Сравнительный анализ термоизбираемости личинок чистых видов и реципрокных гибридов первого поколения плотвы (Rutilus rutilus) и леща (Abramis brama)

УДК 597:636.082.12/.2

В. Б. Вербицкий, Е. Е. Слынько, Ю. В. Слынько

Институт биологии внутренних вод им. И. Д. Папанина РАН, Борок, Россия verb@ibiw.yaroslavl.ru, syv@ibiw.yaroslavl.ru

COMPARATIVE ANALYSIS OF HUTCHLINGS’ THERMOSELECTIVITY OF PURE SPECIES AND RECIPROCAL HYBRIDS OF THE FIRST
GENERATION OF THE ROACH (RUTILUS RUTILUS)
AND BREAM (ABRAMIS BRAMA)

V. B. Verbitsky, E. E. Slynko, J. V. Slynko

Papanin Institute for the Biology of Inland Waters, RAS,
Borok, Russia, verb@ibiw.yaroslavl.ru, syv@ibiw.yaroslavl.ru

Известно, что молодь рыбы имеет тенденцию предпочитать более теплые воды, чем взрослые особи тех же самых видов (Barans, Tubb, 1973; McCauley, Read, 1973; McCauley, Huggins, 1979; Reynolds, Casterlin, 1978). Это объясняют тем, что подобное поведение позволяет молоди уходить на прогретые мелководья, где вероятность их выживания выше за счет ускорения роста и развития, а также за счет более низкой вероятности хищничества.

Конечная избираемая температура (КИТ) – это врожденная и видовая особенность эктотермных организмов (Reynolds, Casterlin, 1979). Конечные избираемые рыбой температурные условия среды являются оптимальной температурой для роста и других физиологических функций (Coutant, 1975; Crawshaw, 1977; Beitinger, Fitzpatrick, 1979; Jobling, 1981; Giattina, Garton, 1982; Britz, Hecht, 1987).

Целью работы являлось изучение термопреферентного поведения и определение конечных избираемых температур леща (Л), плотвы (П) и их реципрокных гибридов первого поколения F₁ (ЛхП и ПхЛ) на ранних стадиях развития.

В качестве объектов исследования использовались личинки плотвы, леща и реципрокных гибридов первого поколения, полученные методом искусственного оплодотворения. В период нереста из естественных водоемов отбирали производителей V стадии зрелости, скрещивания проводили сразу после доставки рыбы. Гонадотропная стимуляция не применялась. Оплодотворение проводили сухим способом по стандартной рыбоводной методике (Рябов, 1981; Слынько, 2000). Оплодотворенную икру высевали в кристаллизаторы и инкубировали при температуре, максимально приближенной к температуре природного водоема. Содержание развивающейся икры и вылупившихся личинок осуществлялось в температурном диапазоне +17…+19°С при условии постоянного водообмена и кислородного режима. В результате проведенных скрещиваний получен материал по раннему развитию реципрокных гибридов F₁ и чистых видов леща и плотвы.

Для определения КИТ из исследуемых групп чистых видов и гибридов первого поколения отбирали ранних личинок в возрасте 25 суток на этапе разития C₁–D₁ (Коблицкая, 1981). Данный период развития личинки характеризовался полной резорбцией желточного мешка, четкой дифференциацией плавниковой складки на спинной, хвостовой и преанальный отделы, в спинном плавнике наблюдались зачатки мезенхимных лучей. Личинок каждой экспериментальной группы помещали в термоградиентную установку на 4 суток. Установка представляла собой продольный лоток Хертера, длиной 182 см, залитый водой на высоту 1 см с нагреваемым элементом с одной стороны и охлаждаемым холодильным компрессором с другой, за счет чего создавался градиент температур. В ходе эксперимента диапазон температур в лотке колебался в разные дни от +9…+14 до +27…+29°С с шагом ~1°С на 10 см.

Наши исследования показали, что средние значения избираемых температур у личинок плотвы и леща в первые сутки опыта составляли соответственно +22,7±0,61 и +22,9±0,96°С, на четвертые сутки – +26,0±0,69 и 26,2±0,81°С, то есть были практически одинаковы. На вторые и третьи сутки разница показателей была больше (0,9–1,1°С), но также статистически не достоверна. В то же время, амплитуда колебаний избираемых температур у личинок леща (ст. откл. 0,81–1,11) была достоверно выше, чем у личинок плотвы (0,52–0,75) на протяжении всего периода наблюдений. Сходная тенденция отмечается в литературе и для подросшей молоди этих видов (Голованов, 1984). Личинки гибридов первого поколения ЛхП по данному показателю были ближе к личинкам леща, а в гибридной группе ПхЛ ближе к личинкам плотвы то есть, видам, выступавшим в скрещиваниях в качестве матери. Известно, что стандартное отклонение относительно конечного преферендума можно использовать для расчета того, насколько зависит данный вид от температуры. Вид с большим стандартным отклонением более устойчив к изменениям температуры, чем вид с небольшим стандартным отклонением (Reutter, Herdendorf, 1974). Следовательно, личинки группы леща и гибридов ЛхП показали большую эвритермность, чем личинки группы плотвы и гибридов ПхЛ. В связи с этим можно предположить, что в исследованных гибридных группах наблюдалось проявление «материнского эффекта».

На протяжении всего периода наблюдений средние избираемые температуры у личинок реципрокных гибридов первого поколения были достоверно ниже, чем у личинок родительских видов. В первые сутки личинки группы ЛхП избирали температуру +21.1±0,95°С, личинки группы ПхЛ – +21,8±0,73°С, на вторые сутки – +22,0±1,06 и +22,2+0,70°С, на третьи сутки – +22,1±0,50 и +22,8±0,50°С, на четвертые сутки – +22,2±0,56 и +22,5±0,52°С соответственно (рис. 3). Таким образом, личинки гибридов F₁ избирали температуры на 0,9–4,0°С ниже, чем личинки родительских видов. В то же время достоверная разница между гибридами отсутствовала.

У личинок плотвы нет статистически значимой разницы между значениями избираемых температур в первой и во второй половине дня (от 0,1 до 0,5°С). Сходная картина описана для взрослых особей тропических морских видов рыб, например Canthigaster jactor (Reynolds, Casterlin, 1980), Enneacanthus gloriosus или синего спинорога (Balistes fuscus), обитающего в коралловых рифах (Reynolds, Casterlin, 1981). Считается, что отсутствие различий в избираемой температуре в суточном цикле указывает на отсутствие у вида терморегуляторного ритма. Но полученные только на личинках данные не позволяют сделать подобное заключение для плотвы, как вида, в целом.

У личинок леща в первые и вторые сутки наблюдений разница также не наблюдалась (от 0,0 до 0,3°С). Но на третьи и четвертые сутки опыта отмечалось достоверное превышение показателей во второй половине дня по сравнению с первой (на 1,3–1,6°С).

Личинки в обеих гибридных группах в утренние часы первых суток наблюдений избирали более высокие температуры, чем в дневные и вечерние часы (на 0,7–1,3°С). На вторые и третьи сутки они демонстрировали поведение, аналогичное личинкам леща, то есть во вторую половину дня избирались температуры на 0,7–1,1°С выше, чем в первую половину. На четвертые сутки личинки гибридной группы ЛхП на протяжении всего дня избирали температуру +22,2+0,56°С, а личинки гибридной группы ПхЛ – +22,5+0,52°С.

Различные суточные ритмы предпочтительной температуры неоднократно отмечались исследователями и у других пресноводных рыб – желтых подкаменщиков (Ictalurus natalis) (Reynolds, Casterlin, 1978), коричневой форели (Salmo trutta) (Reynolds, Casterlin, 1979), у хирурговых рыб Zebrasoma flavescens (Reynolds, Casterlin, 1980), или у золотых рыбок (Carassius auratus) (Reynolds et al., 1978), что, вероятно, связано с видоспецифическими особенностями организма. Таким образом, конечные избираемые температуры у личинок плотвы и леща составили +26,0±0,69 и +26,2±0,81°С соответственно, то есть были практически одинаковы. У личинок гибридных групп ЛхП и ПхЛ значения КИТ также минимально различались и составили +22,2+0,56°С у гибридов ЛхП, +22,5+0,52°С – у гибридов ПхЛ. Но при сравнении показателей КИТ чистых видов и гибридов F₁ нами выявлено, что у гибридных личинок эти значения на 3,5–4,0°С ниже, чем у родительских видов.

Таким образом в группах реципрокных гибридов первого поколения ПхЛ и ЛхП выявлен «материнский эффект» по показателям величины амплитуды колебаний избираемых температур. Это свидетельствует о матроклинном характере наследования эвритермности у личинок гибридов F₁. Конечные избираемые температуры у личинок реципрокных гибридов первого поколения достоверно ниже, чем у личинок родительских видов.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 98-100.

Белковые фракции в сыворотке крови карпа в условиях гербицидной нагрузки и компенсаторного действия пробиотика БПС-44

УДК 574.64+636.087.8+597.551.2:577.126

K. В. Бибчук, А. А. Жиденко

Черниговский государственный педагогический университет им. Т. Г. Шевченко,
Чернигов, Украина, chgpu@chgpu.cn.ua

PROTEIN FRACTIONS IN CARP BLOOD SERUM UNDER HERBICIDES ACTION AND PROBIOTIC BPS-44 COMPENSATORY INFLUENCE

K. V. Bibchuk, A. A. Zhydenko

T. G. Shevchenko Chernigiv State Pedagogical University, Chernigiv, Ukraine, chgpu@chgpu.cn.ua

При искусственном разведении с целью восполнения прежней численности, промысла или интродукции животных важную роль играет диагностика состояния пластического обмена. Целесообразным является применение методик для определения показателей белкового обмена, в частности фракций белков сыворотки крови (Титов и др., 1999).

Общий белок сыворотки крови состоит из смеси белков с разной структурой и функциями. Фракция альбуминов однородна, в норме составляет 40–60% от общего количества белка. Фракция α1-гпобулинов включает в себя белки острой фазы α₁-антитрипсин, α-кислый гликопротеин (орозомукоид), α₁-липопротеины, протромбин и транспортные белки. Фракция α₂-глобулинов преимущественно включает белки острой фазы – α₂-макроглобулин, гаптоглобин, церулоплазмин, аполипопротеин В. Фракция β-глобулинов содержит трансферрин, гемопексин, компоненты комплемента, участвующие в реакциях иммунитета, β-липопротеины и часть иммуноглобулинов. Фракция γ-глобулинов состоит из иммуноглобулинов, функционально представляющих собой антитела, обес¬печивающие гуморальный иммунитет (Гильманов, Саляхова, 2000). Целью работы было изучить влияние гербицидов раундап и зенкор на состав белковых фракций в тканях карпа, а так же компенсаторного действия пробиотика БПС-44.

Для исследования использовали сеголеток карпа (Cyprinus carpio L.) массой 40–60 г. Опыты по изучению влияния гербицидов и компенсаторного действия пробиотика проводили в 200-литровых аквариумах с отстоянной водой, где рыб размещали с расчетом 1 экземпляр на 20 л воды. Во всех случаях на протяжении 14-суточного эксперимента поддерживали постоянный гидрохимический режим воды. При исследовании действия гербицидов их концентрация 2 ПДК (предельно допустимая концентрация), составляющая 0,02 для раундапа и 0,10 мг/л для зенкора, достигалась внесением 3 % водного раствора раундапа и 70 % порошка зенкора в воду аквариумов. Концентрация пробиотика БПС-44, который использовался для компенсации действия раундапа на организм карпа, достигалась внесением суспензии данного препарата и составляла 0,125×10⁹ КОЕ (колоний образующих единиц)/л.

Сыворотка крови была получена путем отбора крови пункцией из сердца с последующим отстаиванием в холодильнике на протяжении 40 мин. и центрифугировании 15 мин. при 3000 об./мин. (Давыдов и др., 2005). Белковые фракции определены турбодинометрическим методом (Колб, 1976), основанном на том, что фосфатные растворы определенной концентрации осаждают различные белковые фракции с образованием очень мелкой суспензии. По степени мутности растворов сделан вывод о соотношении белков в исследуемом материале. Различия между сравниваемыми группами считались достоверными при р<0,05.

Исходя из полученных данных, можно предположить развитие γ-глобулиновового плазмоцитома в тканях карпа в условиях воздействия раундапа: снижение альбумина (на 43,4 %), некоторое снижение α₂-глобулинов (на 5,5 %), снижение β-глобулинов (в 2,6 раза), повышение γ-глобулинов (в 2,5 раза), снижение в 2,4 раза А/Г коэффициента (отношение содержания альбумина к общему содержанию глобулиновых фракций). В условиях действия зенкора у сеголетки возможно развитие хронического воспаления: некоторое снижение альбумина (на 15,6 %), повышение α₁-глобулинов (на 41,9 %) и повышение в 4,5 раза γ-глобулинов, снижение на 25,0 % А/Г коэффициента. Влияние пробиотика БПС-44 приводит тем не менее к прекращению воспалительного процесса, так как в организме происходит повышение α₁-глобулинов (в 5,0 раз), β- и γ-глобулины находятся на том же уровне. Кроме того, α₂-глобулины снижены в 1,5 раза, что может быть связанно с иммунными реакциями. Коэффициент А/Г в то же время равен единице (повышение альбумина в сравнении с контролем составляет 8,6 %), что соответствует норме.

О возможном нарушении гомеостаза у всех рыб опытных групп свидетельствует повышение α₁-глобулинов (в 9,5 раза под действием раундапа, в 1,5 раза при компенсаторном влиянии БПС-44 и в 1,7 раза при действии зенкора),а также рост содержания γ-глобулинов. В нашем исследовании наибольшим изменениям подверглось содержание γ- и β-глобулинов, А/Г коэффициент, что частично согласуется с данными, полученными в других исследованиях (Грубінко, Синюк, Прібич, 2009) при действии тяжелых металлов, а значит эти показатели могут иметь диагностическое значение состояния гидробионтов в условиях токсического стресса.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 97-98.

