1. Клопотання на ім’я ректора ДНУ, підписане керівником установи, в якій працює здобувач (для здобувачів, що не працюють у ДНУ. (1 примірник)
2. Заява на ім’я голови спеціалізованої вченої ради про прийняття дисертації до розгляду, в якій необхідно зазначити, чи вперше захищається ця дисертація. (1 примірник)
3. Ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача (2 примірника)
4. Особова картка (форма П-2ДС). (2 примірника)
5. Копія диплома магістра (спеціаліста). У разі якщо документ про вищу освіту виданий навчальним закладом іноземної держави, то додатково надається переклад документа українською мовою, засвідчений наторіально, та копія довідки про визнання іноземного документа про освіту, виданої МОН. (2 примірника)
6. Копія свідоцтва про зміну прізвища. (2 примірники) (у разі зміни здобувачем прізвища)
7. Посвідчення про складання кандидатських іспитів.(2 примірника)
8. Витяг з протоколу про зарахування до аспірантури. (2 примірника)
9. Копія диплома про науковий ступінь вченого звання кандидата наук (2 примірники) (для здобувачів наукового ступеня доктора наук).
10. Висновок про наукову і практичну цінність дисертації, виданий організацією, де виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач, засвідченій печаткою за основним місцем роботи. Висновок оформлюється як витяг з протоколу засідання кафедри (між кафедрального семінару), лабораторії, відділу, підписується завідувачем кафедри (керівником семінару ), лабораторії, відділу, як правило, доктором наук, затверджується керівником наукової установи, вищого навчального закладу і скріплюється печаткою. У висновку поряд з іншими аспектами характеристики дисертації та особистості здобувача має бути зазначено, ким і коли була затверджена тема дисертації, визначено конкретний персональний внесок здобувача до всіх наукових праць. (2 примірника) >> ЗАВАНТАЖИТИ ПРИКЛАД
11. Відгук наукового керівника (наукового консультанта) з оцінкою здобувача та його роботи у процесі підготовки дисертації, засвідченій печаткою за основним місцем роботи наукового керівника (наукового консультанта). (2 примірника) >> ЗАВАНТАЖИТИ ПРИКЛАД

До документів додається:

—           дисертація, оформлена згідно з установленими вимогами, у кількості примірників (переплетених і підписаних автором), необхідних для передавання на зберігання до Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України, до бібліотеки наукової установи, вищого навчального закладу, де утворено спеціалізовану вчену рад, та відправки опонентам.

—           автореферат дисертації, оформлений згідно зі встановленими вимогами та підписаний автором на обкладинці.

—           монографії, авторські свідоцтва (копії), статті (копії), друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференції, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл (копії), перераховані в авторефераті. У випадку подання копій наукових праць на них повинні бути зазначені точні дані відповідних видань. Копії наукових праць подають на паперовому носії і засвідчують підписом вченого секретаря. (для кандидатів наук — обов’язково мати мінімум 4 статті у фахових виданнях та 1 статтю у наукометричних базах даних; для докторів наук — обов’язково мати  мінімум 15 статей у фахових виданнях та 5 статей у наукометричних базах даних). (1 примірник)

—           Автореферат захищеної здобувачем кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук). (2 примірника)

—           Примірник захищеної кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук).

Барановський Б. О., Манюк В. М., Іванько І. А., Кармизова Л. О. Аналіз флори Національного природного парку «Орільський». – Дніпро: Ліра, 2017. – 320 с.PDF

(10.15421/511701)

ISBN 978-966-551-277-6
DOI:10.15421/511701

Барановський Б. О., Манюк В. В., Іванько І. А., Кармизова Л. О. Аналіз флори національного природного парку «Орільський». – Дніпро: Ліра, 2017. – 320 с.

