УДК 630*15:630*27(477.85)

І. В. Скільський*, Л. І. Мелещук**, М. В. Тащук***

*Чернівецький краєзнавчий музей, Чернівці, Україна, skilsky@rambler.ru,
**Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича,
Чернівці, Україна, mel-lyuda@rambler.ru,
***Чернівецький факультет Національного технічного університету
«Харківський політехнічний інститут», Чернівці, Україна

LAND VERTEBRATES IN URBAN
AND SUBURBAN GREEN PLANTATIONS OF CHERNIVTSICITY

I. V. Skilsky*, L. I. Meleshchuk**, M. V. Tashchuk***

*Chernivtsi Museum of Local Lore, Chernivtsi, Ukraine, skilsky@rambler.ru, **Fedkovich Chernivtsi National University, Chernivtsi, Ukraine, mel-lyuda@rambler.ru, Department of Chernivtsi faculty of National Technical University
«Kharkiv Polytechnical Institute», Chernivtsi, Ukraine

Міські ландшафти сформувалися в результаті тривалих антропогенних перетворень природно-територіальних комплексів під впливом урбанізації й техногенезу. Вони значним чином впливають на особливості соціально-економічного розвитку міста, його архітектурний, культурно-естетичний та інші аспекти (Гуцуляк, 2002). Фауна – невід’ємний компонент природного блоку міської екосистеми, виконує в ній важливі екологічні, естетичні й інші функції. Одна з основних складових урбанізованих ландшафтів – наземні хребетні тварини, які є консументами першого та другого порядку (Різун, 2003).

На даний час у Чернівцях у зв’язку з діяльністю людини трансформація екосистем досягла свого максимального рівня, природні комплекси втратили здатність до самовідновлення, зменшуються площі відкритих просторів, зелених зон тощо. Розвиток промисловості, насиченість транспортними засобами, ущільнення забудови та зростання антропогенного навантаження зумовили погіршення сучасного стану міського середовища (Гуцуляк, 2006), негативно впливають на тваринний світ. Тому мета нашої роботи – встановити видовий склад і відносну чисельність земноводних, плазунів, птахів і ссавців, їх територіальний розподіл і зв’язки зі структурними компонентами зелених насаджень.

Провівши комплексну оцінку приміських і міських насаджень у взаємозв’язку з функціонуванням населення наземних хребетних можна отримати відомості щодо особливостей їх структури в контексті значення основних компонентів стосовно забезпечення захисних і кормових властивостей для тварин. Із цією метою в межах комплексної зеленої зони міста (КЗЗМ) виділяють наступні еколого-фітоценотичні пояси (ЕФП) (Масікевич та ін., 2002; Різун, 2003). Перший ЕФП – приміські ліси, де не прослідковується помітний антропогенний вплив. Другий ЕФП – міські лісопарки та парки, де умови зростання ще відповідають життєвим потребам рослин. Третій ЕФП – невеликі парки та сквери, де рослини піддаються значному антропогенному навантаженню. Четвертий ЕФП – деревні насадження вулиць і площ, які зазнають надмірного антропогенного впливу. Захисні та кормові властивості для наземних хребетних у зелених насадженнях пов’язані зі структурою останніх.

Дослідження ми проводили протягом останнього десятиліття в межах приміських і міських масивів зелених насаджень КЗЗМ Чернівців. Тут встановлено видову, вікову та просторову структуру насаджень з метою вивчення їхніх захисних і кормових властивостей. На основі узагаль­нення зібраних матеріалів, а також у результаті опрацювання багатьох літературних джерел і фондо­вих зібрань регіональних музеїв, на території Чернівців (в адміні­стративних межах) встановлене перебування 130 видів наземних хребетних тварин із 91 роду, 47 родин, 18 рядів і 4 класів.

Клас Земноводні (Amphibia). У межах ЕФП КЗЗМ встановлене перебування 12 видів або 85,7 % батрахофауни Чернівців. Вони належать до 7 родів, 5 родин, 2 рядів. Явно переважають (трохи більше 4/5) безхвості земноводні, серед яких домінують (60,0 %) жаби. У напрямку від І до ІV ЕФП кількість видів помітно зменшується. Із них найхарактерніші Hyla arborea (L.), Bufo bufo (L.) і Rana temporaria L. Амфібії в Чернівцях приурочені, головним чином, до невеликих проточних і стоячих водойм, а також часто зустрічаються серед лісових масивів.

Клас Плазуни (Reptilia). У КЗЗМ Чернівців виявлено 5 видів, що становить 83,3 % від усієї герпетофауни обласного центру Буковини. Вони належать до 5 родів, 3 родин, 1 ряду. Найтиповіші представники – Lacerta agilis L. та Natrix natrix (L.); їх можна зустріти в районах із різним рівнем гемеробії за наявності тут сприятливих для цих рептилій екологічних умов. Інші види трапляються спорадично, переважно в периферійній частині міста (І і ІІ ЕФП).

Клас Птахи (Aves). Ці тварини є найвивченішою групою з усіх хребетних урбоекосистеми Чернівців. Тут встановлене перебування 167 видів з 44 родин, 16 рядів, що складає 67,3 та 76,6 % авіфауністичних елементів, зафіксованих у Прут-Дністровському межиріччі та Покутсько-Буковинському Передкарпатті відповідно (Скільський, 2000). У межах І–ІV ЕФП виявлено 82 гніздових і зимуючих видів птахів (52 родів, 25 родин, 8 рядів), що становить 65,1 % від загальної кількості тих представників орнітофауни, які є відносно постійними мешканцями найтиповіших екосистем Чернівців. Основу видового багатства складають Горобцеподібні (Passeriformes) – 58 (70,7 %) представників. Із негороби­них птахів відносно високою є частка Дятлоподібних (Piciformes) – 8 (9,8 %) видів і Совоподібних (Strigiformes) – 5 (6,1 %).

Клас Ссавці (Mammalia). У межах усіх ЕФП КЗЗМ виявлений 31 вид або 77,5 % теріофауни Чернівців. Ці представники належать до 27 родів, 14 родин, 7 рядів. Найбагатшими за кількістю видів є Лиликові (Vespertilionidae), Тхореві (Mustelidae) та Мишачі (Muridae) (по 5 або 16,1 %).

Розподіл фауни тетрапод в ЕФП КЗЗМ Чернівців має наступні особливості.

Перший ЕФП – приміська зелена зона, де не прослідковується помітний вплив діяльності людини. В адміністративні межі Чернівців входять лісові масиви, невеликі вкраплення яких збереглися на західній окраїні міста (Цецино), а от у північно-східній частині їх площа залишається ще порівняно значною. Межують «міські» ліси з індивідуальною забудовою (дачні ділянки). У наш час вони взяті під охорону і є невід’ємною складовою регіонального ландшафтного парку «Чернівецький» (до нього входить також і ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Цецино»). У межах І ЕФП Чернівців встановлене перебування 107 видів наземних хребетних тварин, або 82,3 % від їх загальної кількості. Вони належать до 79 родів, 45 родин, 17 рядів.

Другий ЕФП – лісопаркова зона, де умови зростання ще відповідають життєвим потребам рослин. До ІІ ЕФП входить ландшафтний заказник місцевого значення «Гарячий Урбан». Цей лісопарк тягнеться вздовж правого берега р. Прут у східній частині Чернівців; його площа сягає 108 га. Для ІІ ЕФП КЗЗМ Чернівців характерне найбільше різноманіття фауни наземних хребетних, яка крім власне лісових елементів, представлена також і типовими синантропами. Тут виявлено 113 видів (з 79 родів, 42 родин, 17 рядів), що складає 86,9 % від їх загальної кількості.