Технологічні основи, пріоритети освоєння та розвитку прісноводної аквакультури в Україні

УДК 574.58

А. І. Андрющенко

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, Україна

TECHNOLOGICAL BASICS AND PRIORITIES
OF FRESH WATER AQUACULTURE DEVELOPMENT IN UKRAINE

A. І. Andryushchenko

NationalUniversity of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Україна має досить значний фонд внутрішніх водойм і прибережних акваторій морів, використання якого має комплексну багатоцільову спрямованість. Рибогосподарська діяльність на водоймах – важливий напрям експлуатації біологічних ресурсів, формування яких здійснюється під впливом природно-кліматичних і антропогенних факторів. На даний час, коли вилов риби у Світовому океані стабілізувався на рівні 90–93 млн. тонн слід звернути особливу увагу на необхідність інтенсивнішого розвитку аквакультури у внутрішніх водоймах України, що є пріоритетним напрямом виробництва цінної рибної продукції. Виходячи із загального спрямування розвитку прісноводної аквакультури у внутрішніх водоймах України, пов’язаного зі ставовим, випасним та індустріальним рибальством, необхідно звернути особливу увагу на наступні проблеми, що зводяться до: потреб великої кількості рибопосадкового матеріалу для забезпечення гарантованого виробництва товарної риби; приросту виробництва, переважно за рахунок природного нагулу риб без застосування кормових засобів, особливо тих, що містять рибне борошно або інші компоненти тваринного походження. За умови збереження сучасної тенденції нарощування об’ємів виробництва риби у світовій аквакультурі, у найближчі роки можлива ситуація, коли навіть весь обсяг океанічного промислу буде не в стані забезпечити потреби аквакультури, перш за все, тваринного походження (зокрема, рибного борошна). Виходячи з наведеного, необхідно проводити пошук оптимальних шляхів технологічного освоєння ресурсів рибництва у внутрішніх водоймах. Доцільним і необхідним є створення для рибогосподарської галузі України банку технологій, проведення загальної паспортизації водного фонду, розробка методики їх технологічної сумісності з урахуванням специфіки кожної водойми. Створення бази даних водного фонду передбачає його паспортизацію, кадастр за типом світової практики створення карт ґрунтів, де, окрім фізико-механічних особливостей ділянок землі, додається технологічна експлуатація даної дільниці з максимальною ефективністю, створення уніфікованої бази технологій вирощування риби.

Пріоритетними напрямами робіт на даний період у рибогосподарській галузі є:

– мінімізація застосування кормових засобів штучного приготування, максимальне використання нагульних технологій та методів спрямованого формування екосистеми ставів;

– нарощування обсягів виробництва рибопосадкового матеріалу;

– збереження та контроль біорізноманіття;

– культивування та відтворення аборигенних рідкісних і зникаючих видів риб;

– дотримання екологічних норм і дослідження енергобалансу водних екосистем.

Державні органи повинні дотримувати необхідні пропозиції підприємств, налагоджувати зв’язки щодо забезпечення посадковим матеріалом і збуту продукції.

Важливою складовою розвитку рибогосподарської галузі України є спрямування формування та відновлення природних запасів рибних ресурсів на базі інноваційних і новітніх технологій, що вимагає насичення всіх водойм країни необхідною кількістю риби. При цьому слід забезпечити високий рівень її виробництва за умов високої ефективності роботи спеціалізованих рибоводних підприємств, а також розвитку супутних галузей: спортивного рибальства, туризму тощо з відповідним розширенням сфери соціального забезпечення населення.

Ефективні варіанти систем аквакультури повинні відпрацьовуватись послідовно за різними рівнями, за широкого використання методів комп’ютерного аналізу та моделювання, спрямованого на оптимізацію технологічних і організаційно-господарських процесів культивування риби та насичення нею ринку. Виходячи з цього, шляхом узагальнення накопиченого масиву даних, здійснюється оцінка виробничої бази, прогнозування та координація об’ємів виробництва риби, формування регіональних програм і систем виробництва риби тощо.

У процесі аналізу поза сумнівом виявляються пріоритетні напрями наукових досліджень, встановлюється послідовність їх реалізації. До таких, у першу чергу відносяться наступні проблеми:

– створення загальнодержавного реєстру рибогосподарських водойм із кадастровою оцінкою їх продуктивності;

– розробка методів реконструкції іхтіофауни внутрішніх водойм, спрямованих на підвищення їх продуктивності та господарської цінності;

– виведення нових і удосконалення існуючих пород риб, формування на базі молекулярно-генетичних методів ремонтно-маточних стад із застосуванням цільової селекції;

– запровадження в аквакультуру нових високопродуктивних видів риб та інших гідробіонтів;

– оптимізація методів і технологій штучного відтворення риб, здійснення моніторингу стану штучного відтворення цінних видів риб;

– розробка рецептів комбікормів різного призначення з урахуванням специфіки типів господарств, нових джерел сировини та сучасних технологій кормовиробництва, забезпечення моніторингу якості сировини та комбікормів, розробка відповідної нормативної документації;

– розробка на основі досягнень генної інженерії методів діагностики, профілактики та лікування захворювань риб в умовах інтенсивної аквакультури;

– розробка методів підвищення якості та безпеки продукції прісноводної аквакультури;

– створення системи інформаційно-економічного забезпечення продукції аквакультури та маркетингу продукції.

У кінцевому підсумку може бути створена гнучка та стала структура, максимально наближена до специфіки місцевих умов та ринку, а також така, що швидко реагує на їх зміни за рахунок високого рівня власного технологічного забезпечення та застосованих методів оптимізації виробничих процесів. На даний час першочерговими завданнями реалізації стратегії розвитку рибогосподарської галузі України є наступні:

– оцінка потреб регіонів у живій рибі та формування бази відповідних даних;

– розробка методики пошуку технологічної відповідності бази даних існуючих технологій у відповідності до конкретних місцевих умов;

– розробка системи наукового та технологічного забезпечення визначених об’єктів для рибогосподарського використання в рамках створення регіональних систем аквакультури;

– створення технологічного кадастру внутрішніх водойм для рибогосподарського використання;

– організація системи комплексних рибоводних центрів, забезпечених кваліфікованими науковими кадрами, пакетом сучасних технологій, що дозволить оперативно реагувати на зміни структури ринку тощо, а також створення державного наукового центру з аквакультури.

Виходячи з наведеного, можна говорити з впевненістю про те, що освоєння рибогосподарського та виробничого потенціалу країни буде здатне забезпечити ринок у необхідному обсязі живою рибною продукцією в асортименті та захистити власного виробника на внутрішньому ринку України від експансії закордонних.

Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 95-97.

Паразитологія. Програма навчальної дисципліни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Факультет біології, екології та медицини
Кафедра зоології та екології

«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Декан ФБЕМ ДНУ проф.
___________ О. Є. Пахомов
26.07.2012 р.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
дисципліни «Паразитологія»

Дніпропетровськ − 2012

Паразитологія. Програма навчальної дисципліни. – ДНУ, 2012. – 51 с.

Розробник: канд. біол. наук, доцент кафедри зоології та екології В. В. Бригадиренко

Рецензенти: канд. біол. наук, доцент кафедри садово-паркового господарства ДДАУ К.К. Голобородько, канд. біол. наук, доцент кафедри геоботаніки, грунтознавства та екології ДНУ А. О. Дубина

Затверджено вченою радою ФБЕМ ДНУ

Протокол № 5 від 09.06.2012 р.

МЕТА
СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ (КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ)
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
МЕТОДИ
КРИТЕРІЇ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ
ЛІТЕРАТУРА
РЕСУРСИ

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: Паразитологія

Курс: підготовка бакалаврів

Кількість кредитів, відповідних ECTS : 3
Модулів: 3
Змістових модулів: 3
Загальна кількість годин: 108
Тижневих годин: 6 (2 години лекцій + 1 година лабораторних робіт +
- 1 година практичних робіт +
- 2 години самостійної роботи)або 6 (2 години лекцій +
- 1 година практичних робіт +
- 3 години самостійної роботи)

Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень

Шифр та назва напряму:
040102 Біологія або 040106 Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Характеристика навчальної дисципліни
Дисципліна: Вибіркова
Рік підготовки: 4 або 3
Семестр: 7 або 6
Лекції (теоретична підготовка): 34 годин
Практичні заняття: 17 годин
Лабораторні заняття: 17 або 0 годин
Самостійна робота: 40 або 57 годии
Індивідуальна робота: 2 КМР або 2 АО
Вид контролю: екзамен

МЕТА

↑догори ↑

Мета вивчення курсу – поглиблення та узагальнення інформації відносно організації паразитарних систем, основних їх властивостей, шляхів розвитку та взаємодії між паразитом і хазяїном, що сприяє формуванню комплексного уявлення про природні екосистеми взагалі та місце людини в них.

Завданнями вивчення дисципліни є:

створення системного підходу щодо розуміння паразитичних організмів на основі уявлень про будову, функціонування та взаємодію між молекулярним, клітинним, тканинним, органним, організмовим, популяційно-видовим і біосферним рівнями організації;
розвиток уявлень про єдність процесів онто- та філогенезу у паразитарних системах;
формування поглядів на еволюцію паразитів, які є складовою частиною природи, мають свої особливості будови, функціонування та розвитку;
інтеграція відомостей про цикли розвитку вільноіснуючих і паразитичних тварин різних таксономічних груп;
створення єдиної системи знань про зваємозв’язки між живими організмами.

У результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати:

паразитарні системи на різних рівнях організації живої матерії;
морфо-фізіологічні властивості паразитів і значення порушень основних принципів їх функціонування у виникненні патологічних процесів у людини і тварин;
значення процесів, які відбуваються на організмовому рівні організації життя під впливом паразитів, для розуміння механізмів виникнення вад розвитку, соматичних, інфекційних та інших хвороб людини та тварин;
цикли розвитку паразитичних тварин, шляхи їх потрапляння до організму людини та особливості перебігу цих паразитозів;
екологічні зв’язки паразитичних організмів із середовищем їх існування, чинники, що регламентують географічне поширення цих паразитозів;
фізіологію процесів взаємодії організмів паразита і хазяїна, механізми впливу на ці процеси.

Підготовлений фахівець повинен уміти:

пояснювати закономірності проявів життєдіяльності паразитичних організмів на молекулярному та клітинному рівнях;
інтерпретувати значення процесів, які відбуваються на молекулярно-генетичному та клітинному рівнях організації паразитичних організмів, для розуміння патогенезу паразитичних та інших хвороб людини;

пояснювати значення паразитів у виникненні хвороб людини та тварин; співвідносити вплив мутагенних, канцерогенних і тератогенних речовин разом із паразитарною інвазією зі станом здоров’я людини, сільськогосподарських, домашніх і диких тварин.
застосовувати клінічні, ветеринарні, ппаразитологічні методи визначення паразитарної інвазії.

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
(КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ)

