Оцінка екологічного стану зоопланктону р. Десни та основних її притоків

УДК 591.524.12

Л. В. Гулейкова

Інститут гідробіології НАН України, м. Київ, Україна, E-mail: hydrobiol@igb.ibc.com.ua

Зоопланктон – один із важливих компонентів біотичної складової гідроекосистем; його склад і структура – показники якості та сомоочисного потенціалу води.

Ріка Десна – найбільша лівобережна притока Дніпра. По території України вона протікає від с. Мурав’ї до гирла. Довжина цієї ділянки становить 591 км, площа басейну – 4 133 км2, тобто 46 % загальної його площі. В межах української території басейну знаходиться більша частина приток, де формується майже 22 % дніпровського стоку. Тому якість води, самоочисна спроможність р. Десни – вагомий фактор формування якісних показників води у Дніпрі. Унікальні ландшафтно-територіальні комплекси басейну, незарегульований стік, високі показники біорізноманітності екосистем басейну – позитивні фактори, що завжди забезпечують унікальні якісні особливості деснянської води. На жаль останні десятиріччя, що характеризуються значною інтенсифікацією антропогенної діяльності в регіоні, наклали свій відбиток на загальний екологічний стан Десни.

Перші дослідження по вивченню зоопланктону р. Десни та деяких її приток було проведено на ділянці від м. Новгород-Сіверського до м. Остра в серпні 1933 р. У річці на той період було знайдено 44 види зоопланктону, при домінуванні Synchaeta sp., Keratella cochlearis, Polyarthra platyptera, Bosmina longirostris, Ceriodaphnia sp., Diaphanosoma brachyurum. Більш повний аналіз планктофауни цього водотоку, що мав санітарно-гідробіологічну спрямованість, представлено в роботі М. Ф. Поливаної (1964) «Десна в межах України». Автором наведено список із 95 видів зоопланктону, домінуючими серед яких були Brachionus calyciflorus, B. angularis, Asplanchna priodonta, Bosmina longirostris, Alona rectangula.

Після понад 40-річної перерви (влітку 1999, 2001 рр., та восени 2000 р.) співробітниками Інституту гідробіології НАНУ проведені комплексні експедиції, метою яких було дослідження сучасного екологічного стану р. Десни в межах України. Складовою частиною цих робіт було вивчення зоопланктону. Під час досліджень середньої та нижньої течії р. Десни вивчено розподіл зоопланктону за повздовжним профілем основного русла, вплив приток на його формування, дана оцінка впливу на структурні показники зоопланктону скидів забруднюючих речовин, що надходять з притоками та стічними водами міст (зокрема м. Чернігова), здійснена оцінка санітарно-біологічного стану екосистеми ріки за показниками зоопланктону. Мета даної роботи – оцінити сучасний розподіл зоопланктону, багаторічні зміни його структури та дати характеристику екологічного стану ріки за показниками зоопланктону. При відборі та камеральній обробці проб використовували загальноприйняті в гідробіології методи.

За період наших досліджень у р. Десні та основних її притоках – річках Судость, Шостка, Сейм, Снов і Остер зареєстровано 102 види зоопланктону, в тому числі 51 вид коловерток, 18 – веслоногих і 33 – гіллястовусих ракоподібних, а також науплії та молодь веслоногих рачків і личинки молюска Dreissena. Аналіз таксономічного складу зоопланктону показав, що практично на всіх ділянках Десни та її притоків найбільшою кількістю видів представлені коловертки. Домінуюче положення коловерток обумовлено біологічними особливостями цієї групи. Домінують представники потамофільного комплексу Brachionus calyciflorus Pallas, Br. angularis Gosse, та типово озерні лімнофільні види Asplanchna priodonta Gosse, Euchlanis dilatata Ehrenberg, Keratella cochlearis Gosse. Веслоногі ракоподібні представлені у відносно невеликій кількості. На відміну від коловерток, ця група зоопланктону характеризувалася бідністю видового складу. Провідне місце серед них займали наупліально-копеподитні стадії циклопів. Серед гіллястовусих рачків домінували потамофіл Bosmina longirostris Müller, а також прибережно-фітофільні Acroperus harpae (Baird), Simocephalus vetulus (O.F. Müller), Alona rectangula Sars, Diaphanosoma brachyurum (Liev.). Домінуючий комплекс організмів зоопланктону на різних ділянках русла в порівнянні з даними 1930-х та 1960-х років практично не змінився.

