Чисельність і розповсюдження бичкових (Gobiidae) у Дніпровському (Запорізькому) водосховищі
УДК 597.556.31:591.9
В. В. Хобот, Р. О. Новицький
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна
V. V. Khobot, R. О. Novitskiy
Oles’ Honchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine
Сучасний таксономічний склад круглоротих та риб Дніпропетровської області представлений 58 видами, які належать до 47 родів 17 родин 12 рядів. У найстарішому водосховищі дніпровського каскаду – Дніпровському (Запорізькому) – видовий склад риб нараховує 53 види риб (у тому числі 43 аборигенних та 10 – чужорідних (саморозселенців, інтродуцентів) (Біологічне різноманіття…, 2008). Бичкові (Gobiidae) відіграють суттєву роль у формуванні екологічних чинників та різноманітних трофічних умов, що склалися у водоймах Придніпров’я. З одного боку, бички інтенсивно споживають бентосні організми, деякі – молодь риб, планктон, ікру риб, що негативно впливає на загальний стан іхтіокомплексу та промислових видів зокрема, а з іншого – вони самі є об’єктом живлення інших риб (насамперед судака та окуня).
Тим не менше, дослідженням цієї групи риб у Дніпропетровській області не приділялося відповідної уваги. До 1960-х років у наукових звітах і публікаціях родина бичкових зазначалася однією групою – «бички». Часто відомості щодо бичкових подавали сумарно у групі так званого «дріб’язку». У різних джерелах по-різному називали один і той самий вид. Наприклад, бичком бабкою називали і головача, і пісочника, а інші види йшли в групі «бичок бубир». Дані невідповідності заважали проведенню порівняльного аналізу стану популяцій бичків у часовому аспекті (Короткий, 1937).
На сучасному етапі у водоймах Дніпропетровської області (водосховищах, малих річках, ставках, озерах і каналах) зареєстровано 8 видів представників родини бичкових (Gobiidae): кругляк ( Neogobius melanostomus Pallas, 1814), головач ( N. kessleri Gunther, 1861), пісочник ( N. fluviatilis Pallas, 1814), гонець ( N. gymnotrachelus Kessler, 1857), мартовик ( Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814), цуцик ( Proterorhinus marmoratus Pallas, 1814), бичок-пуголовок зірчастий ( Benthophilus stellatus Sauvage, 1881), бичок-пуголовочок Браунера ( Benthophiloides brauneri Beling et Iljin, 1927). Мета роботи – оцінити сучасний стан популяцій бичкових у Дніпровському водосховищі, оцінити чисельність, розповсюдження та вплив бичкових на іхтіокомплекс водойми.
Відбір іхтіологічних проб проводили в літній період 2008–2010 рр. на всій акваторії Дніпровського водосховища, а 2012 року – на його верхній ділянці в межах природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» (за відповідним дозволом на вилучення біоматеріалу). Відбір здійснено дрібновічковим неводом (довжиною 15,0 м, з вічком 0,7 см у крилах та 0,3 см у кулі) у прибережній (до глибини 1,7 м) зоні, а також за допомогою дозволених аматорських знарядь лову (малявочницею розміром 1 х 1 м, донною вудочкою). Збирання та обробку проб здійснювали за стандартними іхтіологічними методиками (Правдин, 1966; Пахоруков, 1980).
Серед бичків найбільш розповсюдженим та чисельним на акваторії Дніпровського водосховища є бичок пісочник N. fluviatilis, чисельність якого залежно від району відбору проб варіює від 13,4 до 90,6 екз./100 м2. Видом-субдомінантом є кругляк N. melanostomus, значення чисельності якого в різних стаціях коливаються від 5,0 до 19,7 екз./100 м2.
При досить різноманітному спектрі живлення всі бички Дніпровського водосховища розподіляються на дві основні групи. Це хижаки (головач і мартовик) і бентофаги (інші бички), які споживають водних безхребетних. Виявлено, що в умовах водосховища практично всі види бичків інтенсивно живляться ікрою інших видів риб, у тому числі промисловоцінних (лящ, судак, плітка, короп). На мілководдях Дніпровського водосховища частка бичків-хижаків у загальній масі малькових контрольних уловів складає 46,1 % за чисельністю та 48,4 % за біомасою, бентофагам належить відповідно 53,9 та 51,6 %.
Залежно від екологічних умов проживання співвідношення основних трофічних груп бичків на різних ділянках водосховища значно варіює. На верхній ділянці Дніпровського водосховища домінують бички-хижаки (до 55,1 % чисельності), їх домінування спостерігається також за біомасою (67,8 %). На середній ділянці Дніпровського водосховища як за чисельністю, так і за біомасою домінують бички-бентофаги (відповідно за чисельністю 58,8 та 77,7 % за біомасою). Нижня ділянка водойми відрізняється від інших тим, що за чисельністю тут переважають бентофаги (64,8 %), але за біомасою домінують хижаки (60,3 %). Необхідно відзначити, що найбільша частка хижаків за чисельністю та за біомасою відзначається у Самарській затоці Дніпровського водосховища.
Відзначається поступове збільшення чисельності хижаків (мартовика та головача) від нижньої (озероподібної) до верхньої (суто річкової) ділянок водойми. На сьогодні найкращі біотопи для мешкання хижих бичків спостерігаються саме у Самарській затоці, у найбільшому природному нерестовищі Дніпровського водосховища. Бичкові займають суттєву частку у загальній структурі прибережного іхтіоценозу (до 5–10 % чисельності та біомаси всіх видів риб у прибережжях). Gobiidae більш-менш рівномірно розподілені по акваторії Дніпровського водосховища, але найкращі кількісні показники в них – на верхній (річкоподібній) та нижній (озероподібній) ділянках водойми. Це свідчить про наявність достатньої трофічної бази, відсутність жорсткої конкуренції з боку інших видів і трофічного пресингу з боку рибоїдних хижаків.
Необхідно зауважити, що в 2010–2011 рр. на літоралі верхньої ділянки водосховища в контрольних малькових уловах не відзначався «червонокнижний» бичок-пуголовок зірчастий B. stellatus, хоча у попередні роки дослідження (2008–2009 рр.) він реєструвався. Зважаючи на високий охоронний статус виду необхідно визначити причини його випадіння з контрольних уловів. Бички збільшують свою чисельність і частку від загальної кількості риб у прибережних іхтіоценозах, є прогресуючою групою серед короткоциклових риб прибережжя Дніпровського водосховища. На сучасному етапі Gobiidae поступово починають відігравати досить суттєву роль в екологічному балансі прибережних іхтіоценозів, а деякі види бичків (зокрема, хижаки – мартовик M. batrachocephalus і головач N. kessleri) при спалахах чисельності можуть негативно впливати на розвиток перших поколінь промислових видів риб (ляща, судака, плітки, коропа).
Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 123-124.