Третій ЕФП – міські парки та сквери, де рослини піддаються значному антропогенному навантаженню. Паркові насадження Чернівців являють собою співвідношення різних за площею ділянок створених людиною (штучно засаджені) або перепланованих на місці природної рослинності (найчастіше колишніх лісових масивів) із різноманітною деревно-чагарниковою та трав’яною флорою. Паркові насадження часто відвідуються людьми, мають незначне асфальтове покриття (доріжки), на їх території, як правило, в невеликій кількості наявні споруди антропогенного походження. Рослинність представлена як дикорослими, так і культивованими (інтродукованими) видами. У межах Чернівців є понад 10 паркових насаджень різних типів, розташованих дифузно по всій території міста, але основна їх кількість сконцентрована в південній його половині. У межах ІІІ ЕФП встановлене перебування 92 видів наземних хребетних тварин або 70,8 % їх загальної кількості. Вони належать до 67 родів, 38 родин, 14 рядів.

Четвертий ЕФП – деревні зелені насадження вздовж вулиць і на площах, які зазнають надмірного антропогенного впливу. У межах ІV ЕФП КЗЗМ Чернівців виявлена найменша кількість видів наземних хребетних тварин – лише 81 (з 59 родів, 35 родин, 15 рядів), або 62,3 % їх загального числа. Серед них переважають синантропні види чи їх урбанізовані популяції.

Загальні особливості розподілу фауни наземних хребетних за еколого-фітоценотичними поясами наступні. Кількість видів пойкілотермних тварин у межах І і ІІ ЕФП майже однакова, а в напрямку ІІІ–ІV ЕФП різко зменшується. Зовсім інша картина характерна для гомойотермних тетрапод. Число видів птахів у напрямку І–ІІ ЕФП зростає, а далі плавно йде на спад. Кількість представників ссавців у приміських лісах і в лісопарках однакова, а в напрямку ІІІ–ІV ЕФП поступово зменшується.

Поширення наземних хребетних тварин у межах міських і приміських зелених насаджень Чернівців лімітується різними екологічними чинниками: для земноводних – наявністю водойм; для плазунів – площею окремих біотопів; для птахів – віком, складом і вертикальною структурою зелених насаджень; для ссавців – видовою та віковою структурою деревостанів. Основні напрямки оптимізації умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженннях передбачають створення мережі природних центрів відтворення та підтримання біорізноманіття.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 24-26.

УДК 582.5/.9:575.224

А. В. Романовский*, Ю. С. Горшихина**

*ИБВВ им. И. Д. Папанина РАН, bolo-kant@yandex.ru,
**Ярославский государственный университет им. П. Г. Демидова, Ярославль, Россия

DISTINCTION OF MUTAGEN ACTIVITY
OF DIFFERENT PARTS OF A MOBILE PHONE

A. V. Romanovskiy*, U. S. Gorshihina**

*Papanin Institute for the Biology of Inland Waters,
Russian Academy of Sciences, bolo-kant@yandex.ru,
**Yaroslavl’ Govermental University of P. G. Demidov, Yaroslavl’, Russia

В современном мире сильнейшим фактором воздействия на окружающую среду становится человеческая деятельность и ее последствия. Одним из самых популярных объектов такой деятельности является электронное устройство – мобильный телефон (МТ), производящий передачу сигнала в сверхвысоком диапазоне частот. Данное устройство является источником высокочастотного электромагнитного излучения, а мы, люди, воздействуем им на голову в районе ушной раковины. Известно, что длина волны, на которой работает МТ, позволяет излучению проникать в ткани тела на глубину в 1 см. Таким образом, с помощью данного устройства человек подвергает воздействию: кожу, органы зрения, органы слуха, клетки мозга.

О последствиях такого воздействия известно довольно мало и данные исследований противоречивы, однако некоторые ученые полагают, что следствием использования МТ будет вспышка рака мозга в ближайшие 5–10 лет. К сожалению это слишком долгий срок чтобы подтвердить или опровергнуть вредное воздействие излучения мобильных телефонов на человека, поэтому сейчас очень важны данные о непродолжительном (острый опыт) и долгосрочном (хронический опыт) воздействии излучения на организм.

Ранее нами было выяснено, что излучение мобильного телефона фирмы Motorola модель С115 с SAR 0,88 Вт/кг обладает генотоксической активностью на клетки меристемы лука посевного (Allium cepa). О мутагенной активности судили по частоте хромосомных аберраций (ХА), о пролиферативной активности судили по длине корней и изменению митотического индекса (MI). Частота хромосомных аберраций, митотический индекс и длина корневой системы изменялись пропорционально продолжительности воздействия. Большему времени воздействия (17 часов облучения) соответствовало большее значение частоты ХА (от 2,0 до 3,2 %, что в 1,7–10,4 раза выше спонтанного уровня). Таким образом, установлено что МТ, а именно его излучение (работа в режиме разговора), обладает мутагенной активностью и способно вызывать в клетках генетические нарушения типа делеций и транслокаций, следствием которых является обнаружение в препаратах меристемы корешков лука мостов, фрагментов, отставаний и микроядер – хромосомные нарушения (ХН).

Далее нам было интересно узнать мутагенную активность различных частей мобильного телефона, а именно: антенны, аккумулятора, дисплея и клавиатуры. Целью настоящей работы являлось выяснение зависимости уровня генотоксических эффектов от локализации биологического объекта относительного мобильного телефона.

Для изучения генотоксической активности антенны, диплея клавиатуры и аккумулятора нами проведен эксперимент, в котором луковицы A. cepa расположили на проращивание вокруг МТ рядом с исследуемыми частями и подвергали облучению по 1 часу в день в течении 3 дней. По истечении указанного срока луковицы подвергались обработке (измерение длины корней, подсчет митотического индекса и частоты ХА на препарате).

На основании проведенной работы сделаны следующие выводы. На проявление мутагенных эффектов влияет локализация биообъекта относительно устройства. Максимальная мутагенная активность отмечена для дисплея (5,8 %) и нижней части аккумулятора (5,5 %). Излучение МТ влияет на пролиферативную активность клеток лука, увеличивая MI и среднее значение длины корешков (эффект гормезиса) в опыте. Уровень мутаций, индуцированных излучением МТ, пропорционален интенсивности электромагнитного поля. Возможно, низкая интенсивность магнитного поля, достаточная для инициирования хромосомных нарушений, не достаточна для запуска системы репарации ДНК.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 23-24.

