Функціональний вікаріат у середовищетвірній активності тваринних організмів
УДК 574.4+591.4.068.6
В. Л. Булахов
Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, Україна, vgasso@ua.fm
FUNCTIONAL VICARIATION
IN ENVIRONMENT-FORMING ACTIVITY OF ANIMALS
V. L. Bulakhov
Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine, vgasso@ua.fm
Участь тваринних організмів у функціонуванні різних блоків екосистем часто пов’язана з явищем конвергенції, що обумовлює множинність угруповань тварин різних систематичних груп, споріднених між собою спрямованістю середовищетвірної активності, у певному обсязі імітуючих один одного, незважаючи на їх розповсюдження у різних географічних зонах і материках. Представники різних видів, родів, родин і, навіть, класів і типів виявляються близькими за проявленням функцій у різних екосистемах. Таку подібність можна визначити як «функціональний вікаріат», при якому один вид може замінюватись його функціональною «копією». Такі види, що заміщують один одного (або їх угруповання), виникають у результаті еволюції. Природній добір діє під безпосереднім впливом середовища, яке надає певний напрям процесу, відкидаючи форми, що не відповідають певним функціям екосистем.
Шлях, за яким відбувається твірна діяльність підбору, привів до широкого розповсюдження сполученої еволюції багатьох тварин, які пристосувалися до конкретних умов існування: добування їжі, пересування, утворення схованок, розмноження тощо. Якщо порівняти таких ссавців як гофери (родина Geomyidae), що мешкають у преріях і напівпустелях Північної та Центральної Америки, туко-туко (родина Ctenomyidae), землекопових (родина Bathyergidae) – мешканців арідних районів Перу та Болівії, а також сліпачків (родина Cricetidae) у степовій зоні Європи та Азії й сліпаків (родина Spalacidae), які населяють степи України, можна переконатися у разючій подібності морфологічного обрису всіх наведених гризунів (ряд Rodentia). Форма тіла, кінцівок, очей, хутра, способу риття за допомогою розвинених різців у зубній системі майже однакові.
Другим таким наочним прикладом можуть бути кроти, широко розповсюджені в лісовій і лісостеповій зонах Євразії й зіркорил, мешканець заболочених ґрунтів південно-східної Канади та північно-східної частини США (обидва – представники родини Talpidae із ряду Insectivora), а також цокори – мешканці степів Сибіру, Монголії й Китаю (ряд Rodentia), сумчасті кроти (родина Notoryctidae із ряду Marsupialia), які мешкають у північній і південній Австралії, а також капустянка (родина Gryllotalpidae ряду Orthoptera класу Insecta). Об’єднуючим знаряддям рийної активності є передні кінцівки.
Великий інтерес викликають вузькоспеціалізовані групи птахів–нектарофагів, які налічують сотні видів у тропічній і екваторіальній зонах майже всіх континентів, що здійснюють важливу функцію запилення, забезпечуючи репродукцію багатьох автотрофів. У цьому відношенні добре відомі різні колібрі (родина Trochilidae із ряду Apodiformes) з Південної Америки, нектарки (родина Nectariidae) з Африки й Азії, медоноси (родина Meliphagidae, які населяють Австралію, Південну Африку й острови Тихого океану, квіткарниці (родина Coerebidae) – мешканці Південної та Центральної Америки (всі з ряду Passeriformes) і папуга лорікет райдужний (ряд Psitaciformes); усі вони – функціональні вікаріати. До цього функціонального вікаріату можна віднести багатьох комах і, навіть, ссавців: мускусів карликового, товстохвостого й хоботноголового, плетухи сумчастої з ряду Marsunialis; криланів еполетового, квіткового довгоносого, листоносів довго язикового, Соссюра, Санбора й інших (із ряду Chiroptera).
Таким чином, різноманітні функції екосистем у процесі їх еволюційного розвитку потребували певних їх виконавців, що в результаті природного добору призвело до утворення своєрідних функціональних вікаріатів, представлених різними таксонами, спорідненими за функцією.
Zoocenosis — 2007
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 10-11.