Найбільшим видовим багатством характеризувалася середня ділянка р. Десни. Зоопланктон цієї ділянки русла формується під впливом стоку з верхньої течії та, в більшій мірі, сприятливими умовами системи різноманітних заплавних водойм, рукавів, приток, серед яких найбільша – р. Судость. При цьому, кількісні показники зоопланктону цієї ділянки Десни були порівняно невисокими (чисельність – 1 590 екз./м3, біомаса – 0,11 г/м3). Збільшення показників кількісного розвитку зоопланктону відбувається вниз за течією, де вони досягають максимальних значень у районі м. Чернігова (22 250 екз./м3; 1,6 г/м3). Порівняльний аналіз кількісного розвитку зоопланктону гирлових ділянок приток р. Десни показує, що максимальною чисельність і біомаса зоопланктону були в р. Шостці (16 130 екз./м3 і 1,7 г/м3). Досить високі показники характерні для р. Судості (2 390 екз./м3; 0,12 г/м3). Найменші чисельність і біомаса зареєстровані в річках Остер (2 600 екз./м3; 0,09 г/м3), Сейм (820 екз./м3; 0,04 г/м3) та Снов (280 мг/м3; 0,03 г/м3). У притоках домінували коловертки K. cochlearis, E. dilatata, гіллястовусі рачки Scapholeberis mucronata (O.F. Müller), Chydorus sphaericus (O.F. Müller).

Серед трофічних груп зоопланктону р. Десни та її приток переважали наннопланктофаги та евріфаги. Наприклад, в гирлі р. Шостки на долю наннопланктофагів приходилося понад 98 % загальної біомаси, в гирлі р. Снову – 75 %. Евріфаги переважали в руслі р. Десни нижче гирла річок Судость (55 %), Снов (94 %), Остер (96 % загальної біомаси). Хижаки, детритофаги та фітофаги, як правило, були відсутні або ж складали невелику частку біомаси.

Розрахунки індексу Шеннона показали, що найбільш «збалансованим» було русло р. Десна. Показники змінювалися в діапазоні 2,0–3,8, розраховані за показниками чисельності та 2,4–3,2 – за біомасою зоопланктону. У гирлових ділянках приток найбільші значення показників H’/N та H’/В було відмічено в р. Остер – 3,1 і 3,3, а найменші р. Шостка – 1,9 і 0,6.

Аналіз значень індексу сапробності, розрахованих за індикаторними видами зоопланктону, показав, що русло р. Десни та більшість досліджуваних приток належить до оліго–β-мезосапробної зони, що свідчить про задовільний стан річки. Діапазон одержаних значень індексу знаходився в межах 1,6–1,8 у притоках. У руслі Десни ці показники становили 1,5–2,5. Найбільш забрудненою була ділянка р. Десни нижче м. Остра.

Таким чином, зоопланктон середньої та нижньої течії р. Десни і гирлових ділянок основних її приток (Судості, Шостки, Сейму, Снову, Остра) за період наших досліджень був досить різноманітним та динамічним. Домінуючими групами були, в основному, коловертки. У гирлових ділянках приток р. Десни видовий склад планктонних безхребетних був менш різноманітним, ніж у основному руслі ріки. Кількісні показники зоопланктону в гирлах приток значно варіювали. На структуру зоопланктонних угруповань значно впливають місцеві умови: наявність плесів і перекатів, звивистість русла, чисельні притоки та заплавні водойми.


Zoocenosis — 2003
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 36-37.