За редакцією

д-ра біол. наук, проф. Д. В. Дубини

Представлений комплексний аналіз флори судинних рослин національного природного парку «Орільський». Наданий таксономічний склад флори який включає 958 видів, які відносяться до 111 родин. Проведений біоморфічний аналіз, який показав, що у флорі парку серед клімаморф переважають гемікріптофіти (533 види), серед біоморф переважають багаторічники (548 видів). За екоморфічним аналізом серед геліоморф переважають геліофіти та сціогеліофіти, серед трофоморф – мезотрофи, серед гігроморф – мезофіти, серед ценоморф більшість видів представлена лісовими, лучними та рудеральними видами. На території національного парку «Орільський» зареєстровано 4 види рослин зі Світового Червоного списку, 5 видів – з Європейського Червоного списку, 28 видів – з Червоної книги України та 139 видів – із Червоного списку Дніпропетровської області. Представлений екоморфічний аналіз та характер розповсюдження адвентивних видів судинних рослин, число яких складає 181 вид.

Для фахівців в галузі флористики, геоботаніки, екології, аспірантів, студентів, викладачів ВНЗ, шкільних та позашкільних закладів.

Ключові слова: флора, екоморфічний аналіз, національний парк, біотопи, ландшафти

Друкується за рішенням Вченої ради

Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

(протокол № 13 від 22.05.2017 р.)

Bibliography

Спеціалізована вчена рада Д 08.051.04 з присудження наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 «Екологія» створена строком з 28.04.2025 по 28.04.2028 р. у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара відповідно до наказу МОН України № 641 від 28.04.2025 р.

З текстом наказу можна ознайомитися за посиланням: https://mon.gov.ua/npa/pro-zatverdzhennia-rishen-atestatsiinoi-kolehii-ministerstva-641-vid-28-04-2025

Склад ради

Голова:
д. б. н., проф. Лихолат Юрій Васильович
Заступник голови:
д. б. н., проф. Кульбачко Юрій Люцинович
Секретар:
к. б. н. Комлик Вікторія Олексіївна

Члени ради
д. б. н., проф. Бессонова Валентина Петрівна,
д. б. н., проф. Воронкова Ольга Сергіївна,
д. б. н., проф. Голобородько Кирило Костянтинович,
д. б. н., проф. Грицан Юрій Васильович,
д. б. н., проф. Зайцева Ірина Олексіївна,
д. б. н., проф. Кунах Ольга Миколаївна,
д. б. н., проф. Никифоров Володимир Валентинович,
д. б. н., проф. Севериновська Олена Вікторівна,
д. б. н., проф. Ушакова Галина Олександрівна,
д. б. н., проф. Чаплигіна Анжела Борисівна.

Контактна інформація:
з будь-яких питань звертатися до голови ради Лихолата Ю. В. (+38-050-229-20-48, lykholat2006@ukr.net), вченого секретаря Комлик В. О. (+38-066-212-17-08, slinko@ua.fm)

Цвєткова Н. М., Пахомов О.Є., Сердюк С. М., Якуба М. С. Біологічне різноманіття україни. Дніпропетровська область. Ґрунти. Метали у ґрунтах. – Дніпропетровськ: Вид-во «Ліра», 2016. – 180 с.PDF

()

ISBN 978-966-551-277-6
DOI:

Цвєткова Н. М., Пахомов О. Є.,  Сердюк С. М., Якуба М. С.

Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ґрунти. Метали у ґрунтах: моногр./ За заг. ред. проф. Н.М. Цвєткової. – Д.: Вид-во «Ліра», 2016. –  180 с.
Подана фізико-географічна, екологічна специфіка Дніпропетровської області та її адміністративне районування. Розкрита еколого-субстантивна класифікація ґрунтового покриву, структура земельного фонду Дніпропетровщини. Розглянуті умови формування різноманіття ґрунтів, їх вплив на вміст та розподіл металів у ґрунтах. Представлені властивості, концентрації та розподіл металів Ti, Mn, Cr, Ni, Mo, V, Zn, Cu, Fe, Pb, Cd у ґрунтах та ґрунтотвірних породах Дніпропетровської області. Особливу увагу приділено поширенню хімічних елементів у природних ґрунтах привододільно-балкового та долинно-терасового ландшафтів, зональним ґрунтам – чорноземам звичайним та антропогенно зміненим ґрунтам мегаполіса.
Для спеціалістів у галузі екології, біології, геохімії, студентів і аспірантів відповідних спеціальностей.
Іл. 10. Табл.  64. Бібліогр.  319.

