Перспективи розвитку національних природних парків України
УДК 502.72(477)
Д. Г. Ємельянов
Таврійський державний агротехнологічний університет, Мелітополь, Україна, imperiumphoenix@gmail.com
D. G. Yemelianov
Tavria State Agrotechnological University, Melitopol, Ukraine
Сучасне положення української природоохоронної діяльності недосконале. Станом на 2015 рік, площа природно-заповідного фонду (ПЗФ) нашої держави становить близько 6 % від усієї її площі. При цьому слід зазначити, що в європейських країнах середній показник дорівнює 15 %. Існуюча світова природоохоронна система включає об’єкти ПЗФ, завданням яких є підтримання та покращення екологічного стану певних територій. Одна з форм ПЗФ – національні парки, мета яких – виконання природоохоронних функцій на своїй території та отримання коштів за рахунок рекреаційних послуг. За сучасних умов, українські національні парки не в змозі виконувати ці функції повноцінно.
Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд» отримання національним парком грошей від рекреаційної діяльності є незаконним, оскільки парк не є фінансово спроможною структурою. Законне полювання на тварин, які перевищили ліміт чисельності, дає величезні кошти в інших країнах, в Україні воно не проводиться. Як наслідок, конкретному парку та заповідній справі загалом бракує матеріального та фінансового забезпечення, а країна не отримує додаткових коштів. Частина земель передана парку без зміни власності, і хоча на карті парку закріплена за ним – на цій території неможливо повноцінно виконувати природоохоронну діяльність. У результаті цього місця з цінними та рідкісними видами, незаконно використовуються для відпочинку туристів, що залишають після себе сміття, виривають червонокнижні рослини. Деякий тиск парки зазнають від приватних осіб, зацікавлених в отриманні території парку, що має рекреаційну цінність (ділянки на узбережжях морів). Окрім цього, в Україні відсутня система підготовки кваліфікованих кадрів на посади в національні парки – випускники зі спеціальностями, пов’язаними з ПЗФ, не мають необхідних практичних навичок і повноцінного уявлення про функціонування та про проблеми заповідників.
У зв’язку із цими проблемами та важливою роллю природно-заповідного фонду в XXI столітті, перспективним є ряд законодавчих змін з управління та економічного забезпечення парків. Необхідною є належна правова база, яка б дозволяла законно отримувати гроші від рекреаційної діяльності та мала б ефективність при подоланні та перешкоджанні правопорушень в екологічній сфері. Важливим є збільшення площі об’єктів ПЗФ України, розробка заходів щодо збереження зональних ландшафтів та екосистем. Особливе місце займає необхідність створення системи підзаконних актів які дозволяють жителям у межах парку розвивати традиційне природокористування. Причиною цьому є погіршення умов життя людей на територіях, що отримали статус природоохоронного фонду (незаконність і обмеження полювання, ловіння риби, випасання худоби, право на які мали жителі до моменту створення парку).
Таким чином, національні парки мають ряд проблем, які є перспективними для забезпечення та підвищення якості їх функціонування. Однак, за складних умов в Україні, у наступні роки ці питання скоріше за все будуть мати низький пріоритет. Тим не менше, ці зміни актуальні через важливість збереження цінних природних ландшафтів, тварин і рослин України. Оскільки, ще більше погіршення їх стану може спричинити значну шкоду економіці та здоров’ю населення країни.
Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 27-28.