Біорізноманіття іхтіофауни верхньої частини Канівського водосховища на початку ХХІ століття
УДК 597.08:628.1
О. М. Арсан*, Ю. М. Ситник*, В. О. Ткаченко**, П. Г. Шевченко***,
А. В. Подобайло****, С. М. Салій****, О. В. Соляник***,
А. В. Калиновська*, С. П. Бурмістренко*
*Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна,
hydrobiol@igb.ibc.com.ua, tu_sytnyk@mail.ru;
**Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, Київ, Україна;
***Національний аграрний університет, Київ, Україна;
****Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ, Україна
ICHTHYOFAUNA BIODIVERSIVITY OF UPPER PART
OF KANIVS’KE RESERVIOR AT THE BEGINNING OF XXI SENTURE
O. M. Arsan*, Y. M. Sytnik*, V. A. Tkachenko**, P. G. Shevchenko***,
A. V. Podobajlo****, S. M. Saliy****, O. V. Solyanik***,
A. V. Kalynovs’ka*, S. Р. Burmistrenko*
*Institute of Hydrobiology of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine;
hydrobiol@igb.ibc.com.ua, tu_sytnyk@mail.ru;
**Schmalhausen Institute of Zoology of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine;
***National Agriculture University, Kyiv, Ukraine;
****TarasShevchenkoNationalUniversity, Kyiv, Ukraine
Напружені екологічні обставини, що склалися у водних об’єктах останніми десятиріччями суттєво вплинули на біорізноманіття, інші структурні та функціональні показники екосистем. Вивчення біорізноманіття в усій його багатоплановості та багатоаспектності є парадигмою сучасної екології. І хоча важливість проблеми вивчення біорізноманіття остаточно усвідомлена людством не так давно, зараз цей напрямок пріоритетний не тільки в біології, а й у державній політиці провідних країн світу.
Унаслідок господарської діяльності людини змінюються водні об’єкти та умови існування гідробіонтів у них. Основні антропогенні чинники, що впливають на населення річок, – зарегулювання стоку, через що змінюється гідрологічний режим, забруднення води промисловими, сільськогосподарськими та побутовими стоками, заплановане або випадкове вселення чужорідних видів. Так було змінено й р. Дніпро, де внаслідок побудови ГЕС виник каскад водосховищ, наймолодше з яких – Канівське.
Дослідження проводили в липні 2005 р. у верхній (київській) частині Канівського водосховища на чотирьох станціях (у протоці Десенка: в районі дамби, що відділяє Десенку від р. Десна, в районі урочища Чорторий, поблизу Московського мосту та у русловій частині напроти річкового (вантажного) порту (Труханів острів)). На прибережних ділянках молодь риб (цьоголітки, дволітки та інші) ловили тканою з капронового сита № 8 довжиною 6 м, а в глибших місцях застосовували 25-метрову малькову волокушу. Усього проведено 57 контрольних ловів і зібрано 1253 екземпляри молоді риб. Матеріал збирали та обробляли за загальноприйнятими методиками (Коблицкая, 1981; Правдин, 1966).
Канівське водосховище своєю вершиною прилягає до греблі Київського водосховища. Дніпро тут розпадається на декілька рукавів, має розвинену лівобережну заплаву. Правий берег високий, в окремих місцях дещо віддалений від русла. Водосховище утворене в 1972–1976 рр. у результаті побудови Канівської ГЕС. У середній та нижній частині водосховища швидкість течії не перевищує 0,05 м/с, у верхній частині – 0,10–0,15 м/с. Рівень води у водоймі коливається в межах 0,5 м і залежить від скидання води через греблю Київського та Канівського водосховищ. Водосховище мілководне. Площі мілководь (з глибинами до 2 м) складають до 38 % загальної площі акваторії водойми. Найбільші глибини розташовані у місцях колишнього русла Дніпра та його приток.
Характерною особливістю водойми є «голуба зона» (власне київська ділянка), розташована у верхній частині та призначена тільки для аматорського рибальства (промисловий вилов риби тут не проводиться). Канівське водосховище має лівобережну притоку – Десну, яка є другою за величиною після Прип’яті річкою в басейні Дніпра.
Тут викладено результати наших досліджень видового складу іхтіофауни (в основному молоді риб) верхньої частини київської ділянки Канівського водосховища. Три станції розміщувалися на Десенці, а одна – на русловій (судноплавній) частині напроти річкового (вантажного) порту.