Цветкова Н. Н., Пахомов А. Е.,  Сердюк С. Н., Якуба М. С.
Биологическое разнообразие Украины. Днепропетровская область. Почвы. Металлы в почвах: моногр./ Под общ. ред. проф. Н. Н. Цветковой. – Д.: Изд-во «Лира», 2016. – 180 с.

Приведена физико-географическая, экологическая специфика Днепропетровской области и ее административное районирование. Раскрыта эколого-субстантивная классификация почвенного покрова, структура земельного фонда Днепропетровщины. Рассмотрены условия формирования разнообразия почв, их влияние на содержание и распределение металлов в почвенном покрове. Представлены свойства, концентрации и распределение металлов Ti, Mn, Cr, Ni, Mo, V, Zh, Cu, Fe, Pb, Cd в почвах и почвообразующих породах. Особое внимание уделено распределению химических элементов в природных почвах приводораздельно-балочного и долинно-террасового ландшафтов, зональным почвах – черноземам обыкновенным и антропогенно измененным почвам мегаполиса.
Для специалистов в области экологии, биологии, геохимии, студентов и аспирантов соответствующих специальностей.
Илл. 10. Табл. 64. Библиогр. 319.

Tsvetkova N. M., Pakhomov A. Ye., Serdyuk S. M., Yakyba M. S.
Bіological Diversity of Ukraine. The Dnipropetrovsk region. Soils. Metalls in the soils: monogr. / Prof. N. M. Tsvetkova (ed.).- Dnipropetrovsk: Dnipropetr.Nac. Univ. Press, 2016. – 180 p.

The physical-geographicals, ecologycal specific and administrative division of the Dnipropetrovsk regio are presented. The ecological-substantial classification of the soils shroud and the structure of the available land of Dnipropetrovsk region are discovered. The shape conditions of the soils biodiversity and there influence on the metals content and distribution in the soils are considered. The metals Ti, Mn, Cr, Ni, Mo, V, Zh, Cu, Fe, Pb, Cd  property, concentration and disributio in the soils and the rocks are presented. The spesial attention is spared to chemical elements distribution in the natural soils from the diverse lands scapes – black earth and under antropogenic influence in the megapolices.
Intended for the specialist in the sphere of ecology, biology, geochemistry and students and graduate students of corresponding professions.
Ill. 10. Tab. 64.  Bibliogr. 319

Bibliography

Novikova V. O.

Дата народження: 21.05.1993 р.

Аспірантка кафедри зоології та екології у Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара. Тема дисертаційної роботи: «Просторова організація ґрунтової мезофауни арени долини р. Дніпро». Науковий керівник: д.б.н., проф. Жуков Олександр Вікторович.

Наукові інтереси
— екоморфічна та ценоморфічна організація мезопедобіонтів долини р. Дніпро на базі природного заповідника «Дніпровсько-Орільський»;
— виявлення важких металів у ґрунті та їх локалізація у тканинах вищих рослин.

Освіта
2010 — здобула повну загальну середню освіту у Сірогозькій ЗОШ І-ІІІ ст. Херсонської області (срібна медаль).
2014 — диплом бакалавра з відзнакою зі спеціальності «Організатор природокористування» Національного гірничого університету.
2015 — диплом магістра з відзнакою зі спеціальності «Екологія. Викладач вищого навчального закладу» Національного гірничого університету. Тема ОКР: «Зниження вмісту важких металів у ґрунтах в зоні впливу викидів комбінату хлібопродуктів», науковий керівник: д.т.н., проф. Колеснік Валерій Євгенійович.

Кваліфікаційні праці
З 2015 року — аспірантка кафедри зоології та екології у Дніпропетровському Національному університеті ім. Олеся Гончара.

Робота
Викладач екологічних дисциплін у Дніпропетровському індустріальному коледжі.