УДК 574.58

К. А. Подгорный

ИБВВ им. И. Д. Папанина РАН, Борок, Россия, kap@ibiw.yaroslavl.ru

A TWO-DIMENSIONAL SIMULATION ECOSYSTEM MODEL
OF THE NEVABAY, GULF OF FINALAND

K. A. Podgornyj

I. D. Papanin Institute for the Biology of Inland Waters of the Russian Academy of Sciences,
Borok, Russia, kap@ibiw.yaroslavl.ru

Невская губа Финского залива – сложная водная экосистема, причем сложная и для проведения полевых экологических исследований, и для разработки математических моделей. Своеобразие Невской губы обусловлено целым рядом причин: (I) на формирование ее водной массы значительное влияние оказывает Ладожское озеро, воды которого со стоком Невы поступают в Невскую губу в объеме 2400–2500 м³/с; (II) кратность годового водообмена за счет притока речных вод равна 66, что обеспечивает обновление воды в ней в среднем за 5–6 суток, а в центральной транзитной зоне почти вдвое быстрее; (III) Невская губа – мелководный водоем с преобладающими глубинами 3–5 м, интенсивным ветровым перемешиванием водных масс, разнообразными внутриводоемными процессами биогидрохимической трансформации; (IV) велико влияние Балтийского моря, которое сказывается на изменении солености и температуры воды, изменениях уровня воды и структуры биологических сообществ; (V) Невская губа – район с высоким уровнем техногенной нагрузки на окружающую среду; (VI) на экосистему Невской губы оказывает влияние строящийся комплекс водозащитных сооружений Санкт-Петербурга от наводнений. Вследствие совместного действия перечисленных факторов Невской губе свойственна чрезвычайно высокая пространственно-временная изменчивость качества воды. К настоящему времени за более чем столетний период наблюдений накоплен огромный фактический материал данных наблюдений за состоянием экосистемы Невской губы. Имеется определенный опыт разработки математических моделей различного типа и назначения, создания интегрированной системы поддержки принятия решений при управлении водными ресурсами Санкт-Петербурга и Ленинградской области.

Цели работы состояли в том, чтобы: (I) на основе всестороннего системного анализа данных наблюдений и сведений, опубликованных в литературных источниках, разработать имитационную, пространственно-неоднородную модель экосистемы Невской губы; (II) путем численных экспериментов исследовать наиболее важные закономерности трансформации и круговорота соединений азота, фосфора и динамики растворенного в воде кислорода, количественно оценить процессы, определяющие продукционный потенциал Невской губы.

В имитационной модели экосистемы Невской губы выделены, разработаны и программно реализованы следующие основные ее блоки: (I) гидродинамический – для расчета нестационарной, осредненной по вертикали структуры течений в водоемах; (II) гидро­термо­динамический – для расчета фотопериода, составляющих теплового баланса и темпе­ратур­ного режима водоема; (III) гидрооптический – для расчета оптических характеристик водной толщи; (IV) блок для описания процессов трансформации соединений азота и фосфора в водоеме и динамики растворенного в воде кислорода [1]; (V) блок для расчета времени оборота и потоков вещества между выделенными (агрегированными) модельными компонентами экосистемы; (VI) блок для выполнения процедуры оценивания параметров имитационной модели. Все вычисления по модели проводятся только на основе стандартной метеорологической, гидрологической, гидрохимической и гидробиологической информации. В блоке (IV) имитационной модели рассматриваются 17 переменных состояния: концентрации растворенных фракций органического азота и фосфора, неорганического фосфора, аммонийного, нитритного, нитратного азота, азота и фосфора в составе детрита, концентрация растворенного в воде кислорода, биомассы гидробионтов (гетеротрофных бактерий, фитопланктона, простейших и зоопланктона) в единицах азота и фосфора. Задача моделирования динамики пространственно-неоднородной водной экосистемы решается в два основных этапа. Сначала на заданном шаге по времени проводится численное интегрирование системы уравнений термогидродинамики. В результате моделирования гидрологического комплекса определяются значения средних по глубине составляющих скорости течения, потоков коротковолновой солнечной радиации, величины фотопериода и средней по вертикали температуры воды. Затем на том же временном интервале интегрируется система уравнений турбулентной диффузии и трансформации веществ. Решение этой задачи позволяет найти значения концентраций биотических компонентов экосистемы к концу заданного шага по времени. Построение вычислительных алгоритмов основано на применении различных вариантов схем расщепления уравнений по физическим процессам и пространственным координатам. Все алгоритмы и схемы численного интегрирования систем уравнений, методика расчета тепловых потоков на поверхности водоема при различных условиях стратификации приводного слоя воздуха, варианты расчета потока тепла на дне водоема, алгоритм процедуры оценивания параметров имитационной модели подробно рассмотрены в работах (Подгорный, 2000; 2003). Вычисления проводились на равномерной прямоугольной сетке размером 500х500 м. Временной шаг при численном интегрировании разностных уравнений для обеспечения устойчивости вычислений был выбран равным 30 секундам. Вычисления полей течений, температуры и биотических компонентов экосистемы начинались от момента очищения Невской губы ото льда и продолжались до 31 октября. Изменение гидрометеорологической ситуации над водоемом происходило каждые сутки модельного времени.

Моделирование проводилось для четырех лет наблюдений (с 1984 по 1987 годы). Результаты моделирования позволяют говорить о достаточно хорошем качественном и количественном соответствии модельных оценок и имеющихся данных наблюдений. В качестве показателя адекватности модели используется критерий Тила, значение которого может меняться от нуля до единицы, причем при полном совпадении модельных и наблюдаемых величин его значение равно нулю. Сравнение полей температуры показывает, что для них критерий Тила меняется в пределах от 0,0307 до 0,2093 при среднем значении 0,0781. Средние по биотическим компонентам величины этого критерии меняются от 0,2306 до 0,3778 при среднем значении 0,2812. Во взвешенном органическом веществе азот и фосфор в составе детрита составляют 45–75, 10–30 – азот и фосфор в составе фитопланктона и 10–20 – азот и фосфор в составе гетеротрофных бактерий. Роль зоопланктона в Невской губе невелика. Основной фракцией минерального азота является азот нитратов – 60–70. Азот нитритов составляет менее 5. Отношение менялось от 30 до 190, – от 16 до 40, – от 23 до 49, а их внутригодовая динамика качественно отличалась от года к году. С помощью модели оценены пределы изменчивости важнейших компонентов экосистемы: DIP – 2,02–20,08 мкг/л; DOP – 1,30–12,25 мкг/л; PD – 19,60–35,06 мкг/л; – 31,96–191,97 мкг/л; – 4,50–18,14 мкг/л; – 160,05–468,20 мкг/л; DON – 237,87–943,41 мкг/л; ND – 196,04–400,12 мкг/л.

Эти результаты также согласуются с данными многолетних наблюдений. C помощью модели и данных наблюдений показано, что содержание азота и фосфора в воде Невской губы, по всей видимости, не может быть лимитирующим фактором, сдерживающим увеличение биопродуктивности водоема. На это указывает несоответствие между сравнительно низким уровнем развития фитопланктона при достаточно высоких концентрациях биогенных элементов. Вклад первичной продукции фитопланктона в общее поступление органического вещества невелик. Результаты моделирования и данные наблюдений показывают, что основной причиной интенсивного развития гетеротрофных процессов в Невской губе являются величины аллохтонного органического вещества. Влияние комплекса защитных сооружений в целом невелико и прослеживается только на нескольких шагах расчетной сетки (в среднем до 5–10 шагов в зависимости от ветровых условий). Однако данный вопрос еще требует более детального исследования.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 21-23.