У Десенці на першій станції (недалеко від дамби, що відділяє протоку від основного русла р. Десна) виявлено 28 видів риб, в районі урочища Чорторий – 30 видів, поблизу Московського мосту – 23 види, а на русловій частині (острів Труханів) – лише 12 видів. Пояснити такі особливості розподілу риб можна різницею біотопів. Три перші переважно лімнічного типу, тобто відносно менш проточні, а четвертий – сильно проточний, типово річковий біотоп.
Загалом, за нашими даними, іхтіофауна вершини Канівського водосховища налічує близько 39 видів риб (враховуючи інтервентів та інвазійних), що належать до 11 родин. Родина Оселедцеві – Clupeidae: тюлька азово-чорноморська (Clupeanella cultriventris Nordmann, 1840). Родина Коропові – Cyprinidae: плітка (Rutilus rutilus (Linnaeus, 1758)), ялець (Leuciscus leuciscus (Linnaeus, 1758)), головень (L. cephalus (Linnaeus, 1758)), в’язь (L. idus (Linnaeus, 1758)), гольян звичайний (Phoxinus phoxinus (Linnaeus, 1758)), краснопірка (Scardinius erythrophthalmus Linnaeus, 1758), білизна (Aspius aspius (Linnaeus, 1758)), вівсянка (Leucaspicus delineatus (Heckel, 1843)), лин (Tinca tinca Linnaeus, 1758), чебачок амурський (Pseudorasbora parva (Temminck et Schlegel, 1846)), пічкур звичайний (Gobio gobio gobio Linnaeus, 1758), верховодка (Alburnus alburnus (Linnaeus, 1758)), плоскирка (Blicca bjoerkna (Linnaeus, 1758)), лящ (Abramis brama (Linnaeus, 1758)), клепець (A. sapa (Pallas, 1814)), синець (A. ballerus (Linnaeus, 1758)), чехоня (Pelecus cultratus (Linnaeus, 1758)), гірчак (Rhodeus sericeus (Pallas, 1776)), карась сріблястий (C. auratus gibelio (Bloch, 1782)), короп (Cyprinus carpio Linnaeus, 1758). Родина Щиповкові – Cobitidae: щиповка звичайна (Cobitis taenia taenia Linnaeus, 1758), в’юн (Misgurnus fossilis (Linnaeus, 1758)). Родина Сомові – Siluridae: сом (Silurus glanis Linnaeus, 1758). Родина Щукові – Esocidae: щука (Esox lucius Linnaeus, 1758). Родина Миневі – Lotidae: минь річковий (Lota lota (Linnaeus, 1758)). Родина Колючкові – Gasterosteidae: колючка мала південна дев’ятиголкова (Pungitius platygaster (Kessler, 1859)), колючка триголкова (Gasterosteus aculeatus Linnaeus, 1758). Родина Голкові – Sygnathidae: іглиця чорноморська пухлощока (Syngnathus nigrolineatus nigrolineatus (Eichwald,1831)). Родина Окуневі – Percidae: судак звичайний (Sander lucioperca (Linnaeus, 1758)), окунь (Perca fluviatilis Linnaeus, 1758), йорж звичайний (Gymnocephalus cernuus (Linnaeus, 1758)), йорж-носар (Gymnocephalus acerinus (Guendelstaedt, 1774)). Родина Головешкові – Odontobutidae: ротан-головешка (Percottus glenii Dibowski, 1877). Родина Бичкові – Gobiidae: бичок кругляк (Neogobius melanostomus (Pallas, 1814)), бичок головач (N. kessleri (Gunther, 1861)), бичок пісочник (N. fluviatilis (Pallas, 1814)), бичок гонець (N. gymnotrachelus (Kessler, 1857)), бичок цуцик (Proterorhinus marmoratus (Pallas, 1814)).
Описуючи іхтіофауну Дніпра в районі Києва на початку ХХ століття Д. Белінг (1914, 1915) відзначив 42 види, з яких прохідні риби (оселедець й осетрові), вже після побудови Дніпрогесу, а саме в другій половині 1930-х років, тут більше не зустрічалися. Не виявлено нами і типових реофілів – стерляді та підуста. Натомість іхтіофауна регіону, що досліджувався, «збагатилася» двома інвазійними видами – ротаном-головешкою та чебачком амурським. Проникли з пониззя Дніпра тюлька й деякі види бичків (вищезгаданий автор для цієї ділянки відзначив тільки бичка бабку).
Таким чином, можна констатувати погіршення якісного складу іхтіофауни Дніпра в районі Києва після зарегулювання ріки, що призвело до зміни умов існування риб. Зникли цінні деякі промислові риби, натомість у водоймі з’явилися та збільшують чисельність малоцінні, непромислові та навіть шкідливі види іхтіофауни.
Zoocenosis — 2007
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 129-131.