Наукові статті:

1. Ганжа Д. С. Экоморфическая организация чернокленовников в псамофильной степи на арене р. Днепр / Д.С. Ганжа, О.Н. Кунах, А.В. Жуков, В.А. Новикова // Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. – Д. – 2015, вип. 44. – 110–126.
2. Жуков А. В. Экоморфическая организация сообществ мезопедобионтов дубняка со свежим разнотравьем на арене р. Днепр / А.В. Жуков, О.Н.Кунах, В.А.Новикова // Известия Харьковского энтомологического общества. – Харьков. – 2015, том ХХІІІ вып. 2.- 39-53.
3. Жуков А. В. Экоморфическая организация сообществ мезопедобионтов дубняка со свежим разнотравьем на арене р. Днепр / А.В. Жуков, О.Н.Кунах, В.А.Новикова // Известия Харьковского энтомологического общества. – Харьков. – 2015, том ХХІІІ вып. 2.- 39-53.

Тези

1. Попова В. О., Богданов В. К. Визначення ступеню забруднення ґрунтів важкими металами біля підприємства «Сірогозькій КХП» // Міжнародна науково – практична конференція «Наука і практика в сучасному світі: актуальні проблеми та стратегії розвитку»: збірник матеріалів Міжнародної науково — практичної конференції. – К., 2013. – С. 14-16.
2. Попова В. О., Богданов В. К. Метод біоіндикації для виявлення впливу Сірогозького КХП на довкілля // Міжнародна науково – практична конференція «Природничі та медичні науки: наукова дискусія» збірник матеріалів Міжнародної науково — практичної конференції. – К., 2014. – С. 24-26.
3. Новикова В. А., Богданов В. К. Оценка функционирования гепатобилиарной системы у шахтеров сцитиграфическим методом // Друга Всеукраїнська науково-технічна конференція студентів, аспірантів та молодих вчених: «Молодь: Наука та Іновації». – Д., 2014. – С. 14-15.
4. Новикова В. А., Колесник В. Е. Выявление тяжелых металлов в почвах в зоне влияния выбросов комбината хлебопродуктов // Друга Всеукраїнська науково-технічна конференція студентів, аспірантів та молодих вчених: «Молодь: Наука та Іновації». – Д., 2014. – С. 18-19.
5. Новікова В. О. Просторова організація мезофауни ґрунтів арени долини р. Дніпро // Zoocenosis–2015 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: VІIІ Міжнародна наукова конференція. — Д., 2015. – С. 177 – 178.

УДК 591.524.1:(595.371+591.543.1)

I. М. Коновець, М. Г. Мардаревич, І. М. Баширова
Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна, m_miroslaw@yahoo.com

I. M. Konovets, M. G. Mardarevych, I. M. Bashyrova
Institute of Hydrobiology of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Здатність пристосовуватися до змін навколишнього середовища базується на пластичних і енергетичних можливостях організму, які обмежені притаманними йому фізіологічними властивостями та нормою реакції, що виникли під час формування виду. Температура водного середовища є одним із визначальних чинників у регуляції інтенсивності обміну речовин, росту та розмноження двостулкових молюсків. Для систематично та екологічно близьких видів відмінності у перетіканні цих процесів визначальні для їх розповсюдження. Мета даної роботи – виявити особливості адаптації молюсків дрейсени річкової Dreissena polymorpha (Pallas, 1771) та дрейсени бузької D. bugensis (Andrusov, 1897) до підвищених температур водного середовища.

Молюсків розміром 20–30 мм відбирали у літній період (червень) із руслової ділянки Канівського водосховища (р. Дніпро) та р. Рось. Особин D. bugensis у місці відбору на р. Рось знайдено не було. Аклімацію молюсків до лабораторних умов проводили упродовж 7 діб у 100-літрових акваріумах з автоматичним підтриманням кисневого режиму та примусовою циркуляцією середовища за температури 24 ± 1 °С. Тварин годували хлорелою, добова концентрація мікроводоростей коливалася в діапазоні 0,1–0,7 мг/дм³ органічного вуглецю.