^догори^

Назва	Разом	Кількість годин, відведених на
Назва	Разом	лекції	практичні (семінарські) заняття	лабора-торні заняття	самостійну роботу
Модуль І. Популяційно-видовий, біогеоценотичний і біосферний рівні організації життя. Основи паразитології
Змістовний модуль 1.1. Медико-біологічні основи паразитизму та трансмісивних захворювань
Тема 1.1.1. Медико-біологічні основи паразитизму та трансмісивних захворювань	1,5	0,5			1
Тема 1.1.2. Історія паразитології	2	0,5	0,5		1
Тема 1.1.3. Шляхи розселення паразитів, специфічні та механічні переносники	2,5	0,5	0,5		1,5
Змістовний модуль 1.2. Медична протозоологія. Підцарство Найпростіші (Protozoa). Тип Саркомастигофори (Sarcomastigophora)
Тема 1.2.1. Клас Голі амеби (Lobosea). Дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica).	2	0,5	0,5		1
Тема 1.2.2. Кишкова амеба (E. coli), ротова амеба (E. gingivalis).	2	0,5	0,5		1
Тема 1.2.3. Вільноживучі патогенні амеби (Naegleria, Acanthamoeba).	2	0,5	0,5		1
Змістовний модуль 1.3. Представники класу Тваринні джгутикові (Flagellata) і типу Війчасті (Ciliophora) – паразитів людини
Тема 1.3.1. Ряд Kinetoplastida. Трипаносоми (Trypanosoma brucei gambiense, T. b. rhodesiense, T. cruzi),	3,5	1	0,5		2
Тема 1.3.2. Ряд Kinetoplastida. Лейшманії (Leischmania tropica major, L. t. minor, L. donovani, L. mexicana, L. infantum).	3	0,5	0,5		2
Тема 1.3.3. Лямблії (Lamblia intestinalis), трихомонади (Trichomonas vaginalis, T. hominis, T. tenax).	3,5	1	0,5		2
Тема 1.3.4. Тип Війчасті (Ciliophora), ряд Щілиннороті (Rimostomatea), вид балантидій (Balantidium coli).	2	0,5	0,5		1
Змістовний модуль1.4. Представники типу Апікомплексні (Apicomplexa) – паразитів людини
Тема 1.4.1. Тип Апікомплексні (Apicomplexa), класСпоровики (Sporozoa). Малярійні плазмодії (Plasmodium vivax, P. falciparum, P. ovale, P. malariae).	4	1,5	0,5		2
Тема 1.4.2. Токсоплазма (Toxoplasma gondii).	2,5	1	0,5		1
Тема 1.4.3. Саркоцисти (Sarcocystis hominis, S. suihominis, S. lindemannі), пневмоциста (Pneumocystis carinii), криптоспоридії (Cryptosporidia garnhami).	3,5	1	0,5		2
Тема 1.4.4. Ізоспоридії (Isospora hominis, I. belli), бабезі (Babesia divergens, В. rodhamini, B microti, В. bovis, В. bigemina).	2,5	1	0,5		1
Модуль 2. Екологія гельмінтів. Медична гельмінтологія
Змістовний модуль 2.1. Медична гельмінтологія
Тема 2.1.1. Медична гельмінтологія як наука.	1	0,5			0,5
Тема 2.1.2. Моногенеї.	2	0,5	0,5		1
Тема 2.1.3. Скреблянки.	2	0,5	0,5		1
Тема 2.1.4. Нематоморфи.	1,5	0,5			1
Змістовний модуль 2.2. Плоскі черви (Plathelminthes) – паразити людини. Клас Сисуни (Trematoda)
Тема 2.2.1. Печінковий сисун (Fasciola hepatica), котячий сисун (Opistorchis felineus), китайський сисун (Clonorchis sinensis).	3,5	1	0,5		2
Тема 2.2.2. Ланцетоподібний сисун (Dicrocoelium dendriticum), легеневий сисун (Paragonimus ringeri).	3	0,5	0,5		2
Тема 2.2.3. Кров’яні сисуни (Schistosoma haematobium, S. mansoni, S. japonicum).	3,5	1	0,5		2
Змістовний модуль 2.3. Плоскі черви (Plathelminthes) – паразити людини. Клас Цестоди (Cestoda)
Тема 2.3.1. Бичачий ціп’як (Taeniarhynchus saginatus), свинячий ціп’як (Taenia solium).	2,5	1	0,5		1
Тема 2.3.2. Карликовий ціп’як (Hymenolepis nana), широкий стьожак (Diphyllobotrium latum).	2,5	1	0,5		1
Тема 2.3.3. Ехінокок (Echinococcus granulosus), альвеокок (Alveococcus multilocularis), діпілідіоз (Dipylidium caninum), монезіоз (Moniezia expansa).	3,5	1	0,5		2
Змістовний модуль 2.4. Круглі черви (Nemathelminthes) – паразити людини
Тема 2.4.1. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides), гострик (Enterobius vermicularis), волосоголовець (Trichocephalus trichiurus), кривоголовка (Ancylostoma duodenale, A. braziliense), угриця кишкова (Strongiloides stercoralis), некатор (Necator americanus).	5,5	2	0,5		3
Тема 2.4.2. Трихінела (Trichinella spiralis), лоа лоа (Loa loa), вухерерія (Wuchereria bancrofti), бругія (Brugia inalayi), онхоцерка (Onchocercа volvulus, О. caecutiens), діпеталонема (Dipetalonema perstans).	4,5	2	0,5		2
Тема 2.4.3. Токсокара (Тохосага canis, Т. mystax), трихостронгіліди (Trichostrongylus colabriformis, Т. oxei, Т. orientalis), анізакідиди (Anisakidae), ришта (Dracunculus medinensis) та дірофілярії (Dirofilaria repens, D. immitis).	4,5	2	0,5		2
Модуль 3. Екологія павукоподібних. Медична арахноентомологія
Змістовний модуль 3.1. Медична арахноентомологія. Тип Членистоногі (Arthropoda). Клас Павукоподібні (Arachnoidea), отруйні павукоподібні (павуки, скорпіони). Ряд Кліщі (Acarina) – збудники хвороб та переносники збудників інфекцій та інвазій
Тема 3.1.1. Надродини Туrоglyphoidea (тироглiфоїдні або амбарні кліщі), Sarcoptoidea (коростяні кліщі), Demodicoidea (залозниці), Cheyletoidea (хижі кліщі).	3	1	0,5		1,5
Тема 3.1.2. Надродини Trombea (червонотілкові кліщі), Gamasoidea (гамазові кліщі).	3	0,5	0,5		2
Тема 3.1.3. Надродини Ixodoidea (іксодоїдні кліщі).	4	1,5	0,5		2
Змістовний модуль 3.2. Клас Комахи (Insecta): ряд Воші (Anoplura), Клопи (Hemiptera), Блохи (Afaniptera) – збудники хвороб і переносники захворювань людини
Тема 3.2.1. Воші (Pediculus humanus humanus, P. h. capitus, Phtirus pubis)	3,5	1	0,5		2
Тема 3.2.2. Блохи (Pulex irritans, Xenopsylla cheopis).	2,5	0,5	0,5		1,5
Тема 3.2.3. Клопи (Cimex lectularius, поцілункові клопи родів Triatoma, Rhodinus та ін.).	2	0,5	0,5		1
Змістовний модуль 3.3. Клас Комахи (Insecta): ряд двокрилі (Diptera) – збудники хвороб і переносники захворювань людини
Тема 3.3.1. Комарі (родів Culex, Aеdes, Anopheles), москіти (Phlebotomus), мошки (родина Simuliidae) та мокреці (родина Ceratopogonidae).	4,5	2	0,5		2
Тема 3.3.2. Мух (Musca domestica, Glossina palpalis, G. morsitans, Stomoxis calcitrans, Wohlfartia magnifica).	3,5	1	0,5		2
Тема 3.3.3. Ґедзі (родина Tabanidae).	2,5	1	0,5		1
Тема 3.3.4. Оводи (родин Oestridae, Gasterophilidae, Hypodermatidae).	3,5	1	0,5		2
Усього годин	108	34	17	0	57

або

Назва	Разом	Кількість годин, відведених на
Назва	Разом	лекції	практичні (семінарські) заняття	лабора-торні заняття	самостійну роботу
Модуль І. Популяційно-видовий, біогеоценотичний і біосферний рівні організації життя. Основи паразитології
Змістовний модуль 1.1. Медико-біологічні основи паразитизму та трансмісивних захворювань
Тема 1.1.1. Медико-біологічні основи паразитизму та трансмісивних захворювань	1,5	0,5	0,5		0,5
Тема 1.1.2. Історія паразитології	1,5	0,5			1
Тема 1.1.3. Шляхи розселення паразитів, специфічні та механічні переносники	1,5	0,5			1
Змістовний модуль 1.2. Медична протозоологія. Підцарство Найпростіші (Protozoa). Тип Саркомастигофори (Sarcomastigophora)
Тема 1.2.1. Клас Голі амеби (Lobosea). Дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica).	2	0,5	0,5		1
Тема 1.2.2. Кишкова амеба (E. coli), ротова амеба (E. gingivalis).	2,5	0,5	0,5	0,5	1
Тема 1.2.3. Вільноживучі патогенні амеби (Naegleria, Acanthamoeba).	2	0,5	0,5		1
Змістовний модуль 1.3. Представники класу Тваринні джгутикові (Flagellata) і типу Війчасті (Ciliophora) – паразитів людини
Тема 1.3.1. Ряд Kinetoplastida. Трипаносоми (Trypanosoma brucei gambiense, T. b. rhodesiense, T. cruzi),	3	1	0,5	0,5	1
Тема 1.3.2. Ряд Kinetoplastida. Лейшманії (Leischmania tropica major, L. t. minor, L. donovani, L. mexicana, L. infantum).	2,5	0,5	0,5	0,5	1
Тема 1.3.3. Лямблії (Lamblia intestinalis), трихомонади (Trichomonas vaginalis, T. hominis, T. tenax).	3,5	1	0,5	1	1
Тема 1.3.4. Тип Війчасті (Ciliophora), ряд Щілиннороті (Rimostomatea), вид балантидій (Balantidium coli).	2,5	0,5	0,5	0,5	1
Змістовний модуль1.4. Представники типу Апікомплексні (Apicomplexa) – паразитів людини
Тема 1.4.1. Тип Апікомплексні (Apicomplexa), класСпоровики (Sporozoa). Малярійні плазмодії (Plasmodium vivax, P. falciparum, P. ovale, P. malariae).	4,5	1,5	0,5	0,5	2
Тема 1.4.2. Токсоплазма (Toxoplasma gondii).	3	1	0,5	0,5	1
Тема 1.4.3. Саркоцисти (Sarcocystis hominis, S. suihominis, S. lindemannі), пневмоциста (Pneumocystis carinii), криптоспоридії (Cryptosporidia garnhami).	3,5	1	0,5		2
Тема 1.4.4. Ізоспоридії (Isospora hominis, I. belli), бабезі (Babesia divergens, В. rodhamini, B microti, В. bovis, В. bigemina).	2,5	1	0,5		1
Модуль 2. Екологія гельмінтів. Медична гельмінтологія
Змістовний модуль 2.1. Медична гельмінтологія
Тема 2.1.1. Медична гельмінтологія як наука.	1	0,5			0,5
Тема 2.1.2. Моногенеї.	2,5	0,5	0,5	0,5	1
Тема 2.1.3. Скреблянки.	2,5	0,5	0,5	0,5	1
Тема 2.1.4. Нематоморфи.	2	0,5	0,5		1
Змістовний модуль 2.2. Плоскі черви (Plathelminthes) – паразити людини. Клас Сисуни (Trematoda)
Тема 2.2.1. Печінковий сисун (Fasciola hepatica), котячий сисун (Opistorchis felineus), китайський сисун (Clonorchis sinensis).	3,5	1	0,5	1	1
Тема 2.2.2. Ланцетоподібний сисун (Dicrocoelium dendriticum), легеневий сисун (Paragonimus ringeri).	2,5	0,5	0,5	0,5	1
Тема 2.2.3. Кров’яні сисуни (Schistosoma haematobium, S. mansoni, S. japonicum).	3	1	0,5	0,5	1
Змістовний модуль 2.3. Плоскі черви (Plathelminthes) – паразити людини. Клас Цестоди (Cestoda)
Тема 2.3.1. Бичачий ціп’як (Taeniarhynchus saginatus), свинячий ціп’як (Taenia solium).	3	1	0,5	0,5	1
Тема 2.3.2. Карликовий ціп’як (Hymenolepis nana), широкий стьожак (Diphyllobotrium latum).	3	1	0,5	0,5	1
Тема 2.3.3. Ехінокок (Echinococcus granulosus), альвеокок (Alveococcus multilocularis), діпілідіоз (Dipylidium caninum), монезіоз (Moniezia expansa).	3,5	1	0,5	1	1
Змістовний модуль 2.4. Круглі черви (Nemathelminthes) – паразити людини
Тема 2.4.1. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides), гострик (Enterobius vermicularis), волосоголовець (Trichocephalus trichiurus), кривоголовка (Ancylostoma duodenale, A. braziliense), угриця кишкова (Strongiloides stercoralis), некатор (Necator americanus).	4,5	2	0,5	1	1
Тема 2.4.2. Трихінела (Trichinella spiralis), лоа лоа (Loa loa), вухерерія (Wuchereria bancrofti), бругія (Brugia inalayi), онхоцерка (Onchocercа volvulus, О. caecutiens), діпеталонема (Dipetalonema perstans).	4	2	0,5	0,5	1
Тема 2.4.3. Токсокара (Тохосага canis, Т. mystax), трихостронгіліди (Trichostrongylus colabriformis, Т. oxei, Т. orientalis), анізакідиди (Anisakidae), ришта (Dracunculus medinensis) та дірофілярії (Dirofilaria repens, D. immitis).	4	2	0,5	0,5	1
Модуль 3. Екологія павукоподібних. Медична арахноентомологія
Змістовний модуль 3.1. Медична арахноентомологія. Тип Членистоногі (Arthropoda). Клас Павукоподібні (Arachnoidea), отруйні павукоподібні (павуки, скорпіони). Ряд Кліщі (Acarina) – збудники хвороб та переносники збудників інфекцій та інвазій
Тема 3.1.1. Надродини Туrоglyphoidea (тироглiфоїдні або амбарні кліщі), Sarcoptoidea (коростяні кліщі), Demodicoidea (залозниці), Cheyletoidea (хижі кліщі).	3	1	0,5	0,5	1
Тема 3.1.2. Надродини Trombea (червонотілкові кліщі), Gamasoidea (гамазові кліщі).	2,5	0,5	0,5	0,5	1
Тема 3.1.3. Надродини Ixodoidea (іксодоїдні кліщі).	4,5	1,5	0,5	0,5	2
Змістовний модуль 3.2. Клас Комахи (Insecta): ряд Воші (Anoplura), Клопи (Hemiptera), Блохи (Afaniptera) – збудники хвороб і переносники захворювань людини
Тема 3.2.1. Воші (Pediculus humanus humanus, P. h. capitus, Phtirus pubis)	3,5	1	0,5	1	1
Тема 3.2.2. Блохи (Pulex irritans, Xenopsylla cheopis).	3	0,5	0,5	1	1
Тема 3.2.3. Клопи (Cimex lectularius, поцілункові клопи родів Triatoma, Rhodinus та ін.).	2,5	0,5	0,5	0,5	1
Змістовний модуль 3.3. Клас Комахи (Insecta): ряд двокрилі (Diptera) – збудники хвороб і переносники захворювань людини
Тема 3.3.1. Комарі (родів Culex, Aеdes, Anopheles), москіти (Phlebotomus), мошки (родина Simuliidae) та мокреці (родина Ceratopogonidae).	5,5	2	0,5	1	2
Тема 3.3.2. Мух (Musca domestica, Glossina palpalis, G. morsitans, Stomoxis calcitrans, Wohlfartia magnifica).	3	1	0,5	0,5	1
Тема 3.3.3. Ґедзі (родина Tabanidae).	3	1	0,5	0,5	1
Тема 3.3.4. Оводи (родин Oestridae, Gasterophilidae, Hypodermatidae).	2,5	1	0,5		1
Усього годин	108	34	17	17	40

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

^догори^

Тема 1. Молекулярно-генетичні механізми онтогенезу під впливом паразитичних організмів. Порушення онтогенезу та їх місце в патології людини і тварин.

Тема 2. Синтетична теорія еволюції паразитичних взаємовідносин у біосфері. Популяційна структура людства як результат впливу паразитичних організмів. Філогенез основних систем паразитичних найпростіших.

Тема 3. Основи екології паразитарно-хазяйнових зв’язків.

Тема 4. Біосфера як система, що забезпечує існування різних типів взаємовідносин між живими організмами. Роль паразитів у формуванні трофічної структури екосистем.

Тема 5. Скреблянки, нематоморфи та моногенеї степового Придніпров’я – паразити людини і тварин.

Тема 6. Комахи степового Придніпров’я – збудники хвороб і переносники захворювань людини і мварин.

Тема 7. Отруйні комахи та павукоподібні степового Придніпров’я.

Тема 8. Паразитоценози основних типів екосистем України.

МЕТОДИ

^догори^

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Лекції із застосуванням графічних схем, таблиць, використанням мультимедійного проектора, робота в Інтернет, складання та розв’язування ситуаційних завдань, розроблення та складання графічних схем, планів діагностичних досліджень тощо.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ

Поточне опитування, тестування, письмові модульні роботи, оцінка за аналітичний огляд, підсумковий письмовий екзамен.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплект навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД); ілюстративний матеріал; текстові та електронні варіанти тестів для поточного та підсумкового тестування; контрольні роботи для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу.

