Дендрофільні гризуни в лісових зооценозах національного природного парку «Подільські товтри»
УДК 599.322.2+323.2+323.45
Г. Ю. Зайцева
Інститут екології Карпат НАНУ, м. Львів, Україна, E-mail: zykm@dallans.kp.km.ua
Ключові слова: НПП «Подільські Товтри», вовчок горішковий, вивірка звичайна, лісові миші
dendrophilous rodents in forest zoocenoses
of national nature park «podil’ski tovtry»
G. Yu. Zajceva
Institute of Ecology of the Carpathians NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine,
E-mail: zykm@dallans.kp.km.ua
Key words: nature park «Podil’ski Tovtry», Muscardinus avellanarius, Sciurus vulgaris, Sylvaemus sylvaticus
Дендрофільні гризуни – важливий елемент лісових екосистем. Вони поєднані біотичними зв’язками з іншими компонентами лісового зооценозу і їх дослідження має істотне значення для розуміння функціонування лісу як цілісної системи. Особливо актуальними такі дослідження є для природоохоронних територій як елемент інформаційної основи моніторингу стану природних екосистем.
Національний природний парк «Подільські Товтри» (Хмельницька обл.) створений у 1996 р. з метою збереження, відтворення i раціонального використання природних ландшафтів Поділля. Товтри є бар’єрним рифом морів верхньої крейди, що відпрепарований внаслідок тектонічно зумовлених денудаційних процесів. Притоки Дністра, що перетинають Товтровий кряж у меридіональному напрямку, течуть у глибоких каньйоноподібних долинах. Завдяки сприятливому клімату й різноманітному рельєфу флора регіону включає понад 1300 видів судинних рослин. Природні та штучні ліси поширені окремими масивами й займають 11 % від загальної площі регіону, що становить 340 000 га. Основну природоохоронну цінність у НПП «Подільські Товтри» становлять масиви мішаних широколистяних лісів, так званих дібров подільського типу. Ліси регіону не лише становлять фітоценотичну цінність, а також є сукупністю різноманітних екологічних ніш для існування лісових видів мікромамалій. Денрофільні гризуни, в яких перебіг процесів життєдіяльності тісно пов’язаний з деревним і чагарниковим ярусами лісу, є невід’ємними компонентами у структурі зооценозу лісових екосистем НПП «Подільські Товтри».
Для вивчення видового складу та біотопної диференціації дендрофілів на території національного парку використовували методики пастко-ліній, перевірки штучних гніздівель, розбору пелеток птахів–міофагів і візуальних спостережень. Дослідження проводили впродовж 2000–2005 років у різних точках регіону.
У результаті досліджень у лісових насадженнях цієї території зафіксовано такі види дендрофільних гризунів, як вовчок горішковий (Muscardinus avellanarius Linnaeus, 1758), вивірка звичайна (Sciurus vulgaris Linnaeus, 1758), миша жовтогорла (Sylvaemus tauricus Pallas, 1811) та миша лісова (S. sylvaticus Linnaeus, 1758).
Види дендрофільних мишачих присутні в більшості досліджених біотопів штучних і природних лісів НПП «Подільскі Товтри», кількість обох видів на 100 пастко-діб пересічно становить 4 особини. Миша жовтогорла є домінантом у загальній вибірці мікромамалій лісових зооценозів регіону (частка виду – 36 %), а миша лісова – субдомінантом (частка виду – 14 %). S. tauricus кількісно переважає у штучних акацієвих насадженнях у долинах річок, а S. sylvaticus – у дубово-грабових лісах і соснових насадженнях.
Вовчок горішковий є звичайним мешканцем дубово-грабових лісів Поділля. На ділянках, де розвішані штучні гніздівлі, вовчків вже у квітні можна спостерігати в дуплянках, але масово вони їх заселяють у травні–липні. Вони активно конкурують з птахами–дуплогніздниками й нерідко займають пташині гнізда, перебудовуючи їх до власних потреб. Усього протягом року вовчок горішковий заселяє близько 30 % штучних гніздівель.
Вивірка звичайна – чисельний синантропний дендрофіл у Подільському регіоні. Вона тримається поблизу населених пунктів і заселяє зелені паркові масиви. Також (за усними повідомленнями лісників) вона спостерігається й у дубово-грабових лісах, на ділянках, де до основного деревостану домішуються хвойні породи.
У літературі для дослідженої території вказані також такі дендрофіли, як вовчок сірий (Myoxus glis Linnaeus, 1758), лісовий (Dryomus nitedula Pallas, 1779) та садовий (Eliomys quercinus Linnaeus, 1766) (Храневич, 1925; Матвеев 1994). Наявність у лісових зооценозах перших двох видів підтверджується усними повідомленнями лісників національного парку, але впродовж проведених досліджень ми їх не спостерігали. Щодо садового вовчка, то поширення його на Поділлі в наш час не має підтверджень.
Опосередкованим свідченням про видовий склад дендрофілів у лісових зооценозах є пелетки хижих птахів. Зокрема, було ідентифіковано близько 2 тис. остеологічних решток мікромамалій з пелеток сови вухатої (Asio otus). Встановлено, що рід Sylvaemus відіграє додаткову, але важливу роль у харчуванні цього птаха (частка видів роду в раціоні сови становить 13 %), а вовчок горішковий трапляється дуже рідко й випадково (частка роду = 0,2 %).
Оскільки лісистість території НПП «Подільські Товтри» невисока, збереження деревостанів є першоосновою для охорони лісових, у тому числі дендрофільних, видів. Зазначимо, що вивірка звичайна та усі види вовчків належать до списку видів Бернської конвенції (Загороднюк, 2004). Цей факт надає проблемам охорони подільських лісів не тільки загальноукраїнського, а й європейського значення. Найбільшого негативного антропогенного тиску дендрофільні види зазнають через втручання людини у середовище їх існування, тому природоохоронна діяльність національного парку спрямована на зменшення цього впливу.
Охорона природних деревостанів у національному природному парку «Подільські Товтри» є одним зі шляхів збереження лісового зооценозу, невід’ємною частиною якого є дендрофільні гризуни.
Zoocenosis — 2005
Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 471-472.