Після проходження періоду аклімації до лабораторних умов температуру водного середовища підвищували на 1 ºС за добу до досягнення температури 28 ± 1 °С, яку підтримували упродовж 21 доби. Температурну резистентність молюсків вивчали на тканинному рівні (Шкорбатов та ін., 1990) у статичному режимі за 33 та 35 °С за показником часу припинення функціонування зябрового епітелію (ЕЧ₉₅). Молюсків препарували, зябровий епітелій розрізали на шматочки розміром 20–25 мм² і поміщали у термостатовані камери. Час зупинки руху війок контролювали візуально за допомогою мікроскопу за умов 400-разового збільшення.

Резистентність до підвищеної температури зябрового епітелію молюсків D. bugensis та D. polymorpha, відібраних в одному біотопі (руслова ділянка Канівського водосховища), статистично не відрізняється. Проте порівняння величин ЕЧ₉₅ особин D. polymorpha із різних біотопів свідчить про тенденцію до більшої терморезистентності молюсків, відібраних у водоймі з вищою температурою, а саме у р. Рось (Осадчий та ін., 2008). При цьому різниця середніх величин ЕЧ₉₅ за температури 35 °С становить 10 %, статистично достовірна на рівні р < 0,10 (табл. 1).

Адаптація досліджуваних видів дрейсен упродовж 21 доби до температури 28 ± 1 °С призводить до значного підвищення тканинної резистентності (див. табл. 1). При цьому тривалість функціонування зябрового епітелію в адаптованих молюсків збільшується у 1,5–1,8 раза за обох температур експозиції. Слід зазначити, що у молюсків, які мешкали в одному біотопі, за цих умов проявляється вірогідна міжвидова різниця: величини ЕЧ₉₅ в особин D. polymorpha на 7,5–8,0 % більше, ніж D. bugensis (р < 0,05).

Припущення щодо вищої температурної резистентності D. polymorpha порівняно з D. bugensis підтверджується також даними щодо поглинання ними кисню. Якщо за температури 24 °С цей показник не відрізняється у представників обох видів, то за умов їх адаптації до температури 28 ± 1 °С в особин D. bugensis інтенсивність поглинання кисню вища (табл. 2).

Таблиця 1. Тривалість функціонування (ЕЧ₉₅) зябрового епітелію
особин D. рolymorpha та D. bugensis за температури 33 та 35 °С (хв., )

Таблиця 2. Поглинання кисню особинами D. polymorpha та D. bugensis
за різних температур водного середовища (мг О₂/г сухої ваги за год., )

Підвищена інтенсивність поглинання кисню особинами D. bugensis – ознака значніших енергетичних затрат за умов пристосування до високих температур. Утримання за температури 28 ± 1 °С популяції D. polymorpha з р. Рось цей показний найнижчий, що свідчить про менший температурний стрес і кращу пристосованість, підтверджується вищою терморезистентністю.

На основі отриманих даних можна зробити припущення про те, що за умов сумісного існування у толерантному діапазоні дії температурного чинника ці види молюсків мають подібні показники терморезистентності. За умов різкого підвищення температури водного середовища для виживання цих видів молюсків важливішою може бути не стільки видова приналежність, скільки особливості температурного режиму біотопу. Проте за умов достатнього терміну адаптації до високих температур D. polymorpha проявляє вищу резистентність, що свідчить про ширші границі толерантного діапазону.

Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 82-83.

УДК 581.526:911.375(285)

Д. П. Ларіонова, О. А. Давидов
Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна, lasp_i@mail.ru

D. P. Larionova, O. A. Davydov
Institute of Hydrobiology of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine

На території м. Київ розташовані штучні водні об’єкти лентичного типу, які розрізняються за особливостями будови їх ложа, зокрема, наявністю твердих субстратів, які використовуються у вигляді різноманітного облицювання, а також характеру ґрунту. У весняно-осінній період 2012 р. вивчено мікофітобентос штучного водного об’єкту лентичного типу із ґрунтовим ложем – оз. Верхнє, розташованого в межах м. Київ у густонаселеному районі Троєщина. Особливості морфометрії водойми: незначна площа мілководь, які віддалені від берегової лінії не більше, ніж на 8–10 м, заростання прибережних ділянок вищою водяною рослинністю, характер донних ґрунтів, які представлені слабко замуленим і замуленим піском. Ці особливості суттєво впливали на видове багатство мікрофітобентосу.