UDC 574.5

O. Y. Pakhomov*, J. Kátai**, V. M. Grishko*, I. M. Loza*

*DnipropetrovskNationalUniversity, Dnipropetrovsk, Ukraine,
**University of Debrecen Centre of Agricultural Sciences and Engineering, Debrecen, Hungary

ПЕРСПЕКТИВЫ УКРАИНО-ВЕНГЕРСКОГО
НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА В ОБЛАСТИ РАЗРАБОТКИ
КРИТЕРИЕВ ДЛЯ НАЦИОНАЛЬНЫХ СИСТЕМ КРИЗИСНОГО
ПОЧВЕННО-ЭКОЛОГИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГА

А. Е. Пахомов*, Я. Катаи**, В. М. Гришко*, И. М. Лоза*

*Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск. Украина,
**Университет Дебрецена, Центр аграрных наук и разработок, Дебрецен, Венгрия

A problem of natural diversity rehabilitation and conservation on the basis of ecological well-grounded socio-economical development of territories is actual both for Ukraine and for Hungary. The necessity of works executed in relation to the soils state estimation is conditioned by exceptional importance of landscapes maintenance and especially soil cover at which he saves a capacity for regulation of biophilic elements cycles and recreation of fertility. Unfortunately, for today in chernozems have registered the considerable intensification not only the physical-chemical, chemical and physical degradations processes but also biological. The last is expressed in the decline of agrochemical valuable microorganisms’ amount, intensification of organic matter biochemical mineralization rates and diminishing of material well-being by the plants mineral feed elements. Side by side with this biological degradation processes in soils will possibly completely consider as resultant other, because changes in the microorganisms’ cenosis composition, protozoological associations, their functional activity, ets.

Today, for Hungary and Ukraine is important the problem of the effect estimation of anthropogenic load on chernozems and development a microbiological and biochemical criteria for the national systems of the soils crisis ecological monitoring. Adjusting of soils fertility is carried out due to the account of variety, many-sided nature and dynamic quality of biological processes what is going on in chernozems. Generous amount, various compositions of zoocenosis and high metabolic activity of microorganisms is observed exactly in chernozems which are rich in the organic matter; with near to neutral reaction of environment, soil moistening at the level of capillaries development. The substantial changes of biochemical and microbiological processes intensity in chernozems arise up during their agricultural use. Therefore determination of possibility to regulate a biological processes of humus accumulation (at the balanced bringing of organic and mineral fertilizers and meliorates, use of the biological systems of agriculture) is going on only at forming a stable chernozems microbial associations.

The special value acquires establishment of biological degradations processes intensity at the crisis monitoring of soils in which are substantially broken ecological and productive functions. For implementation of the indicated works within the frames of the national programs of soils monitoring it is necessarily to set biological indexes which are most informatively and adequately describe the degree of chernozems anthropogenic violation. The researchers of the three Institutes have been dealing with the investigation of the biological and chemical condition of soils and with the effect of antropogenic loading on soil biological activity and life for several years. The three Institutes did their own research work separately, the researchers known each other’s research activity from the international papers. Because of the similar research activity have developed the claim to work together in a common project, in which they approach the problem of the antropogenic effects on the soil with different methods.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 20.

УДК 502.72(477.63)

О. Ф. Оксамитний, К. М. Обухова, М. П. Папученко

Державне управління охорони навколишнього природного середовища
в Дніпропетровській області, Дніпропетровськ, Україна

NATURE RESERVATION STOCK
OF DNIPROPETROVSK REGION

O. F. Oksamytnyi, K. M. Obukhova, M. P. Papuchenko

State Department of Environmental Protection in DnipropetrovskProvince,
Dnipropetrovsk, Ukraine

На сучасному етапі розвитку господарювання в межах Дніпропетровської області спостерігається посилення впливу антропогенних чинників на структурні елементи екомережі та стан біорізноманіття. Зокрема, відбувається відновлення діяльності гірничодобувних підприємств, відводяться нові території під будівництво кар’єрів з видобутку корисних копалин, влаштування полігонів твердих побутових відходів, під промислову та житлову забудову. До складу цих земель значною мірою потрапляють і природні території, які втрачаються безповоротно внаслідок названої діяльності. За останні роки знову підсилився вплив на балково-степові екосистеми, які займають важливе місце в системі екомережі Дніпропетровської області. Тут основними негативними чинниками виступають надмірне випасання худоби та випалювання сухих залишків природної трав’яної рослинності. Наявність потужних запасів мінеральної сировини та сприятливі ґрунтово-кліматичні умови зумовлюють високу концентрацію промислових об’єктів і розвиток аграрного сектору. У результаті більша частина земель антропогенно трансформована. У таких умовах дуже складним є питання виявлення та заповідання природних територій і об’єктів.

Дніпропетровська область знаходиться у степовій зоні України та займає площу 3192 тис. га, у тому числі землі лісового фонду становлять 192,4 тис. га, а лісистість області складає 5,1 %.

Розвиток природно-заповідних об’єктів області та формування екомережі проводиться відповідно до законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону навколишнього природного середовища», Указу Президента України «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні».

На сьогодні мережа територій та об’єктів природно-заповідного фонду складає 128 об’єктів на загальній площі 46,255 тис. га, серед них: загальнодержавного значення – 30 об’єктів на площі 30,348 тис. га, місцевого значення – 98 об’єктів на площі 15,908 тис. га. Це складає 1,45 % площі області при середньому по державі – понад 5,0 %.

Не зважаючи на це, в Дніпропетровській області проводиться діяльність щодо розвитку і розширення заповідних територій, а заповідна справа розглядається як головний засіб для комплексного вирішення важливих екологічних проблем, таких як збереження біорізноманіття, відновлення та підтримка екологічного балансу в біосфері в умовах техногенного забруднення.

За останні п’ять років відбулося значне збільшення площі заповідних об’єктів області: понад 15 тис. га, серед них заказники загальнодержавного значення «Бакаї», «Преображенський», «Дебаль­цевські лимани», «Вишневський», «Мар’їн гай», «Петропавлівські лимани», «Кам’янський прибережно-річковий комплекс», регіональний ландшафтний парк «Придніпровський», ландшафтні заказники місцевого значення «Тернівський», «Балка Городище» і «Урочище Могила Баба» та дендрологічний парк місцевого значення «Саксагань». Це збільшило відсоток заповідності на 0,3 %.

На виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015» одним із кроків було затвердження Переліку першо­черго­вих об’єктів, передбачених для реалізації даної програми та Переліку цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об’єктів ПЗФ (рішення обласної ради 2002 року).

У подальшому, із метою вдосконалення мережі природно-заповідного фонду області та збереження на її території цінних природних комплексів Держуправлінням за консультативної підтримки провідних науковців регіону з урахуванням багаторічного досвіду, накопиченого в регіоні у галузі охорони та збереження дикої природи, затверджена Програма формування національної екомережі Дніпропетровської області на 2006–2015 рр. (рішення обласної ради 2006 року).

Основною метою програми є формування територіально-функціональної системи екологічної мережі в області, яка забезпечить збільшення відсотку заповідності щонайменше до 8–11 % від загальної площі області (при нинішньому 1,45 %). Програмою передбачене створення повноцінних, реально діючих заповідних об’єктів із власною інфраструктурою, яка повинна враховувати всі природні та соціально-економічні передумови для їх функціонування; проведення заходів з інвентаризації природних екосистем, які повинні стати елементами екомережі, розробки та затвердження типових режимів охорони щодо зарезервованих територій, які повинні діяти до затвердження проектів створення та організації; робіт із ведення кадастрів рослинного та тваринного світу, територій і об’єктів природно-заповідного фонду, розробки проектів винесення меж територій природно-заповідного фонду в натуру. Все це дасть змогу зберегти біорізноманіття на цих ділянках і відновити природний баланс між природними та антропогенними територіями. Враховуючи те, що область знаходиться в зоні значної економічної напруги, програма сприятиме охороні рідкісних видів флори та фауни, занесених до Червоної книги України.

