Біорізноманіття макрозооперифітону верхньої ділянки річки Рось

УДК [(592:574.5):(502.51:504.5)](282.2)(477.45)

Ю. М. Воліков, А. В. Ляшенко

Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна, arteml@i.com.ua

MACROZOOPERIPHYTON BIODIVERSITY
OF UPPER PART OF THE ROS’ RIVER

J. N. Volikov, A. V. Lyashenko

Institute of Hydrobiology NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine, arteml@i.com.ua

Макрозооперифітон – специфічне угруповання водних безхребетних, ценози якого формуються на твердих субстратах різного походження. До цього угруповання належать організми багатьох систематичних груп, різні за структурними та функціональними характеристиками. Характерні для кожного типу водойми умови визначають особливості складу та просторової структури угруповань обростань. Матеріали про дослідження макрозооперифітону верхньої ділянки річки Рось та її приток практично відсутні. Мета роботи – оцінити видове різноманіття безхребетних зооперифітону р. Рось та її притоки (р. Горіхуватка), визначити характеристики екологічного стану річок за біотичними показниками. Дослідження проведені восени 2005 р. Обстежено 11 станцій, із них 7 станцій безпосередньо на верхній ділянці річки Рось (від с. Спиченці до с. Косівка) та 4 станції на р. Горіхуватка (від с. Морозівка до впадіння у р. Рось). Збір і аналіз макробезхребетних здійснювали згідно традиційних методик (Романенко та ін., 1998). Дослідженнями охоплені тверді субстрати різних типів. Ступінь розвитку угруповань визначали за методикою О. П. Оксіюк зі співавторами (1994), стан макрозооперифітону оцінювали за індексами Шеннона, Вудівісса та показником вирівненості. Сапробність вод визначали за індикаторними організмами макрозооперифітону використовуючи метод Пантле–Букк.

Макрозооперифітон верхньої Росі представлений 36 таксонами безхребетних. Найбільшим видовим багатством характеризувалися малощетинкові черви (Oligochaeta) – 13 таксонів, личинки комарів-дзвінців (Chironomidae) представлені 9 таксонами. Інші групи безхребетних налічували лише 1–2 таксони. Найбільша кількість видів (12) у р. Рось зареєстрована на ділянці нижче греблі Косівського водосховища. За чисельністю тут домінували малощетинкові черви (Oligochaeta) – 0,83 тис.екз/м2, а за біомасою – черевоногі молюски (Gastropoda) – 89,77 г/м2. Найменша кількість видів (3) зафіксована на ділянці Росі перед впадінням р. Горіхуватки. Але чисельність безхребетних на цій станції була найбільшою завдяки розвитку енхитреїд (малощетинкових червів роду Genus) – 13,27 тис. екз./м2.

Аналіз отриманих показників біологічного різноманіття верхньої частини р. Рось (індекс Шеннона та вирівненність) показав, що відносно високі їх значення зафіксовано на витоку річки (р. Рось, вище м. Погребище – 2,59 біт/екз., 0,82 відповідно), а також на ділянці нижче Косівського водосховища (2,86 біт/екз., 0,80). Ці станції характеризувалися й найбільшими значеннями індексу Вудівісса (6 і 5 балів відповідно). Згідно класифікації стану екосистем поверхневих водних об’єктів за характеристиками зооперифітону рівень розвитку угруповань гідробіонтів верхньої ділянки річки оцінювався за показниками біомаси в межах від «вкрай низького» до «вище середнього». Сапробіологічна характеристика якості води за індикаторними видами макробезхребетних зооперифітону свідчить, що показники сапробності змінювалися в межах від β’-мезосапробної до α′- мезосапробної, переважно β»-мезосапробної зони.

Макрозообентос р. Горіхуватка представлений 47 таксонами безхребетних обростань. Найбільшим видовим багатством характеризувалися малощетинкові черви – 13 таксонів, личинки комарів-дзвінців представлені 11 видами, досить велика видова різноманітність відмічена серед черевоногих молюсків – 7 видів, п’явки налічували 4 види, інші групи безхребетних представлені лише 1–2 таксонами. Найбільша кількість видів (28) зареєстрована на станції вище Новофастівських ставків. Найменша кількість видів (2) зареєстрована при впадінні річки Горіхуватки в р. Рось. Найбільші значення показників загальної чисельності відмічені на ділянці річки поблизу с. Морозівка – 6,76 тис. екз./м2. Тут домінували представники комарів-дзвінців (Chironomidae) – 5,26 тис. екз./м2. Найбільшою біомасою з усіх досліджених станцій відрізнялась ділянка річки вище Новофастівських ставків – 12,67 г/м2, але за цим показником домінували вже представники черевоногих молюсків (7 видів) – 12,52 г/м2.

Відносно високі значення біологічного різноманіття макрозооперифітону р. Горіху­ватка (індекс Шеннона та вирівненність) спостерігаються на ділянці вище Новофастівських ставків (3,26 біт/екз. та 0,84 відповідно). На цій станції відмічене найбільше для річки значення показника індексу Вудівісса – 5 балів. Згідно класифікації стану екосистем поверхневих водних об’єктів за характеристиками зооперифітону рівень розвитку угруповань гідробіонтів оцінювався за біомасою в межах від «вкрай низького» до «середнього».

Сапробіологічний аналіз якості води за індикаторними видами макробезхребетних свідчить, що найвищим рівнем органічного забруднення відрізняється ділянка Росі нижче Новофастфвських ставків. Рівень сапробності води тут відповідав α′- мезосапробній зоні.

Узагальнюючи проведені дослідження констатуємо, що загальний перелік зареєстрованих безхребетних макрозооперифітону рр. Рось та Горіхуватка в осінній період 2005 р. становив 64 таксони безхребетних, із них у р. Рось зареєстровано 36, у р. Горіхуватці – 47 таксонів. Спільними для обох річок виявилися лише 18 таксонів. Отримані дані дозволяють робити висновок як про своєрідний склад фауни притоки, так і про різні умови існуваня макробезхребетних в обох річках. Вищі значення показників видового різноманіття у Горіхуватці можливо пов’язані з меншим антропогенним навантаженням на екосистему річки.

Матеріалів досліджень попередніх років верхів’їв річки Рось та її приток надзвичайно мало. Певні порівняння можна провести з даними В. В. Поліщука (1978). Проведений аналіз свідчить про значне збіднення таксономічного складу багатьох груп організмів, таких, наприклад, як черевоногі молюски, п’явки, личинки та імаго водних жуків тощо. На більшості досліджених ділянок за кількістю зареєстрованих таксонів, чисельністю, а в деяких випадках і за біомасою, домінували лише дві групи зооперифітону – малощетинкові черви та личинки комарів-дзвінців. Це свідчить про певні структурні зміни в угрупованнях макробезхребетних. Має місце спрощення таксономічного різноманіття, або, так звана, «баналізація» фауни, виражена у домінуванні представників двох груп водних безхребетних.


Zoocenosis — 2007
 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 60-61.