У мікрофітобентосі оз. Верхнє виявлено 90 видів водоростей, представлених 97 внутрішньовидовими таксонами, що відносяться до 6 відділів. Провідна роль належала діатомовим – 74 види (81 внутрішньовидовий таксон), 78,6 %; на другому місці синьозелені – 9 видів, 8,7 %, на третьому зелені – 4 види, 4 %. Інші відділи представлені менш різноманітно: евгленових, золотистих та динофітових відмічено по одному виду, або по 1 %.

Дослідження сезонної динаміки видового складу мікрофітобентосу дозволило встановити, що найбільшим різноманіттям характеризується мікрофітобентос в осінній період – 45 видів (49 внутрішньовидових таксонів), найменшим – у літній період: 38 видів (40 внутрішньовидових таксонів).

Діатомові водорості відігравали провідну роль у видовому багатстві мікрофітобентосу протягом усього вегетаційного сезону: найбільше представлені вони восени, формуючи 95,9 % загальної кількості видів водоростей на дні, навесні їм належало 84,1 %, улітку відповідні показники дещо зменшувались до 72,5 %.

Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 81.

УДК 551.352:593.12(285)

А. О. Кравчук, О. П. Кравчук
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, Україна, aokravchuk@gmail.com

A. O. Kravchuk, O. P. Kravchuk
Odessa I. I. Mechnikov National University, Odessa, Ukraine

Морфологічні аномалії форамініфер належать до найпоширеніших ознак порушення стабільності їх розвитку. Зміни морфології черепашок служать проявом «тератогенного ефекту» і є своєрідним відгуком на зміни середовища. З огляду на короткий життєвий цикл, форамініфери забезпечують прив’язку до несприятливих умов не тільки в просторі, а і в часі.

Появу виродливостей контролюють як окремі параметри, так і загальна спрямованість геохімічних процесів. Ці зміни характерні для аберантних біотопів – ділянок екологічних областей зі значним відхиленням від умов на суміжних просторах. Збільшення привносу біогенних речовин в останні десятиліття обумовило гіпертрофікацію вод, що визначає надзба­гачення середовища живильними речовинами та надінтенсивний розвиток фітопланктону. Зважаючи на це, в еволюції сучасної екосистеми північно-західного шельфу виділяються дві фази трофності. Евтрофна фаза проіснувала до кінця 1960-х років, після чого замінилася гіпертрофною фазою. Головним аргументом для генетичного обґрунтування екологічних пору­шень є просторовий зв’язок зростання виродливостей черепашок з ареалами забруднення.

Індикаторні особливості бентосних угруповань формуються на фоні порушень індиві­дуального розвитку окремих організмів. На підставі проведених досліджень ми вважаємо, що найпомітніший вплив морського середовища на життєдіяльність форамініфер пов’язаний зі зміною розмірів черепашок, їх форми та нестійкості мінералотвірних функцій. При дослід­женнях північно-західного шельфу у бентосних форамініферах визначені дев’ять типів морфо­логічних порушень. Переважний тип морфологічних аномалій – наявність недорозвинених камер і тератом («пухлин», вздуттям трьох останніх камер). Часто спостерігаються декілька морфологічних порушень в одній черепашці. Деякі морфологічні аномалії розрізняються за дією природніх і техногенних факторів. «Злоякісна евтрофікація» супроводжується появою слабокислого середовища, наслідком чого є декальцифікація форамініфер, що спостерігалось при зниженні рН до 6 в осадках поблизу дельти Дунаю. Кількість видів форамініфер, схильних до морфологічних порушень на досліджуваній площі, змінюється в широких межах. Аномальні відхилення морфології черепашок прослідковуються у різних районах шельфу, що свідчить про неспецифічність реакцій організмів на несприятливі впливи. Практично всі типи порушень визначені для еврибіонтного виду Ammonia tepida (Cushman).