Передбачається створення двох національних природних парків орієнтовною площею 95,0 тис. га, розширення території природного заповідника – 4,5 тис. га, створення 9 регіональних ландшафтних парків – 121,0 тис. га, створення 24 заказників загальнодержавного значення – 74,0 тис. га, об’єктів інших категорій – на площі 70,0 тис. га.

На виконання Програми в області проводиться діяльність щодо розвитку та розширення заповідних територій. На теперішній час на розгляді та погоджені знаходиться 24 проекти створення заповідних об’єктів місцевого значення.

В області активно проводяться заходи щодо створення національного природного парку «Орільський». Оголошення даної території об’єктом природно-заповідного фонду загально­державного значення визначено указами Президента України «Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій» (1994), «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» (2008), «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в України» (2009), Законом України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» і Програмою формування та розвитку національної екомережі Дніпропетровської області.

Створення повноцінних, реально діючих заповідних об’єктів – складна справа, яка потребує значних коштів і залучення достатнього науково-виробничого потенціалу. Сьогодні кожен із нас, як людина, як невід’ємна частина всього живого на Землі, має подивитися навкруги та подивитися, що саме він залишає за собою – голу пустелю чи квітучий сад.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 18-19.

УДК 502.3+502.63:711

Я. П. Огоцький

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна

CREATION OF PARKS-MONUMENTS OF LANDSCAPE ART AS NEW OBJECTS OF NATURE RESERVED STOCK IN DNIPROPETROVSK

Y. P. Ogots’ky

Oles’ Gonchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine

Сучасний стан екологічної ситуації міста Дніпропетровськ залишається незадовільним. Досягнення його стабільного стану не можливе без зменшення антропогенного навантаження на природні системи, збереження та відновлення біологічного різноманіття. Парки – останні осередки флори та фауни у межах міст. Вони виконують ряд важливих функцій: шумо- та пилозахисну, створення мікроклімату, збереження психологічного здоров’я населення тощо. Враховуючи теперішній стан паркових зон і зелених насаджень, актуальним постає питання їх охорони та реконструкції у рамках існуючого законодавства України.

Парк “40-річчя визволення Дніпропетровська” розташований у межах міста Дніпропетровськ. Його територія – колишнє військове кладовище. Об’єкти громадсько-побуто­вого призначення, що знаходяться поблизу парку (СТО, автостоянка, магазини тощо), спричиняють на нього негативний вплив.

За попередніми даними на території парку “40-річчя визволення Дніпропетровська” зареєстровано значну кількість рідкісних видів представників флори та фауни, а саме: один вид рослин із Червоної книги України (Tulipa quercotorum Klokov et Zoz.) та чотири види з Червоного списку Дніпропетровської області (Colydalis cava Schweigg. et Korta, C. marschalliana Pers., Scilla bifolia L., Gagea lutea (L.) Her.-Gawl.); вид безхребетних тварин, занесений до Червоної книги “Європейських денних метеликів” (Nymphalis xanthomelas Esper), види, що охороняються на державному рівні та занесені до Червоної книги України (Papilio machaon Linnaeus, Catocala sponsa Linnaeus, Docadion eqmestre Laxmann, Aromia moschata Linnaeus, Lucanus cervus Linnaeus) та вид, занесений до Червоного списку Дніпропетровської області (Carabus besseri Fischer von Waldheim).

Створення парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва на території парку “40-річчя визволення Дніпропетровська” передбачає виконання певних послідовних етапів.

1. Обробка законодавчої бази та пошук відповідних нормативно-правових документів (опрацювання матеріалів сайтів Верховної Ради України, обласної ради, обласної державної адміністрації, міської ради, районної ради, рішень місцевих рад і програм з охорони навколишнього середовища, збереження історико-культурних пам’яток тощо).

2. Огляд наукових відомостей і довідкових матеріалів щодо стану біологічного різноманіття Дніпропетровська та області, насамперед парків (опрацювання рідкісних літературних джерел, колекційних фондів, пошук публікацій у періодичних наукових виданнях з метою подальшого порівняння отриманих результатів).

3. Здійснення комплексних геоботанічних і зооекологічних досліджень щодо стану екосистем території парку. Передбачає пошук рідкісних і зникаючих видів флори та фауни.

4. Діагностика стану зелених насаджень з урахуванням існуючих дендрологічних критеріїв (фітопатологічне обстеження деревостану, виявлення рудеральних видів дерев у насадженнях тощо).

5. Розробка схеми благоустрою території парку та меморіалу пам’яті Великої Вітчизняної Війни 1941–1945 рр. (загальний план реконструкції, деталізовані схеми розміщення стежок, газонів, реконструкції насаджень, дендрологічний план тощо).

6. Розробка рекомендацій щодо утримання у належному стані озеленення парку (догляд за газонами, санітарна рубка пошкоджених і хворих дерев, боротьба з рудеральними рослинами, профілактичні та винищувальні заходи боротьби зі шкідниками тощо).

Оголошення подібного об’єкту природно-заповідного фонду можливе лише за умови розробки проекту створення, реконструкції та утримання парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва та його затвердження органами, у підпорядкуванні яких перебуває цей парк. Реалізація таких заходів можлива на підставі наступних нормативно-правових документів.

1. Закон України “Про Червону книгу України” вiд 07.02.2002 р. № 3055-III як підстава установлення особливого правового режиму охорони рідкісних видів тваринного і рослинного світу.

2. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” вiд 16.06.1992 р. № 2456-XII як підстава пріоритетного створення заповідників, інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях, де перебувають (зростають) об’єкти Червоної книги України.

3. “Програма пошуку та впорядкуванню в Дніпропетровській області пам’ятних місць та поховань жертв війни та політичних репресій на період 2007–2010 роки”, затверджена рішенням обласної ради від 29.01.2008 р. № 341-14/V, що передбачає облік поховань жертв війни та політичних репресій, їх пошук, упорядкування існуючих пам’ятних місць і військових поховань та створення меморіальних комплексів жертвам війни.

Така система послідовних кроків створення об’єкту природно-заповідного фонду в межах міста, враховуючи всі аспекти нормативно-правової бази України, може стати зразком для розширення природоохоронної мережі у мережі міських екосистем.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 16-17.

UDC 502.742

G. Makharadze, M. Varshanidze, N. Khukhunaishvili

Directorate for Environment and Nature Resources of Adjara Georgia,
Batumi, Georgia, guranda_guka@yahoo.com

ВАЖНОСТЬ ОХРАНЯЕМЫХ ТЕРРИТОРИЙ ДЛЯ СОХРАНЕНИЯ ФУНКЦИОНАЛЬНЫХ ЭЛЕМЕНТОВ ЗООЦЕНОЗОВ

Г. Махарадзе, М. Варшанидзе, Н. Хухунаишвили

Управление окружающей среды и природных ресурсов Аджарии,
Батуми, Грузия, guranda_guka@yahoo.com

Recognizing of an idea – nature, ecology, and healthy environment – is a very actual theme of last decades. This is not accidental event. Increasing socio-economic necessities of human life have promoted massive and uncontrolled extraction of nature resources resulting unfortunate consequences. Luckily, there is still human’s want to preserve and give to new generation the tomorrow’s nature more or less unsullied. Therefore, specific organizations review and establish strategic plans, make conventions, contracts and on the assumption of it permanent monitoring has been implemented both of regional and global level as well. By common effort of nature securities there are created protected areas conserving rare, endemic and relict species, which are so important for healthy functioning of ecosystem.

