Використання трофічно-вагових моделей для відображення угруповань підстилкових безхребетних
УДК 574.44:57.087.2
О. С. Комаров
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара,
Дніпропетровськ, Україна, alekskomaroff@rambler.ru
USE OF TROPHIC-WEIGHT MODEL FOR REPRESENTATION
OF LITTER INVERTEBRATES COMMUNITY
O. S. Komarov
Oles’ Gonchar Dnipropetrovsk National University,
Dnipropetrovsk, Ukraine, alekskomaroff@rambler.ru
Тварини, що населяють лісові біогеоценози постійно знаходяться у складних взаємовідносинах між собою. Трофічні зв’язки є чи не найважливішими, поряд із топічними та фабричними вони утворюють консорцію. Поняття про консорцію запропоновано Л. Г. Раменським та В. Н. Беклемішевим. Вони пов’язують існування всіх організмів, що входять до складу певної консорції, із визначеним видом автотрофа. Прете існує ряд дослідників, які вважають, що детермінантом консорції можуть виступати гетеротрофні організми. Це Б. А. Биков, Н. В. Диліс, І. А. Селиванов, Т. А. Работнов. Вивчення ролі зооценозу у функціонуванні та трансформуванні біогеоценозів – важливий розділ сучасної екології. Оцінка ролі безхребетних у формуванні такого важливого компоненту лісу, як підстилка, повинна стати обов’язковою частиною системи заходів з охорони навколишнього середовища та збереження існуючих лісових угруповань. Мета даної роботи – ілюстрація трофічної структури підстилкової мезофауни окремих типів лісу з урахуванням розмірно-вагових особливостей і рухової активності безхребетних. Система графічного представлення трофо-консортивних зв’язків залежно від розмірів і чисельності організмів, дозволяє наочно уявити складність і різноманітність угруповань безхребетних тварин.
Для відображення структури герпетобію та полегшення розуміння трофічної структури окремих біогеоценозів ми використовуємо просторово-функціонально-розмірні моделі (рис.). Модель будується у двовимірній системі координат. Шкала осі абсцис відображає середню суху вагу тіла тварини. Окремі трофічні рівні на осі ординат відокремлені: знизу розташовані фітофаги та сапрофаги (включаючи фітосапрофагів, копрофагів і некрофагів), над ними – зоофаги першого, другого та третього порядків (включаючи паразитів і пантофагів).
Таким чином на моделі схематично відображається розташування тварин в окремо взятому біогеоценозі залежно від їх ваги та трофічної спеціалізації. На одній моделі розміщуються безхребетні, зібрані різними методами. Для відображення трофічної та розмірної структури герпетобію використано метод ручного розбирання підстилки, що дозволяє оцінити абсолютну чисельність і біомасу підстилкових безхребетних на площі, що досліджується. Біомаса популяції тварин, зібраних цим методом, відображається непреривчастим колом, діаметр якого відповідає біомасі популяції. Безхребетні, які потрапили до пасток Барбера, але не були зібрані за допомогою методу ручного розбирання підстилки відображаються пунктирним колом невеликого розміру (показана присутність даного виду на пробній площі). Лише ґрунтовими пастками враховуються види з підвищеною руховою активністю та низькою абсолютною чисельністю (більшість видів зоофагів І–ІІІ порядку). Ці таксони можуть істотно впливати на функціонування герпетобію завдяки своїй функціональній спеціалізації.
Наведення при графічному відображенні у моделі кола, діаметр якого пов’язаний із логарифмом біомаси, дозволяє нівелювати розбіжності між біомасами популяцій, які часто досягають трьох–чотирьох порядків. Представлення у моделі одночасно результатів збирання безхребетних тварин із використанням ґрунтових пасток і ручного розбирання підстилки підвищує інформаційну місткість моделі.
Запропонована модель наочно відображає кількісний і функціональний склад мезофауни лісового біогеоценозу, полегшує розуміння розподілу безхребетних за трофічними рівнями. Застосування цієї моделі дозволяє порівнювати різні типи лісу, а результати досліджень можуть використовуватися при здійсненні моніторингу обстежених екосистемах.
Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – 388 с.