КРИТЕРІЇ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ

^догори^

Максимальна кількість балів: 60 б.

Допуск до екзамену: 30 б.

Аналітичні огляди: 5 б. * 2 = 10 б.

Модульні письмові роботи: 20 б. +15 б. +15 б.

Пропущені заняття повинні бути обов’язково відпрацьовані з лаборантом і складені викладачеві до підсумкового заняття з кожного модуля.

Усі модулі повинні бути складені (мінімум 10 б.).

Пропуск лекційного або практичного заняття без поважної причини: –1 б.

Відвідування зоологічного музею, виставкових залів, експозицій тварин – +2 б. (не більше 5 разів за семестр).

Терміни складання модулів

Термін складання Модуля № 1 – 6-й тиждень;
термін перескладання – 7-й тиждень.

Термін складання Модуля № 2 – 11-й тиждень;
термін перескладання – 12-й тиждень.

Термін складання Модуля № 3 – 16-й тиждень;
термін перескладання – 17-й тиждень.

Умови перескладання модулів:

Набрано за модульну контрольну роботу менше 50 % балів із необхідних.

Перескладають тільки один раз.

При перескладанні бали за першу спробу анулюються та враховуються бали за перескладання, навіть якщо вони гірші за попередні.

Перескладання модульної контрольної роботи відбувається тільки упродовж двох наступних тижнів після офіційного проведения контрольної модульної роботи.

ЛІТЕРАТУРА

^догори^

Навчальна та довідкова

Паразитология человека / Под ред. Г. С. Первомайского и В. Я. Подоляна. – М.: Медицина, 1974.

Генис Д. Е. Медицинская паразитология. – М.: Медицина, 1991.

Догель В. А. Общая паразитология. – Л., 1947.

Жизнь животных. В 7-ми тт. / Гл. ред. В. Е. Соколов. Т. 3. Членистоногие // Под ред. М. С. Гилярова, Ф. Н. Правдина и др. – М.: Просвещение, 1984. – 463 с.

Слюсарєв А. О., Жукова С. В. Біологія: Підручник для студентів медичних спеціальностей ВУЗів (Переклад з російської мови В. О. Мотузного). – К.: Вища школа, 1992. – 422 с.

Бригадиренко В. В. Основи систематики комах. – Д.: РВВ ДНУ, 2003. – 204 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 1. – К.: Либідь, 1992. – 318 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 2. – К.: Либідь, 1994. – 320 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 3. – К.: Либідь, 1997. – 350 с.

Жуков О. В., Пилипенко О. Ф. Паразитологія. – Д.: ДНУ, 2001. – 76 с.

Паразитология. Руководство для студентов (специальности лечебное дело и педиатрия). – СПб.: СПбГПМА, 2002. – 84 с.

Гинецинская Т. А., Добровольский А. А. Частная паразитология. В 2-х тт. – М.: Высшая школа, 1978.

Яровой П. И., Зубчик М. П., Токмалаев А. К. Справочник по медицинской гельминтологии. – Кишинев, 1984.

Павловский Е. Н. Паразитология человека. – М.: Медгиз, 1951.

Скрябин К. И. Трематоды животных и человека. Основы трематодологии. Т. 2. – М.–Л.: Наука, 1948. – 600 с.

Тропические болезни / Под ред Е. П. Шуваловой. – М.: Медицина, 1989.

Хейсин Е. М. Жизненные циклы кокцидий домашних животных. – Л.: Наука, 1967. – 192 с.

Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология. – М.: Высшая школа, 1980. – 416 с.

Павловский Е. Н. Руководство по паразитологии человека. Т. 2. – М.-Л.: изд. АН СССР, 1948. – С. 527–1022.

Росс Г., Росс Ч., Росс Д. Энтомология. – М.: Мир, 1985. – 576 с.

Сергієнко Г. Д. Воші / Фауна України. Т. 22, вип. 3. – К.: Наукова думка, 1974. – 110 с.

Інструктивна та методична

Пішак В. П., Захарчук О. І. Навчальний посібник з медичної біології, паразитології та генетики. Практикум. – Чернівці: Медакадемія, 2004. – 579 с.

Указатель научных, учебных и методических работ кафедры зоологии и экологии / В. Л. Булахов, В. А. Барсов, О. М. Мясоедова и др. – Днепропетровск: ДГУ, 1990.

Російсько-український зоологічний словник / О. Ф. Пилипенко, А. А. Губкін, В. Л. Булахов та ін. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1995.

Биологические основы борьбы с гнусом в басейне Оби / Под ред. А. И. Черепанова. – Новосибирск: Наука, 1966. – 268 с.

Джафаров Ш. М. Кровососущие мокрецы (Diptera, Heleidae) Закавказья. – Баку: АНАзербССР, 1964. – 414 с.

Атлас комах України / В. І. Гусєв, В. М. Єрмоленко, В. В. Свищук, К. А. Шмиговський. – К.: Рад. шк., 1962. – 252 с.

Благовещенский Д. И. Пухоеды (Mallophaga) / Фауна СССР. Т. 72. – М.-Л.: Наука, 1959. – 254 с.

Бошко Г. В. Гедзі: Diptera, Tabanidae / Фауна України. Т. 13, вип. 4. – К.: Наукова думка, 1973. – 207 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. В 5 т. Т. 1. Низшие, древнекрылые, с неполным превращением / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – М.-Л.: Наука, 1964. – 936 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 5. Двукрылые, блохи. Ч. 1. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – Л.: Наука, 1969. – 807 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 5. Двукрылые, блохи. Ч. 2. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – Л.: Наука, 1970. – 943 с.

РЕСУРСИ

^догори^

Наукова бібліотека ДНУ ім. Олеся Гончара, 49025, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72
Бібліотека медичної літератури, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського.
Обласна наукова бібліотека, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Ю. Савченко,
Бібліотека ДДМА, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського,
Наукова бібліотека ім. В.І. Вернадського, м. Київ
http://www.infectology.ru/RUK/SBOR.aspx
http://www.infectology.ru/Forall/index.aspx
http://www.infectology.ru/index.aspx
http://www.infectology.ru/autoref/AUT_LIST.aspx
http://www.infectology.ru/Forall/glist.aspx
http://www.infectology.ru/mnenie/index.aspx
http://www.whfreeman.com/ige8e
http://www.maik.ru
http://www.springerlink.com/home/main.mpx
http://www.sciencedirect.com/science/journals/agribio
http://birdlife.org.ua/
http://parasitology.ru
http://mma.ru/clinicalcenter/clinics/poly/dep/parasit
http://www.antiparazit.ru/
http://gatchina3000.ru/great-soviet-encyclopedia/bse/086/825.htm

Автор програми

канд. біол. наук, доцент кафедри зоології та екології
В. В. Бригадиренко

Завідувач кафедри зоології та екології, канд. біол. наук, доцент
В. Я. Гассо

Ентомологія. Програма навчальної дисципліни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Кафедра зоології та екології

„ЗАТВЕРДЖУЮ”

Декан ФБЕМ ДНУ проф.

___________ О. Є. Пахомов

26.07.2012 р.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

дисципліни „Ентомологія”

Дніпропетровськ − 2012

Ентомологія. Програма навчальної дисципліни. – ДНУ, 2012. – 38 с.

Розробник: канд. біол. наук, доцент кафедри зоології та екології В. В. Бригадиренко

Рецензенти: канд. біол. наук, доцент кафедри садово-паркового господарства Дніпропетровського державного аграрного університету К. К. Голобородько

канд. біол. наук, доцент кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології ДНУ А. О. Дубина

Затверджено навчально методичною радою ФБЕМ ДНУ

Протокол № 50 від 26.05.2012 р.

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

„ЕНТОМОЛОГІЯ”

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: Ентомологія

Курс:

підготовка бакалаврів

Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

Кількість кредитів, відповідних ECTS: 2

Модулів: 2

Змістових модулів: 6

Загальна кількість годин: 108

Тижневих годин: 6
(2 години лекцій +
1 година практичних робіт +
3 години самостійної роботи)

Шифр та назва напряму:
040102 Біологія

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Дисципліна: Вибіркова

Рік підготовки: 4

Семестр: 7

Лекції (теоретична підготовка):
34 годин

Лабораторні заняття: 17 годин

Самостійна робота: 57 годин

Індивідуальна робота: КМР

Вид контролю: екзамен

МЕТА

Мета вивчення – поглиблення та узагальнення інформації про організацію та будову комах, основні їх біологічні риси, шляхи розвитку та взаємодії іншими компонентами природних екосистем, створення на базі сучасних даних системи комах з урахуванням їх генетичних відносин і філогенії; така система необхідна для пізнання закономірностей загального еволюційного процесу тваринного світу.

Завдання вивчення дисципліни:

– створення системного підходу щодо розуміння ентомофауни на основі уявлень про будову, функціонування та взаємодію між молекулярним, клітинним, тканинним, органним, організмовим, популяційно-видовим і біосферним рівнями організації;

– розвиток уявлень про єдність процесів онто- та філогенезу у комах;

– засвоєння сучасних принципів таксономії та систематики тварин;

– засвоєння комплексного підходу до створення системи організмів;

– вивчення історії комах, їх ролі в екосистемах минулого, більш доскональне пізнання світу комах.

– формування поглядів на еволюцію комах, які є складовою частиною природи, мають свої особливості будови, функціонування та розвитку;

– інтеграція відомостей про цикли розвитку вільноіснуючих і паразитичних комах різних таксономічних груп.

Для засвоєння більшості тем дисципліни необхідне знання студентами таких курсів: зоологія (теми, присвячені типу Членистоногі), зоогеографія (теми із розділу зоогеографічних регіонів), теорія еволюції (усі теми), екологія (усі теми), захист рослин (усі теми).

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

– положення комах у системі тваринного світу;

– сучасну систематику всіх рядів комах;

– загальну характеристику та біологію найважливіших представників з кожного ряду комах;

– морфо-фізіологічні властивості комах, значення основних процесів їх обміну речовин, характеристику їх онтогенезу;

– механізми виникнення циклів розвитку комах із повним і неповним перетворенням;

– екологічні зв’язки комах різних рядів із середовищем їх існування, чинники, що регламентують географічне поширення комах;

– механізми процесів формування ентомофауни окремих регіонів і конкретних екосистем.

– описи діагностично значимих комплексів ознак комах;

– алгоритми ідентифікації таксонів комах за визначниками;

– структуру діагностичних ключів, діагностичних таблиць, визначників, структуру діагнозу та опису таксону;

– основні визначники комах фауни України та Палеарктики;

– методи визначення різних таксономічних груп комах.

Підготовлений фахівець повинен уміти:

– пояснювати закономірності еволюції комах, як однієї з найрізноманітніших груп живих організмів;

– в польових умовах визначити вид (рід чи родину) комах, користуючись відповідними польовими визначниками;

– в лабораторних умовах використовуючи методи мікроскопії та техніку препарування зоологічних об’єктів на основі аналізу зразка складати морфологічний опис безхребетних тварин, достатній для їх визначення професіоналом;

– користуючись системою ознак різних вікових станів на основі візуального спостереження та діагностичних ознак визначати віковий стан наданої комахи;

– за природним та/чи колекційним матеріалом у невизначеної комахи визначати її морфологічний тип та пристосування до життя у різних середовищах;

– за зразком метаморфозу в умовах лабораторії використовуючи візуальне спостереження встановити тип метаморфозу представників різних таксономічних груп комах;

– визначати комах, виявляти їх таксономічно важливі діагностичні ознаки та еколого-біологічні особливості;

– для невизначеної комахи за узагальненими даними про її екологічні, біологічні та анатомо-морфологічні особливості використовуючи систему тварин та класифікацію екоморф виявляти характеристики, значимі для ідентифікації на рівні ряду та родини.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Модуль 1. ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA). НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)

Змістовий модуль 1.1. Ентомологія як наука. Еволюція та сучасне різноманіття комах Клас ентогнатні (Entognatha)

Тема 1.1.1. Ентомологія як наука

Принципи класифікації комах. Морфо-фізіологічна адаптація комах. Предмет ентомології, її структура, напрямки, категорії, методи. Комахи як найбільша систематична група живих організмів. Загальна роль комах у біосфері, екосистемах, їх значення для людини. Різні комплекси фітофагів і паразитів рослин, людини та свійських тварин, переносники збудників хвороб. Значення комах для виробництва харчової та технічної продукції. Комахи, які потребують охорони. Історія ентомології. Розвиток вітчизняної ентомології. Сучасні напрямки ентомологічних досліджень. Принципи систематики та таксономії. Правила опису комах. Складання наукових назв. Проблеми класифікації комах. Життєві цикли комах. Чергування поколінь і феномен зміни господарів у паразитичних комах. Біологічні принципи боротьби з комахами-шкідниками. Видатні вчені-ентомологи.

Походження та еволюція комах. Шляхи розселення комах. Палеонтологічні відомості про комах. Вік найдавніших знахідок. Час існування окремих видів, родин і рядів комах. Геологічні періоди розвитку комах. Опис найбільш відомих з рядів вимерлих комах. Характеристика ряду однохвосток (Monura), особливості морфології представників, період життя. Характеристика ряду палеодиктиоптери (Palaeodictyoptera), особливості морфології представників, період життя. Характеристика ряду мегасекоптера (Megasecoptera), особливості морфології представників, період життя. Характеристика ряду Protodonata або Meganisoptera, особливості морфології представників, період життя. Характеристика комах, які знайдені у відкладеннях пермського періоду: ряд міомоптера (Miomoptera), ряд калоневриди (Caloneurodea), ряд протелітроптера (Protelytroptera), ряд протоперларіа (Protoperlaria), ряд глоселітродеї (Glosselytrodea). Вік сучасних груп комах. Темпи еволюції окремих груп комах.

