Види–аутакліматизанти у складі іхтіофауни Дніпровського (Запорізького) водосховища
УДК 597.08 (282.247.326.8)
Р. О. Новіцький
Дніпропетровський національний університет, м. Дніпропетровськ, Україна,
E-mail: zoolog@ukr.net
Ключові слова: іхтіофауна, аутакліматизація, Дніпровське (Запорізьке) водосховище
AUTACCLIMATIZATION ICHTYOFAUNA
OF THE DNIPROVS´KE (ZAPORIZ’KE) RESERVOIR
R. O. Novitsky
Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine, E-mail: zoolog@ukr.net
Key words: ichthyofauna, autacclimatization, Dniprovs´ke (Zaporiz’ke) reservoir
На сучасному етапі у складі фауни риб Дніпровського (Запорізького) водосховища нараховується 52 види, які належать до 11 рядів, 14 родин і 42 родів. До видів–саморозселенців, які представляють чорноморсько-азовську морську фауну у Дніпровському водосховищі, відносять 9 видів: це – оселедець чорноморсько-азовський прохідний (Alosa pontica pontica Eichwald, 1838), тюлька чорноморсько-азовська (Clupeonella cultriventris cultriventris Nordmann, 1840), атерина чорноморська (Atherina boyeri pontica Nordmann, 1840), колючка триголкова (Gasterosteus aculeatus Linnaeus, 1758), берш (Stizostedion volgense (Gmelin, 1789)), бичок–мартовик (кнут) (Mesogobius batrachocephalus Pallas, 1814), бичок–гонець звичайний (Neogobius gymnotrachelus gymnotrachelus (Kessler, 1857)), бичок–кругляк (Neogobius melanostomus (Pallas, 1814)), морська голка пухлощока чорноморська (Syngnathus abaster nigrolineatus Eichwald, 1831).
За видовим складом найрізноманітнішими є родини Бичкових (Gobiidae), Оселедцеві (Clupeidae), Коропові (Cyprinidae) – по два види, Атеринові (Atherinidae), Колючкові (Gasterosteidae) та Окуневі (Percidae) – по одному виду.
У гідросистемі Дніпровського водосховища види–аутакліматизанти виконують певну функціональну роль. Clupeonella cultriventris cultriventris та Atherina boyeri pontica є компонентами кормової бази хижих риб водосховища, промислове значення у водоймі мають Stizostedion volgense та Clupeonella cultriventris cultriventris, деякі види бичків (Mesogobius batrachocephalus, Neogobius melanostomus) є цікавими об’єктами любительської риболовлі.
На різних ділянках Дніпровського водосховища видовий склад аутакліматизантів неоднорідний. Максимальне поширення та різноманіття спостерігається на верхній ділянці, яка частково зберегла річковий режим. Тут нараховується 7–8 видів–саморозселенців (2002–2004 рр.). На середній ділянці (перехідній від ріки до озера) налічується 5–6 видів–аутакліматизантів (2003–2004 рр). Нижня ділянка водойми – це сформована лімнічна система з монотипними біотопами. З риб–самовселенців по всій ділянці не реєструється колючка триголкова (2003 р.), не завжди відмічається (2002 р., 2004 р.) тюлька чорноморсько-азовська. У Самарській затоці Дніпровського водосховища нараховується 5 видів–аутакліматизантів.
У цілому по водосховищу значущими видами можна назвати атерину чорноморську та бичка–гонця (відповідно 1,3 % та 1,1 % від загальної чисельності досліджених видів).
Загальна чисельність риб прибережної зони в 2002–2004 рр. склала 2185,4 екз./100 м², з них видів–аутакліматизантів – 377,0 екз./100 м² (8,3 % від загальної чисельності). Необхідно відзначити надзвичайно низьку загальну чисельність за цей період тюльки азово-чорноморської – 0,4 екз./100 м² (0,04 %).
У 2002 році відмічена максимальна чисельність риб–аутакліматизантів – близько 258,1 екз./100 м² (літораль) та 7,0 екз./одне промислове зусилля (пелагіаль).
Протягом 2004–2005 рр. ні в літоралі, ні в пелагіалі не реєструється берш Stizostedion volgense. Цей вид рекомендований для включення до Червоного списку Дніпропетровської області.
Найбільша чисельність риб–саморозселенців реєструється на середній ділянці водосховища: 4976,0 (2002 р.), 4719,4 (2003 р.) і 4596,0 екз./100 м² (2004 р.), показники чисельності видів–аутакліматизантів відповідно 387,5, 166,7 і 317,1 екз./100 м²
Загальний показник іхтіомаси по прибережній зоні водоймища склав 4934,7 (2002 р.), 4150,0 (2003 р.), 3929,3 г/100 м² (2004 р.), у тому числі іхтіомаса видів–аутакліматизантів відповідно 675,2 (2002 р.), 305,9 (2003 р.), 501,1 г/100 м² (2004 р.). Значну роль у загальній масі відіграють бичок–гонець і атерина чорноморська.
Таким чином, види–аутакліматизанти у Дніпровському (Запорізькому) водосховищі – значуща ланка у складі іхтіокомплексу. Збільшення кількісних і якісних показників саморозселенців у різних біотопах Дніпровського (Запорізького) водосховища, їх розповсюдження по всій акваторії водосховища, включення до трофофункціональних екологічних зв’язків обумовлюють подальше переформування іхтіофауни.
Zoocenosis — 2005
Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 84-85.