Georgia is one of those 34 ecosystems having rich biodiversity and being as endangered ecosystems (Conservation International), one of those 200 vulnerable ecological regions (WWF), one of those 221, well-known as endemic birds’ homeland (Bird Life International). By IUCN category there are: 14 reserves, 8 national parks, 14 nature monuments, 12 wildlife preserves and 2 protected landscapes in Georgia.

History of Georgia’s protected areas is very old. In ancient times Rome and Greece saved from harm so called ,,saint woods” very strongly. Georgia wasn’t exceptional country about of which an old history narrates. In mountains there are still preserved so called ,,icon forests” where cutting the forests has been forbidden. This fact facilitated protection and fresh preservation of those places. In 1912 the first reserve was founded in Georgia, which is known Lagodekhi reserve. This one was the second type of that founded in Estonia (the first reserve in Visland). The area of protected territories reaches to 170 thousand ha in Georgia, presented 2, 4 % of the whole territory. Georgia gains the lead place in possessing protected territories in Caucasian. In our region (Adjara) there are three protected areas: Mtirala national park, Kintrishi reserve and wetlands Ispani I, Ispani II. Each of them is distinguished by their unique landscapes and species biodiversity, requiring natural conservation.

Mtirala National Park. MtiralaNational Park is located in historical Adjara. MountMtirala is located between the Black Sea and Adjara mountain system. These mountains intercept the humid air from the Black Sea and determine Adjara’s very humid climate. Annual precipitation reaches to 4520 mm here, due to which the MountMtirala is considered as one of the wettest sites not only in Adjara but in our country as well. The toponym «Mtirala» («Weeping») was given to this Mount just because of abundant precipitation.

The phytocenosis of Mtirala is rich and diverse. In the territory of the National Park are widespread both, the forest vegetation represented by chestnut groves, beech groves and the mixed forest of Cholchic type and evergreen shrubbery of Pontic rhododendron characteristic for Kolkheti. Beech, lime, chestnut, alder and hornbeam can be found in the forest of Colchic type. The underbrush is covered with shrubbery of Pontic rhododendron, Cherry laurel, Black Sea holly,Colchic box tree several kinds of lianas.

The zoocenosis of Mtirala is rich as well. Among amphibians Caucasian salamander, Banded newt, Caucasian toad, Common tree frog, Long-legged frog and Eurasian marsh frog can be found here. Three species of lizard and several species of snakes, such as Grass Snake and Dice Snake, and Caucasian Viper inhabit here. The Ornithofauna of the National Park is quite rich in birds of prey. Here are registered Booted Eagle, Common Buzzard, Goshawk, Sparrowhawk, Eurasian hobby, Common kestrel, as well as the nocturnal birds of prey, such as Eurasian eagle owl and Common scops owl. Among other birds here nest hoopoe, woodpecker, raven, Blackbird, and Golden oriole. Among small mammals the following species inhabit the National Park: badger, weasel, Caucasian (Persian) squirrel, hare, Red fox, mole and wild cat. Among large mammals the Brown bear inhabit the Park. Lynx and wolf can be found here as well. Among ungulates the Roe deer can be found in the forests and rarely – the Wild boar.

,,Kintrishi” reserve. Reserve is located between the Black sea and high mountain systems of Adjara-Lazeti. Its area is 13 893 ha. Annual average temperature reaches to +10…+11°C, minimal –3,5°C, and maximal – +22,5°C. Annual average precipitation is 3898 mm. Aim of reservation is protection and inspection of phyto and zoocenoses in Colchicum medium mountains. Its relief is mountainous – steep gradient with many rivers and streams. There are preserved many endemic and relict species in the reserve. Zoocenoses is basely presented by following species: deer, chamois, brown bear, fox, wild cat, salamander and others. From phytocenoses there are distinguished oak tree, yew tree, birch, buxus colchica and others.

Watland–Marsh – Ispani. Wetlands of Kobuleti are divided into two parts: Ispani I and Ispani II. Today Ispani I is mainly represents degenerated drained swamp the considerable part of which is used for industrial purposes. Regeneration of once cut alders (Alnus barbata) is noted at the shoulders. Ispani II presents the different picture. Despite the devastation of adjacent forest and immediate close to the area urbanized zone, there is pure ecosystem. The peat pillows are well expressed. It represents grass-spagnhum swamp, where Kolkhic elements promote its existence. Ispani Marsh is located in the far southern part of Kolkheti plain, in the Autonomous Republic of Adjara. It is located in 1m. distance from the Black Sea coast. The complex of marshes is located in Kobuleti district.

From the geological point of view the region is young. Its formation started in the middle of Holocene during last 5–6 thousands years. The region and its coastal part is an important range for 21 species of migratory birds, their recreation and wintery. Sphagnum marshes (Spagnmum spp.), swamps (Alnus barbata, Rododendron ponticum) and numerous fowl species dwell here (Kaffke A., Gonwenberg J., Matchutadze I., Schultz J., 2000). These places are the wintering and resident site for migratory species (Gruiformes, Anseriformes, Charadriiformes). Quite the numerous populations of herons dwell here (big white heron – Egretta garzetta, gray heron – Ardea cinerea, Lymnocryptes minimus, Scolopax rusticola, Galinago galinago (Goradze R., Matchutadze I., Goradze I., 2002, 2003). From the birds of prey here are Accipiter nisus, Circus melanoleus. Passeriformes are represented in large amount. Also there are presented the following species of zoocenosis: Neomys fodiens and Crocidura suaveolens; Rhinopholus ferrumequinum schrieberi and R. hipposoderos Beechsteini; From diverse zoocenose of Ispani I following species inhabit: Vespertilio serotinus, Apodemus agrarius, Scirus vulgaris, Lepus capensis, Lutra lutra, Mustela nivalis, Martes foina. In winter there are noted Vulpes vulpes and Felis silvestris (Goradze R., Gogmachadze T., Mikashavidze E., 2005). From big mammals there dwell jackals, badgers. Following species of amphibians inhabit also: common triton (Triturus vulgaris lantzi), tree frogs. Watland is a good habitat for reptilians: Lizard (Lacerta rudis) and snake (Natrix natrix, N. tesellata, Elaphe longissima) (Goradze R., Gogmachadze T., 2005). In stagnant waters it is revealed fresh water fish – 51 species, marine fish – 27 species, anadromous – about 10 species and passing and semi-passing fish – 15 species (Goradze et al., 2003, 2006).

Development of protected areas system is the main aspect for biodiversity conservation and sustainable use of nature resources. With the help of natural conservation it has been provided an opportunity to rehabilitate habitats, species and genetic diversity. At last, by improving this system it has been given the chance to increase society’s knowledge about biodiversity which will promote populations’ role in joint effort for nature protection.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 14-16.

УДК 574.472

Э. М. Курбанов, С. Ч. Мамедова

Бакинский государственный университет, Баку, Азербайджан, elshad_g@rambler.ru

BIODIVERSITY OF THE LAKE GEK-GEL SURROUNDINGS
IN THE CAUCASUS MINOR OF THE AZERBAIJANREPUBLIC

E. M. Kurbanov, S. C. Mamedova

Baku State University, Baku, Azerbaijan, elshad_g@rambler.ru

Гек Гель является самым обширным и красивым среди озер на северных склонах Малого Кавказа, находится на высоте 1555 м над уровнем моря. По своему местоположению, живописности, прозрачности воды оно не уступает известным и славящимся своей красотой горным озерам Закавказья. Озеро Гек Гель образовалось в результате тектонического движения, сопровождавшегося грандиозным обвалом горы Кяпаз. Озеро питается за счет речки Агсу Чай (которая в свою очередь снабжается водой из Марал Гель и Гуш Гель) и стекающими со склонов водосбора осадками. Озеро Гек Гель окружается горами кольцом, которые являются отрогами Муровдагского хребта и имеют различные высоты. Самая высокая из них – гора Кяпаз (3030 м).

