Екологічні групи черепашкових амеб водойм Українського Полісся

УДК 593.11(477.41/42)

О. М. Алпатова, С. Ю. Шевчук, А. М. Гарлінська
Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, Україна, alpatova_o@mail.ru

О. M. Alpatova, S. Y. Shevchuk, А. М. Garlinska
Zhytomyr Ivan Franko State University, Zhytomyr, Ukraine

Черепашкові амеби здатні переносити значні коливання факторів навколишнього середовища, про що свідчить їх значне поширення у різних типах прісних водойм із властивими їм особливостями (Bartoš, 1940; Heal, 1964; Schönborn, 1966; Tolonen et al., 1992; Dektyar, 1994; Alekperov, Snegovaya, 1999; Bobrov et al., 1999, 2002; Mazei, Tsyganov, 2007). Тим не менш, не зважаючи на екологічну пластичність деяких видів тестацей, оптимальний розвиток цих організмів спостерігається зазвичай у досить вузькому, специфічному для кожного виду діапазоні екологічних чинників, що слугує регулятором їх мешкання у конкретних біотопах та визначає кількісний розвиток (Викол, 1992). Діапазони толерантності різних видів черепашкових амеб до абіотичних факторів все ще залишаються слабко вивченими. Відносно черепашкових корененіжок Українського Полісся такі дані майже відсутні. Нами побудовано екологічні спектри для 30 найпоширеніших масових видів тестацей (Алпатова, 2012). Це дозволило певною мірою (для чотирьох параметрів) охарактеризувати екологічні ніші окремих видів, а також отримати їх графічну інтерпретацію. Порівняння конфігурації таких екологічних спектрів дозволяє також отримати попередню екологічну класифікацію організмів за параметрами, що реєструються.

Температура води. Відносно температурного фактора за отриманими нами значеннями всі види можна розділити на евритермні та стенотермні, теплолюбні види. До евритермних, що зустрічались у діапазоні температур від +3…+7 до +27 °С ми відносимо Arcella discoides Ehrenberg, 1840, Centrоpyxis aculeata Stein, 1857, C. platystoma Penard, 1890, C. еcornis Ehrenberg, 1838, Difflugia acuminata Ehrenberg, 1838, D. corona Wallich 1864, D. lithophila (Penard, 1902) Gauthier-Lievre et Thomas, 1958.

До стенотермних теплолюбних належать 23 види Arcella hemisphaerica Perty, 1852, A. megastoma Penard, 1902, A. polypora Penard, 1890, A. vulgaris Deflandre, 1928, Centrоpyxis constricta (Ehrenberg 1841) Deflandre, 1929, C. discoides Penard, 1890, C. hirsuta Deflandre, 1929, C. marsupiformis Wallich, 1864, C. minuta Deflandre, 1929, Cyclopyxis аrcelloides (Penard 1890) Deflandre, 1929, C. kahli Deflandre, 1929, Cucurbitella mespiliformis Penard, 1902, Cyphoderia ampulla (Ehrenberg 1841) Schlumberger, 1845, Difflugia lobostoma Leidy, 1879, D. oblonga Ehrenberg, 1838, D. globulosa Dujardin, 1837, D. gramen Penard, 1902, D. pyriformis Perty, 1834, D. urceolata Carter, 1864, Lesquereusia spiralis (Ehrenberg, 1840) Butschli, 1888, Netzelia wailesi (Ogden, 1980) Meisterfeld, 1984, Trinema еnchelys (Ehrenberg, 1838) Leidy, 1879 та Zivkovicia сompressa (Carter, 1864) Ogden, 1987, що зустрічалися за температури +11…+27 °С.

Активна реакція водного середовища. Різні види тестацей відзначаються не однаковим ставленням до активної реакції водного середовища. Більшість видів ризопод мають досить чіткий діапазон рН, у межах якого вони зустрічаються (Дехтяр, 1969). За показниками рН всі види можна розділити на дві групи: стеноіонні та евриіонні. Першу групу утворюють види, що зустрічаються при значеннях рН вище 6,8 – C. constricta, C. hirsuta, C. marsupiformis, C. platystoma, D. lobostoma, C. kahli, C. mespiliformis, T. enchelys; до другої групи належать A. discoides, A. hemisphaerica, A. megastoma, A. polypora, A. vulgaris, C. aculeata, C. discoides, C. еcornis, C. minuta, C. arcelloides, C. ampulla, D. acuminata, D. corona, D. gramen, D. lithophila, D. oblonga, D. globulosa, D. pyriformis, D. urceolata, L. spiralis, N. wailesi, Z. compressa, знайдені нами при показниках рН від 6,1 до 8,5.

Вміст розчиненого у воді кисню. Отримані нами дані щодо вмісту розчиненого у воді кисню свідчать про те, що черепашкові амеби зустрічаються у широкому діапазоні значень цього фактора. A. megastoma, C. hirsuta, C. arcelloides, C. kahli, C. mespiliformis, D. lithophila, D. pyriformis, D. urceolata, L. spiralis, N. wailesi зафіксовані за вмісту кисню у воді не вище 16,6 мг/л; вони складають групу стенооксидних. Усі інші (A. discoides, A. hemisphaerica, A. polypora, A. vulgaris, C. aculeata, C. constricta, C. discoides, C. еcornis, C. marsupiformis, C. minuta, C. platystoma, C. ampulla, D. acuminata, D. corona, D. globulosa, D. gramen, D. lobostoma, D. oblonga, T. enchelys та Z. compressa) віднесені нами до евриоксидних.

Вміст розчинених органічних сполук. Особливість хімічного складу води річок Житомирського Полісся – зростання вмісту органічних сполук у воді при перетині річками заболоченої Поліської низовини. Болота, особливо мезо- та евтрофного типу продукують велику кількість органічної речовини у вигляді рослинних організмів. Саме продукційно-деструкційні процеси у болотах – джерело надходження в річки великої кількості сполук азоту, фосфору, заліза, марганцю, фульво- та гумінових кислот. Це відбивається на підвищенні колірності води, загалом не погіршуючи суттєво її якість. A. hemisphaerica, A. megastoma, A. vulgaris, C. mespiliformis, C. аrcelloides, C. ampulla, D. urceolata, D. lithophila, D. pyriformis, L. spiralis, N. wailesi, T. enchelys та Z. compressa знайдені за умов значень перманганатної окислюваності води не нижче 6,1 мг О2/л; усі інші види зафіксовані за вмісту органічних речовин, що відповідає окислюваності 2–16 мг О2/л. Тобто більшість корененіжок віддають перевагу водоймам із високим вмістом органічних речовин.

Підсумовуючи викладене вище, зауважимо, що різноманіття та кількість корененіжок у регіоні досліджень зумовлені сукупною дією багатьох чинників водного середовища, особливо температурою води, рН середовища та вмістом розчинених у воді кисню та органічних речовин. Одні й ті самі види можуть бути стенобіонтами за одним фактором та еврибіонтами за іншим, що визначає їх поширення в регіоні та сезонний розподіл.


Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 68-69.