Тема 1.1.2. Сучасне різноманіття комах

Біологічне різноманіття комах світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Зміни у сучасній системі комах на рівні родів, родин, надродин та рядів. Систематика як наука. Сучасний стан розвитку систематики. Основні таксономічні групи комах. Коротка характеристика рядів класу ентогнатні (Entognatha), класу комахи (Insecta). Розділення класу комахи (Insecta) на підкласи: безкрилі комахи (Apterygota), крилаті комахи (Pterygota). Розділення підкласу крилаті комахи на відділи: комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola), комахи з повним перетворенням (Holometabola). Характеристика основних надрядів і рядів комах з неповним перетворенням. Характеристика основних надрядів і рядів комах з повним перетворенням.

Тема 1.1.3. Надклас шестиногі (Hexapoda) Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura), двохвостки (Diplura) Ряд ноґохвостки (Collembola)

Характеристика надкласу Hexapoda. Час існування окремих видів, родин і рядів. Геологічні періоди розвитку. Опис найбільш відомих з рядів вимерлих таксонів. Систематика. Сучасна динаміка розвитку систематики шестиногих. Основні таксономічні групи шестиногих, їх загальна характеристика. Характеристика класу ентогнатні (Entognatha). Морфологічні особливості будови комах. Особливості будови ротових органів представників класу. Розвиток шляхом анаморфозу. Основні ряди класу ентогнатні (Entognatha). Ряд протури (Protura). Морфо-анатомічні особливості представників ряду, особливості живлення комах, екологія. Різноманіття комах ряду протури (Protura) у світовій фауні, країнах СНД, Україні. Характеристика родин еозентоміди (Eosentomidae), ацерентоміди (Acerentomidae), протентоміди (Protentomidae). Ряд двохвостки (Diplura). Морфо-анатомічні особливості представників ряду, особливості живлення, цикл розвитку комах, екологія. Різноманіття комах ряду двохвостки (Diplura) у світовій фауні, країнах СНД, Україні. Характеристика родин камподеїди (Campodeidae), япікси (Japigidae). Характеристика ряду ноґохвостки (Collembola). Морфо-анатомічні особливості представників ряду: будова голови, вусиків, черевця, кінцівок, стрибальна вилка. Цикл розвитку, протоморфоз. Час існування ряду. Систематичне положення ряду – предмет дискусій. Екологія видів, ареал поширення. Роль комах ряду ноґохвостки (Collembola) у кругообігу речовин у природі. Ногохвостки як шкідники рослин в умовах закритого ґрунту. Різноманіття комах ряду у світовій фауні, країнах СНД, Україні. Підряд подуроморфні (Poduromorpha): родини гіпогастуриди (Hypogasturidae), оніхіуриди (Onychiuridae), одонтелліди (Odontellidae), неануриди (Neanuridae). Представники: подура біла Onychiurus ambulans L., подура пасльонова (Hypogastrura armata Nicolet). Підряд етомобріоморфні (Entomobryomorpha): родини ізотоміди (Isotomidae), ентомобріїди (Entomobryidae), цифодериди (Cyphoderidae), томоцериди (Tomoceridae), онкоподуриди (Oncopoduridae). Представники: ізотома зелена (Isotoma viridis Bourl.), ентомобрія прекрасна (Entomobrya superba Reutt.). Підряд метаксиплеона (Metaxypleona): родина подури справжні (Poduridae). Підряд неєліплеона (Neelipleona): родина неєліди (Neelidae). Підряд симфіплеона (Symphypleona): родини смінтуридіди (Sminthurididae), аропалітиди (Arrhopalitidae), катіаніди (Katiannidae), смінтуриди (Sminthuridae), бурлетієліди (Bourletiellidae), дициртоміди (Dicyrtomidae).

Змістовий модуль 1.2. Клас комахи (Insecta). Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota) Підклас крилаті комахи (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)

Тема 1.2.1. Клас комахи. Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)

Характеристика класу комах (Іnsecta). Морфо-анатомічні особливості комах: будова голови, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку комах, епіморфоз. Особливості живлення комах, їх екологія. Час існування класу. Різноманіття класу комах (Іnsecta) світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Розділення класу комахи (Insecta) на підкласи: безкрилі комахи (Apterygota), крилаті комахи (Pterygota). Розділення підкласу крилаті комахи на відділи: комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola), комахи з повним перетворенням (Holometabola). Характеристика основних надрядів і рядів комах з неповним перетворенням. Характеристика основних надрядів і рядів комах з повним перетворенням. Характеристика підкласу первиннобезкрилі комахи (Apterygota). Морфо-анатомічні особливості представників підкласу: відсутність крил, будова ротового апарату, голови, грудного відділу, черевця, кінцівок, примітивність будови нервової системи. Багаточленисті вирости тіла – церки, парацерк, яйцеклад. Цикл розвитку комах, протоморфоз. Особливості живлення комах, їх екологія. Час існування підкласу. Різноманіття підкласу первиннобезкрилі комахи (Apterygota) світової фауни, країн СНД та України. Розділення підкласу на ряди: мікрокоріфіа (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura).

Тема 1.2.2. Ряди мікрокоріфіа (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)

Характеристика ряду мікрокоріфіа (Microcoryphia). Особливості морфології представників ряду: будова ротового апарату, голови, грудного відділу, черевця, кінцівок, бокові вирости грудного відділу, грифельки. Особливості живлення комах, їх екологія. Різноманіття ряду мікрокоріфіа (Microcoryphia) світової фауни, країн СНД та України. Родина махіліси (Machilidae), розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини на прикладі махіліса багатоногого (Machilis polypoda Latr.). Характеристика ряду щетинохвостки (Thysanura). Особливості морфології представників ряду: будова ротового апарату, голови, грудного відділу, черевця, кінцівок, церки, грифельки. Особливості живлення комах, їх екологія. Час існування ряду. Різноманіття ряду щетинохвостки (Thysanura) світової фауни, країн СНД та України. Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини сріблясті лусочниці (Lepismatidae) на прикладі термобії хатньої (Thermobia domestica Pack.), лусочниці звичайної (Lepisma saccharina L.); родини ніколетіїди (Nicoletiidae) на прикладі ателури мурашиної (Atelura formicaria Heyd.).

Тема 1.2.3. Підклас крилаті комахи (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)

Характеристика підкласу крилаті комахи (Рterygota). Морфо-анатомічні особливості представників підкласу: будова голови, ротового апарату, грудного відділу, черевця, кінцівок, крил, трахейної та статевої систем. Грифельки, церки, яйцеклад. Цикл розвитку комах, повне та неповне перетворення, гіпоморфоз, гіперморфоз та гіперметаморфоз. Особливості живлення комах, їх екологія. Час існування підкласу, предки крилатих комах. Розділення підкласу на 2 інфракласу за будовою та характером складання крил: давньокрилі (Paleotera) і новокрилі (Neoptera). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola). Біологія видів, цикл розвитку, фази розвитку: яйце, личинка, імаго. Гіпо- та гіперморфоз. Личинки, їх морфологія, біологія. Різноманіття відділу комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola) світової фауни, країн СНД та України.

Тема 1.2.4. Надряд ефемероїдні (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera). Надряд одонатоїдні (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)

Характеристика надряду ефемероїдні (Ephemeroidea). Особливості циклу розвитку видів, імагінальне линяння, розвиток личинок у воді. Час існування надряду. Характеристика ряду одноденки (Ephemeroptera). Особливості морфології представників ряду: будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, грудного відділу, крил, черевця, кінцівок. Цикл розвитку комах, неповне перетворення, з елементами протоморфозу. Біологія личинок та імаго. Різноманіття одноденок світової фауни, країн СНД та України. Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини одноденки справжні (Ephemeridae) на прикладі одноденки звичайної (Ephemera vulgata L.); родини сифлонуриди (Siphlonuridae); родини одноденки двохвості (Baetidae) на прикладі одноденки двокрилої (Cloеоn dipterum L.), одноденки білохвостої (Baеtis bioculatus L.); родин лептофлебіїди (Leptophlebiidae), ефемереліди (Ephemerellidae), гептагеніїди (Heptageniidae), ценіди (Caenidae). Характеристика надряду одонатоїдні (Odonatoidea). Особливості морфології видів, будова крила, церки. Час існування надряду. Характеристика ряду бабки (Оdonata). Особливості морфології імаго: будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, грудного відділу, крил, черевця, кінцівок. Цикл розвитку комах. Біологія та екологія личинок й імаго бабок. Спектр живлення імаго та личинок бабок. Різноманіття бабок світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, охороні представники ряду. Особливості підряду рівнокрилі (Zygoptera). Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини красуні (Calopterygidae) на прикладі красуні блискучої (Calopteryx splendens Haris.), красуні-дівчини (Calopteryx virgo L.); родин лютки (Lestidae), плосконіжки (Platycnemidae), стрілки (Coenagrionidae). Особливості підряду анізозигоптери (Anisozygoptera). Особливості підряду різнокрилі (Anisoptera). Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родин дідки (Gomphidae), коромисла (Aeschnidae), кордулегастериди (Сordulegasteridae), кордуліїди (Corduliidae), бабки справжні (Libellulidae).

Змістовий модуль 1.3. Надряди ортоптероїдні (Orthopteroidea),
геміптероїдні (Hemipteroidea)

Тема 1.3.1. Надряд ортоптероїдні (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти (Isoptera), веснянки (Plecoptera), ембії (Embioptera), грилоблатиди (Grylloblattida), паличники (Phasmatoptera)

Характеристика надряду ортоптероїдні (Orthopteroidea). Особливості будови ротового апарату та крил. Характеристика ряду таргани (Blattoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: будова голови, очей, вусиків, ротового апарату, надкрил, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Відсутність спеціальних органів слуху. Цикл розвитку тарганів, оотека, партеногенез. Біологія та екологія личинок, імаго. Термо- та гігрофільність імаго тарганів. Різноманіття тарганів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини блатиди (Blattidae) на прикладі таргана чорного (Blatta orientalis L.); родини блателіди (Blattellidae) на прикладі таргана-прусака (Blattella germanica L.). Характеристика ряду богомоли (Mantoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: будова голови, очей, вусиків, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку богомолів. Біологія та екологія личинок, імаго. Термо- та геліофільність богомолів. Різноманіття видів ряду світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Розгляд особливостей морфології, біології та екології представників родини богомоли (Manteidae) на прикладі богомола звичайного (Mantis religiosa L.); родини емпузи (Empusidae) на прикладі емпузи смугастої (Empusa fasciata Brulle). Характеристика ряду терміти (Isoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: будова голови, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку термітів. Терміти – „суспільні” комахи. Різноманіття видів ряду світової фауни, країн СНД, України.

Характеристика ряду веснянки (Plecoptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, вусиків, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку веснянок, амфібіотичний спосіб життя. Час існування ряду. Біологія та екологія личинок, німф, імаго. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Характеристика ряду ембії (Embioptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, вусиків, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Цикл розвитку ембій. Біологія та екологія видів. Різноманіття ембій світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Родини ембіїди (Embiidae), оліготоміди (Oligotomidae). Характеристика ряду грилоблатиди (Grylloblattida). Характеристика ряду паличники (Phasmatoptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок, церок. Цикл розвитку паличників. Цикл розвитку видів, партеногенез. Час існування ряду. Різноманіття паличників світової фауни.

Тема 1.3.2. Ряди прямокрилі (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери (Zoraptera)

Характеристика ряду прямокрилі (Orthoptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, очей, вічка, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Придатки черевця – грифельки, церки, яйцеклад. Слухові органи імаго. Цикл розвитку. Час існування ряду. Біологія та екологія видів. Різноманіття прямокрилих світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Підряд коротковусі (Brachycera): надродини коникові (Tettigonioidea), цвіркунові (Grilloidea). Підряд довговусі довговусі (Dolichocera): надродини саранові (Acridoidea), тетригідові (Tetrigoidea), триперстові (Tridactyloidea). Характеристика ряду вуховертки (Dermaptera). Морфологічні особливості видів: будова голови, ротового апарату, крил, грудного відділу, черевця, кінцівок. Придатки черевця – церки. Цикл розвитку. Час існування ряду. Біологія та екологія видів. Різноманіття вуховерток світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Родини лабіїди (Labiidae), форфікуліди (Forficulidae), лабідуриди (Labiduridae). Характеристика ряду гемімериди (Hemimerida). Пристосування гімемирід до паразитизму. Характеристика ряду зораптери (Zoraptera). Безкрилі та крилаті форми зораптер.

Тема 1.3.3. Надряд геміптероїдні (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші (Anoplura)

Характеристика надряду геміптероїдні (Hemipteroidea). Типи ротового апарату геміптероїдних. Надряд об’єднує 6 рядів: сіноїди (Psocoptera), пухоїди (Mallophaga), воші (Anoplura), рівнокрилі хоботні (Homoptera), клопи (Hemiptera), трипси (Thysanoptera). Основні характеристики ряду сіноїди (Psocoptera). Особливості морфології: розміри, будова голови, ротового апарату, крил, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку, партеногенез. Біологія та екологія сіноїдів. Сіноїди як шкідники запасів людини, гербаріїв та колекцій комах. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Підряд трогіоморфні (Trogiomorpha): родини трогіїди (Trogiidae), псиліпсоциди (Psyllipsocidae). Підряд троктоморфні (Troctomorpha): родина ліпосцеліди (Liposcelidae). Підряд псокоморфні (Psocomorpha): родини епіпсоциди (Epipsocidae), цециліїди (Caeciliidae), стенопсоциди (Stenopsocidae), лахесіліди (Lachesillidae), перипсоциди (Peripsocidae), трихопсоциди (Trichopsocidae), еліпсоциди (Elipsocidae), філотарсиди (Philotarsidae), мезопсоциди (Mesopsocidae), псоциди (Psocidae). Основні характеристики ряду пухоїди (Mallophaga). Особливості морфології: розміри, будова голови, ротового апарату, вусиків, груді, черевця, кінцівок, зовнішнього покриву. Пристосування до паразитизму. Цикл розвитку, тривалість онтогенезу. Біологія пухоїдів. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Підряд справжні пухоїди справжні пухоїди (Amblycera): родини пухоїди-менопони (Meтoponidаe), пероїди-лемоботрії (Laemobothriidae), гіропіди (Gyropidae). Підряд ішноцера (Ischnocera): родини пeроїди-філоптери (Philopteridae), волосоїди (Trichodectidaе). Основні характеристики ряду воші (Anoplura). Особливості морфології: розміри, будова голови, ротового апарату, вусиків, груді, черевця, кінцівок. Пристосування до паразитизму. Онтогенезу. Біологія вшів, голодування. Воші як паразити людини та тварин. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології представників родини ехінофтиріїди (Echinophthiriidae), гематопініди (Haematopinidae), педикуліди (Pediculidae), гоплоплевриди (Hoplopleuridae), ліногнатиди (Linognathidae).

