінності в якісному складі мікроорганізмів у ґрунтах лісових культур і лісової галявини відзначені на вилуженому чорноземному ґрунті. Окультурення посилює активність мікробіологічних процесів. За наявності вологи високою біологічною активністю характеризується ґрунт цілинного степу. Під лісовими трав’янистими фітоценозами мікрофлора ґрунтів поступово набуває специфічних рис. У лісовому ґрунті сильно зменшується кількість флюоресцируючих бактерій, не виявлений азотобактер, зростає чисельність неспороутворюючих пігментних форм бактерій. У складі грибів з’являються нові форми Stysanus, що відсутні в окультуреному ґрунті, різко скорочується чисельність Aspergillus.
Екологічна стійкість едафотопу зумовлена різноманіттям значень абіотичних і біотичних чинників його формування. Загальний прояв екологічної стійкості системи – складність біогеоценотичної структури та неоднорідність ґрунтового та рослинного покриву. Під впливом саме цих обставин утворюються системи, блоки та підсистеми, що самоорганізуються, саморегулюються, здатні протистояти жорсткому впливу антропогенних чинників. Цю неоднорідність формують усі компоненти біогеоценозів. Стабілізацію ґрунтових процесів забезпечує різноманіття видів мікробіоти в усіх функціональних проявах.
У результаті досліджень вмісту мікрофлори в ґрунтах степової цілини, липово-ясеневої пристінної діброви, прируслового валу та липово-ясеневої заплавної діброви встановлено, що найбільший вміст бактерій (середовище МПА, Чапека, Ешбі), актиноміцетів (середовище Чапека) і грибів (сусло-агар) виявлений у підстилці липово-ясеневих пристінних і заплавних дібров Присамар’я. Біомаса мікроорганізмів у ґрунті досягає значних величин, хоча конкретні її значення за підрахунками різних дослідників відрізняються (від 1000 до 8000 кг/га в різноманітних ґрунтах, або 0,03–0,28 % від маси ґрунту). Біомаса живої ваги грибів складає 1000–1500 кг/га, актиноміцетів – до 700 кг/га, найпростіших – 100–300 кг/га. Біомаса грибів, актиноміцетів і найпростіших складає 5–10 % від біомаси бактерій.
У ґрунтах цих же лісових біогеоценозів виділені наступні фізіологічні групи мікроорганізмів:
– амоніфікатори, що здійснюють процеси розкладу органічних азотистих речовин із утворенням аміаку;
– гетеротрофи – мікроорганізми, що використовують для харчування органічні речовини;
– оліготрофи й олігонітрофіли – мікроорганізми, функції яких зводяться до розкладу залишкових органічних сполук, що накопичуються у ґрунті при діяльності зоогенної і автохтонної мікрофлори.
У підстилці насаджень напівосвітленої структури кількість мікроорганізмів значно вища (сапрофітних бактерій – у 6 разів, актиноміцетів – у 2 рази і грибів – майже у 2 рази), ніж у дубових насадженнях із тіньовою структурою. Розподіл мікроорганізмів у ґрунті характерний: тут превалюють сапрофітні бактерії в насадженнях дуба звичайного (тіньова структура). Актиноміцетів і грибів значно більше у білоакацієвих насадженнях (напівосвітлена структура).
Основними факторами, що лімітують розповсюдження мікроорганізмів, є волога та кореневі виділення рослин, а після цього – температура. Багатство мікробного населення ґрунту зумовлює його родючість.
Zoocenosis — 2005
Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 125-127.