С целью охраны прекрасного уголка природы, образовавшегося в результате землетрясения, в 1926 г. в регионе организован Гек Гельский государственного природный заповедник – первый заповедник Азербайджана. В 2008 г. распоряжением Президента Азербайджанской Республики Гек Гельскому заповеднику присвоен статус национального парка на административных территориях Гек Гельского государственного природного заповедника, Гек Гельского, Дашкесанского и Геранбойского районов площадью 12755 га с целю сохранения биоразнообразия, рационального использования природных ресурсов, развития экотуризма и широкомасштабной пропаганды природного наследия республики. Создание национального парка – способ сохранения уникального природного наследия. Таким образом, Гек Гельский национальный парк будет открыт для посещений, отдыха и туристов. Разумеется, это будет регулироваться специальными правилами.

Согласно флористическому районированию Кавказа А. А. Гроссгейма (1948), район озера Гек Гель входит в Кавказскую провинцию области горных лесов южной Европы и в частности, в ее Сомхетский округ, являющейся одной из богатейщих провинций среди других флористических провинций Кавказа. Из общего числа видов растений, произрастающих на Кавказе (около 6000), почти 42 % встречается в пределах Кавказской провинции.

В окрестности озера Гек Гель выражено поясное распределение растительности, обусловленное изменением климатических и почвенных факторов в горном высотном градиенте.

Согласно литературным сведениям и проведенным исследованиям, в флоре Национального парка около 420 видов, в том числе около 80 древесно-кустарниковых растений. Основные древесные породы заповедника: дубы грузинский (Quercus iberica Stev.) и восточный (Q. macranthera F. et M.), бук восточный (Fagus orientalis Lipsky) и граб кавказский (Carpinus caucasica Gross.), им сопутствуют липа кавказская (Tilia caucasica Rupr.), ясень обыкновенный (Fraxinius exelsior L.), клен Траутветтера (Acer trautvetteri Medw.), платан восточный (Platanus orientalis L.), сосна Коха (Pinus kochiana Klotzsch ex C. Koch), каштан съедобный (Castanea sativa Mill.) и др.

В среднем горном поясе 700–800 м склоны заняты буковыми лесами, на восточных и западных склонах характерны буково-грабовые, грабовые и дубово-грабовые леса. На склонах южной экспозиции и по гребням отрогов характерны дубовые леса, которые на очень крутых и каменистых склонах прерываются ксерофильными группировками.

Леса среднего пояса, выше 800 м, характеризуюутся наибольшей производительностю и красивым ландшафтом местности. Здесь преобладают бук восточный (Fagus orientalis Lipsky) c примесью граба (Carpinus caucasica Gross.).

Большой достопримечательностью среднего пояся региона является произрастающая здесь сосна Коха (Pinus kochiana Klotzsch ex C. Koch). Это светолюбивая порода, здесь произрастает по северному склону Мровдагского хребта (450 га). Сосновая роща на отрогах Мровдагского хребта, расположенная к юго-востоку живописного горного озера Гек Гель в полосе 1600–2200 м над уровнем моря, является наиболее крупным массивом в Азербайджане, на Малом Кавказе.

Верхная опушка леса окаймляется парковыми дубравами (с дубом восточным (Quercus macranthera F. et M.)), березняками или субальпийскими вариантами букового леса, чередующимися с луговыми сообществами. Еще выше в горы (от 2000–2300 и выше) луговая растительность приобретает ландшафтное значение. Травянистый покров высокогорный и часто нарушается осыпями и каменниками, лишенными растительности или покрытыми сбоеобразной скально-осыпной растительностью.

Растительность горных склонов, прилегающих к озеру, имеет не только важное курортологическое и декоративное значение, но также выполнает климатоохранную, водо- и почвозащтиную роль. Помимо этого, растительность района озера Гек Гель имеет большой научный интерес, ценность и санитарно-гигиеническое значение, являясь одним из участков лесного массива Мровдага.

Около 20 видов флоры Гек Гельского национального парка – кавказские эндемики различного ранга. Это дуб грузинский (Quercus iberica Stev.), клен Траутветтера (Acer trautvetteri Medw.), шиповник Низами (Rosa nisami Sosn.), борец носатый (Aconitum nasutum Fisch.), манжетка щелковистая (Alchimilla sericata Rchb.), астрагал кровопятнистый (Astragalus sanguinolentus M. B.), гвоздика душистая (Dianthus fragrans Ad. in Web.), герань Рупрехта (Geranium ruprechtii Woron. et Mohr.), котовники яснотколистый (Nepeta lamiifolia Willd.) и крупноцветковый (N. grandiflora M. B.), смолевки Рупрехта (Silene ruprechtii Schischk.) и прижатая (S. depressa M. B.), лилия однобратсвенная (Lilium monadelphum M. B.), купена гладкая (Polygonatum glaberrimum C. Koch. in Lin.), окопники жесткий (Symphytum asperum Lepech.) и кавказский (S. caucasicum M. B.), колокольчики Траутветтера (Campanula trautvetteri Gross.) и Гогенакера (C. hohenackeri Fisch. and Mey.) и др.

Животный мир окрестностей озера Гек Гель богат в видовом отношении. В озере водится в большом количестве форель (Salmo fario L.), представленная двумя формами: озерной и ручьевой. Популяция озерной форели (гейгельской) сформировалась в озере Гек Гель и других озерах в регионе после их образования в ХII веке.

В окрестностьях озера Гек Гель из амфибий встречается обыкновенная жаба (Bufo bufo L.), квакша (Hyla arborea L.) и др., из пресмыкающихся – веретеница ломкая (Anguis fragilis L.), луговая ящерица (Lacerta praticola Eversm.), ужи обыкновенный (Natrix natrix L.) и водяной (N. tessellata Laurenti) и др., из птиц – черный дрозд (Turdus merula L.), славка черноголовая (Sylvia articapilla L.), чиж (Spinus spinus L.), горная овсянка (Emberizia cia L.), лесной жавронок (Lullula arborea pallida Larudny.), черный коршун (Milvus migrans Bodd.,), каспийский улар (Tetraogallus caspicus Gmell.) и др., из млекопитающих – полчок (Glis glis L.), белка закавказская (Sciurus anomalus Guld.), заяц-русак (Lepus europaeus Pallas.), барсук (Meles meles L.), каменная куница (Martes foina Erxleben), ласка (Mustela nivalis L.), бурый медведь (Ursus arctos L.), волк (Canis lupus L.), обыкновенная лисица (Vulpes vulpes L.), лесная кошка (Felis silvestris Schreber.), благородный олень (Cervus elaphus L.), косуля (Capreolus capreolus L.), безоаровый козел (Capra aegagrus Erxleben) и др.

Сравнительно разнообразна фауна млекопитающих Национального парка. В последние годы благодаря особому режиму охраны удалось остановить вымирание благородных оленей (Cervus elaphus L.), количество которых стало уменьшаться в 90-х годах прошлого столетия в результате близости района боевых действий. Олени держатся в основном в средней полосе лесного пояса, их нередко можно наблюдать вблизи оз. Гек Гель и Марал Гель. Косуля (Capreolus capreolus L.) предпочитает сравнительно спокойный рельеф, держатся около хребтов и их отрогов, по опушкам, в субальпийском редколесье с зарослями кустарников и папоротников. Обытающие в Национальном парке бурый медведь (Ursus arctos L.) относится к редкому закавказскому подвиду и будет внесен в второе издание «Красной книги» Азербайджанской Республики. Наиболее характерная черта обитающих в заповеднике медведей – широкие миграции, которые совершаются в осенний период, особенно в неурожайные годы.