Тема 1.3.4. Ряди рівнокрилі хоботні (Homoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)

Основні характеристики ряду рівнокрилі хоботні (Homoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова ротового апарату, очей, вусиків, крил, кінцівок, кишечнику. Цикл розвитку рівнокрилих хоботних, неповне перетворення, епіморфоз, поліморфізм поколінь, партеногенез. Час існування ряду. Особливості живлення видів. Рівнокрилі як шкідники сільськогосподарських культур та деревних насаджень. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Характеристика підряду цикадини (Cicadinea).Особливості будови надкрил цикадин. Особливості морфології, біології та екології представників родини циксіїди (Cixiidae) на прикладі циксіусу жилкуватого (Cixius пеrvosus L.); родини дельфациди (Delphacidae); родини співучі цикади (Cicadidae) на прикладі цикади ясенової (Cicada оrni L.); родини пінявки (Aphrophoridae) на прикладі леп іронії жукоподібної (Lepyronia coleoptrata L.); родини горбатки (Membracidae); родини цикаделіди (Cicadellidae). Характеристика підряду листоблішки (Psyllinea). Особливості будови голови, вусиків, крил. Особливості морфології, біології та екології представників родини ливіїди (Liviidae), листоблішки (Psyllidae) (медяниця грушева Psylla pyricolа Forst., медяниця яблунева Psyllа malі Schm), афалариди (Aphalaridae), карсидариди (Carsidaridae), тріозиди (Triozidae). Характеристика підряду білокрилки (Aleyrodinea). Особливості морфології, біології та екології представників родини алейродиди (алейродиды, Aleyrodidae) на прикладі капустяної білокрилки (Aleyrodes proletella L.), розанної білокрилки (Bulgarialeurodes cotesi Mask). Характеристика підряду попелиці (Aphidinea). Цикл розвитку, поліморфізм та гетерогенність попелиць. Колонії попелиць. Надродина хермесові (Adelgoidea): родини хермеси (Adelgidae), філоксери (Phylloxeridae). Надродина справжні попелиці (Aphidoidea): особливості морфології, біології та екології представників родини пемфігіди (Pemphigidae) на прикладі попелиці кров’яної (Eriosoma lanigerum Нausm.); родини лахніди (Lachnidae); родини міндариди (Mindaridae); родини анециїди (Anoeciidae); родини флеомізиди (Phloeomyzidae); родини телаксиди (Thelaxidae); родини калафідіди (Callaphididae); родини хайтофориди (Chaitophoridae); родини попелиці (Aphididae) на прикладі попелиці злакової звичайної (Metopolophium graminum Theob.), попелиці бурякової, або бобової (Aphis fabae Scop.), попелиці баштанної (Aphis gossypii Glov.), попелиці капустяної (Brevicоryne brassicae L.). Характеристика підряду кокциди (Coccinea). Особливості морфології, біології та екології представників родини червеці-ортезіїди (Ortheziidae) на прикладі червеця кропив’яного (Ortheziа urtiсае L.); родини гігантські червеці (Margarodidae) на прикладі польської кошенелі (Porphyrophora polonica L.); родини борошнисті червеці (Pseudococcidae); родини еріококциди (Eriococcidae); родини кермеси (Kermococcidae) на прикладі кермесу північного (Kermococcus querсus L.); родини парнозалозисті червеці (Asterolecaniidae); родини щитівки несправжні (Coccidae) на прикладі щитівки несправжньої сливової (Sphaeroleсanium prunastrі Fonsc.); родини аклердіди (Aclerdidae); родини щитівки (Diaspididae) на прикладі щитівки яблуневої комоподібної (Lepidosaphes ulmi L.).

Основні характеристики ряду напівтвердокрилі (Hemiptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова ротового апарату,вусиків, крил, груді, кінцівок. Цикл розвитку, відсутність партеногенезу. Турбота про потомство. Клопи – термо- та ксерофіли. Біологія та екологія клопів. Час існування ряду. Еволюція ряду клопів. Сучасна систематика ряду. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Характеристика підряду приховановусі (Cryptocerata): пристосування до життя у воді, особливості живлення. Особливості морфології, біології та екології представників родини гребляки (Corixidae), плавти (Naucoridae), хребтоплави (Notonectidae) на прикладі хребтоплаву звичайного (Notonecta glauca L.), скорпіони водяні (Nepidаe) на прикладі скорпіону водяного (Nepa cinerea L.), ранатри (Ranatra linearis L.). Характеристика підряду вільновусі (Gymnocerata). Особливості морфології, біології та екології представників основних родин підряду вільновусі. Основні характеристики ряду трипси (Thysanoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, груді, кінцівок. Цикл розвитку трипсів, об’єднання рис комах ізьповним і неповним перетворенням. Біологія, екологія видів. Трипси як шкідники сільськогосподарських та лісових культур, як переносники віро зів рослин. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Характеристика підряду яйцекладні (Terebrantia). Особливості морфології, біології та екології представників родин еолотрипіди (Aeolothripidae), трипси (Thripidae). Характеристика підряду трубкохвості (Tubulifera). Особливості морфології, біології та екології представників родини флеотрипіди (Phloeothripidae).

Модуль 2. ВІДДІЛ КОМАХИ З ПОВНИМ ПЕРЕТВОРЕННЯМ (HOLOMETABOLA)

Змістовий модуль 2.1. Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea)

Тема 2.1.1. Відділ комахи з повним перетворенням (Holometabola). Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea)

Характеристика відділу комахи з повним перетворенням (Holometabola). Цикл розвитку, чотири фази розвитку – яйце, личинка, лялечка та імаго. Будова личинки, лялечки. Гіперметаморфоз. Розділення ряду на 3 надряди: колеоптероїдні (2 ряди), нейроптероїдні (3 ряди) та мекоптероїдні (6 рядів). Особливості представників надряду колеоптероїдні (Coleopteroidea). Будова ротового апарату, надкрил, крил. Пристосування до життя всередині різних субстратів. Розділення ряду на 2 ряди: твердокрилі (Coleoptera) та віялокрилі (Strepsiptera).

Тема 2.1.2. Ряд твердокрилі, або жуки (Coleoptera)

Основні характеристики ряду твердокрилі, або жуки (Coleoptera). Морфо-анатомічні особливості жуків: будова голови, очей, вусиків, ротового апарату, грудного відділу, кінцівок, надкрил, крил, черевця. Будова личинки, лялечки. Час існування ряду. Різноманіття біологічних особливостей жуків. Цикли розвитку. Виділення різних груп жуків за тривалістю фаз розвитку. Групи твердокрилих за живленням. Партеногенез. Роль жуків у природі, значення для людини та сільського господарства. Сучасна система твердокрилих. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Характеристика підряду архостемата (Archostemata). Характеристика підряду міксофага (Myxophaga). Особливості морфології, біології та екології представників родин підряду міксофага. Характеристика підряду плотоїдні (Adephaga). Особливості морфології, біології та екології представників родин підряду плотоїдні. Характеристика підряду різноїдні (Рolyphaga). Особливості морфології, біології та екології представників серій, надродин, родин підряду різноїдні.

Тема 2.1.3. Ряд віялокрилі (Strepsiptera)

Основні характеристики ряду віялокрилі (Strepsiptera). Морфо-анатомічні особливості будови самців (редукція передніх крил, ротового апарату), самиць (пристосування до паразитизму, редукція вусиків, органів руху). Цикл розвитку, гіперметаморфоз. Тварини, на якіх паразитують віялокрилі. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології еоксени (Eoxenos laboulbenei Peyer). Особливості морфології, біології та екології стилопса (Stylops melittae).

Змістовий модуль 2.2. Надряд нейроптероїдні (Neuropteroidea)

Тема 2.2.1. Надряд нейроптероїдні (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)

Характеристика надряду нейроптероїдні (Neuropteroidea). Будова ротового апарату, крил, грудей. Представники надряду — найбільш примітивними з усіх комах із повним перетворенням. Розділення надряду на три сучасних ряди: сітчастокрилі (Neuroptera), верблюдки (Raphidoptera) та великокрилі (Megaloptera). Характеристика ряду сітчастокрилі (Neuroptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку. Морфо-анатомічні особливості личинки сітчотокрилих. Біологія, екологія сітчатокрилих. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Надродина коніоптеригоіди (Coniopterygoidea). Особливості морфології, біології та екології представників родини пильнокрили (Coniopterygidae). Надродина осмилоїди (Osmyloidea). Особливості морфології, біології та екології представників родин діляри (Dilaridae); мантиспи (Mantispidae) (мантиспа звичайна Mantispa styriaca Poda); осмиліди (Osmylidae) (осмил жовтоголовий Osmylus fulvicephalus Scopoli); сизириди (Sisyridae) (сизира Sisyra fuscata F.). Надродина ґемеробіоїди (Hemerobioidea). Особливості морфології, біології та екології представників родин ґемеробіїди (Hemerobiidae) (ґемероб сосновий Hemerobius ріnі Stephens); золотоочки (Chrysopidae) (золотоочка звичайна Chrysoperla carnea Steph.). Надродина мірмелеонтоїди (Myrmeleontoidea). Особливості морфології, біології та екології представників родин мурашині леви (Myrmeleontidae) (мурашиний лев звичайний Myrmeleon formicarius L.), аскалафи (Ascalaphidae) (аскалаф строкатий Libelloides macarunius Scopоli).

Тема 2.2.2. Ряд верблюдки (Raphidioptera)

Характеристика ряду верблюдки (Raphidioptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку. Особливості біології імаго, личинки, лялечки. Особливості живлення верблюдок. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології представників родин іноцеліди (Inocellidae), рафідіїди (Raphidiidae).

Тема 2.2.3. Ряд великокрилі (Megaloptera)

Характеристика ряду великокрилі (Megaloptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Особливості біології та екології імаго, личинки, лялечки. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології представників родини вислокрилки (Sialidae) на прикладі вислокрилки звичайної (Sialis morio Klst.); родини коридали (Corydalidae) на прикладі китайського коридала (Protohermes kolbei).

Змістовий модуль 2.3. Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea)

Тема 2.3.1. Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea). Ряд скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera)

Характеристика надряду мекоптероїдні (Mecopteroidea). Особливості бідови ротового апарату, крил. Особливості біології та екології личинок мекоптероїдних. Час існування надряду. Розділення надряду на 6 рядів: скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці (Trichoptera), лускокрилі (Lepidoptera), перетинчастокрилі (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera) та двокрилі (Diptera). Характеристика ряду скорпіонові мухи (Mecoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Особливості морфології, біології та екології представників родини льодовичники (Borеidae) на прикладі льодовичника Вествуда (Boreus westwoodi Hagen); родини скорпіонниці (Panorpidae) на прикладі скорпіонниці звичайної (Ponorpa communіs L.); родини бітаки (Bittacidae) на прикладі бітака італійського (Bittacus italicus Muller).

Характеристика ряду волохокрильці (Тrісhоptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Підряд гідропсихіни (Hydropsychina). Особливості морфології, біології та екології представників родин гідроптиліди (Hydroptilidae), поліцентроподіди (Polycentropodidae), гідропсихіди (Hydropsychidae). Підряд фриганеїни (Phryganeina). Особливості морфології, біології та екології представників родин фриганеїди (Phryganeidae), лімнефіліди (Limnephilidae), лептоцериди (Leptoceridae).

Характеристика ряду лускокрилі (Lepidoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Підряд щелепні (Laciniata): основна риса — гризучий ротовий апарат. Особливості морфології, біології та екології представників родини молі зубаті (Micropterygidae) на прикладі молі зубатої золотої (Micropteryx calthella L.). Підряд рівнокрилі (Jugata): основні риси – сисний ротовий апарат, подібність передньої та задньої пар крил. Особливості морфології, біології та екології представників родин беззубі первинні молі (Eriocraniidae), тонкопряди (Hepialidae). Підряд різнокрилі (Frenata): основні риси – сисний ротовий апарат, відмінності передньої та задньої пар крил. Особливості морфології, біології та екології представників різних родин лускокрилих.

Тема 2.3.2. Ряди перетинчастокрилі (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera)

Характеристика ряду перетинчастокрилі (Hymenoptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, крил, грудей, черевця, кінцівок. Час існування ряду. Цикл розвитку видів. Арренотокія, телітокія. Партеногенез, поліембріонія, гіперметаморфоз. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Соціальність перетинчастокрилих. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області, види, які охороняються. Значення перетинчастокрилих як запилювачів рослин, як шкідників сільськогосподарським та лісовим кільтурам, як переносників кишкових інфекцій. Розділення ряду на підряди, інфраряди та надродини за способом з’єднання черевця з грудьми. Підряд сидячочеревцеві перетинчастокрилі (Symphyta). Особливості морфології, біології та екології представників різних родин сидячочерецевих перетинчастокрилих. Підряд стебельчасточеревцеві (Apocrita). Характеристика основних надродин та родин підряду.

Характеристика ряду блохи (Aphaniptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, грудей, черевця, кінцівок, відсутність крил. Цикл розвитку блох. Біологія імаго, личинки, лялечки. Паразитизм. Блохи як переносники збудників хвороб. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Особливості морфології, біології та екології представників родини пуліциди (Pulicidae), коптопсиліди (Coptopsyllidae), верміпсиліди (Vermipsyllidae), цератофіліди (Ceratophyllidae), ктенофтальміди (Ctenophthalmidae), ішнопсиліди (Ischnopsyllidae).