Асоціації бентосних форамініфер, виділення індикаторних таксонів для екологічно напружених районів шельфу, а також визначення проявів токсичних ефектів за таксономіч­ними та морфологічними ознаками форамініфер вивчали на прикладі полігонів поблизу дельти Дунаю, устя Дністра, Дніпро-Бузького ліману та Одеської затоки. Підвищена частота морфологічних виродливостей у форамініфер відзначається на ділянці Іллічевськ – Одеса – Очаків. У районі Іллічевська формуються локальні ареали несприятливих граничних оточень, приурочених до звалищ промислових відходів і виходів стічних вод. Контрастне зростання порушень морфології черепашок форамініфер відзначається у відкритій частині Одеської затоки та поблизу західного контуру Одеської банки. Підвищена частота несприятливих умов фіксується у субширотній фронтальній зоні поблизу порту. Однозначний зв’язок із джерелами забруднення встановлюється для критичного рівня порушень морфології черепашок форамініфер на станції, розташованій поблизу звалища порту Південний та місця скидання стічних вод Припортового заводу.

На східному фланзі Одеської банки виділяють локальні ареали критичних і граничних оточень. Рівні критичних порушень у бентосних угрупованнях форамініфер прослідкову­ються на віддаленні від устя Дніпро-Бузького лиману та локалізуються на захід від мису Аджияск. Ця закономірність безпосередньо не пов’язана із залежністю від впливу прісних річкових вод. Не менше контрастні зміни морфологічних ознак відзначаються для форамініфер Дністровсько-Дунайської частини шельфу. Максимальний прояв патологічних порушень у Дністровському районі характерний для станцій поблизу східного борту палеорусла Дністра. Про стійкість несприятливого впливу виносів речовини з Дністровського лиману свідчать морфологічні відхилення в черепашках 50–100 % видів форамініфер.

Винесення дунайських вод по Старо-Стамбульскому рукаву має південно-східний напрямок. Ці особливості транспортування речовини у придельтовому районі є ймовірною причиною поділу ареалів ризику морфологічних змін організмів у північно-західній та південно-східній частинах досліджуваного полігону.

Таблиця. Особливості порушення розвитку бентосних форамініфер
в умовах гіпертрофікації північно-західного шельфу Чорного моря

Як випливає з наших спостережень, порушення морфологічних ознак розвитку форамініфер має стійкий зв’язок із міграційними процесами на шельфі. Підвищення частоти аномалій у бентосних угрупованнях обумовлене широким спектром стресових ситуацій, що виникають при накопиченні забруднюючих речовин або зміні геохімічного оточення в цілому. Поява морфологічних виродливостей у камерах форамініфер свідчить про порушення механізмів захисту від кисневого голодування навіть у стійких до забруднення видів і є ознакою посилення гіпоксії у морському середовищі.

Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 79-81.

UDC 594.3

A. Klimchuk
Dnipropetrovsk State Agrarian and Economic University, Dnipropetrovsk, Ukraine

A. Клімчук
Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Дніпропетровськ, Україна, kad_13@mail.ua

With increasing human impact on animal and plant ecosystems, biological invasions begin to disrupt their stability and cause qualitative and quantitative changes. The phenomenal success of invasive plant and animal species is a mystery, which is often studied from an ecological point of view. In Ukraine extends the local introduction of aquarium species of mollusks into open natural and artificial reservoirs. Quite often happens discharge of water which contains different organisms, including alien organisms from aquariums in surface water.

These organisms usually have tropical and subtropical origin and can’t survive in the severe environment of temperate climate. However, some heat-loving species can survive in artificial reservoirs of power stations in which there is a dropping of heated water, or in the waters of the most southern regions of Ukraine. Melanoides tuberculata became one of the new and dangerous invasive species. This is a small gastropods African’s origin, which survives in quite high temperatures. Its feature is the ability to quickly master new territory, in particular was noted its widespread distribution in natural waters of Brazil. Also, during the last 10–15 years M. tuberculata settled in warm cooling ponds of nuclear power plants in Ukraine. Due to the high reproductive ability the species rapidly propagate and clog the filters and the drains at the plant station and cause bio-fouling that can cause accidents. Consequently, there is an urgent need to develop effective and economically justified methods of controlling this species.