Из материалов по изучению экологии животных Национального парка видно, что копытные животные, обитающие в регионе, не наносят деревьям, кустарникам и травянистым растениям повреждения, при котором было бы угнетено естественное возобновление. На территории окрестностей озера Гек Гель лесовозобновление обеспечивает нормальную густоту и состояние насаждений. В первую очередь на древесно-кустарниковую и травянистую растительность региона влияют копытные.

Высокогорное озеро Гек Гель и его окрестности – без преувеличения самый живописный и красивый уголок Азербайджана, который по праву называют «жемчужиной Малого Кавказа».

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 12-14.

UDC 574.5

J. Kátai*, O. Y. Pakhomov**, Á. Oláh*, O. I. Dziuba**, I. M. Loza**, D. V. Syshchikov**

*University of Debrecen Centre of Agricultural Sciences and Engineering, Debrecen, Hungary
**DnipropetrovskNationalUniversity, Dnipropetrovsk, Ukraine

ОСНОВНЫЕ ЗАДАЧИ СОВМЕСТНОГО НАУЧНОГО
УКРАИНО-ВЕНГЕРСКОГО ПРОЕКТА НА 2009–2010 гг.

Я. Катаи*, А. Е. Пахомов**, А. Олах*, О. И. Дзюба**, И. М. Лоза**, Д. В. Сыщиков**

*Университет Дебрецена, Центр аграрных наук и разработок, Дебрецен, Венгрия, **Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск. Украина

One of the most important research fields of Dnipropetrovsk National University and University of Debrecen Centre of Agricultural Sciences is investigations of microbiological and biochemical processes taking place in soils of Ukraine and Hungary, successions of plant associations and zoocenosis and examinaton of soils fertility by biochemical, microbiological and protozoological methods. Both collectives of scientists investigate the effects of the anthropogenic loading and influence of the chernozems intensive agricultural use (use of fertilizers, meliorants and other agricultural methods) on formation of soil microorganisms steady cenosis. Researchers are utilizing both similar and different methods of researches, which needing harmonization. In addition, on a project is foreseen the research of different anthropogenous effects on chernozems, determination of which by different methods in three establishments will be extraordinarily productive and will give more important scientific and practical information.

Results, expected to be achieved. Effect of different level anthropogenic loading on the chernozems microbial and protozoological associations will be found. This result will useful for preservation and improvement of fertility as bases of the rational and effective use of soils and increases of the chernozems agricultural productivity. Will have been set the features of basic biophilic elements biochemical transformation and mobilizations and developed measures for intensifications of processes of mobilization the most essential basic elements of plants feed. Will be determined the dominant plant associations of transformed soils as criteria of ecosystems ecological state.

Will have been appraised the possibility of the most informing microbiological and biochemical criteria use of plants material well-being by nourishing elements. Will have been conducted the estimation of ecological safety of technologies which are used in the agroindustrial production, on the basis of the got results of dangerous factors influencing on microbiological and biochemical processes which take place in chernozems. It will have been set the most informing protozoological, microbiological and biochemical criteria for use in national systems of the soils crisis monitoring. As a result of project implementation in two countries – Ukraine and Hungary can be attaining the maximal increase of efficiency of chernozems use with the increase of biological and agricultural value.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 11-12.

УДК 574.5

Т. М. Євтушенко, І. А. Іванько

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна

TRAITS OF ARBOREOUS CULTIVATED PHYTOCENOSES
OF THE VORONTSOVPARK IN DNIPROPETROVSK

T. M. Evtushenko, I. A. Ivan’ko

Oles’ Gonchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine

Із ландшафтно-естетичного погляду парки – зелені масиви, розташовані, як правило, на межі міських забудівель, призначені для різних форм відпочинку. У зеленій зоні великого міста налічують декілька типів парків. Окрім рекреаційної, міські парки виконують також ґрунтополіпшувальну та фітомеліоративну функції, завдяки позитивному впливу на вихідні ґрунтові та гідрокліматичні умови міста. Об’єкт дослідження – зелені насадження парку ім. Воронцова м. Дніпропетровськ. Парк знаходиться на лівому березі р. Дніпро в північно-західній прибережній частині міста. Протягом року він майже не відвідується, за винятком літніх місяців.

Насадження парку розглядались перш за все із геоботанічного та біоекологічного погляду як культурний деревний фітоценоз. Для вивчення застосовували загальноприйняті в геоботаніці методи дослідження. У результаті геоботанічних досліджень та біоекологічного аналізу рослинності описано територію парку, яка є сукупністю участків із різним типом вікової, видової та просторової структури фітоценозу.

Деревні насадження парку мають рядовий тип посадки. Ряди орієнтовані з північного заходу на південний схід і з північного сходу на південний захід, на сьогодні виражені слабко.

Станом на 2009 рік деревна рослинність парку представлена в основному такими видами: тополя чорна (Populus nigra L.), тополя пірамідальна (Populus puramidalis Roz.), клен ясенолистий (Acer negundo L.), берест (Ulmus carpinifolia Rupp.), біла акація (Robinia pseudoacacia L.), верба біла (Salix alba L.), зустрічаються включення катальпи бігнонієвидної (Catalpa bignonioides Walt.), бирючини звичайної (Ligustrum vulgare L.), гіркокаштану звичайного (Aesculus hippocastanum L.), бузку звичайного (Syringa vulgaris L.), жасміну садового (Philadelphus coronarius L.), широкогілочника східного (Biota orientalis L.) та тополі білої (Populus alba L.), причому три останні види раніше у працях не згадувались (Косогубова, 1991).

Даний видовий склад деревно-чагарникових насаджень не відповідає дослідженому у 1990-х рр. (Косогубова, 1991). Слід відзначити, що виявлено спонтанне розростання кущів садового жасміну звичайного (Philadelphus coronarius L.). Дана форма жасміну var. pumilus West. є найдекоративнішою (дуже стисла форма низкорослого чагарнику з меншими листками та запашними квітами). Зарості садового жасміну локалізовані поблизу монументу та є результатом спонтанного розростання посаджених кущів. Особливість дослідженої території – загущення підліску. Підлісок формують види в’язу граболистого, клену ясенолистого, акації білої, аморфи, місцями верби ламкої. Слід відзначити, що аморфа чагарникова веде себе агресивно, витісняючи аборигенні види, проте в місцях естуарію каналу Гнілокиша з руслом р. Дніпро аморфа виконує берегозакріплювальну функцію. У деревному насадженні прослідковується наступна закономірність: збільшення висоти дерев відбувається в напрямку від берега ріки вглиб території та уздовж берега ріки в бік пр. Газети «Правда». Це пов’язано із підйомом ґрунтових вод.

Сучасний стан дерев парку здебільшого незадовільний: дерева старі, підлісок загущений, природний травостій зосереджений в основній його частині, яка не зазнає рекреаційного навантаження. Дерева знаходяться в незадовільному стані, більшість із них суховершать або взагалі мають здебільшого сухі крони. Ці ознаки значно погіршують рекреаційну цінність парку та знижують його меліоративну функцію.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 10-11.