Тема 2.3.3. Ряд двокрилі (Diptera)

Характеристика ряду двокрилі (Diptera). Морфо-анатомічні особливості видів: розміри, будова голови, ротового апарату, очей, вусиків, грудей, черевця, кінцівок, присутність тільки 1 пари крил, задні крила у вигляді дзижчальця. Морфологія личинок. Час існування ряду. Цикл розвитку. Біологія та екологія імаго, личинки, лялечки. Двокрилі як шкідники сільського господарства, як переносники бактеріальних та вірусних інфекцій. Різноманіття видів світової фауни, країн СНД, України та Дніпропетровської області. Розділення ряду за будовою вусиків. Підряд довговусі (Nematocera), основна характеристика – багаточлекникові вусики. Особливості морфології, біології та екології представників основних родин довговусих. Підряд коротковусі прямошовні (Orthorrhapha). Особливості морфології, біології та екології представників основних родин коротковусих прямошовних. Підряд коротковусі круглошовні (Cyclorrhapha). Особливості морфології, біології та екології представників основних родин коротковусих круглошовних.

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ (КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ)

Модуль	№ модуля, змістового модуля; теми	Назва і короткий зміст змістового модуля, теми	Разом	Кількість аудиторних годин
Модуль	№ модуля, змістового модуля; теми	Назва і короткий зміст змістового модуля, теми	Разом	лекції	практичні заняття	лабораторні заняття	самостійну роботу
Модуль	1	ЕНТОМОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КЛАС ЕНТОГНАТНІ (ENTOGNATHA). ПІДКЛАС ПЕРВИННОБЕЗКРИЛІ КОМАХИ (APTERYGOTA). НАДРЯДИ ЕФЕМЕРОЇДНІ (EPHEMEROIDEA), ОДОНАТОЇДНІ (ODONATOIDEA)
Змістовий модуль	1.1	Ентомологія як наука. Еволюція та сучасне різноманіття комах Клас ентогнатні (Entognatha).
Тема	1.1.1	Ентомологія як наука	3	1	–		2
Тема	1.1.2	Сучасне різноманіття комах	3	1	–		2
Тема	1.1.3	Надклас шестиногі (Hexapoda). Клас ентогнатні (Entognatha). Ряди безсяжкові (Protura), двохвостки (Diplura) Ряд ноґохвостки (Collembola)	6	2	1		3
Змістовий модуль	1.2	Клас комахи (Insecta). Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota) Підклас крилаті комахи (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	0
Тема	1.2.1	Клас комахи (Insecta) Підклас первиннобезкрилі комахи (Apterygota)	3	1	–		2
Тема	1.2.2	Ряди мікрокоріфіа (Microcoryphia), щетинохвостки (Thysanura)	3	1	–		2
Тема	1.2.3	Підклас крилаті комахи (Pterygota). Відділ комахи з неповним перетворенням (Hemimetabola)	3	1	–		2
Тема	1.2.4	Надряд ефемероїдні (Ephemeroidea). Ряд одноденки (Ephemeroptera). Надряд одонатоїдні (Odonatoidea). Ряд бабки (Оdonata)	6	2	1		3
Змістовий модуль	1.3	Надряди ортоптероїдні (Orthopteroidea), геміптероїдні (Hemipteroidea).	0
Тема	1.3.1	Надряд ортоптероїдні (Orthopteroidea). Ряди таргани (Blattoptera), богомоли (Mantoptera), терміти (Isoptera), веснянки (Plecoptera), ембії (Embioptera), грилоблатиди (Grylloblattida), паличники (Phasmatoptera)	9	3	2		4
Тема	1.3.2	Ряди прямокрилі (Orthoptera), вуховертки (Dermaptera), гемімериди (Hemimerida), зораптери (Zoraptera)	6	2	1		3
Тема	1.3.3	Надряд геміптероїдні (Hemipteroidea). Ряди сіноїди (Copeognatha), пухоїди (Mallophaga), воші (Anoplura)	5	1	1		3
Тема	1.3.4	Ряди рівнокрилі хоботні (Homoptera), напівтвердокрилі (Hemiptera), трипси (Thysanoptera)	8	2	2		4
Модуль	2	ВІДДІЛ КОМАХИ З ПОВНИМ ПЕРЕТВОРЕННЯМ (HOLOMETABOLA)	0
Змістовий модуль	2.1	Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea)	0
Тема	2.1.1	Надряд колеоптероїдні (Coleopteroidea)	3	1	–		2
Тема	2.1.2	Ряд твердокрилі, або жуки (Coleoptera)	11	3	2		6
Тема	2.1.3	Ряд віялокрилі (Strepsiptera)	3	1	–		2
Змістовий модуль	2.2	Надряд нейроптероїдні (Neuropteroidea)	0
Тема	2.2.1	Надряд нейроптероїдні (Neuropteroidea). Ряд сітчастокрилі (Neuroptera)	5	2	1		2
Тема	2.2.2	Ряд верблюдки (Raphidioptera)	4	1	1		2
Тема	2.2.3	Ряд великокрилі (Megaloptera)	3	1	–		2
Змістовий модуль	2.3	Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea)	0
Тема	2.3.1	Надряд мекоптероїдні (Mecopteroidea). Ряди скорпіонові мухи (Mecoptera), волохокрильці (Тrісhоptera), лускокрилі (Lepidoptera).	7	2	2		3
Тема	2.3.2	Ряди перетинчастокрилі (Hymenoptera), блохи (Aphaniptera)	8	3	1		4
Тема	2.3.3	Ряд двокрилі (Diptera)	9	3	2		4
		Загальна кількість годин	108	34	17	0	57

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Студентам за матеріалами, наведеними на DVD диску, необхідно самостійно опрацювати наступні питання курсу.

Онтогенез комах. Порушення онтогенезу та їх місце в еволюції комах.
Реалізація синтетичної теорії еволюції на прикладі комах.
Основи екології трофічних зв’язків для водних комах.
Роль окремих трофічних груп комах у формуванні трофічної структури екосистем степової зони України.
Рідкісні види комах степового Придніпров’я.
Комахи степового Придніпров’я – переносники захворювань людини та тварин.
Отруйні комахи України.
Біологічне різноманіття комах Дніпропетровської області.

АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

(Індивідуальні навчально-дослідні завдання)

Структура ІНДЗ:

– зміст;

– вступ – обґрунтовується тема, мета та завдання роботи;

– основні результати роботи та їх обговорення – подаються у лаконічній формі, схематизованому вигляді, найчастіше поділяються на 3–4 розділи залежно від змісту конкретної теми; бажано розділи також структурувати на 2–4 підрозділи, обсягом по декілька абзаців;

– висновки;

– список використаної літератури.

Методичні рекомендації щодо підготовки аналітичного огляду

Загальний обсяг роботи – 5–8 сторінок друкованого тексту. Робота повинна бути написана державною мовою. Робота починається з титульного аркуша, оформленого згідно з чинними нормами. На другій сторінці роботи розташовують “ЗМІСТ”. У ньому наводяться назви всіх структурних частин роботи з початковим номером сторінки, на якій розділ починається. Усі структурні розділі роботи нумеруються арабськими цифрами (окрім “ВСТУПУ”, “ВИСНОВКІВ”, “СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ”) та друкуються великими літерами. Розділи та підрозділи роботи повинні бути відокремлені збільшеним міжрядковим інтервалом. У кінці заголовків крапка не ставиться.

Сторінки нумерують у верхньому правому куті сторінки. На титульному аркуші номер не ставиться, але він входить до загальної кількості сторінок. Нумерацію сторінок починають із “ЗМІСТУ” – “2. Нумерацію сторінок закінчують на останній сторінці “списку літератури”. Береги (поля) на сторінці повинні складати відповідно: верхній – 20 мм, нижній – 20, зліва – 30, справа – 15 мм. Рекомендовані параметри друку: шрифт Times New Roman, розмір літер 14, міжрядковий інтервал –1,0–1,2.

Об’єм вступу не повинен перевищувати 1 сторінки. Вступ (умовно) складається із трьох частин. У першій характеризується досліджуваний об’єкт (явище), доводиться актуальність обраної теми. Друга частина вступу висвітлює загальний стан вивченості об’єкту досліджень та підводить до заключної третьої частини вступу – мети роботи (1 речення) та її завдань (2–4 пункти). Розділ повинен бути побудований таким чином, щоб при читанні тільки вступу й висновків у стороннього читача склалося повне уявлення про те, що досліджувалося в роботі й навіщо.

Обсяг висновків не повинен перевищувати 1 сторінки. Висновки зазвичай складаються із 3–7 пунктів. До складу кожного пункту входить 1–3 речення.

“СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ” або “ЛІТЕРАТУРА” подаються за одним із двох принципів. Рекомендована кількість джерел складає 15–20. Усі джерела, наведені в цьому розділі повинні бути проаналізовані в тексті роботи (не повинно бути зайвих джерел). І навпаки, всі джерела, на які є посилання в тексті роботи, повинні бути зазначені у “СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ”.

Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої літери) з абзацного відступу. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3–6 пт.

Нумерацію розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака “№”. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3. Система…” (третій підрозділ другого розділу).

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації (таблиці) як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. Посилання на ілюстрацію наводять у круглих дужках “(рис. 3.1)” або зворотом типу: “… як це видно з рис. 3.1.” або “… як це показано на рис. 3.1.”

Ілюстрації, рисунки, схеми, графіки, таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом “Рис.” та нумерують послідовно за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Таблиці нумерують послідовно в межах кожного розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” їх зазначенням її номера. При переносі частини таблиці на інший аркуш вказують “Продовження табл. 1.2.” Номер формул пишуть по правому полю аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово дивись, наприклад: “див. табл. 3.4”. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі.

Список літератури необхідно наводити в алфавітному порядку (спочатку російськомовні та україномовні джерела, потім – іншомовні). У тексті посилання повинні мати наступний вигляд: “… у роботах ряду авторів (Ярошенко, 1989; Іванов, Петренко, 1992; Кльонов та ін., 1975)”, або “… за даними Н. Н. Ярошенка (1989), В. А. Іванова й М. П. Петренка (1992) та А.А. Кльонова зі співавторами (1975)”.

Посилання на монографії

Снедекор Д. У. Статистические методы в применении к исследованиям в сельском хозяйстве и биологии. – М.: Сельхозгиз, 1961. – 497 с.

Веденяпин Г. В. Общая методика экспериментального исследования и обработки опытных данных. – М.: Колос, 1973. – 195 с.

Статті, тези

Животовский Л. А. Показатель внутрипопуляционного разнообразия // Журнал общей биологии. – 1980. – Т. 41, № 6. – С. 828–836.

Замотайлов А. С. О таксономическом положении Brachinus quadriguttatus (Coleoptera, Carabidae) и близких форм // Вестник зоологии. – 1991. – № 5. – С. 60–64.

Криволуцкий Д. А. Вертикальные миграции панцирных клащей (Oribatei) в лесных почвах Подмосковья // ХІІІ Международный энтомологический конгресс. Москва 2–9 августа 1968 г. Труды. – Т. 3. – Л.: Наука, 1972. – С. 386–387.

Зразок оформлення титульного аркуша.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Кафедра зоології та екології

Аналітичний огляд із “Назва дисципліни”

НАЗВА АНАЛІТИЧНОГО ОГЛЯДУ …

Виконавець: Перевірив:

студентка групи ББ–08–5 канд. біол. наук, доцент

Прізвище І. Б. Прізвище І. Б.

Дніпропетровськ, 2012

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Лекції із застосуванням графічних схем, таблиць, використанням мультимедійного проектора, робота в Інтернет, складання та розв’язування ситуаційних завдань, розроблення та складання графічних схем, планів діагностичних досліджень тощо.

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ

Поточне опитування, тестування, письмові модульні роботи, оцінка за аналітичний огляд, підсумковий письмовий екзамен.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплект навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД); ілюстративний матеріал; текстові та електронні варіанти тестів для поточного та підсумкового тестування; контрольні роботи для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу.

КРИТЕРІЇ РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ

Модуль 1	Модуль 2		Підсумковий контроль	Сума
Контрольна робота 1	КМР	Контрольна робота 2	40		100
30	10	20
30	30

Шкала оцінювання: 90–100 балів – відмінно (А); 75–89 балів – добре (ВС);

60–74 балів – задовільно (DE); 1–59 балів – незадовільно (FX).

Максимальна кількість балів: 60 б.

Допуск до екзамену: 30 б.

КМР: 10 б.

Контрольні роботи: 20 б. + 20 б.

Пропущені заняття повинні бути обов’язково відпрацьовані з лаборантом і складені викладачеві до підсумкового заняття з кожного модуля.

Усі модулі повинні бути складені (мінімум 15 б.).

Пропуск лекційного або практичного заняття без поважної причини: –1 б.

Терміни складання модулів

Термін складання Модуля № 1 – 8-й тиждень; термін перескладання – 9-й тиждень.

Термін складання Модуля № 2 – 16-й тиждень; термін перескладання – 17-й тиждень.

Умови перескладання модулів:

Набрано за модульну контрольну роботу менше 50 % балів із необхідних.

Перескладають тільки один раз.

При перескладанні бали за першу спробу анулюються та враховуються бали за перескладання, навіть якщо вони гірші за попередні.

Перескладання контрольної роботи відбувається тільки упродовж двох наступних тижнів після офіційного проведения контрольної модульної роботи.

ЛІТЕРАТУРА

Навчальна та довідкова (основний прелік)

Бригадиренко В. В. Основи систематики комах: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2003. – 204 с.

Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология. – М.: Высш. шк., 1980. – 416 с.

Атлас комах України / В. І. Гусєв, В. М. Єрмоленко, В. В. Свищук, К. А. Шмиговський. – К.: Рад. шк., 1962. – 252 с.

Историческое развитие класса насекомых / Под ред. Б. Б. Родендорфа и А. П. Расницына. – Труды Палеонтол. ин-та. Т. 178. – М.: Наука, 1980. – 269 с.

Долин В. Г., Ермоленко В. М. Класс насекомые // Природа Украинской ССР. Животный мир. – К.: Наук. думка, 1985. – С. 61-101.

Клюге Н. Ю. Современная систематика насекомых. Принципы систематики живых организмов и общая систематика насекомых с классификацией первичнобескрылых и древнекрылых. – СПб.: Лань, 2000. – 336 с.

Росс Г., Росс Ч., Росс Д. Энтомология. – М.: Мир, 1985. – 576 с.