The literature describes various methods of control bio-fouling on the hydraulic structures of nuclear power station. One of the most optimal methods is biological. For this control are used species that are natural enemies of shellfish. In particular, the positive results are getting from settling ponds by species such as black carp Mylopharyngodon piceus. This species belongs to fishes that eat mollusks and can successfully control the mollusks’ populations and as the result to solve the problem of mass reproduction and danger for the waterworks. There is an evidence of its successful use to control the bivalves zebra mussel.

Analyzing the behavior and biological characteristics of the species M. tuberculata was found that the mollusk eats detritus (remains of dead plants and other cankered organic), therefore most of the time it interrupts the sandy bottom of pounds searching for food. Mollusk comes out of the sand mostly through adverse conditions such as acidification of bottom, poor water’s quality, lack of food or dissolved in water oxygen. This creates the problems of its destruction, because for fish it is difficult to eat mollusk buried in the sand. Considering this, was performed an experiment, the aim of which was to determinate the depth of mollusks digging in sandy soil.

To determinate the depth of M. tuberculata digging in the soil were purchased 7 adults, who were held in a private aquarium and placing in a glass with capacity of 2 liters. Water and sand were taken from the cooling pounds of Zaporozhian NPP. On the glass was drawn a measuring scale with length 9 cm, with a division value 1 cm. The initial level of sand was 8 cm. To determine the depth of mollusks digging, first of all it was necessary to take away the water without disturbing mollusks buried in the sand. For this purpose was used a special selection pipette. The water was gradually taken away to an another container. Then, using a special blade, sand was taken away by layers of 1 cm. in the tray. After the extraction of the sand it was washed and looked over, searching the shells of under study mollusks.

In consequence of the experiment, in the upper layer of sand was found five individuals of mollusks (71 % of all individuals). The last 2 individuals (29 % of all individuals) were found at a depth less than 5 cm.

The results of the experiment make it possible to assume that the biological way of controlling the invasive species M. tuberculata can be effective, because most of the individuals were in the upper layer of sandy soil that is accessible to fishes which eat mollusks.

Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 78-79.

УДК 574.5:911.375(285)

О. А. Давидов
Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна

O. A. Davydov
Institute of Hydrobiology of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Екологотопічна характеристика водоростей, які зустрічаються на дні водних об’єктів досить важлива з огляду на те, що до складу мікрофітобентосу входять як автохтонні, так і аллохтонні компоненти, привнесені з планктону та перифітону. Встановлення приуроченості водоростей до певного біотопу у різних типах водних об’єктів дозволяє аргументовано розділити зареєстровані у мікрофітобентосі водорості на аллохтони та автохтони, що має першочергове значення при виділенні в еколого-ценологічному сенсі альгоценозів, альгоценонів, альгоугруповань або ж альгосинузій.

Екологотопічна характеристика видів домінантного комплексу мікрофітобентосу урбанізованої водойми – оз. Вербне, розташованого у густонаселеному районі м. Київ, виконана за результатами досліджень у літній період 2013–2014 рр., коли рекреаційне навантаження на водойму максимальне.

До складу домінантного комплексу мікрофітобентосу входили представники двох відділів: діатомових та синьозелених водоростей. Серед діатомових високими показниками розвитку вирізнялись Staurosira construens Ehrenb. – евритопна літоральна форма, типовий факультативний бентонт, поширений на мілководді на слабо замуленому піску. Інший представник діатомових – Amphora veneta Kütz. – факультативний бентонт, який вегетує вільно у бентосі літоральної зони або ж прикріплюється до великих піщинок.

Синьозелені водорості у складі домінантного комплексу мікрофітобентосу представ­лені як планктонною формою, що осідає на дно з товщі води – Aphanizomenon flos-aquae (L.) Ralfs, так і облігатними та факультативними бентонтами. Облігатний бентонт Oscillatoria ucrainica Vladim. активно вегетував, переважно, на замуленому та слабо замуленому піску; факультативний бентонт O. redekei van Goor – бенто-планктонна форма, яка у значній кількості зустрічалася як на дні, так і у товщі води літоральної зони.

Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 6-8.