Зоогенна сукцесія острівних біоценозів озер Солоний лиман та Айгульського під впливом мартина сріблястого (Larus Argentatus Pontop)
В.С. Гавриленко, В.П. Думенко
Біосферний заповідник “Асканія-Нова” ім. Ф.Е.Фальц-Фейна, Херсонська обл., Україна
Спонтанний розвиток екосистем на давно освоєних територіях України сьогодні є великою рідкістю. Найчастіше таке явище можливе лише в заповідниках та резерватах національних парків або на ділянках суші, ізольованих від прямого впливу антропогенних факторів через свої особливості — рівень доступності чи відсутності практичного інтересу з боку людини. Саме до таких територій належать острівні екосистеми озер Солоний лиман у Новомосковському районі Дніпропетровської області та Айгульського в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим. За ними періодично проводилися біоценотичні спостереження: за першим в розрізі 25 років, другим — 10. Озера мають низку загальних властивостей. Обидва солоні, глибиною до 0,8 м. Ропа хлоридно-кальцієвого типу. У першому солоність до 25%, другому — до 32%. Щоліта розвивається значна біомаса ракоподібних (Branchinecta sp).
Озеро Солоний лиман у Присамар`ї було одним з найбагатших осередків колоніальних навколоводних птахів (Губкин, Гавриленко, Бурцев, 1981). У 1976 році тут було враховано кулика довгонога (Himantopus himantopus) 34 пари, чоботаря (Recurvirostra avosetta ) — 27 пар, лучного дерихвоста (Glareola platincola) — 4 пари, пісочника морського (Charadrius alexandrinus) – 6 пар, коловодника звичайного (Tringa tоtanus) – 18 пар, зустрічався кулик-сорока (Haematopus ostralegus), існувала щільна популяція качки- широконоски (Anas clipeata) – більше 60 пар, гніздилися чирянка велика (Anas querquedula) та звичайний крижень (Anas plathyrynchos). Поселенню сприяла багата кормова база із мікроскопічних ракоподібних (Branchinecta sp.) та різноманітні умови для гніздування: коси без рослинності, куртини низькорослого очерету (Phragmites communis), ділянки з осокових угруповань (Carex sp.), злакові угруповання з типчаку (Festuca sp), тонконогу (Coeleria sp. ) та пирію видовженого (Elytrigia elongata). У 1977 році на головному острові було знайдено перше гніздо сріблястого мартина.
Острови Майорські озера Айгульського площею близько 12 га вперше обстежені нами в 1991 році. Складаються із трьох витягнутих у меридіональному напрямі ділянок суші. Розміщені в північній, найбільш засоленій частині озера. Острови відрізняються більш ускладненим рельєфом з перебігом висот від рівня води до 5-6 метрів. Завдяки цьому в смузі до 100 метрів спостерігається градієнт зволоженості від гігрофільних до ксерофільних умов, що знайшло свій відбиток на рослинному покриві й фауні. Обстеження показало, що острови здавна слугували місцем поселення низки видів навколоводних птахів, рідкісних в материковій частині. Тут систематично гніздиться степовий журавель (Anthropoides virgo) — від 4 до 6 пар, а на літуванні відзначались його зграї до 130 особин, кулик-довгоніг, чоботар, кулик-сорока, галагаз (Tadorna tadorna) та ін. Під час першого обстеження враховано 2200 гнізд сріблястого мартина.
Ретроаналіз екологічної ситуації навколо вказаних водойм дає можливість з`ясувати послідовність створення умов для формування колоній цього виду та його подальший вплив на корінні біоценози.
Сріблястий мартин у 1977 році з`явився далеко від традиційних місць гніздування на третій терасі ріки Самари Дніпровської після надзвичайно сильної повені 1976 року, яка створила безліч озер від м. Павлограда до м. Новомосковська і різко збільшила кормову базу у вигляді іхтіофауни. Він поселився також на Булахівському лимані й інших тимчасових водоймах. Це відправна точка з масовим поселенням виду в Присамар`ї. У середині 80-х років минулого століття на головному острові Солоного лиману налічувалося біля 2000 пар цього виду (усне повідомлення О.А. Губкіна), які поступово витіснили, а точніше, знищили орнітофауну, що гніздилась на цих островах традиційно. Обстеження у квітні 2001 року показало, що сріблястий мартин, чисельність якого складає, за розрахунковими даними, 1200 пар, повністю колонізував усі острови озера і під його впливом сталися значні зміни у травостої. Перш за все слід відзначити повсюдне розростання очерету, який за габітусом утричі перевищує показники 70-х років, зовсім заросли глеєві коси, де традиційно гніздилися чоботар та кулик-довгоніг, відзначається надзвичайне розростання пирію видовженого та осоки. Практично зникли степові злаки. Це відбулося завдяки збагаченню території пташиним послідом. Безпосередньо на островах не знайдено гнізд інших птахів. Поблизу материкового узбережжя зареєстровано 7 крижнів та поодинокі особини коловодника звичайного.
Острови Майорські озера Айгульського теж зазнали суттєвого впливу з боку мартина сріблястого. Травостій першого й останнього островів складається із нітрофільних видів. Спостерігається розширення куртин очерету південного і його поступове переміщення на підвищені території в угруповання кринітарії волохатої (Crinitaria villosa), ковили Лесінга (Stipa lessingiana) та інших степових рослин. Формально не заповідані, але реально заповідні острови, завдяки особливостям ритуальної поведінки сріблястого мартина — приносити певну річ при зміні партнера на гнізді — поступово перетворюються на звалище поліетиленових пакетів та інших предметів сучасного торгового сервісу. Ретроаналіз ситуації показує, що поселення сріблястого мартина серед безрибних солоних озер Північного Криму було спричинено розвитком зрошення із Північно-Кримського зрошувального каналу і значним спалахом чисельності іхтіофауни на скидах з рисових чеків. Тобто його поява на гніздуванні знову ж далеко від традиційних місць була спричинена зовнішнім фактором, цього разу, опосередковано, людиною. Не виключено, що економічна криза, яка вплинула на рівень водокористування в сільському господарстві, відіб`ється на подальшій долі колонії та ступені її впливу на острівні екосистеми. Під час останніх обліків виявлено лише біля 400 гнізд, а відсутність характерних клубів пташенят, масовий канібалізм яєць і пташенят указує на поступове її зникнення. У той же час відомо, що органіка, привнесена в степові екосистеми, може десятиліттями підтримувати зростання мезофітної рослинності, тим самим перешкоджаючи відновленню попередніх екосистем.
Таким чином, при вторгненні в острівні екосистеми, що мають комплекс рідкісних та зникаючих видів, агресивного виду птаха, який може фізично чи опосередковано впливати і навіть знищувати природно збережені угруповання рослинного і тваринного світу, необхідно здійснювати контроль за його чисельністю.
Zoocenosis — 2001
Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах: Тези I міжнародної конференції, 17-20 вересня 2001. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 126-128.