Шванвич Б. Н. Курс общей энтомологии. – М.-Л.: Наука, 1949. – 900 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 1. – К.: Либідь, 1992. – 318 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 2. – К.: Либідь, 1994. – 320 с.

Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних. У 3-х тт. – Т. 3. – К.: Либідь, 1997. – 350 с.

Навчальна та довідкова (додатковий перелік)

Бартенев А. Ф., Грамма В. Н. Обзор семейств жуков (Coleoptera) Украины. Ч. 1: Myxophaga, Adephaga, Polyphaga (Staphylinoidea). // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. – 1995. – Т. 3, № 1-2. – С. 20-51.

Бартенев А. Ф., Шатровский А. Г., Вовк Д. В. Обзор семейств жуков (Coleoptera) Украины. Часть 2. Polyphaga (Staphyliniformia: Hydrophiloidea; Scarabaeiformia: Scarabaeoidea). // Изв. Харьк. энтомол. о-ва. – 1997. – Т. 5, № 1. – С. 5-21.

Бей-Биенко Г. Я. Об общей классификации насекомых // Энтомол. обозрение. – 1962. – Т. 41, № 1. – С. 6-21.

Бей-Биенко Г. Я., Богданов–Катьков Н. Н. и др. Сельскохозяйственная энтомология. 3-е изд. – М.-Л.: Сельхозгиз, 1955. – 616 с.

Благовещенский Д. И. Пухоеды (Mallophaga) / Фауна СССР. Т. 72. – М.-Л.: Наука, 1959. – 254 с.

Бошко Г. В. Гедзі: Diptera, Tabanidae / Фауна України. Т. 13, вип. 4. – К.: Наук. думка, 1973. – 207 с.

Бродский А. К. Эволюция крылового аппарата у Ephemeroptera // Энтомол. обозрение. – 1974. – Т. 53, № 2. – С. 291-303.

Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. В 3 т. Вредные нематоды, моллюски, членистоногие (часть первая) / Под ред. В. П. Васильева. – К.: Урожай, 1973. – Т. 1. – 495 с.

Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. В 3 т. Вредные членистоногие (продолжение), позвоночные / Под ред. В. П. Васильева. – К.: Урожай, 1973. – Т. 2. – 606 с.

Гуссаковский В. В. Насекомые перепончатокрылые. Рогохвосты и пилильщики. Ч. 1. / Фауна СССР. Т. 2, вып. 1. – М.-Л.: Наука, 1935. – 453 с.

Гуссаковский В. В. Насекомые перепончатокрылые. Пилильщики (Tenthredinodea). Ч. 2. / Фауна СССР. Т. 2, вып. 2. – М.-Л.: Наука, 1947. – 233 с.

Ефетов К. А., Будашкин Ю. И. Бабочки Крыма. – Симф.: Таврия, 1990. – 111 с.

Єрмоленко В. М. Рогохвости та пильщики. Тентредоподібні пильщики. Цимбіциди. Бластикитоміди. / Фауна України. Т. 10, вип. 2. – К.: Наук. думка, 1972. – 203 с.

Жизнь животных. В 7 т. Т. 3. Членистоногие // Под ред. М. С. Гилярова и др. – М.: Просвещение, 1984. – 463 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae) // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 3. – Л.: Наука, 1960. – 267 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae). Ч. 5. Подсемейство Myrmecozelinae // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 5. – Л.: Наука, 1975. – 429 с.

Загуляев А. К. Настоящие моли (Tineidae). Ч. 6. Подсемейство Meessiinae // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 6. – Л.: Наука, 1979. – 408 с.

Загуляев А. К. Злаковые стеблевые моли. Семейства Ochsenheimeriidae и Eriocottidae. // Фауна СССР. Насекомые чешуекрылые. Т. 4, вып. 7. – Л.: Наука, 1988. – 302 с.

Захаренко А. В., Кривохатский В. А. Сетчатокрылые (Neuroptera) Европейской части бывшего СССР. // Изв. Харьков. энтомол. о-ва. – 1993. – Т. 1, № 1. – С. 34-83.

Каспарян Д. Р. Наездники-ихневмониды (Ichneumonidae), подсемейство Tryphoninae, триба Tryphonini // Фауна СССР. Насекомые перепончатокрылые. Т. 3, вып. 1. – Л.: Наука, 1973. – 320 с.

Кержнер И. М., Коббен Р. Х. Направления классификации полужесткокрылых. Ч. 1. // Энтомол. обозрение. – 1974. – Т. 53, № 1. – С. 238-240.

Крежнер И. М. Полужесткокрылые семейства Nabidae // Фауна СССР. Насекомые хоботные. Т. 13, вып. 2. – Л.: Наука, 1981. – 327 с.

Клюге Н. Ю. Система альтернативных номенклатур надвидовых таксонов // Энтомол. обозрение. – 1999. – Т. 78, № 1. – С. 224-243.

Крыжановский О. Л. Жуки подотряда Adephaga: сем. Rhysopidae, Trachypachydae; сем. Carabidae (вводная часть, обзор фауны СССР). – Л.: Наука, 1983. – 341 с.

Малышев С. И. Становление перепончатокрылых и фазы их эволюции. – М.-Л.: Наука, 1966. – 329 с.

Международный кодекс зоологической номенклатуры. Изд. 3-е. – Л.: Наука, 1988. – 203 с.

Некрутенко Ю. П. Булавоусые чешуекрылые Крыма: Определитель. – К.: Наук. думка, 1985. – 152 с.

Определитель коллембол фауны СССР / Под ред. Н. М. Черновой и Б. Р. Стригановой. – М.: Наука, 1988. – 214 с.

Определитель коллембол фауны России и сопредельных стран: Семейство Hypogasturidae / Под ред. Н. М. Черновой. – М.: Наука, 1999. – 336 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. В 5 т. Т. 1. Низшие, древнекрылые, с неполным превращением / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – М.-Л.: Наука, 1964. – 936 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. В 5 т. Т. 2. Жесткокрылые и веерокрылые. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – М.-Л.: Наука, 1965. – 668 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 1. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1978. – 584 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 2. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1978. – 757 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 3. / Под ред. Г. С. Медведева. – Л.: Наука, 1981. – 688 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 4. / Под ред. Г. С. Медведева; В. И.Тобиас, С. А. Белокобыльский, А. Г. Котенко – Л.: Наука, 1986. – 509 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 5. / Под ред. Г. С. Медведева; В. И. Тобиас, А. Б. Якимавичюс, И. Г. Кирияк – Л.: Наука, 1986. – 309 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 3. Перепончатокрылые. Ч. 6. / Под ред. Г. С. Медведева; А. Н. Желоховцев, В. И. Тобиас, М. А. Козлов – Л.: Наука, 1988. – 268 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 1. / А. К. Загуляев, В. И. Кузнецов, А. А. Стекольников и др. – Л.: Наука, 1978. – 712 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 2. / З.С.Гершензон, А.С. Данилевский, А. К. Загуляев и др. – Л.: Наука, 1981. – 788 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Чешуекрылые. Ч. 3. / А. К. Загуляев, В. И. Кузнецов, М. О. Мартин и др. – Л.: Наука, 1986. – 504 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 4. Большекрылые, верблюдки, сетчатокрылые, скорпионовы мухи и ручейники. Ч. 6. / Т. С. Вшивкова, Г. И. Дорохова, О. Л. Качалова и др. – Л.: Наука, 1987. – 200 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 5. Двукрылые, блохи. Ч. 1. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – Л.: Наука, 1969. – 807 с.

Определитель насекомых европейской части СССР. Т. 5. Двукрылые, блохи. Ч. 2. / Под ред. Г. Я. Бей-Биенко. – Л.: Наука, 1970. – 943 с.

Определитель обитающих в почве личинок насекомых / Под ред. М. С. Гилярова. – М.-Л.: Изд. АН СССР, 1964. – 930 с.

Павловский Е. Н. Руководство по паразитологии человека. Т. 2. – М.-Л.: изд. АН СССР, 1948. – С. 527-1022.

Расницын А. П. Гриллоблаттиды – современные представители отряда протоблаттид // Доклады АН СССР. – 1976. – Т. 228, № 2. – С. 502-504.

Расницын А. П. О ранней эволюции насекомых и происхождении птеригот // Журнал общей биологии. – 1976. – Т. 37, № 4. – С. 543-555.

Родендорф Б. Б. и др. Основы палеонтологии. Членистоногие трахейные и хелицеровые. – М.: изд. АН СССР, 1962. – 560 с.

Родендорф Б. Б. Направления филогенетического развития крылатых насекомых (Insecta, Pterygota) // Журнал общей биологии. – Т. 29, № 1. – 1968. – С. 57-66.

Сергієнко Г. Д. Воші. // Фауна України. Т. 22, вип. 3. – К.: Наукова думка, 1974. – 110 с.

Старобогатов Я. И. Филогения и система членистоногих (Artropoda) // Успехи современной биологии. – 1991. – Т. 111, № 6. – С. 828-839.

Шкала геологического времени / У. Б. Харленд, А. В. Кокс, П. Г. Ллевеллин и др. – М.: Мир, 1985.

Шаров А. Г. Типы метаморфоза насекомых и их взаимоотношения (по сравнительно-онтогенетическим и палеонтологическим данным) // Энтомол. обозрение. – 1957. – Т. 36, №3. – С. 569-576.

Якобсон Г. Г. Жуки России и Западной Европы. – СПб.: изд. Девриена, 1905-1916 (не оконч.). – 1024 с.

Якобсон Г. Г., Бианки В. Л. Прямокрылые и ложносетчатокрылые Роийской империи и сопредельных стран. – СПб.: б.и., 1905.

Kirejtshuk A. G. On origin and early evolution of the superfamily Cucujoidea (Coleoptera, Polyphaga). Comments on the family Helotidae // The Kharkov Entomological Society Gazette. – 2000. – Vol. 8, is. 1. – P. 8-38.

A checklist of the ground–beetles of Russia and adjacent lands (Insecta, Coleoptera, Carabidae) / O. L. Kryzhanovskij, I.A. Belousov, I. I. Kabak, B.M. Kataev, K. V. Makarov, V. G. Shilenkov – Sofia–Moscow: Pensoft Publishers, 1995. – 271 р.

Інструктивна та методична

Бригадиренко В. В. Тестові завдання з ентомології для студентів біологічних спеціальностей вузів. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2003. – 32 с.

Указатель научных, учебных и методических работ кафедры зоологии и экологии / В. Л. Булахов, В. А. Барсов, О. М. Мясоедова и др. – Днепропетровск: ДГУ, 1990.

Російсько-український зоологічний словник / О. Ф. Пилипенко, А. А. Губкін, В. Л. Булахов та ін. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1995.

РЕСУРСИ

Наукова бібліотека ДНУ ім. Олеся Гончара, 49050, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 72
Бібліотека медичної літератури, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського.
Обласна наукова бібліотека, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Ю. Савченко
Бібліотека ДДМА, 49025, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського
Наукова бібліотека ім. В.І. Вернадського, м. Київ
http://www.maik.ru
http://www.springerlink.com/home/main.mpx
http://www.sciencedirect.com/science/journals/agribio

Автор програми

канд. біол. наук, доцент кафедри

зоології та екології В. В. Бригадиренко

Завідувач кафедри зоології

та екології, канд. біол. наук, доцент В. Я. Гассо

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Кафедра зоології та екології

«ПОГОДЖЕНО»

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Декан ФБЕМ ДНУ, проф.

___________ О. Є. Пахомов

26.07.2012 р.

Проректор
із науково-педагогічної роботи, проф.

____________ С. О. Чернецький

__.__.2012 р.

Робоча навчальна програма

з

Ентомології

(назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки 040102 Біологія

(шифр і назва напряму підготовки)

факультету біології, екології та медицини

(назва факультету)

Навчальний рік

Форма навчання

Курс

Семестр

Підсумковий контроль

К-ть кредитів ЄСПК

Загальний обсяг (год.)

Всього аудит. (год.)

У тому числі (год.):

Самостійна робота

(год.)

Види інд. завдань поточного контролю

екзамен (сем.)

залік (сем.)

курсові роботи

лекції

практичні (семінарські)

лабораторні

семестр

форма

тиждень

2012–2013

денна

4

7

–

3

108

54

34

17

–

57

7

КМР

11

Дніпропетровськ − 2012

Робоча програма складена на основі галузевого стандарту вищої освіти України напряму підготовки 040102 біологія

Робоча програма складена Бригадиренком Віктором Васильовичем, к. б. н., доцентом

(вчений ступінь, звання, ім’я та ініціали автора (ів) програми)

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри зоології та екології

Протокол № 9 від “26” травня 2012 р.

Завідувач кафедри зоології та екології

_______________________ / Гассо В. Я. /

(підпис) (прізвище та ініціали)

26 травня 2012 р

Схвалено навчально-методичною комісією ФБЕМ

Протокол № 50 від “26” травня 2012 р.

Голова _______________/ Севериновська О. В. /

(підпис) (прізвище та ініціали)

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Мета вивчення – поглиблення та узагальнення інформації про організацію та будову комах, основні їх біологічні риси, шляхи розвитку та взаємодії іншими компонентами природних екосистем, створення на базі сучасних даних системи комах з урахуванням їх генетичних відносин і філогенії; така система необхідна для пізнання закономірностей загального еволюційного процесу тваринного світу.

Завдання вивчення дисципліни:

– створення системного підходу щодо розуміння ентомофауни на основі уявлень про будову, функціонування та взаємодію між молекулярним, клітинним, тканинним, органним, організмовим, популяційно-видовим і біосферним рівнями організації;

– розвиток уявлень про єдність процесів онто- та філогенезу у комах;

– засвоєння сучасних принципів таксономії та систематики тварин;

– засвоєння комплексного підходу до створення системи організмів;

– вивчення історії комах, їх ролі в екосистемах минулого, більш доскональне пізнання світу комах.

– формування поглядів на еволюцію комах, які є складовою частиною природи, мають свої особливості будови, функціонування та розвитку;

– інтеграція відомостей про цикли розвитку вільноіснуючих і паразитичних комах різних таксономічних груп.

Для засвоєння більшості тем дисципліни необхідне знання студентами таких курсів: біологія (теми, присвячені типу Членистоногі), екологія (усі теми).